понеділок, 11 березня 2019 р.

Світлій пам'яті Ростислава Братуня


Світлої пам'яти Ростислав Братунь,
"останній романтик"
* 7 січня 1927, Любомль — † 8 березня 1995, Львів
Безкінечно красива людина була, в усіх сенсах, незламна. Тішуся, що мала щастя знати пана Ростислава...

* * *
Мій отчий незабутній доме,
Ти - вічний поклик з далини,
В тобі усе мені знайоме
І близьке, як дитинства дні.
Без тебе світ не був би світом,
Зима - зимою, літо - літом.
А я собою був і є,
І серце світиться моє,
Доки горить, горить мені
Те світло у твоїм вікні.
А я собою був і є,
І серце світиться моє!..
Завжди мене чекає мати,
Для неї я - мале дитя,
Що перший крок пройшло від хати,
Іще незнаючи життя.
Мій отчий незабутній доме,
До тебе лину я без втоми,
Бо я собою був і є,
І серце світиться моє,
Доки горить, горить мені
Те світло у твоїм вікні.
Бо я собою був і є,
І серце світиться моє!..
Мій отчий доме незабутній,
Зі мною скрізь твоє тепло,
Коли гудуть вітри супутні
Твоїм добром долаю зло.
Без тебе світ не був би світом,
Зима - зимою, літо – літом,
І серце світиться моє,
Доки горить, горить мені
Те світло у твоїм...
А я собою був і є,
І серце світиться моє!..
А я собою був і є,
І серце світиться моє!..

Вогні Львова

Сьогодні в нас побачення зі Львовом;
Вдягнем святковий одяг і підем....
Хай вулиці своє нам скажуть слово,
Нехай нас вечір містом поведе.
Послухаєм, про що шепочуть клени,
Про що шумить в задумі Стрийський парк.
Можливо, що про тебе і про мене
Свою він пісню нам приносить в дар.
Чи знаєте ви тихі львівські вечори?
Чи з милою їх зустрічали,
У сяєві зорі вечірньої пори
Знайоме місто знову відкривали?
До нас історія підійде поруч,
Довірливо прихилить стрімкість веж.
І, як в легенду, ти на Княжу гору
Своє кохання гордо пронесеш.
Нам усміхнуться, наче очі, вікна
Нових кварталів, молодих будов,
І блиск вогнів, і далина блакитна
Вестимуть нас у щастя, у любов.

Останнім романтиком Ростислава Братуня назвав колись Ігор Калинець.

Світлина зі сторінки Юрка Voloshchakа.

о