полевий духівник 11-тої Стрийської бриґади УГА.
Народився 1890 р. в селі Бонарівка, Короснянського деканату, Лемківщина. Ґімназію закінчив в Сяноці, а богословські студії в Перемишлі. Одружився з Юлією, з дому Ганьківська, і став парохом у селі Трепча, близь Сянока. 1917 року в них народилася донька Ярослава.
В перших днях листопада 1918 р. зголосився до рідного війська і з початку був приділений до ґрупи “Хирів”, а потім був постійним капеляном 11-тої Стрийської бриґади. В часі Чортківської Офензиви, в селі Славятин, пов. Рогатин, взяв 22 червня 1919 р. непотрібно в руки стару російську ґранату, яка вибухла в його руках і від того вибуху на місці згинув. (За іншою версією, капелян УГА Опарівський у Підгайцях закрив собою друзів від ґранати, яку кинули в їхній бік поляки.) За свій хрустальний характер, гарячий патріотизм і дружне відношення до стрілецтва був любимцем цілої бриґади. Похований в місті Підгайці на військовому цвинтарі за величезного здвигу людей та війська.
Дочка пок. о. Опарівського пані Ярослава стала дружиною Провідника Українських Націоналістів, сл. п. Степана Бандери.
Юлія Опарівська була вчителька. Її заходами зведено школу у Петровій Волі. Також вона зорганізувала кооператив, вела курси для неграмотних, вишивання, куховарства, допомагала лікувати людей. Її вбили поляки з Армії Крайової 26 липня 1944 року. Про страшну смерть розповів свідок Адам Голодинський: «На порозі між кухнею та коморою лежало тіло Юлії. Неможливо було пізнати його. Очі виколені, ніс відрізаний, долішня щока заломана, груди вирізані, тіло все порізане так, щоб вбрати на смерть та поховати не було можливости». Поховали Юлію Опарівську в Бонарівці.
Мешканці села Бонарівки Ряшівського повіту (Польща). У центрі – Юлія Опарівська (сидить). У другому ряді друга праворуч – Ярослава Опарівська. 1935 рік
За Україну віддав життя й Левко Опарівський, син о. Василя та Юлії. Каралися у Сибіру інші родичі. Члена ОУН, підпільника Левка 27 листопада 1942 року у Львові вбили німці. Сталося це під час акції Вірзінґа, що була відплатою за атентат Дмитра Маївського на ґестапівського старшину. Разом із братом Ярослави загинули тоді близько тридцяти патріотів. (За іншою версією, він 1942 року загинув у львівській тюрмі на Лонцького, куди потрапив, заарештований у Жовкві за доносом поляків із кримінальної поліції.)
За совєтської окупації цвинтар полеглих у Першій світовій війні у Підгайцях був знищений. Не залишилося жодного надгробка, жодного хреста. Невідоме й точне місце поховання Василя Опарівського. Пам’ятник йому поставлено при вході на цвинтар, біля символічної могили всіх українських героів.
Джерела:
“Українська Галицька Армія”, т. 4: матеріяли до історії, стор. 286. https://diasporiana.org.ua/istoriya/3391-ukrayinska-galitska-armiya-t-4-materiyali-do-istoriyi/
Григорій Жибак. Честь і Слава: Василь Опарівський http://ukrpohliad.org/national-memory/chest-i-slava-vasyl-oparivskyj.html
Слава Бандера, мужня жінка бонарівського роду https://www.hroniky.com/articles/view/250-slava-bandera-muzhnia-zhinka-bonarivskoho-rodu