ПРОВАЛ «ВАГНЕРІВСЬКОЇ СПЕЦОПЕРАЦІЇ»
"Слуги народу" блокують створення слідчої комісії з "вагнерівської" теми. Таким чином, усі вони - співучасники державної зради.
Karl Volokh
Як на мене, ретельного вивчення вимагають два питання: хто саме з працівників ОП злив спільну з американцями спецоперацію, і хто і як запустив таку потужну її дискредитацію в суспільній думці. А якщо останнє було зроблено не навмисно, то що ми за таке хворе суспільство, котрому і ворог не потрібен - ми самі себе і свою державу знищувати готові.
Журналістка Lyubov Velichko:
«Спецоперація "вагнерівці" - не фейк.
Я записала відео інтерв'ю з одним із кураторів цієї безпрецедентної операції.
Долучила аудіо розмов вербовки вагнерівців в рамках цієї справи.
Завантажила на гугл диск авіаквитки об'єктів операції, їхні документи - повний пакет.
Тому звертаюся до голови СБУ Івана Баканова та новопризначеного очільника ГУР МО Кирила Буданова.
Невже ви думали, що ваші підлеглі стерплять те, як ви цинічно витерли об них ноги, заявивши про те, що такої спецоперації не було?
Невже ви думаєте, що українці такі тупі, що повірять вам?
Невже ви думали, що спецоперація, яка тривала рік, не залишить слідів?
Правда - це чудовий подарунок Україні»
Чому зірвалась одна з найгучніших спецоперацій України за останні роки. З розмови Любови Величко з координатором «вагнерівської спецоперації»:
...
– Чому найманців збирали саме в Білорусі? �
– Ні для кого не секрет, що прямих перельотів із Російської Федерації в Туреччину не було. Тому було вибрано Білорусь – для того, щоб з Мінську вони летіли в Стамбул. Крім того, коли ви летите із Мінська в Стамбул, дуже важко пролетіти повз територію України. Ви будете летіти через територію України.
Деякі ЗМІ кажуть, що це було кимось скоординовано «згори». Це я про процес перетину кордону між Російською Федерацією та Республікою Білорусь. Коли начебто (!) був зроблений дзвінок, для того щоб вони (об’єкти спецоперації – Mind) перетнули цей кордон, бо ніби-то (!) в них були проблеми із проходженням кордону.
А я вам розкажу, чому ці проблеми виникли. Тому що будь-яка особа, яка є громадянином Російської Федерації і не володіє достатньою кількістю грошей для існування, їздить кудись заробляти гроші. І ті, які їдуть в Білорусь або далі в Європу через Білорусь, знають, що на території Білорусі без відповідних документів (які вказують на мету в'їзду) в країну не заїдуть. Але на кордоні з Білоруссю є такі спеціальні кіоски, де продають так звану зеленку (страховку). І в них дуже гарний бізнес з'явився. Вони продають всього-навсього по тисячу рублів контрактик на роботу в Білорусі.
– Так само поширювалася інформація про те, що об’єкти спецоперації начебто були біля резиденції Лукашенка. Це правда? �
– Дивіться: вони жили в готелі в центрі міста. А там почались в той час заворушення – це ж відкрита інформація, все видно зі ЗМІ, звичайно що було прийнято рішення переселити їх подалі, а подалі – це за місто. І, мабуть, просто знайшли в даному санаторії достатню кількість місць.
– Як капітана пасажирського літака можна змусити законним шляхом здійснити незаплановану посадку? Наскільки я розумію, він нічого не знав про спецоперацію? �
– Якщо на борту літака ненароком виявиться якийсь саморобний вибуховий пристрій, то літак посадять. І «Аерорух», і військові піднімуть два літачки і змусять посадити цей літак.
Інформація із засобів масової інформації щодо якоїсь агентеси Служби безпеки України, яка мала зробити вигляд, що їй погано... це теж мало місце. Це був один із варіантів.
Але він не стовідсотковий.
Тому що в даному випадку рішення приймає командир корабля – посадити літак чи ні. Бо за законодавством він не має права навіть їй таблетку дати. І логічно, що коли б вона прийняла спеціальний засіб (який провокує виникнення симптомів серцевого нападу. – Mind) і в неї почався серцевий напад, він (командир літака. – Mind) би мав посадити (літак. – Mind).
Але авіакомпанії намагаються здешевити весь процес перельоту. І посадка в аеропорту «Бориспіль» коштувала б компанії Turkish Airlines дуже багато коштів. І був варіант, що командир борту не посадить літак через таку причину.
У нашому випадку все було стовідсотково, тому що ми залучили Антитерористичний центр і відповідно до їх інструкції (якщо не заглиблюватися в процес технічний) було зроблено так, що на українську сторону з білоруської сторони було б повідомлено те, що десь хтось чув, що якісь особи перед заходом на літак обговорювали те, що у них є вибуховий пристрій.
Тобто дзвонила людина із білоруського номеру на український телефон і щирою білоруською мовою каже: «Я тут біля трапу стою (і реально на трапі стоїть, від трапу відходить і під камеру все це говорить на телефон). Якихось дві особи щось про бомбу балакали». Поки вони злітають, це все обговорюється між Антитерористичним центром, «Аерорухом». Це все по законодавству так відбувається – дуже швидко.
Це дало б змогу підключити всі відповідні органи в Україні, консолідуватися і зробити так, щоб саме в той момент, коли літак пролітав територію Київської області, його б змусили посадити (якби капітан сам не захотів) на територію аеропорту «Бориспіль».
Якби командир корабля відмовився посадити (літак. – Mind), було підгадано спеціально так, що саме в цей день мали б проводитися «навчання одного з авіаполків». І дуже «випадково» вони б пролітали в тому коридорі, де цей літак. І вони би «дуже випадково» («так сталося») посадили б цей літак з терористами. (Але при цьому навіть Міністерство оборони не знало, який саме літак має сідати. Тобто, не зміг би сказати, «злити», скоординувати когось, попередити.)
А далі під виглядом служб, які б відфільтровували терористів (які начебто є на борту літака), їх (пасажирів – Mind) розвели б по різним кімнатах. Це ні для кого не було б новиною – навіть для вагнерівців, які були на літаку – тому що це стандартна процедура – фільтрації тих, хто є на літаку.
А коли їх би всіх розвели всіх по окремих кабінетах, для кожного з вагнерівців було б підготовлено два оперативних співробітника: слідчий і співробітник «Альфа». І всі ці ролі були розподілені вже в середині липня. І всі були до цього готові.
Про можливий витік інформації
– Скільки людей знали про цю операцію за весь період, поки вона проводилася? �
– Якщо говорити про звичайних співробітників, то це близько десяти. Ми сюди беремо навіть керівний склад. Якщо вже говорити про вищий керівний склад служб ГУР МО та СБУ, а також Офіс президента, і ті люди, які мають можливість зайти і слухати, це ще близько десяти осіб. Тобто всього можна і треба сказати, що це два десятки людей. Не більше.
Взагалі, до середини липня в цю інформацію ніхто б не повірив. Якби я вийшов на Хрещатик і почав людям розказувати, що в Україні готується така спецоперація, то мені б сказали, що «просто десь трохи контузило пацана». Хто в таке повірить, поки це не станеться? А зараз так все зроблено, що будь-який громадянин України думає, що її не було.
Бісить не те, що кажуть, що ця операція якось не так була проведена, чи вона НЕ ТАКА була. А кажуть, що її НЕ було. Ви розумієте, скільки ця спецоперація залишила слідів? Бо вона була. Але люди бояться про це говорити, бо тепер же є офіційна версія (версія СБУ. – Mind), що її не було. Кажуть, що то російська сторона проводила цю спецоперацію.
– Із цих двох десятків людей скільки людей було безпосередньо задіяно в реалізації спецоперації? �
– Реалізація спецоперації в її активній фазі розпочалася вже в липні місяці. Коли вже було зрозуміло, що потрібно буде всю цю операцію опікати ще й з точки зору юриспруденції. Тобто пред'являти елементарно підозри людям, які знаходилися на літаку.
Це ж не просто ви зупиняєте автомобіль, знаючи, що там правопорушник, ви його виймаєте, одягаєте на нього якісь предмети, які обмежуть його рух, і на цьому справа зроблена. Тут набагато важче.
Все має бути з точки зору закону гладко. Для цього вже підключається слідчий відділ. Це просто логічно. Спочатку працюють оперативні співробітники, а потім слідчі. І в даному випадку на кожному етапі кількість людей збільшувалася. Але треба підкреслити одну просту річ: 80% людей, які використовувалися в цій операції, не розуміли, що вони роблять і для чого.
– Як це? �
– Це коли вас використовують «у темну». Вас просять допомогти (проконсультувати, зробити, подзвонити), але ви не бачите загальної картини. Ви робите якусь дію, ви розумієте (приблизно), для чого це. Але ви абсолютно не володієте всією ситуацією. Це робиться для однієї простої мети – щоб не було зливу. От і все.
Тому що злив може відбутися на будь-якому етапі від будь-якої особи. Є дуже вузький коридорчик, в якому можна стояти з дуже окремою групою осіб, в якій ти впевнений. Всі інші можуть бути не те, щоб якимось зрадником, а навіть просто по своїй тупості десь комусь скажуть при якихось обставинах – і це для когось буде дуже важливою інформацією. І потім вони далі, далі, далі це розкрутять і зрозуміють щось.
Щоб ви розуміли, деякі консультації по деяким питанням (як зробити, як діяти в конкретних ситуаціях) були зроблені через осіб, до яких приїжджали і питали з точки зору, наприклад, авіації: як посадити літак, за яких обставин літак буде обов'язково посаджений і т. д. Ці особи навіть не розуміли, для чого їх це питали. Здогадуватися можна, але це ж (отримання консультацій. – Mind) не робиться за три дні до активної фази. Це робиться дуже поступово.
– Чи могли бути якісь витоки інформації про спецоперацію протягом часу її підготовки? На вашу думку, хто міг бути зрадником до зустрічі у кабінеті президента? �
– Справа в тому, що навіть такій особі, як мені – яка координувала дії Служби безпеки України та Головного управління розвідки – не були відомі всі обставини до кінця для того, щоб можна було це «злити». Це по-перше.
По-друге, всі ті етапи підготовки були зроблені без єдиної помилки.
– Чи довіряли ви керівнику Офісу президента Андрію Єрмаку? �
– Ні.
– Чому? �
– А хто в цій країні довіряє Єрмаку? Є, наприклад, інші дві ключові особи, які брали участь у зустрічі із президентом. Вони доповідали. Якби вони хотіли злити інформацію, вони б на будь-якому етапі цієї спецоперації це зробили. Навіщо дотягувати до кінця?
Ну це ж можна сидіти і гадати: там три ключових особи, і хто кому «внушив», що так (перенести спецоперацію операцію – Mind) треба зробити? Можливо, це і є головна мета – створення ТСК (Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України. – Mind).
Якщо у наступний вівторок (25 серпня 2020 року – Mind) народні депутати України не створять ТСК, то це буде говорити лише про одне – що вони на перспективу так мислять: що приберуть їх, і не буде їх самих (у Верховній Раді – Mind). Але у них тільки два варіанти у вівторок – подумати реально про цю ситуацію і створити прецедент в нашій новітній історії України або далі дивитися, як відбуватимуться такі речі.
Просто я не уявляю, як після такого якісь правоохоронні органи будуть планувати такого роду спецоперації. Тому що в кінцевому порядку ти для чого все це робив? Ти протягом року зробив забіг 42-кілометровий, а потім – бум! – і тобі кажуть: «Дякую! Всім пока!»
Про роль президента в спецоперації
– Коли Зеленський дізнався про спецоперацію? �
– Я думаю, десь в березні.
– Ознайомлення президента із планом подібних спецоперацій – це стандартна процедура? �
– Так, звичайно. Вона має масштаб геополітичний. Вона не стосується тільки Російської Федерації, Білорусі, Туреччини та України. На це все буде дивитися весь світ. Відповідно, перша особа – головний військовокомандувач – говорить «робимо» або «не робимо».
– Хто саме доповідав про підготовку операції? �
– Дві ключові особи, які представляли свої органи, які брали участь у спецоперації – ГУР МО та СБУ – Баранецький та Бурба. Це ті люди, які доповідали. Вони говорили, а їх слухали і вже відповідали.
Баканов із СБУ ніколи цю тему не обговорював з Зеленським. Також був присутній голова Офісу президента, і зам РНБО.
– Під час презентації зазвичай називають імена об'єктів спецоперації? �
– Звичайно. Каже «Шаман. Що за Шаман?». А йому кажуть: «Це Міляєв Артем, громадянин Російської Федерації, достатньо відома особа у військовій сфері, найманець. І він – саме та особа, від імені якої представлялася телефонна сім-карта».
– Тобто під час зустрічі не просто відбувається усний діалог. А беруться документи, фотографії? �
– Тільки так. Тому що, вибачте за сленг, прийти і просити може будь-хто і будь-що, і потім не збереш докупи ті наслідки. А розумієте, що коли операція реальна, то вона залишає сліди. Коли цих слідів назбиралося дуже багато зараз, то я думаю, хтось зараз бігає по кабінетах і щось палить. Бо це дуже важко – знайти всі ці сліди зараз, які залишила ця спецоперація.
– Чи був присутній Зеленський у момент, коли озвучувалася інформація про перенесення операції? �
– А він не міг бути відсутнім. Хіба, може, штору пішов поправляти. Але так, взагалі, і бачив, і чув.
– Я просто хочу перевірити інформацію, яка широко тиражується в ЗМІ. Начебто на останній зустрічі Зеленського не було. �
– Неправда. Давайте просто розберемо ситуацію. Ви – президент. Ваш представник в кабінеті залишається. Це хіба означає, що ви не відповідаєте за те, що він говорить?
– Розкажіть детально, як саме відбувався процес перенесення цієї спецоперації? �
– 24 липня відбулася зустріч, а 25 липня мало все відбутися. Це не так важливо – прив’язка до чисел. Я можу розказати по днях. Це мав бути вихідний день. Цей політ і посадка мала бути на вихідний день. Приймається рішення перенесення на 3–4 дні. Тобто немає якоїсь конкретної дати: «Дайте нам три дні, ми діалог закінчимо, і ви полетіли». Ні, нема такого. Приблизно (!) 3–4 дні треба відкласти. Ваша спецоперація, мовляв, гарна, але в нас тут процес.
З понеділка відбувається переселення (об'єктів спецоперації. – Mind) в санаторій. Усе норм.
Купуються квитки. На перші квитки була витрачена сума в півтора рази менша, ніж на другі – тому що цього разу вони купувалися за декілька днів (до польоту. – Mind). І крім цього, ще було все відпрацьовано відносно майбутнього перельоту – зі Стамбула в Південну Америку (де знаходиться кінцевий пункт призначення найманців – Венесуела. – Mind).
Все це було, і все це грало, як не може бути краще. Кожного дня, починаючи з понеділка, ми продовжуємо займатися підготовкою. Це узгодження списків: де який опер, де який слідчий, де який співробітник «Альфа». Вони всі були готові. Бам! Хтось захворів, той сюди, той – туди. Перенесли, переробили. Хто на якій машині їде. Всі технічні питання.
Всі натурально готуються до того, коли сідає літак. Які будуть дії – похвилинно – після того, як сяде літак. І коли 29-го числа всі розуміють, що біда… Ну, тобто, всі розуміють, що «жопа», але все ще якось себе тішать: «Та ні, зараз їх відпустять. Ну, нема за що їх затримувати (білоруським спецслужбам. – Mind). Ну просто нема!».
Єдине що хотів додати, що пацанам привіт і велика шана просто за таку роботу. За те, що вони роблять, і за те, що це відбувається не за якісь там гранти, якісь корупційні гроші, незрозумілі гроші, за чиїсь інтереси. Все це пацани робили за зарплату і за надію, що вони зроблять результат.
Це круть з усіх боків – це козир перед РФ, це повага від колег із США, Ізраїлю. І просто повага людська.
Що маємо натомість? Звинувачення не просто в провокації (як нас звинуватила Росія), а всередині країни кажуть «не було нічого».
Ну так не можна. Хоча би це якось обіграли. Ніхто навіть не намагався. Просто давайте скажемо «то був не я».
Достатньо підняти матеріали слідчого органу СБ України. Якщо дуже захочеться. А простій людині це не може захотітися. То треба ТСК створити. І ця тимчасова слідча комісія матиме колосальний важіль для того, щоб отримати цю інформацію.
– Чому, на вашу думку, СБУ офіційно заперечує існування цієї спецоперації? �
– Важко відповісти, але команда знищувати матеріали поступила. І вона буде виконана в найближчий час. А виглядає це просто як банальна зрада.
...
ІНТЕРВ’Ю цілком, ВІДЕО, ДОКУМЕНТИ - тут: