Гостомель, 24 лютого 2022. Російський десант.
...Тарас Чорновіл: - Зеленський принципово 23-го числа вніс рішення про введення надзвичайного стану, а не воєнного. Хто при обговоренні цього рішення виступав від партії слуг і кричав у залі: хто не проголосує, той ворог? Я вам назву, хто: Бужанський. Відверто російський Бужанський кричав, що треба вводити надзвичайний стан - боронь, Боже, не воєнний. Я все-таки юрист, я читаю закони. Того дня, 23-го числа лютого, я брав участь в одному етері очно і, здається, в чотирьох етерах по інтернету. Коли я почав говорити про неадекватність введення надзвичайного стану замість воєнного, коли я сказав це в кількох етерах, знаєте, що я почув? Я почув дике хамство. ...Я зрозумів, що це не просто так - це означає, що пішла пряма нагонка. Їм не розказували, чому, – їм просто сказали: коли вам хтось в етерах говоритиме, що потрібен не надзвичайний, а воєнний стан, звинувачуйте його в чому завгодно. Це означає, що влада знала, яке зло вона робить, - знає собака, чиє сало з'їла. Надзвичайний стан вони вводили умисно. Чому, попри це, 24-го відбулася оборона? Та тому, що в нас є народ і в нас є армія. Виявилося, що ЗСУ не виконали, саботували зрадницькі накази Зеленського, не відвели всієї 72-ої. Вона відводилася так повільно, що половина її лишилася на місці. Можливо, Монастирський через те й загинув, що був свідком тих злочинних наказів, адже він не всю Нацгвардію відвів, щось трошки лишив. Залужний не відвів 95-ки від Харкова. А от на півдні в Зеленського відстежили, як могли, - все відвели. Залужний зумів врятувати ситуацію вже для Миколаєва та Одеси, відрядивши туди генерала Марченка. Зеленський, коли трошки опірився й відчув, що вже може собі щось дозволити, - відкликав Марченка, аби той, боронь Боже, ще тоді, весною 22-го, не визволив Херсона, не переправився через Дніпро на другий бік і не пішов на Крим. Тому насправді ми не можемо говорити просто про рашистське вторгнення - це була об'єднана спецоперація зовнішнього ворога і внутрішнього. 24 числа зранку Зеленський, побачивши Порошенка на Банковій і боячись наслідків, був, очевидно, переляканий настільки, що вже не ризикнув щось зробити. Тим більше, вже стало зрозуміло, що не спрацювало. Почався опір, почалася реальна війна, а не просто здача.
Залишки знищеного російського гелікоптера на аеродромі в Гостомелі.
Володимир Цибулько: - Київ став дибки! Переляк, власне, був у чому: Київ об'єднався на оборону, а всередині цього роз'ятреного вулика сидить Зеленський. Єдине, що кияни воювали із зовнішнім ворогом, а цього, внутрішнього, відклали, як то кажуть, до Паски.
Зараз, коли ми аналізуємо дії всіх інституцій, то бачимо, що [саркастично] Баканов спрацював, як ніхто інший.
Олександр Близнюк [сміється]: - Просто на відмінно!
Володимир Цибулько: - За два тижні до російського наступу на Гостомель, тут, на оцій всій прибілоруській території працював російський РЕБ - тут уже зв'язку не було, ледве-ледве пробивалися, щоби потелефонувати, щоб мобільний дзвінок здійснити. Там, де був провідний інтернет, оптоволокно, то там через Wi-Fi зв'язок був, але мобільного зв'язку не було.
Зараз вже точно відомо про інфільтрацію сотень диверсійних російських груп на цю територію. В Гостомелі і в Бучі за три місяці під виглядом будівельників повинаймали квартири. Потім оті “строітєлі" туди під'їхали й пачками - по п'ять, по сім диверсантів - сиділи там по квартирах, чекали відмашки.
Коли це все почалося, прибіг сусід і каже, що був удар по аеродрому Гостомель. Я сідаю в автівку і мчу туди, до частини Нацгвардії. А там - оті пацанята-строковики. Були частково й офіцери, і контрактників небагато, але в основному пацанята-строковики вибігають. Я під'їхав, підскочив до офіцера, кажу: "Чим допомагати? Кажіть”. - “Поки нічим, - каже, - ми справляємося. Скажіть усім, що там десант. Ми зараз відводимо, оточуємо периметр, бо там сидить десант, чоловік 300”.
Я поїхав у бік центру Гостомеля, а там уже корок, тягучка. Я вертаюсь, коли біжать хлопці від свого розташування. Кажу: "Сідайте, куди їхати?" Вони сідають, усілося їх - скільки там, відділення залізло в мою автівку. Їдемо, й один хлопчина на нервах не розрядив автомата й посмалив у мене за вухом. Я стоїчно це витримав, привіз їх, кажу: "Я вас проведу зараз”. – “Ні, - кажуть, - у нас є наказ узяти під контроль селищну раду". Кажу: "Вам допомога треба?" - “Ні, ми справимося”. – “Добре”.
Ну, я собі вже тоді поїхав.
Від'їхав, скотчем заклеїв прострелене вікно та й поїхав на Бородянку. Оце якраз у той момент, повертаючись, я побачив підбитий К-52 - це не ударний гелікоптер, а командний, і кілька цивільних людей коло нього. Потім друзі розповіли:
"Під'їхали СБУ, а там священник УПЦ МП, себто РПЦ, біля вертольота, а пілота вже нема. Відспівує, так би мовити, прикриває груддю! Майно російське на баланс церкви поставив, хрестика вже намалював!"
Гостомель, Ірпінь, Буча - це дуже непрості місця, тут було багато ветеранів АТО і ветеранів спецслужб. І вони всі, це братство ветеранське, чітко змобілізувалися. Запитайте в Ігора Лапіна – він не дасть збрехати. Лапін центр Гостомеля тримав кілька днів. Скільки вони там перебили цієї шантрапи - ви собі не уявляєте. Десь за пару днів після того, як відбили рашистів, я підрихтував машину й поїхав туди подивитися. Я чув, які там ішли бої, але коли побачив, скільки там техніки навернуто - о-го-го! Лапін казав, що їх там було десь бійців 30. Я вам скажу, що з такою ефективністю... Скільки вони там намолотили - це просто неймовірно. Це неймовірно!
Підбита під час боїв за Гостомель бойова машина десанту 31-ї ОДШБр армії росії зі вбитими російськими військовими.
До речі, про підрив мостів. Це ж на свою відповідальність командир бригади, точніше хтось із воєнкомів узяв і підірвав два мости. Вже вдень 24-го бій був в Іванкові, і якби Житомирська бригада з артилерією не підтягнулася, то рашисти б узагалі маршем проскакали й зайшли би прямо в Київ, а так їх затримали на добу. Найголовніше, що десь на 8 годину вечора підтягнулися наші сили до аеродрому Гостомель, і рашистів звідти вибили. Я сидів до другої ночі на вулиці і слухав той бій, бо це дуже коротка дистанція й чути все добре. Потім подзвонили друзі-офіцери і сказали: "Йдіть, хлопці, спати, ми їх уже вибили”.
Але важливе інше. Коли ми згадуємо цей напрямок і як московські попи бігали з хлібом-сіллю, нагадаю, що в Бородянці з 27 числа сидів дехто Царьов - сидів і готувався. Був там теж такий собі шльоцик з Одеси — забув, як звуть, типу політолог. Він був, по-моєму, депутатом міськради, в москві по телеканалах усяких лазив. Словом, їх туди вже шопку зібрали. Там попик російський у Бородянці, то вони там фактично штаб мали в церкві.
Тарас Чорновіл: - Там прямо на парафії відбувалося катування людей.
Володимир Цибулько: - Там оте кодло Царьовське “вишивало” кілька днів. Тобто вони розраховували, що вони вже тут правлєниє Київської області створюють - паралельне, окупаційне. Але що важливо, враховуючи такий загальнонаціональний формат і оті всі прийомчики, що ми їх бачили, бакановська СБУ була сліпа.
Джерело:
Близнюк НАЖИВО
"Поклали російський десант у Гостомелі – і вижили. Як обороняли Північ у лютому 2022-го."
Фото, крім першого, - звідси.
