Вінстон Черчилль. Близько 1940 року
Файні плани Черчилль мав щодо Росії, хай і нездійсненні...
ОПЕРАЦІЯ “НЕМИСЛИМЕ” — СЕКРЕТНИЙ БРИТАНСЬКИЙ ПЛАН ВТОРГНЕННЯ В РОСІЮ У 1945 РОЦІ
Michael Peck
Навесні 1945 року Вінстон Черчилль попросив очільників британських збройних сил підготувати секретний план.
У цім не було нічого нового. Надзвичайно енергійний Черчилль завжди пропонував якісь плани — інколи розумні, інколи трохи божевільні. Проте цей план не йшов ні в яке порівняння з попередніми.
Черчилль хотів отримати план нападу Британії на Совєтський Союз.
На початку 1945 року Америка сфокусувала свою увагу на завершенні розгрому Німеччини, а потім і Японії. Однак Черчиллеві уявлялася Европа, на яку опускається темрява. Що станеться з цим континентом, коли Червона Армія окупує її серце? Сталін вже відмовився від попередніх угод щодо того, що Польща — а саме через неї Британія вступила у війну в 1939 році — буде вільною. Натомість у польському уряді було повно прихильників Совєтів, тоді як бійці польського опору опинилися в тюрмах НКВД. Румунія, Угорщина і Чехословаччина перебували під совєтським контролем, а над Грецією і Туреччиною, здавалося, нависла загроза. Після неминучої капітуляції Німеччини величезні за чисельністю американські збройні сили в Европі будуть перекинуті в район Тихого океану.
Хто ж у такому разі зможе зупинити росіян?
Тому британські стратеги розробили операцію «Немислиме» — відповідна назва для того, що могло б стати третьою світовою війною. Що може бути більш неймовірним завданням, ніж спробувати придумати спосіб, як Британія — розбита й виснажена після двох світових воєн — могла би почати превентивну війну, щоб завдати поразки совєтському колосові?
І хоча у 1945 році Велику Британію вже не можна було вважати «Великою», наказ є наказ, і військові планувальники вже звикли до того, щоб пропонувати варіянти дій у найнеймовірніших ситуаціях. Тому вони хоробро взялися за роботу, і в 1945 році розробили такий план. Напад мав початися 1 липня 1945 року, щоб можна було завершити операцію до настання зими. Вони вважали, що совєтська розвідка помітить підготовку Союзників, і тоді провести раптову операцію на кшталт плану «Барбаросса» буде неможливо. Тому союзницькі війська будуть змушені вести важкі бої від самого початку.
Операція «Немислиме» ("Unthinkable") передбачала проведення наступу за участю англо-американських з'єднань, а також континґенту Вільної Польщі (канадці також були поінформовані про цей план). Об’єднані сили мали прорвати совєтську оборону в Німеччині. Передбачалося, що в такому разі Совєти сконцентрують свої бронетанкові частини вздовж лінії Одер — Нейсе, яку Совєти зробили новим кордоном між Німеччиною і Польщею. Ґіґантська танкова битва типу Курської битви відбудеться біля міста Штеттін. Якщо союзні сили здобудуть перемогу, то вони зможуть просунутися до 400-кілометрової лінії між Данциґом і Бреслау, де вони зупиняться, щоб не підставляти свій фланґ під удар совєтських військ, розміщених у Чехо-Словаччині, з півдня.
Парадоксальним чином цей план дуже нагадував гітлерівську операцію «Барбаросса», в ході якої теж передбачалося завдати поразки совєтським силам поблизу російського кордону для того, щоб уникнути тривалої кампанії у глибині цієї величезної держави. «Планувальники міркували так: якщо вони восени 1945 року зможуть вийти на лінію Данциґ — Бреслау, то цього, можливо, буде досить, щоб змусити Сталіна відступити, — підкреслює письменник Джонатан Вокер (Jonathan Walker) у своїй книжці «Третя світова війна Черчилля: Британський план нападу на совєтську імперію в 1945 році (Сhurchill’s Third World War: British Plans to Attack the Soviet Empire, 1945). — Але якщо Союзники восени вийдуть на цю лінію (незважаючи на величезну перевагу Совєтів у чисельності військ), а Сталін не відмовиться від контролю над Східною Европою — що тоді? З тими силами, що їх західне командування мало у своїм розпорядженні, воно не зможе утримати цю лінію взимку 1945 — 1946 року, і союзники або будуть змушені відступити, або спробувати просунутися далі на територію Польщі і Совєтського Союзу. Просування вперед, поза сумнівами, призвело б до «тотальної війни».
Тотальна війна проти Росії — за кілька місяців до того, як атомна бомба була скинута на Японію. — була тим результатом, якого ніхто не хотів.
На момент капітуляції Німеччини союзницькі сили мали в Европі приблизно 4 мільйони вояків, і у своїй більшості це були американці, що їх незабаром мали перекинути у район Тихого океану. У розпорядженні Червоної Армії було майже 11 мільйонів солдатів і, ймовірно, 20 тисяч танків і самохідних гармат. Союзники, безперечно, розраховували саме на ті переваги, які дозволили їм розгромити нацистську Німеччину. Вони мали значну перевагу на морі, й це означало, що вони могли забезпечити висадку десанту в районі Балтійського моря. Тактичні військово-повітряні сили союзників поступалися совєтській тактичній авіяції у співвідношенні два до одного, проте Союзники могли покладатися на краще підготовлених пілотів, а також на ту обставину, що Совєти залежали від поставок зі Сполучених Штатів високооктанового авіяційного палива. Проте реальну перевагу в повітрі забезпечували би розміщені в Европі 2500 союзницьких важких бомбардувальників, у тому числі, напевне, й літаки B-29. Німецькі військово-повітряні сили не змогли їх зупинити, а Червона Армія не мала досвіду боротьби з ними.
Однак союзницькі військові планувальники опинилися у тій самій пастці, через яку зазнали поразки Наполеон і Гітлер. Як змусити Росію підкоритися, якщо вона не хоче того робити? Якщо перемоги над Червоною Армією на території Німеччини буде замало, то тоді єдиною альтернативою буде просування на Схід у бік Польщі та Росії. «Планувальники блідли, коли починали думати про ту колосальну дистанцію, яку Союзникам належало подолати для того, щоб забезпечити собі перемогу», — зазначає Вокер.
Тим часом Союзники мали виходити з того, що війна стане більш масштабною, коли Совєти нападуть на Норвегію, Грецію і Туреччину (британські планувальники передчували щось недобре й очікували укладення союзу між Совєтами і Японією). Що ж до атомної бомби, то в Сполучених Штатів улітку 1945 року їх було всього дві, й вони вже були призначені для Японії. У 1946 році у розпорядженні Америки було лише дев’ять бомб. Якими б вони не були потужними, вони були здатні заподіяти Совєтському Союзові лише незначну частину того збитку, який був нанесений йому нацистами, а проте, росіяни й далі билися.
Вражає не тільки самовпевненість — чи зухвалість — британців, які планували напад на Росію, хоча нічого подібного Британія не здійснювала з часів Кримської війни. Вражають покладені в основу цього плану ідеї, породжені необґрунтованими фантазіями або відвертим відчаєм.
Навіть у той момент, коли звільнялися табори смерти, Велика Британія розглядала питання про відновлення німецької армії для боротьби проти росіян. «Найбільш спірним питанням плану «Немислиме» було використання німецьких збройних сил у союзному таборі, — зазначає Вокер. — Передбачалося, що 10 німецьких дивізій могли бути використані при проведенні наступальних операцій, однак їх переоснащення із джерел самих Союзників потребувало би часу й вони би були готові не до 1 липня, а тільки восени, та й узагалі питання про їхнє можливе використання було вкрай спірним». Однак переоснащення нацистів блідло у порівнянні з головною ідеєю операції «Немислиме», а полягала вона в тому, що Сполучені Штати повинні були приєднатися до Британії й напасти на Совєтський Союз. Рузвельт і спочатку Трумен — поки він не змінив своєї думки — були переконані в тому, що зі Сталіном можна домовитися про післявоєнний устрій. Вони помилялися, але вони не знали цього до весни 1945 року. Але тоді ще тільки належало здобути перемогу над Японією, а для цього допомога Совєтів вважалася ключовою. Іншими словами, Америка щойно закінчила хрестовий похід в Европі проти нацизму. Й вона не збиралася відразу починати нового походу проти комунізму.
Любителі військової історії люблять поміркувати про те, чим би закінчилася війна між Західними союзниками і Совєтами (хоча прийнято вважати, що саме Совєти першими почали б наступ). Ентузіясти люблять порівнювати танки Sherman з танками Т-34, або винищувачі P-51 «Мустанґ» і винищувачами Яковлєва. Все це дуже цікаво, але абсолютно позбавлене сенсу.
Головний факт щодо війни, яка втягнула би світ у третю світову, полягає в наступному: операція «Неймовірне» закликала такі демократичні держави, як Сполучене Королівство і Сполучені Штати почати війну проти Совєтського Союзу. Її виправданням слугувала би потреба відкинути назад Совєтську імперію і позбавити її завоювань у Німеччині та Східній Европі.
У свою чергу населення Британії й Америки мало би нести тягар тривалого конфлікту, не маючи тих коштів, які змусили би ворога капітулювати. І замість відносно безкровної війни у повітрі й на морі, якій надавали і продовжують надавати перевагу англо-американці, вони були би втягнуті у наземну війну з найпотужнішою сухопутною державою на широких і холодних рівнинах, а також на болотах Східної Европи.
Операція «Немислиме» і справді була немислимою.
Michael Peck - історик, багатолітній дописувач до американського часопису National Interest.
Ориґінал:
Operation Unthinkable: Britain's Secret Plan to Invade Russia in 1945 https://nationalinterest.org/blog/the-buzz/operation-unthinkable-britains-secret-plan-invade-russia-22521
Генерал Дейвід Айзенгавер (ліворуч), Вінстон Черчилль і генерал-лейтенант Омар Бредлі випробовують новий американський карабін на стрільбищі. Березень 1944.
Вінстон Черчилль і фельдмаршал Бернард Монтґомері під час відвідин місця висадки Союзників у Нормандії. Липень 1944.
Вінстон Черчилль і вищі воєначальники союзних військ, зокрема, фельмаршал Бернард Монтґомері, висадилися в дельті Райну, на його німецькому березі 25 березня 1945 р.
Операція "Немислиме" - нездійсненний план Вінстона Черчилля
Надана Черчиллеві доповідь з оцінкою плану операції “Немислиме” (переклад) https://lesinadumka.blogspot.com/2023/01/blog-post_25.html