Професор Рудольф Вайґль,
лікар, біолог, імунолог, винахідник вакцини проти тифу
* 2 вересня 1883, Моравія — † 11 серпня 1957, Закопане
лікар, біолог, імунолог, винахідник вакцини проти тифу
* 2 вересня 1883, Моравія — † 11 серпня 1957, Закопане
Рудольф Штефан Ян Вайґль, Rudolf Stefan Jan Weigl народився в місті Prerau (нині Přerov) у Моравії, що входила до складу Австро-Угорщини. Його батьки були чеські німці.
Рудольф (сидить на бильці крісла) з матір'ю, братом і сестрою
У п'ятирічному віці він втратив батька. Ним опікувався вітчим, який був учителем ґімназії у Стрию. Тут Рудольф закінчив ґімназію. Відтак навчався у Львівському університеті на біологічному факультеті. Після студіювання працював асистентом професора Йозефа Насбаума-Гіляровича, під керівництвом якого захистив докторську дисертацію й став викладати у Львівському університеті.
З початком Першої світової війни був призваний до армії, де служив військовим лікарем у мікробіологічній лабораторії. Там же вперше зіткнувся з проблемою висипного тифу, від якого помирали, не на полі бою сотні тисяч вояків, й тому ніхто не міг зарадити. В австрійській армії на тиф захворіло 120 тис. вояків, з яких 60 тис. померли.
У повоєнний час Рудольф Вайґль повертається до Львівського унаверситету, працює асистентом кафедри гістології та ембріології медичного відділення. У 1919 році призначений на посаду керівника лабораторії в Перемишлі для дослідження висипного тифу. У 1920 році він - професор біології медичного факультету Львівського університету Яна Казиміра. Був створений інститут для вивчення висипного тифу, котрий так і називали - інститут Вайґля. Вчений керував ним до 1944 року.
З початком Першої світової війни був призваний до армії, де служив військовим лікарем у мікробіологічній лабораторії. Там же вперше зіткнувся з проблемою висипного тифу, від якого помирали, не на полі бою сотні тисяч вояків, й тому ніхто не міг зарадити. В австрійській армії на тиф захворіло 120 тис. вояків, з яких 60 тис. померли.
У повоєнний час Рудольф Вайґль повертається до Львівського унаверситету, працює асистентом кафедри гістології та ембріології медичного відділення. У 1919 році призначений на посаду керівника лабораторії в Перемишлі для дослідження висипного тифу. У 1920 році він - професор біології медичного факультету Львівського університету Яна Казиміра. Був створений інститут для вивчення висипного тифу, котрий так і називали - інститут Вайґля. Вчений керував ним до 1944 року.
Дослідження тривали. Вайґль запропонував, для зручности, розмістити гвинт мікроскопа знизу. Уже через рік це нововведення впроваджено у серійне виробництво. Про лабораторію Вайґля почали говорити скрізь у світі, де стояла проблема інфекцій, особливо висипного тифу. Тоді ж Вайґль став основоположником нового розділу в мікробіології - рикетсіологіїї, від лат. Rickettsiaceae (рикетсії - рід нерухомих, грам-неґативних, надзвичайно плеоморфних бактерій, що не формують спор, можуть мати форму коків (близько 0,1 μм у діґметрі) і переносяться комахами — кліщами, блохами й вошами https://uk.wikipedia.org/wiki/Rickettsia).
Те, що тиф переносять воші, з'ясував ще у 1909 році видатний французький вчений, Нобелівський лавреат Шарль Ніколь. Збудника виявлено лише у 1916 році. Рудольф Вайґль розробив нові методики й запропонував низку власних пристосувань, які дали змогу вирощувати збудника хвороби в організмі її переносника — платтяної воші. Він теж запропонував метод культивування й накопичення збудника - рикетсій Провачека - у достатніх для досліджень кількостях. Для вирощування збудника Вайґль використав природне середовище - кишківник воші; він розробив методику лабораторного утримання популяції Pediculus humanus і її штучного зараження шляхом уведення рикетсії до кишківника комах мікроклізмами.
1918 року світові стало відомо, що Вайґль винайшов вакцину проти висипного тифу. Відтак її почали масово використовувати. Вакцина врятувала сотні мільйонів людей по усьому світу.
У перебігу праці над нею він сам двічі перехворів на висипний тиф - виготовлену вакцину він випробовував на собі.
Вайґль викладав у Львівському університеті. Виїздив у наукові закордонні відрядження з метою поширення свого видатного відкриття.
Проте Вайґля навіть не висунуто у члени Польської академії наук. Єдине, на що спромоглася польська міжвоєнна влада, — тодішній президент (мер) Львова нагородив його премією десять тисяч злотих. Майже всі гроші Вайґль витратив на медичне обладнання, а ще купив дружині шубу, а собі спінінґ.
У часі Другої світової Рудольф Вайґль був під пильним оком усіх воюючих сторін. Коли німці окупували Львів, вони розстріляли 25 професорів та членів їх родин. Німці наказали Вайґлеві створити при своїм Інституті підприємство для виробництва вакцин. Там працювали тисячі людей - Вайґль приймав на роботу й тим рятував від загибелі польських інтелектуалів, євреїв і членів польського підпілля. Ось лише кілька прізвищ врятованих ним людей: письменник Мирослав Журавський, поет Збігнєв Герберт, батько польської географії Евґеніюш Ромер, видатні математики Стефан Банах та Броніслав Кластер, світило мікробіології Генріх Мосінґ. За порятунок євреїв Рудольфа Вайґля називали польським Шиндлером. Його вакцини контрабандою передавалися до львівського ґетта й до варшавського. По другій окупації совєти закрили Інститут. Вайґлеві вони інкримінували навіть те, що обладнання закуплено в Німеччині і що про його вакцину стало відомо німцям.
Совєти звинувачували його у колабораціонізмі (згодом з тих самих причин науковець не зміг стати Нобелівським лавреатом - польські комуністи запротестували). Незважаючи на підтвердження участи вченого в рухові опору нацистам, на його допомогу потерпаючим від війни, він зазнав переслідувань і вимушений був залишити Львів і еміґрувати до Польщі. Після війни був завідувачем кафедри біології у Краківському університеті, згодом у Познані.
У 1951 році вийшов на пенсію.
Помер у Закопаному.
2003 року Вайґль був зачислений до Праведників народів світу: у Вроцлавській синаґозі радник посольства Ізраїлю у Польщі вручив онуці Вайґля Кристині Вайґль-Альберт медаль «Праведник народів миру». Нагорода знайшла видатного вченого і гуманіста майже через півстоліття після його смерти.
The genius of Rudolf Stefan Weigl (1883-1957), a Lvovian microbe hunter and breeder.
- In memoriam
- In memoriam
by Waclaw Szybalski
McArdle Laboratory for Cancer Research, University of Wisconsin, Madison WI 53705, USA, e-mail: szybalski@oncology.wisc.edu
McArdle Laboratory for Cancer Research, University of Wisconsin, Madison WI 53705, USA, e-mail: szybalski@oncology.wisc.edu
ABSTRACT
Rudolf Stefan Weigl (1883-1957) has made an enormous scientific contribution to microbiology, in general, by adapting the sucking insects, lice, to serve as laboratory animals. That permitted for the first propagation and studying of Rickettsia prowazekii, the agent of the typhus and production of the first effective vaccine against exanthematous (epidemic) typhus. Weigl has done it before and during the WWII in his Institute of Biology at the University of Jan Kazimierz (UJK), at that time in Lwów, Poland. The production of this vaccine was based on propagation of Rickettsia prowazekii, the microbial typhus agent, in the Weigl's strain of clothes lice, Pediculus vestimenti.
The procedure of 1939 - 1945 consisted of:
(i) feeding of healthy lice with sucked blood, when kept in special cages placed on the skin of human 'feeders',
(ii) infection of lice and propagation of R. prowazekii in the midgut (stomach) cells,
(iii) the dissection of louse midgut, and
(iv) the final preparation of the phenolized vaccine. Significance of Weigl's vaccine was enormous, both potentially and practically, at the time when it was developed just before and during WW2. However at present, the threat of typhus is almost not existent because of antibiotics and since lice could be very effectively controlled. Weigl's scientific heritage retains a great importance in the history of world medicine, especially in relation to the humanitarian, political and historical ramifications of the very unique and trying period in the history of Central and Eastern Europe, including Lwów and Poland, during and after WW2.
Rudolf Stefan Weigl (1883-1957) has made an enormous scientific contribution to microbiology, in general, by adapting the sucking insects, lice, to serve as laboratory animals. That permitted for the first propagation and studying of Rickettsia prowazekii, the agent of the typhus and production of the first effective vaccine against exanthematous (epidemic) typhus. Weigl has done it before and during the WWII in his Institute of Biology at the University of Jan Kazimierz (UJK), at that time in Lwów, Poland. The production of this vaccine was based on propagation of Rickettsia prowazekii, the microbial typhus agent, in the Weigl's strain of clothes lice, Pediculus vestimenti.
The procedure of 1939 - 1945 consisted of:
(i) feeding of healthy lice with sucked blood, when kept in special cages placed on the skin of human 'feeders',
(ii) infection of lice and propagation of R. prowazekii in the midgut (stomach) cells,
(iii) the dissection of louse midgut, and
(iv) the final preparation of the phenolized vaccine. Significance of Weigl's vaccine was enormous, both potentially and practically, at the time when it was developed just before and during WW2. However at present, the threat of typhus is almost not existent because of antibiotics and since lice could be very effectively controlled. Weigl's scientific heritage retains a great importance in the history of world medicine, especially in relation to the humanitarian, political and historical ramifications of the very unique and trying period in the history of Central and Eastern Europe, including Lwów and Poland, during and after WW2.
Читати далі: http://www.lwow.home.pl/Weigl/in-memoriam.html