"План з 12 пунктів" - Мюнхенська провокація

ВИ СОБІ УЯВЛЯЄТЕ спільні патрулі радянських солдат і нацистських окупантів, скажімо, вздовж Дніпра під час другої світової війни? Ну, щоб був мир і ніхто не стріляв?!! А ЗЕЛЕНСЬКИЙ - УЯВЛЯЄ!!!

А щодо Захарченка, Мотроли і Гіві, то ще не вечір - і їх можуть нагородити орденами чи Зірками Героїв ПОСМЕРТНО! Ви здивуєтесь? Я - НІ!!! ((( Патаму чьто - КАКАЯ РАЗНІЦА?!!

Микола САВЕЛЬЄВ, есквайр

Helgi Sharp
14 лютого о 09:21
Новость часа: Зеленский опять позвонил Путину...
А теперь краткая хроника одного преЗЕдента:
* Июнь 2019 года: "Я жёстко потребую от Путина вывести свои войска с территории Украины!"
* Декабрь 2019 года: "Ну, привет, тёзка! С Новым годом тебя - успехов, процветания, ракет побольше, санкций поменьше! (хи-хи...) Электорат? Нет, не поздравил ещё. Эти лошары сейчас "Сватов" под оливье смотрят, успею..."
* Февраль 2020 года: "Несмотря на все данные разведки, я увидел в глазах Путина искреннее желание закончить войну..." (шта?)
* Сегодня (звонок другу): "Володя, ты? С Валентином тебя! Как кто? Агент Моника. Слушай... кажется, спалили контору. Вот нафига я согласился переться в этот Оман на встречу с твоими? Не могли они в Буковель подъехать под видом канадских лыжников? Что делаю? Пока Мендель бросил под танки - она своим словоблудием кого угодно заморочит, 73% должны схавать. С порохоботами сложнее - те уже плотно на хвост сели. ОК, применю старую тактику: буду грозить судами и изображать потерпевшего. Но ты же знаешь, я народу столько уже всего напиЗЕдел, что мне не верит даже Ленка, а Богдан забрал детей и уехал к маме. Сам виноват? Но ты же обещал..." (далее неразборчиво).
На самом деле, это не смешно.
И гляньте в первом комменте, что мне выдал Гугл, когда я искал обещание Зе потребовать от Пу вывести войска. И это ещё более не смешно.
С днём влюблённых!

Helgi Sharp
14 лютого о 13:12
КОРОТКО ПО МЮНХЕНУ.
Там представили пророссийский план прекращения войны на Донбассе – "Двенадцать шагов к большей безопасности в Украине и евроатлантическом регионе".
Его главные бенефициары: бывший министр иностранных дел РФ Иванов, гендиректор Россовета по международным делам Кортунов, директор Российского совета по международным делам Тимофеев, бывший первый замглавы СММ ОБСЕ в Украине Хуг, бывший канцлер ФРГ Шредер. Ну, и несколько наших деятелей.
Под "миротворческим и гуманитарным" словоблудием торчат уши главной российской идеи-фикс - прямые переговоры с боевиками, интеграция ОРДЛО в Украину на кремлёвских условиях etc. Вплоть до того, что кто-то там собрался обсуждать "украинскую идентичность". При этом ни слова о выводе российских войск с оккупированных территорий. И всё это, якобы, в европейской обёртке Euro-Atlantic Security Leadership Group.
Утверждают, что предварительно этот документ попал не в МИД, а в ОПУ к Ермаку, и тот в принципе согласился с его основными положениями - правда, с оговорками.
На этом фоне в дипломатическую игру активно включился ПАП. Первое, чего он добился вместе с европейскими симпатиками Украины: руководство Мюнхенской конференции не признало план официальным документом, а его текст удалило с официального мероприятия.
Но это ещё не победа. Сегодняшний телефонный звонок Зе Путину был связан именно с этим планом - кремлёвский карлик активно давил на ЗЕ с целью его принятия в качестве компромисной альтернативы Минским соглашениям. Мол, смотри: идём на определённые взаимные уступки бла-бла-бла... А за это мы и всех заложников отпустим, и в восстановлении Донбасса поможем, и тебя лично не обидим.
Дальше. Сегодня вечером украинское МИД официально отвергло этот план, но в разговоре со мной (буквально час назад) один из его сотрудников признался, что это больше шантаж со стороны Киева для того, чтобы внести правки в 1, 3, 6, 11 и 12 "шаги" упомянутого документа.
Таким образом, консультации в Мюнхене продолжаются, и не исключаю, что в результате давления на украинскую сторону, данный план в несколько видоизменённом виде будет представлен общественности в качестве внешнеполитического "прорыва".
Одновременно надеюсь, что и Порошенко, и его проукраинские европейские друзья сделают всё возможное для того, чтобы Украина не наступила на грабли печальноизвестного "Мюнхенского сговора" и не стала главным объектом жертвоприношения в процессе умиротворения агрессора. А он, агрессор, с 30-х годов прошлого столетия не изменился ни на йоту.
Только что туда прибыл Зеленский. Наблюдаем.

"Остаточна капітуляція"?

Зеленський починає масову здачу української землі окупантам - секторальний відступ ЗСУ на Донбасі

Ну, ось, панове, й наслідки таємної зустрічі Зеленського та Патрушева в Омані.
Після того, як на вимогу росіян комік поставив російського аґента Єрмака головою ОПУ, на Мюнхенський безпековий конференції, одразу після розмови з Путіном, Зеленський заявив, що він ініціює масштабний відступ ЗСУ на Донбасі - тобто попри те, що притомні офіцери багато разів доповідали про те, що так зване "розведення" не працює, що ворог займає наші позиції, підтягує важку артилерію та посилює обстріли у районах "розведення". Попри те, що, незважаючи на "розведення", у січні 2020 загинуло втричі (!!) більше бійців, ніж у січні 2019, комік все одно вирішив виконувати вимогу Путіна. Про що й заявив у Мюнхені, одразу після того, як Петро Порошенко не допустив реалізації плану А москалів - так званого плану "12 кроків".
Ви тільки подумайте - масовий відступ ЗСУ на Донбасі, після загадкової "верифікації" від ОБСЕ. Яку таку верифікацію може зробити ОБСЕ де 41 (!!) росіянин і жодного (!!!) українця? Пруф: "Серед спостерігачів ОБСЕ на Донбасі стало більше росіян. В їх звітах помітили маніпуляції" https://informnapalm.org/ua/osce-na-donbas-41-rus/ Будь-який адекватній людині буде зрозуміло, щО там "наверифікує" така місія ОБСЕ. Але коміка це не хвилює. Його взагалі доля України не хвилює, судячи з його дій, адже в коміка, як він сам сказав просто "немає часу щоб думати стратегічно". Я би додав: просто немає бажання думати взагалі....
Крім цього, остаточна капітуляція України закріплюється коміком через сприяння окупантам у проведенні виборів: «Українська сторона згодна на спільний контроль кордону з представниками ОБСЕ та ОРДЛО для проведення місцевих виборів на Донбасі. Про це заявив президент Володимир Зеленський. «Я думаю, що у нас є можливість дотиснути, щоб там були як українці, так і представники тимчасово окупованих територій, так і ОБСЕ», - сказав він.»
Alex Noyt    https://enigma.ua/articles/zelenskiy-pochinae-masovu-zdachu-ukrainskoi-zemli-okupantam-sektoralniy-vidstup-zsu-na-donbasi

Karl Volokh:

На «спільний контроль за кордоном» із ЛДНРівцями він уже погодився. Практично це означає, що на момент анонсованих восени виборів ані адміністративні, ані силові структури незаконних самопроголошених «республік» ліквідовані не будуть навіть формально, ніякий конституційний лад відновлений не буде навіть про людське око.

Країні кінець. Причому, набагато швидше, ніж будь-хто з нас міг уявити.
Коментар: Ну що, треба в містах і селах загони самооборони організовувати. Щоб боронитися від орд «апалченцев», які хлинуть сюди, якщо буде демонтовано лінію фронту... Старанням зебілів фронт переміщується ближче до наших домівок .

Думаю, що метод «міжнародної дискусії», який запропоновано застосувати для визначення української ідентичності, варто було б спочатку випробувати на темі приналежності далекосхідних і сибірських земель.
Для вірності варто навіть провести спільне російсько-китайське голосування по темі.

Я знаю, ви знову скажете, що я приписую людині якості, яких вона не має і шукаю в її словах сенсу, який вона туди не вкладала.
І все ж, не можу не поділитися з вами враженням, що ми погано зрозуміли сентенцію Зеленського про «нестратегічність» його мислення. Цілком можливо, що він щиро намагався поділитися з нами своїм глибоким переживанням і невпевненістю в тому, куди веде країну. Дослівно на людську мову це може перекладатися так: «я дуже намагаюся досягнути поставленої мети, але впевненості, чи є ця мета реалістичною (ба навіть вірною), не маю».
Ви запитаєте, яка нам різниця, штовхає він країну в прірву через відсутність елементарного розуміння історичних і суспільних процесів, чи через укорінений совковий (а значить, ворожий до українського суверенітету) менталітет. Скажу відверто: поки не знаю. Але дуже намагаюся зрозуміти причини того, що коїться навколо.

Володимир Мартинюк:
Головний ініціатор антиукраїнського документа в Мюнхені "Дванадцять кроків по зміцненню безпеки в Україні" - нардеп від Батьківщини Тарута.
Тарута давно фінансово співпрацює з головним упорядником документа і главою МЦПД Філіпчуком. Саме тому з української сторони документ підписали ще двоє людей Тарути: Чалий і Семеній. Чалий був віце-президентом ІСД, де власник Тарута. Також він входить до наглядової ради МЦПД.
Семеній, який значився радником глави РНБО Данилова, представляє Інститут глобальних трансформацій, главою наглядової ради якого є Тарута.

Про це сьогодні 17.02.20, повідомив канал realpolitiC_2.0
На фото: Тарута і Семеній:

«Мюнхенський план» щодо Донбасу. Журналіст НВ Іван Верстюк проаналізував скандальні «12 кроків до миру»
https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/myunhenskiy-plan-shchodo-donbasu-analiz-nv-komentar-ivana-verstyuka-novini-ukrajini-50070768.html

Єрмак знав про антиукраїнську провокацію на сайті Мюнхенської конференції, але не попередив Зеленського перед розмовою з Путіном.
Зеленський просив Путіна звільнити "хоч десяток татар, нехай вони заспокояться..."

Серед підписантів провокації з українського боку, крім дипломатів Олександра Чалого і Василя Філіпчука*, - нинішній радник секретаря РНБО Данилова, Олексій Семеній, учора означений як "щось таке в РНБО".

tZEinform

*Василь Філіпчук в себе на ФБ-сторінці дуже довго й дуже нудно виправдовується в тім, чому виправдання нема й бути не може.

Володимир Огризко Міністр закордонних справ України (2007 - 2009 рр.)

ЗАЯВА ЩОДО ТАК ЗВАНИХ 12 КРОКІВ "МИРНОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ" ДЛЯ УКРАЇНИ

17 лютого 2020, 11:38

Цьогорічна Мюнхенська конференція з безпеки окрім іншого, на жаль, запам'ятається скандальною заявою "12 кроків для більшої безпеки України та євроатлантичного регіону", яку буцімто спільно підготували кілька аналітичних центрів з Європи у співпраці з Російською радою міжнародних справ.

Промовистим свідченням того, що оприлюднення такої заяви на поважній міжнародній конференції було помилковим рішенням, стало те, що організатори були змушені видаляти цей текст з офіційного сайту Мюнхенської конференції з безпеки. Водночас ця подія не може залишитися поза увагою міжнародної спільноти.

Насамперед, хочемо висловити вдячність відомим закордонним експертам, дипломатам і політикам, які блискавично відреагували на появу цих "12 кроків" та обґрунтовано розкритикували їх, як такі, що спотворюють реальність та вводять в оману міжнародне співтовариство.

Обговорювати виписані в документі положення немає жодного сенсу. Цей документ відтворює кремлівський підхід до оцінки "подій в Україні і навколо України". Росія не визнає збройної агресії проти України та окупації частини її території, натомість кремлівська пропаганда поширює міф про громадянську війну в Україні. Автори "12 кроків" також неприховано запропонували втілити в життя давні забаганки Москви, спрямовані на "перегляд національної ідентичності" України з втручанням в цей процес сусідніх держав; впровадження особливого режиму економічних відносин між Донбасом та Росією; послаблення міжнародних санкцій щодо Росії, незважаючи на продовження збройної агресії та окупації українських територій.

Попри наполегливі намагання російської пропаганди сформувати в суспільній уяві вигадану паралельну реальність, неспростовним фактом залишається те, що починаючи з 20 лютого 2014 року, Росія веде агресивну війну проти України, окупувала Крим й частину Донецької та Луганської областей. Таким самим фактом є й те, що Росія розпочала та продовжує приховану війну проти держав НАТО і ЄС, прагнучи поширити хаос та дестабілізувати світовий безпековий порядок, з метою нав'язати ослабленим демократичним державам власну політичну волю. Вважаємо, що й сама заява про "12 кроків" є черговим прикладом такого руйнівного впливу Кремля на Заході, коли встановлюючи непублічну співпрацю із західними політиками, медіа й аналітичними центрами, зловживаючи свободою слова, Москва насаджує вигідний для себе порядок денний.

Необхідно наголосити, що розв'язання проблем у відносинах Росії з Україною не потребує складних і вигадливих сценаріїв. Просто Росія, відповідно до норм міжнародного права, має припинити збройну агресію, відновити порушений міжнародний правопорядок, беззастережно вивести всі свої збройні формування з Криму, Донеччини та Луганщини, а також сприяти встановленню українського контролю вздовж всієї лінії державного кордону. Такий покроковий план зокрема міститься в Українській доктрині безпеки та миру, ухваленій Стратегічною Радою Руху опору капітуляції 31 жовтня 2019 року.

Росія повинна визнати політичну і матеріальну відповідальність за агресію, окупацію української території та наслідки, спричинені цими злочинами. До того моменту, поки Росія утримує під своїм загальним контролем частину території України, вона зобов'язана підтримувати життєдіяльність на окупованих нею територіях і забезпечувати там повагу до основоположних прав та свобод людини. Для того, щоб змусити агресора швидше відновити міжнародний правопорядок, світове співтовариство має посилювати санкції, а не прагнути відновити співпрацю з державою, яка зухвало і грубо порушує міжнародне право.

Тільки такий підхід до розв'язання цієї проблеми забезпечить справедливий і сталий мир.

Київ, 17 лютого 2020 року

1. Володимир Василенко, Надзвичайний і Повноважний Посол України, доктор юридичних наук, професор Національного університету "Києво-Могилянська академія"

2. Йосиф Зісельс, віце-президент Конгресу національних громад України, учасник Ініціативної групи "Першого грудня", дисидент і політв'язень часів радянського режиму

3. В'ячеслав Брюховецький, професор і почесний президент Національного університету "Києво-Могилянська академія", учасник Ініціативної групи "Першого грудня"

4. Володимир Огризко, політик, дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол України, міністр закордонних справ України (2007-2009 рр)

5. Роман Безсмертний, політик, Надзвичайний і Повноважний Посол України, екс-представник України в політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи у Мінську

6. Данило Лубківський, дипломат, заступник міністра закордонних справ України (2014 р.).

7. Сергій Квіт, професор Національного університету "Києво-Могилянська академія", міністр освіти і науки України (2014-2016 рр.)

8. Михайло Гончар, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", провідний експерт в сфері енергетики

9. Михайло Басараб, політолог, кандидат політичних наук, член президії Громадської комісії з розслідування та попередження порушень прав людини в Україні

10. Андрій Левус, керівник "Української стратегічної ініціативи", народний депутат України 8 скликання

11. Сергій Висоцький, журналіст, народний депутат України 8 скликання

12. Ігор Лапін, народний депутат України 8 скликання, ветеран російсько-української війни

13. Андрій Юсов, директор ГО "Школа відповідальної політики"

14. Мирослав Гай, офіцер резерву ЗСУ, ветеран російсько-української війни

15. Мустафа Джемілєв, провідник кримськотатарського національного руху, правозахисник, учасник дисидентського руху, політичний в'язень, 1-й голова Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат України

16. Олексій Панич, філософ, перекладач, ведучий науковий співробітник НПО "Дух і Літера"

17. Костянтин Сігов, філософ та громадський діяч, керівник Центру європейських гуманітарних досліджень НаУКМА

18. Мирослав Маринович, проректор Українського католицького університету, учасник Ініціативної групи "Першого грудня" та "Несторівської групи", дисидент і політв'язень часів радянського режиму

19. Микола Рябчук, почесний президент Українського ПЕН-клубу

20. Вахтанг Кебуладзе, доктор філософських наук, професор кафедри теоретичної і практичної філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, публіцист, перекладач

21. Євген Захаров, учасник Ініціативної групи "Першого грудня", керівник Харківської правозахисної групи

22. Олександра Гнатюк, учасник Ініціативної групи "Першого грудня"

23. Ганна Гопко, голова комітету у закордонних справах Верховної Ради України 8 скликання

24. Володимир Єрмоленко, філософ, письменник, директор з аналітики ГО "Інтерньюз-Україна", старший викладач НаУКМА, член Ініціативної групи "Першого грудня"

25. Микола Княжицький, народний депутат України

26. Ахтем Чийгоз, член Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат України

27. Ігор Козловський, релігієзнавець, президент Центру релігієзнавчих досліджень та міжнародних духовних стосунків, учасник Ініціативної групи "Першого грудня", в'язень сумління

28. Ігор Коліушко, голова правління Центру політико-правових реформ

29. Ярослав Яцків, академік НАН України, Голова Українського міжнародного комітету з питань науки і культури при НАН України, член Ініціативної групи "Першого грудня"

30. Катерина Смаглій, випускниця програми "Лідери наступного покоління" Інституту Маккейна

31. Борис Захаров, Голова управи Гуманітарної студії "Хвиля"

32. Олександр Скіпальський, генерал-лейтенант, Почесний голова Волинського Братства

33. Андрій Юраш, релігієзнавець, директор Департаменту у справах релігій та національностей МКМС

34. Юрій Щербак, письменник, Надзвичайний і Повноважний посол України

35. Остап Єднак, кандидат наук з соціальних комунікацій

36. Оксана Юринець, голова делегації Верховної Ради України в ПА НАТО 8 скликання

37. Леонід Фінберг, директор Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства НаУКМА, головний редактор видавництва "Дух і Літера"

38. Іван Васюник, голова Наглядової ради розвитку проекту Меморіалу пам'яті жертв Голодомору, віце-прем'єр міністр з гуманітарних питань (2007-2020рр.)

39. Карл Волох, бізнесмен, блогер

40. Анатолій Рачок, генеральний директор Центру Разумкова

41. Юрій Якименко, заступник генерального директора – Директор політико-правових програм Центру Разумкова

42. Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова

43. Михайло Пашков, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова

44. Микола Сунгуровський, директор військових програм Центру Разумкова

45. Петро Стецюк, науковий консультант Центру Разумкова з правових питань, суддя Конституційного Суду України у відставці Віктор Замятін, Провідний експерт політико-правових програм Центру Разумкова

46. Віктор Замятін, провідний експерт політико-правових програм Центру Разумкова

47. Олексій Розумний, експерт політико-правових програм Центру Разумкова

48. Максим Білявський, провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова

49. Світлана Чекунова, провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова

50. Тарас Стецьків, народний депутат України багатьох скликань, співініціатор "Зарваницької ініціативи"

51. Андрій Кокотюха, сценарист, журналіст, письменник

52. Олег Медуниця, народний депутат України трьох скликань

53. Андрій Денисенко, народний депутат України 8 скликання

54. Олеся Яхно, політолог, кандидат політичних наук

55. Дмитро Крапивенко, головний редактор журналу "Український тиждень"

56. Дмитро Лиховій, журналіст головний редактор Інтернет-видання "Новинарня"

57. Євген Магда, доцент НТУУ КПІ імені Ігоря Сікорського, директор Інституту світової політики

58. Віктор Таран, політичний експерт

59. Сергій Герасимчук, заступник Голови правління Ради зовнішньої політики "Українська призма"

60. Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва

61. Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова

62. Марія Золкіна, політичний аналітик

63. Олена Снігир, кандидат політичних наук

64. Олег Березюк, голова "Українського юридичного товариства"

65. Наталя Беліцер, експерт Інституту демократії імені Пилипа Орлика

66. Нестор Воля, суспільно-політичний блогер

67. Рух опору капітуляції

68. Мережа захисту національних інтересів "АНТС"

69. Громадянська Платформа Нова Країна

https://blogs.pravda.com.ua/authors/ogrysko/5e4a5f1d72666/view_print/