Тарас Федюк
***
Крайберегом пшениці кінь біжить.
Припала сіра грива сірим пилом.
На ньому взутий в кеди дід сидить,
Тріпочуть його ноги, наче крила.
На обрії залишився візок,
Наповнений, напевне,
свіжим сіном.
Як синій мотузок
лежить струмок
В зеленій осоці
на жовтій глині.
На раз напитись
дідові й коню.
А після них на раз напитись осам.
І все. І висохне...
Воскресне, як стерню
Посіє з неба жовтокоса осінь.
Притупотіли. Дідова рука
Ковзнула гривою.
Схилилась шия кінська...
І все.
І залишилась від струмка
Блакитна ящірка
одна,
а може, кілька...
З книги віршів "Хрещаті південні сніги", 1995