Андрій Піонтковський про зраду, яка міститься в комюніке Нормандського саміту

Антін Борковський:
Найбільше тривожить у теперішній ситуації демонстративна глухота нашої влади й фрагментованість та розшарпаність суспільства. Вже увиразнено сценарій за яким ведуть Україну. Цей сценарій проявлений у комюніке паризького саміту, де-факто в путінському ультиматумі - Зе-команді дали 120 днів, аби впровадити в українське законодавство формулу Штайнмайера і затвердити особливий статус ТОТ ОРДЛО на постійні основі. І не слід сподіватись, що все якось розсмокчеться, що Путіна укатають на зміну переговорних позицій - Путін у Парижі висунув ультиматум, який підтвердив подальшими облудними заявами про Сребреницю. І не надто важливо, що говорили на спільній прес-конференції, що їли, що бухали – важливо під якими зобов’язаннями поставив підпис президент України. Ці 120 днів підуть не на дискусії з опозиційними середовищами (бо вони, мовляв, «мєшают нам жіть і работать»), ці чотири місяці підуть на пацифікацію публічної думки і відповідних середовищ. Активна частина громадян не матиме фізичної змоги консолідовано реагувати на всі брутальні подразники, яких більшає, натомість суспільний бензин непомітно і невблаганно ллється. Що й сказати: зима тривоги нашої. Саме так називався роман Джона Стейнбека. Про це та інше на Еспресо.

“В сухому залишку маємо — зобов’язання проводити вибори за формулою Штайнмайєра та перспективу повернення України на газову голку “Ґазпрому”. Тим часом півкраїни радіє, що “він нічого не зрадив”.

Ці слова Сергія Тарана Антін Борковський поставив епіграфом до своєї вчорашньої розмови з Андрієм Піонтковським: 

“ЗЕЛЕНСЬКИЙ, ПІДПИС ЗАРАЗ ПОСТАВИВ ТИ. НЕ ПОРОШЕНКО."

... На прес-конференції Зеленський старанно підкреслив усі ті «червоні лінії», що про них йому нагадало громадянське суспільство, мов би направляючи його на саміт. Усе це звучало дуже обнадійливо. Але потім наспіло комюніке, а комюніке - це практично трохи відредаґований відомий нам текст проєкту, погодженого 14 вересня Єрмаком, який сконцентрував у своїх руках все управління зовнішньою політикою України, з його куратором Сурковом у Москві. Там навіть Сурков на місці зазначив, що якісь формулювання були пропущені, й наполіг на їхньому відновленні. Тобто на прес-конференції Зеленський заявив, що ні з яким ОРДЛО на путінських умовах Україна возз'єднуватися не збирається, що вона не дозволить створити на її території леґального, з погляду українського законодавства, військово-терористичного плацдарму з двома армійськими корпусами, жодних перешкод для поширення якого на решту території України немає. А документ свідчить: «Так, ми йдемо по шляху [нерозбірливо], ми обов'язково інкорпоруємо знамениту «формулу Штайнмаєра» в Конституцію, ми законові про статус надамо постійного характеру, тобто завуальовано це означає те ж саме - внесення у Конституцію. Усний виступ і підписане комюніке абсолютно суперечать одне одному. Що після цього можна сказати... Зеленський знову поставив Україну в те саме становище, після всіх цих протоколів Єрмака, підписаних спочатку 12 липня, потім 14 вересня, - у становище школяра, якого поставлять у кут і битимуть різками за те, що він не виконав якихось домашніх завдань, - те ж саме буде зараз продовжуватися.

- А.Б. Але Путін почав палитися відразу ж після Нормандського саміту, заявивши, що, мовляв, Україна готує так звану «Сребреницю», якщо Росія віддасть контроль над кордоном.

- А.П. Жахливий злочин у Сребрениці скоїли сербські фашисти за потурання і підтримки Росії, тоді ще єльцинської Росії, а путінська Росія всіляко їх покривала й зірвала оголошення рішення Ради Безпеки про визнання цього злочину актом ґеноциду. А зараз він раптом, звідкись, із глибини своєї пам'яті, згадав про Сребреницю. Ну, в нього вже старечий маразм - він на прес-конференції фактично зізнався, у відповідь на запитання журналіста, що його терористи вбили громадянина Грузії в Берліні, й довго дуже пояснював, який той був негідник і чому його треба було вбити. Справа не в Путіні і не в Меркель - справа в Києві. Київ і Україна повинні самі для себе вирішити. На них накинуто цей зашморг - ОРДЛО, і Путін, Сурков, Чесноков та інші ненависники України його затягують. Або Україна зірве цей зашморг і скаже: «Ми бачимо всі ваші плани, йдеться не про повернення територіяльної цілісности України, хоча б частково, - йдеться про путінський план підпорядкування всієї України через уштовхування цієї ракової пухлини в її геополітичне тіло. Ми відмовляємося від цього». Зеленський цього не сказав, сьогоднішня влада цього не сказала. Ба більше, він вигадав якусь... нова фєнєчка в них з'явилася: «Так, це погано, але це підписав «злочинець» Порошенко, і ми повинні це виконувати." Ми пам'ятаємо, в яких умовах колишня влада підписала цю угоду! І в ній є маса суперечливих моментів. Чому ось тепер у Зеленського «забувають», кажуть про передачу кордонів після виборів і розводять руками: «Ах, ми тепер...» Там написано інше! Там написано «вивід озброєнь і всіх іноземних військових підрозділів». Порошенко протягом 5 років блокував цей путінський задум поглинання України через розширення ОРДЛО, заявляючи, що Росія не виконує ключових положень Мінських угод: «виведення військ і озброєнь», не кажучи вже про припинення вогню.

- А.Б. Парадоксально: такий «поганий» Порошенко, що підписав Мінські угоди, і ми, відповідно, будемо їх дотримуватися. І, на відміну від Порошенка, ми, за допомогою Верховної Ради, мов би імплементуємо певні зміни в Конституцію.

-. А.П. Це жахлива леґенда, якою Зеленський із задоволенням зараз прикривається. Тепер вони ще збираються судити Порошенка як «зрадника» за підписання Мінських угод! А от вони їх будуть виконувати. А він як раз 5 років, досить успішно, за підтримки міжнародного співтовариства, опирався тискові. А після того, як вони півроку кричали, що в Україні правила «партія війни», вони, звісно, зруйнували всю міжнародну підтримку. І, з огляду на коментарі у Києві, які тривають, мій позитивний настрій після прес-конференції Зеленського все більше розсіюється, і я починаю ставити собі запитання, а чи не була ця прес-конференція димовою завісою, що приховує справжнісіньку зраду, яка міститься у цім комюніке? Тепер, коли вже він підписався під «формулою Штайнмаєра» і «особливим статусом», ідіотська леґенда про "вину" Порошенка відпадає: ось ТВІЙ підпис стоїть, Зеленський, ТИ за все це відповідаєш. Ми ж бачимо: от міністр закордонних справ Пристайко, який не раз підкреслював свої патріотичні погляди, він фактично відсторонений від керівництва зовнішньою політикою...

- А.Б. Наскільки я розумію, всі рішення приймаються в Офісі президента, і ситуація буде, з деякими змінами, подібною до того, що відбувається в офісі у Трампа, до якого швиденько після Нормандського саміту поїхав Лавров.

- А.П. Зараз ситуація краща. Трамп, звісно, робить усе, щоб догодити Москві, і оцей його ганебний жест із демонстративним прийомом Лаврова показує, де лежать його симпатії. Але в Америці є Конґрес і військово-політичний істеблішмент, і, паралельно з цим візитом, група сенаторів, причому в основному сенаторів-республіканців, внесла законопроєкт про т. зв. «пекельні санкції» щодо Росії. Тобто міжнародні позиції України у США, як не парадоксально, зміцнилися в результаті зрадницької - і щодо України, і щодо власної держави - політики Трампа. Дія Трампа викликала протидію Конґресу і істеблішменту. А от перетворення Макрона на путінського холуя завдало удару по позиціях України і [нерозбірливо]. Звернемо увагу: Меркель, принаймні, якось намагалася підтримати Зеленського... Проблема не в Макроні, не в Меркель, не в Трампові - проблема в Києві. Усе залежить від готовности України чинити опір демаґоґії і путінській аґресії.

- А.Б. Є ще один дуже важливий момент: практично Росію виведено з числа аґресорів. Її вже не називали аґресором, а фактично її вже задокументували як країну, яка разом зі своїми "вірними европейськими союзниками" намагатиметься створити «мирний сценарій» в Україні!

- А.П. Формально Москва завжди підкреслювала цей статус, і в тих же Мінських угодах - вона мов би не є учасником Мінських угод. Але тут ця формальна сторона перетворилася на фактичну. Адже те, що ми знаємо з інформація, яка просочилася, - до речі, рекомендую всім перечитати повний ненависти і зневаги до України репортаж путінського холуя Колесникова - там, на саміті, троє людей давили дружно на Зеленського. Найбарвистіша фраза, яку приписують Зеленському, - в якийсь момент він сказав: «Якщо ви так змушуватимете мене погоджуватися буквально з усіма пунктами Мінських угод, то наступного разу сюди приїде інший президент». Він ніби послався на тих людей, які стояли на Майдані й на Банковій. Вони йому допомогли, можливо, хоч щось відстояти в цім документі, але у своїй прес-конференції перед українськими журналістами він не міг приховати своєї ненависти до них і знову на них накинувся. Він сказав, що вони заважали - люди, які виходили з вимогами, заважали його переговорам. До своїх політичних супротивників — до трьох фракцій у Раді - він ставиться зі значно більшою неприязню, ба навіть ненавистю, ніж до Путіна.

Джерело:
В ефірі телеканалу Еспресо - Андрій Піонтковський
https://espreso.tv/video/272687

Роздруківка моя.

Крім того, у цій передачі зі студії "Захід" https://espreso.tv/video/studiya_zakhid/ Антін Борковський мав розмови:

- з Марком Войджером, старшим науковцем Центру Байдена, екс-радником командувача військ США у Европі:
Я ШОКОВАНИЙ - ВИМАГАЮЧИ РОЗМІНУВАННЯ, КРЕМЛЬ ГОТУЄ НАСТУП!
https://espreso.tv/video/272693

- з Тарасом Стецьківом, політиком, громадським діячем, членом координаційної ради Руху опору капітуляції, й Миколою Давидюком, політологом, керівником аналітичного центру «Політика»:
УКРАЇНУ БУДУТЬ НАГИНАТИ НАЙБЛИЖЧІ 120 ДНІВ.
https://espreso.tv/video/272691

- з Романом Кечуром, психотерапевтом, головою секретаріяту Української спілки психотерапевтів:
ОБМІН СУВЕРЕНІТЕТУ НА ТЕРИТОРІЮ - ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИЙ.
https://espreso.tv/video/272527