Микола ЧЕРНЯВСЬКИЙ
***
Ви думали, що наша доля
До нас прилине у квітках
Що нам ввижається у снах, –
Даремно! Прийде наша воля
Немов поранений борець,
І на її змарнілім чолі
Побачать мученства вінець.
Уся в крові та воля буде,
По трупах прийде… І її
Ще будуть довго шарпать люде
Чужі, а гірш того – свої.
Народився Микола Чернявський 3 січня 1868 р. в селі Торській Олексіївці на Донеччині в родині священика. Дитячі роки минули в селі Новобожедарівці, на Дінці. У 1883 закінчив духовну школу в Бахмуті і перейшов до Катеринославської духовної семинарії, де вчився до 1889. Опісля вчителював у Бахмутській духовній школі до 1901, а відтак працював статистиком у Чернігівському губернському земстві, через два роки переїхав на земельну службу до Херсона.
Віршувати став з 1887. Видав добірки віршів "Пісні про кохання" (1895), "Донецькі сонети" (1898), оповідань "Богові невідомому" (1912), "Твори" у 10 томах (1927-31).
У Херсоні М. Чернявський прожив майже 35 років. Тут він написав більшу частину своїх творів, був відомий як видавець, засновник просвітницької організації, викладач Херсонського інституту народної освіти. У своєму скромному будиночку на вулиці Перекопській приймав гостей – друзів та колеґ-письменників, зокрема Михайла Коцюбинського та Миколу Зерова. Тут він зазнав людського щастя і, на жаль, горя та особистих втрат, разом з родиною пережив війну й розруху, голод 21-го і Голодомор 33-го, арешти.
Відверте цькування письменника розпочалося ще у 1929, коли його звинуватили у приналежності до "СВУ". Цей арешт був короткий, але у 1933 арештували знову і протримали у в'язниці близько місяця.
У 1933 прізвище М. Чернявського з'являється друком востаннє.
Арешт 14 жовтня 1937 став смертельним для письменника. Його звинуватили в тому, що "В 1936 г. Чернявский высказывал свое недовольство по отношению к Соввласти, заявляя о том, что теперь писать свободно нельзя, а молодые советские писатели пишут не только хвалебные сочинения о Соввласти, но о самой действительности никто не осмеливается написать...Как ближайший друг участника СВУ профессора Ефремова Чернявский продолжительное время поддерживал письменную и личную свясь с лигой писателей за границей, особенно с галицийскими писателями, среди которых Чернявский польуется большим авторитетом".
14 жовтня 1937 у помешканні М. Чернявського відбувся обшук: забрали кілька світлин та рукопис роману "Море іде". Відтак протримали його три місяці у херсонській тюрмі без будь-якої передачі, і лише 1 січня 1938 дружині дозволили передати йому дещо з речей і продуктів.
Свідки під тортурами розповідали про те, що Чернявський був учасником націоналістично-повстанської організації і навіть керував фашистською організацією.
27 листопада 1937 Миколу Чернявського засудили до розстрілу. Вирок виконали 19 січня 1938 о 24 годині. А на додачу ще й конфіскували будиночок, що належав родині письменника...
***
Не стрінуться вдруге широкі шляхи,
Що ними вступали в життя ми уранці, -
Ми всі поклялися, мов ті женихи,
До смерти годити єдиній коханці.
А лиш розійшлися - покинули нас
Всі думи високі й заміри в той час!
На інші шляхи нас життя відзиває,
По-своєму кожен свій вік проживає,
У кожного небо і сонце своє,
А спільний ключ правди - засох і не б'є...
***
Так, треба жить... Але ввесь вік
Давить в собі прокльони й крик,
Мовчать і зрячими очима,
Убивши в серці жах раба,
Дивитись, як скрипить зубами
Скажена людськая злоба?
Як маже медом чорні рани
Братам облесник-супостат
І пнеться вибитись в тирани
Вчорашній злодій, людський кат?!
Терпіть, страждать... Але для чого?..
Щоб полягти під копитом
Войовника безоглядного?..
Щоб бить коню його чолом?..
В краю насильства і неволі
Яка можлива інша доля?!
Джерела:
Антологія "Розіп'ята муза", том 2. Львів, 2011. Укладач Юрій Винничук
"Микола Чернявський: «Я – степу син»" https://biblio.lib.kherson.ua/mikola-chernyavskiy.htm