Вирок

Тарас Федюк

ВИРОК

Все вміщено у двох чи трьох томах.
Сидить суддя
і суд сидить високий.
- Ти що робив, коли була зима?
- Я вам не набивався у пророки.

- Ти хто такий?
(Зелений мій конвой
Стиска надійно чорні карабіни).
- Твоє ім’я? По-батькові?
- Я Ной.
- Ти визнаєш вину свою?
- Я винен.

Я винен в тім,
що пліт зв’язав хиткий,
Що Арарат шукав,
кривавив пальці
- Ти хто такий?
- Я плотогон дурний,
Що молодість згубив в дурних блукальцях.

Я винен.
Я робив святе добро
По парі – кожній тварі,
кожній тварі!
Я був смішний, мов тряп’яний П’єро,
Що любить людство
й плаче на базарі.

Я – Ной.
Я заслужив.
Давно пора.
Але скажіть
пред смертною косою –
Ви – хто такі?!
Ви – звідки?!!
Я ж не брав
На пліт хиткий
ні суду, ні конвою.

Із книги віршів «Хрещаті південні сніги»
( «Згоріла корчма») 1995