Микола Зайців (Зайцев),
командир сотні 1-го Лубенського кінного полку ім. Максима Залізняка Окремої кінної дивізії, лектор і доцент УГА в Подєбрадах, професор Українського технічно-господарського інституту (УТГІ), завідувач кафедри хімічних технологій УТГІ, дійсний член НТШ та УВАН, доктор технічних наук, член Нью-Йоркської академії наук, автор численних наукових публікацій, лицар Ордена Залізного Хреста - за відвагу як учасник Першого Зимового Походу.
* 5 листопада 1894 - † 30 травня 1978
Микола Зайців у Сереті, що на Буковині, 1917 р.
Похований на Українському православному цвинтарі св. Андрія в Савт-Бавнд-Бруці, шт. Нью-Джерсі.
2 червня 1978 р. український щоденник “Свобода” надрукував оцей некролог:
Помер проф. д-р Микола Зайцев
Українська наука і украінська суспільність понесли велику втрату: 30 травня ц. р. помер видатний український вчений, політичний і громадський діяч проф. д-р Микола Петрович Зайцев. В короткій статті трудно схопити всі сторони багатоплідного життя Покійного.
Микола Зайцев народився в селі Піски на березі Донця, що його наш поет назвав найбільш мальовничою річкою Східньої Украіни - 36 верст від Харкова. Народився він в родині управителя паперової фабрики - однієї з небагатьох, що тоді були в Україні. Мальовничий лісостеп мав тоді подостатком дешевих сортів дерева, як вільху, осику, тополю і ін., що були головним сирівцем для виробу грубого паперу на обгортку „голів" цукру для квітучого вже тоді цукроварства України.
По закінченні реальної школи 1912 p., вступив молодий Зайцев на підставі „конкурсу" на студії до Харківського Технологічного Інституту, де студіював Хемію в pp. 1912-1916. Інститут в Харкові мав два відділи: Хемічно-Технологічний та Механічно-Електротехнічний, що були дуже добре устатковані. Пригадується, що лише лябораторія фізико-хемічна була обладнана устаткуванням з плятини, ціною до 10-15 тисяч зол. рублів. Сам Інститут, що знаходився в центрі міста, в парку, мав 12 триповерхових будинків. Дослідча станція цукроварства — шедевр цукровару в мініатюрі (1/100 натуральної величини), де студенти протягом одного дня переводили усі заводські операції, починаючи від миття цукрових буряків і кінчаючи питтям чаю з „виробленим ними цукром".
Ранньою весною 1916 р. покликали М. Зайцева, згідно зі спеціяльним царським наказом, до російської армії та відіслали до Воєнно-старшинської Школи в Чугуєві, де (для поповнення великих втрат офіцерського складу) 1-го жовтня 1916 р. він був іменований старшиною. З кінцем 1916 р. був уже на фронті. В 1917 p., перебуваючи на румунському фронті в Карпатах, приймав участь в українізації російських частин війська. Після підписання Берестейського миру з початком 1918 p., взяв участь в поході зукраїнізованої частини з Карпат під Київ*, звідки всі старшини були командировані до Києва, до Першої Української Інструкторської Школи Старшин, яку він закінчив 30-го квітня 1918 р. З черги призначено М. Зайцева до старшинського кадру, полку в Харкові.
Дня 26-го червня 1918 р. одружився з п. Варварою з дому Сухар. З кінцем 1918 р. виїхав з Харкова і приймав участь в боях Української Армії. В рр.1919-1920 був в Першому Зимовому Поході й за відвагу був нагороджений орденом Залізного Хреста. Військову службу в армії Української Народної Республіки закінчив у ранзі сотника, приймаючи участь в ар'єрґардних боях при відступі Уряду і Армії УНР за Збруч 21-го листопада 1920 р.
Після двохрічного інтернування в Польщі переїхав М. Зайцев до Чехо-Словаччини, де в Празі закінчив студії в Чеській Політехніці та одержав титул інженера. По закінченні студій приступив до праці як асистент в Українській Господарській Академії в Подєбрадах в ЧСР, де працював в pp. 1924-1935 як лектор, а потім доцент і керуючий катедрою. В роках 1935-1936 був керівником продукції у фірмі „Extraktion Merz" у Брні в ЧСР, а в роках 1937-1945 був шефом-хеміком однієї з найбільших фірм у Чехо-Словаччині „Kosmos Werke", Caslav — продукція олії, маргарину, мила, ґліцерину, штучного меду й ін. Як фахівець він був високо цінений в ділових колах Чехо-Словаччини.
По закінченні Другої світової війни проф. Зайцев переїхав до Реґенсбурґу, де очолив катедру хемічної технології Українського технічно-господарського інституту (УТГІ) і був проректором цього Інституту аж до виїзду до ЗСА в 1951 р. Науковий ступінь доктора технічних наук Микола Зайцев набув у 1957 p., а в 1962 році УТГІ надав йому титул і доктора гоноріс кавза. В ЗСА проф. Зайцев працював від 1951 р. як технічний дослідник фірми Engelhard Industries в Ню Джерзі.
Головним полем заінтересування проф. Миколи Зайцева була хемія і технологія товщів і продуктів, що на них вони базуються. Він був піонером в тій галузі технології, а саме у застосуванні металів (шляхетної) платинової групи для каталітичних реакцій, зокрема для гідроґенізації олії.
Проф. Микола Зайцев мав 17 патентів, уділених йому в ЗСА, Канаді, Англії, Німеччині, Франції, Італії, Швеції, Японії та Чехо-Словаччині. Він є дійсним членом НТШ, УВАН і наступних наукових академій і товариств:
The American Oil Chemists' Society, Chicago,
The New York Academy of Sciences,
Catalysis Club of New York.
Ceskoslovenska Spolecnost Chemicka, Praha 1924- 1945,
Deutsche Gesellschaff fur Fettforschung. Munster,
International Academy of Arts and Sciences, Paris.
Проф. Микола Зайцев цитований у багатьох довідниках американських, німецьких, інтернаціональних та українських. Більшість приблизно 50 публікацій проф. Зайцева, в мовах англійській, німецькій чи українській, та його патенти стосуються хемії і технології товщів та товщевої індустрії, споживчих та технічних.
Особливо треба відмітити ролю проф. Миколи Зайцева не тільки як талановитого науковця-винахідника да дослідника, а і керівника науковою роботою багатьох учнів-співробітників і колеґ. Він був головою Відділу Хемічних, Фізичних, Математичних і Технічних Наук Української Вільної Академії Наук і на протязі 21 років був директором Математично-Природописно-Медичної Секції НТШ, а в 1974 році був обраний почесним головою Хемічно-Біологічно-Медичної Секції НТШ.
Проф. M. Зайцев був членом Об'єднання б. Вояків Української Армії та почесним членом Товариства Українських інженерів Америки.
Пишучи ці рядки, тепло пригадую роки нашої спільної наукової і адміністративної роботи в Реґенсбурзі, Мюнхені і Ню Йорку. Пригадую його рішучу, тверду, спокійну і об'єктивну позицію під час рішень іноді контроверзійних питань, його благородну вдачу і завжди прихильне відношення до молодих колеґ. Дружині його пані Bapварі Яківній, вірній помічниці довгожиттєвого шляху — глибокий поклін і вирази щирого співчуття.
Проф. д-р Олександер Архімович
_____________________
* Є спогад Миколи Зайцева про цей похід:
МАРШ СЕРЕТ-КИЇВ 1918 Р. (СПОГАД УЧАСНИКА)