Нічна ріка

Ігор Римарук
Нічна ріка

Озираєшся, наче на свист,
на кожнісінький спогад і подих.
Металевий важкий падолист
осідає на вимитих сходах.
Ти ступаєш на міст.
Ти прийшов до нічної ріки.
Ти ще віриш у води незмінні,
в добру силу, - й тобі невтямки,
звідки падають тіні.
Обведи себе колом! - за мить
кожен подих і спогад зів'яне,
і ріка заскрипить,
і відхилиться віко туману,
і зведеться над водами панна -
не з далеких століть...
Біла крапля з незримої рани!
Розсипається чорна коса!..
Той же страх? зі словами такими ж? -
"підніміте мені небеса!.."
Чи піднімеш,
одхрестившись од листя й води?
Дибки - міст у зупиненій піні!..
За рікою кричать поїзди,
а не третії півні.