* * *
день був сірий неначе у дзьобі сови миша
полини відпосохлі стояли в сухих споришах
і у крилах відлітних качок була абсолютна тиша
і така ж абсолютна тиша була на холодних сошах
відлетіли - літають у вирій усі теплокровні
відповзли або -зають всі холоднокровні в яри
залишаються лиш телефонні дзвінки беззмістовні
й найдорожчих на світі – нечинні уже номери
залишаються довгі як сон чи безсмертя – минути
і міграція з неба у небо лиману води
і така невгамовна спокуса назад озирнутись
й невимовна свобода щоб не озиратись туди
де забуті навік суєта аеліти еліти
тупіт ніг в коридорах на порох затоптуючи…
…тиша є – я казав – щастя є – я кажу – припалити
від погаслої свічки погаслу цигарку вночі…