Тарас Федюк
* * *
облітає у безвість кружляючи сніг
я не можу один відбиватись за всіх
вам і ворог не ворог і сніг вам не сніг
вам амброзії дабли і вам цигарок
фіміами між зграйками райських морок
світлі привиди тихо шепочуть без слів
світлі привиди ваших найкращих рядків
ну а тут унизу темнота пустота
і не ті перехожі й дорога не та
лише кілька людей поміж тисяч усіх
яких я захищав й захистити не зміг
я не можу. темнішає чорна земля.
і шістнадцять копит тупотять іздаля
тільки вітер між кинутих в полі звитяг
лиш гойдається пам'ять подерта як стяг
але я іще тут над останню межу
я ще ваші своїми словами скажу
я не знаю що буде та що б не було -
синя жилка ще б'ється в холодне чоло
4.10. 2024