"У ті роки, за молодости, коли я винаймав різні помешкання, мені якось не щастило на мансарду. Одного разу, щоправда, (було це на вулиці Лисенка), я таки набрів на маленьку, під самим дахом, кімнатку; її віконце дивилось на порослі гаями пагорби Кайзервальду і далі — на заміські рівнини. Але в тій мансарді, на піддашші, вже не пам'ятаю з якої причини, я так і не поселився... З тих часів мене не полишає звичка приглядатись, а коли вечорами засвічуються, то й дослухатись, до мансардових віконець, — Готичних, романських, барокових... Мерехтливий звукоряд у кам'яній симфонії старого міста: від найнижчого «сіо», яким звучить приземкувата брама на Вірменській, — до найвищого «1а», що його беруть, тільки-но за пультом стане Вечір, Готичні віконця на Князя Романа, де, як у Поля Верлена, «...небо дихає на дах»..."
Андрій Содомора
Андрій Содомора
Віктор Жмак. Ностальґійне: Вірменка. Ніч. 2002