"Дипломатія - це мистецтво жестів".
Візит Блінкена до України.
Жест перший - зустріч із Порошенком, першим серед усіх. Тривалість - понад годину.
США прямо вказали на людину, якій цілком довіряють і яка є для них основним союзником в Україні.
Жест другий - зустріч Блінкена і Кулеби - близько півтори години.
Кулеба прийняв на себе всю силу удару майже суцільного монологу Блінкена про те, що в Україні не так.
Жест третій - зустріч Блінкена і Зеленського - близько 30 хвилин. Для Блінкена - чистий протокол ввічливости. Посміхатися людині, від чиєї балаканини вже нудить.
Жест четвертий - зустріч Блінкена і Єпіфанія - близько 30 хвилин. Ритуальне позначення верховенства в церковному середовищі. Союзник Варфоломія - наш союзник.
Аґент російського впливу Єрмак-"Козырь" намагався заблокувати зустріч предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія та державного секретаря США Ентоні Блінкена. Про це повідомила “Релігійна правда“, пославшись на три не залежні одне від одного джерела, так чи інакше пов’язані з підготовкою перебування держсекретаря США в Україні. Хоч там як, зустріч глави Держдепу США і глави помісної Православної церкви України 6 травня відбулася.
"Фундаментальна ідея", про яку багатозначно натякав Зеленський, - це розміщення на українській території військово-морської бази США в районі Очакова. У принципі, це є правильна і потрібна ідея за однієї умови - за наявности взаємної довіри двох сторін. Ні Джейк Салліван, ні міністр оборони Ллойд Остін, ні сам Блінкен не бачать можливостей реалізації цієї ідеї за чинної влади в Україні. Навряд чи вона отримає схвалення й у Байдена. Перша реакція Блінкена була стриманою. Він порадив почати "великий шлях з першого кроку" - відновлення стосунків з МВФ.tZE inform
Візит пройшов з таким набором символізму, що не помітити тих символів міг лише той, в кого, як у камбали, очі змістилися на одну сторону тіла. До слова, в українському сеґменті Мережі ходила маса чуток про те, якою була справжня причина відходу з посади пресової секретарки ОПи. Більшість спостерігачів вважали, що вона нарешті пішла в декретну відпустку, але тепер все встало на місце. Почалася велика політика, і для того, щоб давати коментарі на цю тему в офіційному форматі, потрібен інтелектуальний рівень. Хай не високий, а хоч якийсь, але все ж потрібен. Звісно, людям з особливими потребами треба давати роботу, й це - благородна справа, але ж не з такими й не на такій посаді. Мендель і так досить довго верзла таку добірну нісенітницю, що в київськім зоопарку навіть хотіли відкрити особливу і суто персональну вакансію.До речі, про зоопарк. Дипломатичний протокол не дозволяє візитерові формату міністра закордонних справ проводити приватні зустрічі до офіційної частини візиту. Але зустріч із П'ятим Президентом повинна була відбутися саме до візиту в ОПу, і вона відбулася. Що ж до формату цієї зустрічі, то він був цілком офіційний, а саме - держсекретар зустрівся з главами парламентських фракцій. Оскільки це був все ж таки візит не першої особи держави, то такий рівень - цілком припустимий.
Але всім зрозуміло, що це була зустріч Блінкена з Порохом. Власне кажучи, з ним і минула година спілкування англійською мовою, без перекладача, але на тлі «глав парламентських фракцій», які англійською легко вимовляють «Ван дрінк плиз», а далі - доля не сподобила. Але тут справа не тільки в незнанні мови, але і в тім, що їхня думка чи щось там ще, Блінкенові просто не була потрібна. Вони створили належні дипломатичні декорації, на кшталт фікусів.
Проте, розуміючи, що це за публіка, протокольна служба держсекретаря попередила, що жодних фото- чи відео зйомок бути не повинно, їх і не було. Воно й зрозуміло, адже в програмі візиту не було відвідування зоопарку чи цирку, тому фотка на тлі всього того нікому не потрібна. У підсумку, преса отримала одне фото Блінкена з Порохом, яка все розставила по місцях.
"Лінія оборони"
Блінкен та Армія, Мова, ВіраНу, нічого непередбачуваного з історичним приїздом Блінкена і Нуланд в Україну не відбулося.
Але є нюанси.
Старий анекдот:
- Якщо дівчина каже «НІ» - то це значить, що все може бути
- Якщо дівчина каже – все може бути – це значить ТАК.
- Якщо дівчина каже так – то це вже не дівчина.
- Якщо дипломат каже НІ – то це початок війни
- Якщо дипломат каже «Може бути» - то це значить НІ
- Якщо дипломат каже ТАК – це не дипломат.
На брифінгу із Зеленським на пряме питання журналістки – чи приїде до нас Байден – Блінкен дуже дипломатично сказав щось типу: «Може бути».
А підтекст – якщо Вовочка уроки вивчить.
Нюанси:
1) Це перший візит Блінкена у Східну Європу. І він показав значимість України для США і Західного світу. Тому ті, хто тупо повторює кремлівський шаблон про зовнішнє управління – мають прикусити язика. Цей вояж ясно показав важливість України. Я б сказав – історичну. Знову доля цивілізації, як і під час 2-ї світової – вирішується в Україні. І це не пафос.
2) На спільному брифінгу Зеленського і Блінкіна Зеленський фактично нічого і не сказав. Ну, крім – «каралєва в васхіщенії» на балу у Воланда. Реверанси у бік союзників були вивченими, хоча не досить артистичними. От просто набір фраз.
А от на питанні про Джуліані (а тут же ж вуха Єрмака стирчать) – Зеленський включив тему «хтоздесь? нічо не знаю».
І тільки безкінечно хвалитись у Зеленського виходить добре.
3) Натомість, Блінкен чесно сказав про що говорили. І наголосив і на методах корпоративного управління Зе! команди (Нафтогаз), і антикорупційних інституцій, і судової системи. Принаймні показав больові точки.
4) Блінкен говорив про необхідність створення спільного бачення на основі спільних цінностей.
А от спільних цінностей немає. Немає у Зеленського важливої західної цінності – нульової толерантності до корупції. Натомість у Блінкена немає і близько принципу Зеленського «друзям усе, ворогам закон».
І от ще - кинулося у очі – у Зеленського немає елементарного навику гостинності. Він сам починав відповідати на питання журналістів. А міг би дати перше слово і Тоні Блінкену.
Ясно, що Блінкін не влаштовував публічну порку Зеленському. Але «ху із ху і хто кому де?» – показав.
І вийшло – витончено красиво.
Під виглядом зустрічі з Разумковим та головами фракцій Блінкен демонстративно довго говорив особисто з Порошенком.
Не думаю, що Блінкен і Порошенко такі вже закадичні друзі. Ой!
Ця зустріч - просто шалабан Зеленському: тримати тон і не вдавати повагу, а поважати головного союзника.
Сказати таке не можна. Показати – так.
Але головне, на мій погляд, у візиті:
Тоні Блінкен з пані Нуланд показали, що підтримують українську армію.
Але, зустріч з Єпіфанієм і відвідини Михайлівського собору– це демонстративна підтримка саме УКРАЇНСЬКОЇ Церкви.
Ну а, між рядками читаємо – і мови.
Головний висновок:
Якщо Зеленський враз поправішав і не заглядає в очі Путіну – і сам для себе визначився з тим – куди йдемо – тим самим він має прийняти політичне гасло Порошенка: Армія. Мова. Віра.
У нас зараз виходить цікава історія: Зеленський намагається відібрати у Петра монополію на патріотизм.
Добре. Що більше патріотів – то краще. Тільки за. Зеленський давно хоче вважатися святішим за Папу Римського.
А зараз - більшим націоналістом чим самі Донцов і Бандера.
Але ж якось доведеться Зеленському крім Армія – сказати і Мова і Віра.
Важко нашому хлопчику буде.
Особисте в дипломатії і кадрові питанняТоні Блінкен – Держсекретар США - сьогодні просто показав приклад справжньої дипломатії.
Але я про ще одну деталь.
Мені здається, що в кулуарах мало прозвучати ще одне питання, яке не иносилося на загал.
Кадрове питання. Про наче б то всесильного Єрмака.
За усіма деталями ми не помітили важливого із того, чого не сказали журналістам.
А вони почули про повну підтримку зусиль України.
Бо спілкувалися Державний секретар США і президент України.
Це інституції.
Але ж спілкувалися і Блінкен із Зеленським.
І це люди.
А між ними, як людьми – тінь Руді Джуліані.
Недавно, радник Зеленського (з червня 2019 по серпень 2020 року) Ігор Новіков злив інформацію про деталі переговорів Єрмака і Джуліані.
Джуліані був для Трампа людиною, яка вирішувала питання поза державними інституціями. Приватно.
Бо інституції в Штатах працюють в інтересах Штатів, а не фізичних осіб.
Це, до речі, ключова відмінність між Штатами і Україною. З цього приводу – уроки для Зе!
Урок №1 Зеленському.
Не шукай травинку у чужому оці. Дивись на колоду в своєму. Він же ж насміхався, як Порошенка злили у ФСБ із його розмовами з Байденом?
Ага. А тут самому бумерангом прилетіло. Ті, хто сьогодні пишуть, а завтра здадуть – є і у Зе! і у Єрмака.
Так от, з викладених плівок (посилання у коменті) і коню ясно, що Єрмак підігрував Трампу.
Урок №2 Зеленському.
Новіков свідчить, що була схема:
Джуліані –– Єрмак - Дубінський – Деркач/Кулик.
Ще у липні 2019 року Джуліані форсує. Давай-давай, Єрмаче, запрягай за Трампа. У розмові просто наскрізне «Дайош!». І Єрмак, хоч і обережно, але втягується.
Далі – він втягує у цю справу політичного кіллера – Дубінського ( а тут уже пахне Коломойським). Далі з ОП виходять на Деркача. Хоча скоріше – Деркач на них по завданню "Центра". Далі підтягують Костіка Кулика.
І ось – передвиборча (по США) афера – керівництво України – проти Байдена.
Єрмак у цій політичній грі показав себе як підставляло для президента.
Володимире Олександровичу!
Треба гнати від себе фаворита, який ставить не на тих.
1) Навіть з точки зору банальної логіки вже весною минулого року, коли Деркач/Кулик вичитували ФСБшні матеріали проти Байдена – було ясно, що Трамп програє.
Бо йому залетів чорний Ковід-лебідь.
2) Ризикувати дружбою Штатів – як країни - на дружбу Трампа як людини – це принципове не розуміння того, як здійснюється у Штатах політика. Єрмак глупо подумав, що там усе як в Росії. А воно зовсім навпаки.
А ми ж іще не знаємо точно, як підставив Єрмак Зеленського з «вагнергейтом»?
Так от.
Для Блінкена – Єрмак – дуже токсичний. Особисто.
І я не знаю, як прийнято у дипломатів верхнього ешелону.
Але я впевнений, що дипломат рівня Блінкена – дав зрозуміти Зеленському, що Офісом президента керує людина або некомпетентна. Або зрадник.
Обидва варіанти – привід сказати йому «адью».
Зеленському зараз погано.
У Штатах не люблять усіх Вовиних друзів.
Ні Єрмака. Ні Коломойського.
Та, власне, і його терплять - за посадою.
Про Єрмака та Зе:
"...вихід реґента з інфантом. Це заява Зе на своє бачення ролі єрмака (був, є і буде - і що ви зробите). Мені це нагадало поведінку овоча у Вільнюсі - нічогонебоюсьпозадімосква. Щось на кшталт "Не дасть Запад грошей (що підуть "на дороґі") , піду до путіна", і його варшавське ностальжи по ссср у тій же тональності - "Не візьмете у НАТО, піду з путіним будувати новий союз."
(с)
Я ВІРЮ, що на власні очі побачу Єрмака в кайданках.
І ви побачите.
Якщо тільки він не встигне прокусити ампулу з ціанідом в комірі.
Микола Савельєв, провидець
