Церква

Малював закарпатський художник Василь Скакандій*

Ігор Калинець
ЦЕРКВА

Тріщали предвічні зруби,
летіли ґонти, як пір’я:
руйнували дерев’яне чудо
людської праці та віри.

І вписані в лагідні гори,
востаннє хиталися бані,
вмирали ясно і гордо
так, як вмирають останні.

Це умирали століття,
це помирало прекрасне...
З розпуки дробилися на дровіття
золоті грона іконостасу.

І шукали між бур’янами
вічний спочинок ікони.
І плакала в недотрощеній рамі
гуцульська мадонна.

І Юр, в невідомім двобою
втративши руку і списа,
піврозтятою головою
востаннє навкруг дивився,

як довго стояв ще реквієм
і як він лягав на трави,
на осиротілі смереки
густим непрозорим трауром.

І такий ще гуцульський пейзаж Василя Скакандія:

Джерело репродукцій: https://sverediuk.com.ua/category/za-alfavitom/s/