понеділок, 6 липня 2020 р.

"наш довгий шлях в нікуди обмілів..."








Тарас Федюк

* * *
наш довгий шлях в нікуди обмілів
наш довгий шлях в полях міліє всує
я не почую більше твоїх слів
а ти моїх тим більше не почуєш
та й зрештою навіщо ті слова
і того щастя спів і карнавали
прощаємось не вивезла крива
й різниця вікова не врятувала
всміхнемось одне одному услід
через старе вікно хюндай сонати
таксі як всі відкочується від
під’їзду який нас не хоче знати
і скільки не кажи тепер халва
і скільки не біжи в свої пенати…
Господь з тим всім
ти тільки будь жива –
оце й усе що я хотів би мати…

З рукопису нової книги віршів "Сади печалі і слюди"