Тарас Федюк
***
заплетемо сліди
і обдуримо чесну сторожу
і погоня посне
від безсилля і срібла ножів
ми цією водою
ми цими палацами дожів
ми водою якою
ніхто і ніколи не жив
ми цей одяг і маски
покинемо хай не тривожать
увійдемо у стіни
ванілей і темних кориць
заплітається так
що цей світ і той світ нам ворожий
ми ковтнули хапцем
із усіх заборонних криниць
ну і що ну і що
тут погано але жити можна
тут немає землі
але й моря немає також
і таємне вікно
що всміхається нам наче монна
ну так вийшло так сталось
З нового рукопису.