"наш довгий шлях в нікуди обмілів..."

Тарас Федюк

* * *

наш довгий шлях в нікуди обмілів
наш довгий шлях в полях міліє всує
я не почую більше твоїх слів
а ти моїх тим більше не почуєш

та й зрештою навіщо ті слова
і того щастя спів і карнавали
прощаємось не вивезла крива
й різниця вікова не врятувала

всміхнемось одне одному услід
через старе вікно хюндай сонати
таксі як всі відкочується від
під’їзду який нас не хоче знати

і скільки не кажи тепер халва
і скільки не біжи в свої пенати…
Господь з тим всім
ти тільки будь жива –
оце й усе що я хотів би мати…

З рукопису нової книги віршів "Сади печалі і слюди"