Показ дописів із міткою НАТО. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою НАТО. Показати всі дописи

пʼятниця, 22 серпня 2025 р.

Росія не повинна отримати українського фортечного поясу

 


ПРИВІД МЮНХЕНУ
Robert Zubrin*
▪️У всьому світі ліберальна демократія відступає. Захід розколотий, а цезаризм процвітає. Чому?
▪️Росія не повинна отримати українського фортечного поясу
Путін хоче захопити не лише Чехословаччину. Йому потрібні лінія Мажино, Нижні Землі (Бельгія, Нідерланди та Люксембурґ) і Вішистська Франція, і захопити їх він сподівається за допомогою свого американського Чемберлена.
Поступки, яких Путін вимагає від України, — тільки заради припинення вогню, а не заради миру, означатимуть не лише віддачу Кремлеві території, якої він не може взяти на полі бою, а й позбавлять Україну можливости захищатися, коли Москва вирішить показати, що вона все ще хоче захопити Київ. Президент Дональд Трамп, разом із фріками з його адміністрації, готовий встати на бік кровожерливого тирана.
Після зустрічі Трампа з російським диктатором Владіміром Путіном на Алясці, коментатори були в шоці від несправедливости запропонованого «мирного» плану, очевидно, узгодженого двома могутніми державами, - плану, який передбачає, що Україна здасть кілька своїх міст із сотнями тисяч мешканців під вбивчу російську окупацію в обмін на ніщо.
Заперечення цих коментаторів обґрунтовані, але вони не розуміють суті. На території, яку вимагає Путін, розташовані українські фортеці. Якщо їх буде здано, вся Україна стане відкритою для вторгнення кремлівських сил.
Таким чином, угода Путіна-Трампа точно імітує самогубний Мюнхенський пакт жовтня 1938 року, нав'язаний Чехословаччині нацистським фюрером Адольфом Гітлером у змові з прем'єр-міністром Великої Британії Невіллом Чемберленом, прем'єр-міністром Франції Едуаром Даладьє та італійським фашистським диктатором Беніто Муссоліні. Згідно з цією угодою, Чехословаччині було обіцяно мир і безпеку за умови, що вона передасть свої сильно укріплені прикордонні провінції нацистам.
Однак, щойно це сталося, Чехословаччина стала безпомічною, і протягом шести місяців вся країна була захоплена й окупована і перестала існувати як незалежна держава.
Така ж «угода» зараз пропонується Україні. Як зазначають авторитетні військові аналітики Інституту вивчення війни (ISW), пролом в обороні України, спричинений залишенням лінією міст-фортець, буде непоправним, оскільки місцевість за цією лінією несприятлива для оборони.
Цитую:
На думку ISW, потенційне виведення українських військ з Донецької області послабить обороноздатність України та її оборонно-промислову базу (ОПРБ), при цьому ще сотні тисяч українських цивільних потраплять під російську окупацію.
ISW вважає, що здача Росії наразі неокупованих районів Донецької області забезпечить російським військам надзвичайно вигідні умови для відновлення аґресії проти України; Росія уникне тривалої та кровопролитної боротьби за цю територію й матиме змогу наростити запаси живої сили та зброї.
ISW раніше зазначав, що дозвіл Росії окупувати решту Донецької області означатиме передачу російським військам українського фортечного поясу, котрий має значну інфраструктуру ОПРБ. Примітно, що російські війська не можуть просунутися до фортечного поясу чи обійти його з фланґів з осені 2022 року. Якщо українські війська залишать свої позиції в Донецькій області, російське військове командування майже напевне працюватиме над швидким встановленням міцних позицій по всьому фортечному поясу й використовуватиме його оборонно-промислову зону для військового виробництва.
ISW також раніше зазначав, що прикордонний район Донецької області погано підходить для виконання функцій надійної оборонної лінії через невелику кількість населених пунктів, відкриті поля та природні перешкоди, такі як річки Оскіл та Сіверський Донець.
Ось чому Росія готова була протягом останніх трьох років покласти на полі бою сотні тисяч своїх військових у спробах прорвати цей фортечний пояс; і, зазнавши невдачі в цім, тепер докладає всіх зусиль, аби зробити Україну відкритою для завоювання обманним шляхом.
Подібність між угодами Гітлера-Чемберлена «Мюнхен 1.0» та «Мюнхен 2.0» Путіна-Трампа виходить далеко за ці рамки. «Мюнхен 1.0» був самогубним не лише для Чехословаччини. Він був самогубним і для західних союзників.
Зрадивши Чехословаччину, Чемберлен і Даладьє виключили 35 добре оснащених чеських дивізій з бойового складу військ Заходу, додали чудову чеську збройову промисловість до оборонно-промислової бази нацистів і розширили кордон, вздовж якого Німеччина могла атакувати Польщу, тим самим зробивши цю країну незахищеною.
Відповідно, коли нацистська Німеччина, значно зміцнившись завдяки цим поступкам, через кілька місяців вторглася в Польщу, західні союзники ніяк цьому не протидіяли й дозволили ліквідувати Польщу. Це скоротило війська Заходу ще на 50 дивізій, довівши загальні втрати союзників до 85 дивізій ще до того, як почалася катастрофічна битва за Францію (яку захищали, загалом беручи, 94 французькі та британські дивізії).
Стратегічне безумство зради України є зараз іще гіршим. Якщо ми дозволимо принесення України в жертву, що станеться?
По-перше, мільйонна українська армія буде викреслена з бойового складу військ Заходу, промислові й технічні ресурси України буде додано до російських, а російські сили географічно просунуться на позиції, з яких вони зможуть легко вторгнутися в решту Европи. Так і буде.
Помилково стверджувати, що Росія не може становити загрози для решти Заходу, тому що вона ледве може впоратися з Україною. Україна зупинила російський наступ, кинувши в бій проти ворога сотні тисяч своїх військових і зазнавши величезних - десятки тисяч – втрат, заплативши кров’ю ціну, багато вищу, ніж Сполучені Штати чи будь-який з наших західноевропейських союзників, імовірно, готові заплатити. Тільки завдяки існуванню, мужності та витривалості українських військових лінії фронту стали статичними, а війну зведено до змагання в технологічній віртуозності, що його Захід легко міг би виграти.
При збереженні українських збройних сил і втриманні їхніх позицій, західні держави можуть багато зробити для перемоги України практично без жодних втрат для себе, просто надавши Україні широкий доступ до свого супутникового зв’язку, в тому числі Starlink, до інших систем або й те й інше. Україна має безпілотники, здатні залітати далеко вглиб Росії. Їй бракує комунікаційних можливостей для керування ними там. Якби вона була забезпечена супутниковим зв'язком, а бажано також західними далекобійними ударними боєприпасами, вона змогла б використовувати свої безпілотники, аби перешкоджати російським внутрішнім транспортним перевезеннням, що зробило би неможливим постачання російських військ на передовій і паралізувало би всю її економіку.
Це не 1916 рік. Збройним силам України не треба штурмувати російські окопи, аби відбити вторгнення. Все, що їм потрібно, це отримати можливість чітко дати зрозуміти Росії, що вона може мати кілька шматків української території, або вона може мати економіку, але вона не може мати і те, й інше. За таких обставин Росія не матиме іншого вибору, окрім як відступити.
Проте, якщо виключити українських військових з рівняння, все зміниться. Зі зникненням українських військових, НАТО не матиме жодних контрходів, якщо Росія вирішить вторгнутися до країн Балтії.
Але ситуація набагато серйозніша. Погляньте на карту. Є лише дві країни, які перегороджують шлях Росії до Европи: Польща й Україна. Польща має невелику, але потужну армію і, без сумніву, захистить себе, якщо Росія нападе на неї. Проте, якщо забрати Україну, то не буде серйозних збройних сил, які блокуватимуть просування російських військових на південь Польщі, до Будапешта, Відня та Белграда, а також захоплення Молдови, Румунії та Болгарії. Чи ми готові відрядити півмільйона американських солдатів до Европи, аби зупинити такий наступ? Звісно, ні.
Отже, все зводиться до наступного. НАТО потрібна армія. Україна її має. З нею Европу можна захистити з мінімальними витратами. Без неї Европа зіткнеться з катастрофою.
Тому українці та европейці повинні бути абсолютними реалістами й не дозволяти дурним надіям на те, що Путін якимось чином дотримається своїх обіцянок, затьмарювати стратегічну реальність. Якщо Україна чи Европа погодяться на будь-які умови, за яких Путін зможе вимагати більшого, він вимагатиме більшого, й кожна виконана вимога робитиме його ще потужнішим. Якщо вони втратять здатність себе захищати, він їх знищить.
Мюнхен 1.0 не був мирною угодою. То була угода про зґвалтування. Мюнхен 2.0 - про те ж саме.
Єдиний спосіб змусити Путіна піти - це змусити його піти.
20 серпня 2025

Джерело:
The Cosmopolitan Globalist
claireberlinski@substack.com
_______________
* Роберт Забрін @robert_zubrin — американець, фахівець в аерокосмічній галузі та автор 12 книжок, зокрема нещодавно опублікованої «Новий світ на Марсі: що ми можемо створити на Червоній планеті».
Попередня версія цієї статті була опублікована в Kyiv Post.


Ориґінал:

Robert Zubrin Around the world, liberal democracy is in retreat. The West is divided, and Caesarism is flourishing. Why?
Russia must not have Ukraine's Fortress Line
Putin doesn’t want just Czechoslovakia, he wants the Maginot Line, the Low Counties, and Vichy France, with the aid of his American Chamberlain.
The concessions Putin demands from Ukraine—to bring about only a ceasefire, not a peace plan—wouldn’t just give the Kremlin territory it cannot take on the battlefield, it would surrender Ukraine’s ability to defend itself when Moscow decides to show it still wants Kyiv. President Donald Trump, along with those in his rogue regime, is on track to side with the murderous tyrant.
In the wake of Trump’s Alaska meeting with Russian dictator Vladimir Putin, commentators have expressed their shock with the unfairness of the putative “peace” plan apparently agreed to by the two potentates, as it involves Ukraine handing over several of its cities with hundreds of thousands of inhabitants to murderous Russian occupation in exchange for nothing at all.
These objections are valid, but they miss the point. The territory that Putin is demanding contains Ukraine’s fortress line. If it is surrendered, all of Ukraine will be rendered wide open to invasion by the Kremlin’s forces.
The Putin-Trump deal thus precisely mimics the suicidal October 1938 Munich Pact forced upon Czechoslovakia by Nazi Fuhrer Adolf Hitler in collusion with British Prime Minister Neville Chamberlain, French Prime Minister Edouard Daladier, and Italian Fascist dictator Benito Mussolini. In that deal, Czechoslovakia was promised peace and security, provided it handed its heavily fortified border provinces to the Nazis.
Once that was done, however, Czechoslovakia was rendered helpless, and within six months, the entire country was overrun and occupied and ceased to exist as an independent state.
The same “deal” is now being offered to Ukraine. As the widely-respected military analysts at the Institute for the Study of War have pointed out, the breach in Ukraine’s defenses entailed by the abandonment of its line of fortress cities would be irreparable, as the terrain behind that line is unfavorable for defense. To quote ISW:
ISW continues to assess that a potential Ukrainian withdrawal from Donetsk Oblast would degrade Ukraine’s defensive capabilities and defense industrial base (DIB) and put hundreds of thousands more Ukrainian civilians under Russian occupation.
ISW continues to assess that surrendering currently unoccupied areas of Donetsk Oblast to Russia would position Russian forces extremely well to renew their aggression against Ukraine on much more favorable terms, having avoided a long and bloody struggle for this territory and given Russia the opportunity to build up manpower and weapons stocks.
ISW previously noted that allowing Russia to occupy the remainder of Donetsk Oblast would concede Ukraine’s fortress belt to Russian forces, and this fortress belt also includes significant DIB infrastructure. Russian forces have notably been unable to advance to or envelop the fortress belt since Fall 2022. The Russian military command would almost certainly work to rapidly establish lasting positions throughout the fortress belt and utilize the fortress belt’s DIB for military production if Ukrainian forces withdraw from their positions in the Donetsk Oblast.
ISW also previously noted that the Donetsk Oblast border area is naturally poorly suited to act as a robust defensive line due to its few settlements, open fields, and natural obstacles such as the Oskil and Siverskyi Donets rivers.
This is why Russia has been willing to suffer hundreds of thousands of casualties over the past three years to try to break through this fortress belt; and, having failed at that, is now pulling out all the stops to try to crack Ukraine open to conquest by deceit.
The similarities between Hitler-Chamberlain’s Munich 1.0 and the Putin-Trump Munich 2.0 deals go well beyond that. Munich 1.0 was not just suicidal for Czechoslovakia. It was suicidal for the Western allies as well.
By betraying Czechoslovakia, Chamberlain and Daladier deleted 35 well-equipped Czech divisions from the West’s order of battle, added the excellent Czech arms industry to the Nazi’s defense industrial base, and extended the border along which Germany could attack Poland, thereby rendering that country indefensible.
Accordingly, when Nazi Germany, having been greatly strengthened by these concessions, proceeded to invade Poland a few months later, the Western allies did nothing and allowed Poland to be eliminated. This cut a further 50 divisions from the West’s forces, bringing the total allied losses to 85 divisions before the catastrophic battle for France (defended by a total of 94 French and British divisions) was even joined.
The strategic insanity of betraying Ukraine now is even worse. If we allow Ukraine to be sacrificed, what would happen?
For starters, the million-person Ukrainian military would be deleted from the West’s order of battle, Ukraine’s industrial and technical resources would be added to Russia’s, and Russia’s forces would be advanced geographically to positions from which it could readily invade the rest of Europe. So it would.
It is a fallacy to say that Russia can be no threat to the rest of the West because it can barely handle Ukraine. Ukraine has stopped the Russian advance by deploying hundreds of thousands of troops into combat and taking tens of thousands of casualties, paying a price in blood that is far higher than the United States or any of our western European allies are likely to be willing to bear. It is only because of the existence, courage, and endurance of the Ukrainian military that the front lines have been made static, and the war reduced to a contest of technological virtuosity that the West could readily win.
With Ukraine’s military intact and holding the line, the Western powers could do a lot to help Ukraine win at virtually no cost to themselves, simply by providing Ukraine with broad access to their satellite communications, including Starlink, other systems, or both. Ukraine has drones capable of flying deep into Russia. What it lacks is the communication capability to control them there. If provided with satcom, and preferably, Western long-range strike munitions as well, Ukraine would be able to use its drones to interdict Russian internal transport, making Russia’s frontline forces impossible to supply and paralyzing its entire economy.
This is not 1916. Ukraine’s armed forces don’t need to storm Russia’s trenches to defeat the invasion. All they need is to acquire the capacity to make it clear to Russia that it can have a few chunks of Ukrainian territory, or it can have an economy, but it can’t have both. Under those circumstances, Russia would have no choice but to withdraw.
Take the Ukrainian military out of the equation, however, and everything changes. With the Ukrainian military gone, NATO would have no countermove if Russia should decide to invade the Baltic States.
But the situation is far more grave than that. Take a look at the map. There are just two countries barring Russia’s path into Europe: Poland and Ukraine. Poland has a small but fierce military and would undoubtedly defend itself if attacked by Russia. If you take away Ukraine, however, there are no serious armed forces blocking the Russian military moving southward of Poland, to Budapest, Vienna, and Belgrade, and taking Moldova, Romania, and Bulgaria as well. Would we be willing to send half a million American soldiers to Europe to stop such an advance? Certainly not.
So it boils down to this. NATO needs an army. Ukraine has one. With it, Europe can be defended at minimal cost. Without it, Europe faces catastrophe.
Ukrainians and Europeans must therefore be completely realistic and not let a foolish hope that somehow Putin might keep a promise blind them to strategic reality. If Ukraine or Europe agree to any terms that increase Putin’s power to demand more, he will demand more, and each demand met will make him still more powerful. If they make themselves helpless, he will slaughter them.
Munich 1.0 was not a peace agreement. It was a rape agreement. So is Munich 2.0.
The only way to get Putin to quit is to make him quit.

Aug 20 The Cosmopolitan Globalist

Robert Zubrin @robert_zubrin is an American aerospace engineer and author of 12 books, including most recently The New World on Mars: What We Can Create on the Red Planet. An earlier version of this essay was published in the Kyiv Post.



вівторок, 27 квітня 2021 р.

Прокиньтесь. Кремль розглядає сценарії ракетних ударів і десантування, - Ґлен Ґрант

 



ПРОКИНЬТЕСЬ. КРЕМЛЬ РОЗГЛЯДАЄ СЦЕНАРІЇ РАКЕТНИХ УДАРІВ І ДЕСАНТУВАННЯ.
"� - Які поради ви можете дати Хомчакові, Таранові, секретареві РНБО та ін.?
Ґлен Ґрант: - Зняти генералів і поставити замість них комбатів, які вже брали участь у бойових діях і пройшли Дебальцеве, Іловайськ і залишилися в армії. Міняйте старих генералів. Вам потрібне свіже мислення, молоде мислення, і є 8, 10, 15 молодих офіцерів, у більшості полковників, які впораються значно краще, бо вони молодші і швидше думають, і вони інакше вестимуть солдатів. Це я би зробив першим. А друге — я б зібрав усіх тих, хто пройшов війну і тепер сидить у тилу й нічого не робить. Зібрав би їх у підрозділи, нормальні підрозділи, аби вони могли воювати, як підрозділи, й таких людей — сотні.
...Ворог не піде туди, де ви поставите джавеліни. Ця зброя має бути з людьми, які знають, як її застосовувати. Їх можна швидко пересувати туди, де вони потрібні, це проблема організації. Це інший тип мислення, і в нас залишилися дні, аби над цим подумати. Можливо."


В етері телеканалу Еспресо
Антін Борковський
розмовляв з Ґленом Ґрантом, полковником британської армії у відставці, ексрадником міністра оборони України.

Антін Борковський: Путінське так зване "відведення військ" насправді не означає, що за кілька днів не може повторитися черговий підйом ставок, військова концентрація, кривава провокація і чергова інтервенція. Головне — аби ми були напоготові.
� - Ми розуміємо, що ситуація набуває надзвичайно загрозливих форм. Міністр закордонних справ України Кулеба сказав, що за його підрахунками, приблизно за кілька тижнів Росія вже буде готовою до нападу.
- Так, на кордоні справді дуже багато російських військ. Це без сумніву. І вони тренуються. Навіть те, що ми бачимо на відео, - там дуже чітко видно, що вони відпрацьовують ті навички, які відпрацьовують, коли збираються воювати. І тут питання: чи вони збираються воювати, чи це блеф, а мета насправді інша? Але подивимося, що вони зробили вже: фактично анексували Азовське море, тобто фактично перетворили його на російське море. Це вже факт. Вони знають, що в Азові немає військово-морських сил, тобто море об’єктивно стає російським. Вони ведуть переговори з білорусами, і якщо Білорусь пристане на цю пропозицію, погодившись стати новітньою республікою совєтського союзу, тобто Україна буде оточена з трьох боків, і члени НАТО — країни Балтії — також будуть оточені так, як ніколи раніше. Тож маємо Азовське море і Білорусь — чи цього Путіну буде досить, щоб повернутися додому і сказати: дивіться, чого я досягнув, дивіться, що ми зробили! Я побоююсь, що цього йому може не вистачити і що він планує щось більше. Тут велике питання: чи зможе Захід забезпечити достатньо сильну підтримку України, аби змучити його відмовитися від цих планів?
� - Ми бачимо, як ви слушно відзначили, що Росія реалізовує так зване стратегічне оточення цілої держави — ідеться і про Азовське море, про схід України і, безперечно, про Білорусь. Які можливі сценарії військової інтервенції може застосувати Росія?
- У них величезне поле можливостей: вони мають авіяцію і ракети. Вони напевне не застосовуватимуть і того, й іншого одразу, але вони можуть застосувати ракети, а їх багато, для атаки ... [нерозбірливо] аеродромів і штабів, я маю на увазі будівлі штабів і урядові будівлі. Якщо ви бачили діру в будівлі міністерства оборони Сербії, то знаєте, що ракета робить із будівлею — вона все повністю руйнує. Отже, це перше. Друге: вони можуть застосувати авіяцію і атакувати будь-які скупчення українських військ або будь-яку іншу окреслену ціль. Ще: вони можуть застосувати великовантажну авіяцію й висадити десант на аеродромах типу Борисполя й захопити аеродроми. Вони, мабуть, не захочуть заходити настільки далеко, але вони мають цю можливість, і це б мало наслідком кілька речей. Наприклад, знищення української системи ППО електронними засобами чи фізично. І так, це був би великий ризик для Росії, але це — перше, що вони могли би зробити, не перетинаючи кордону танками.
� - Тобто, наскільки я можу розуміти, може повторитися класичний сценарій Гляйвіцу чи Майніли під час російсько-фінської війни. Створюється військовий інцидент, потім звинувачують Україну, і після того ми не знаємо, якого рівня може сягнути ескалація. Можливо, все піде за грузинським сценарієм, коли створюється військова провокація, займається певний потрібний для аґресора плацдарм, і після того починаються великі, так би мовити, переговори, із залученням потрібних корисних европейських парламентаристів.
- Маючи велику кількість військ, розміщуючи їх уздовж усіх кордонів і маючи так багато способів для нападу, путін може напасти і спробувати захопити щось — чи то Харків, чи то розширити донбаський анклав, чи то взяти воду для Криму. Але тут питання: чи він би цим задовольнився, чи в його планах повне міжнародне приниження України — зайти, все зруйнувати і окупувати Україну. Я не думаю, що в нього стане духу на таке зважитись, бо якщо він зайде надто далеко, міжнародна спільнота скаже — ні, це вже занадто. Чого я не знаю і що дуже важко оцінити, - а що ж таке це “занадто”? З останніх подій в Чехії, чехи зрозуміли — ось це вже занадто*. Але жодна інша країна їх не підтримала. Чи інші визнають? Так, якщо Росія зайде надто далеко в Україні, думаю, інші визнають, але не знаю, як вони будуть діяти.
� - В нас не відбувається публічних кроків, які могли би стимулювати націю розпочати приготування до відбиття величезної аґресії. На вашу думку, які кроки мав би зараз зробити президент зеленський чи секретар РНБО Данилов. Ніхто не хоче провокувати Росію, наприклад, оголошуючи повну мобілізацію, але, з другого боку, ми не можемо вдавати, що ця аґресія є гіпотетичною.
- Перше, що треба зрозуміти: Путін це все робить з єдиної причини: він відчуває слабкість у політичній сфері. Він відчуває, що йому це може легко зійти з рук, і є можливість чи для шантажу, чи для нападу. Він би цього не робив, якби не відчував слабкости. Це перше. Друге: ваша влада має до цього ставитися серйозно. Тобто половина армії — ну, не половина, а досить велика частина жодним чином не готується! Я говорив із людьми у Нацґвардії, з людьми з резерву — їм не віддають особливих наказів, ніхто не бере найкращих командирів і не ставить їх... ну, не змінюють слабких командирів на сильніших, що вже брали участь у бойових діях. Це те, що мали б робити. Вони цього немов би не сприймають серйозно, і це — ключове, до таких речей треба ставитись серйозно, бо лише якщо ставитись серйозно, путін оцінить і Путін, можливо, зупиниться, або спробує щось інше. Путін повинен відчувати, що він або програє, або далі для нього все піде так погано, що він втратить посаду президента. І єдиний спосіб дати йому це зрозуміти — це переконати його, що вся країна, кожна людина в країні готова. Самих розмов не достатньо. Сидіти у кріслі командувача і розповідати, що так, ми готові, ми будемо битися, якщо в тебе є люди, які досі не готуються, не проходять навчання, не підтримують форми, не збираються у формування чи досі сидять удома! Так, нехай вони досі сидіть удома, але в них хоча б має бути форма, вони мають знати, куди йти, вони мають проходити навчання вечорами, навіть якщо працюють у Києві, вечори мають бути зайняті навчаннями! Путін має бачити, що йому доведеться воювати з цілою країною. Бо, як ми знаємо й багато разів про це казали, маленька совєтська армія програє великій совєтській армії, бо вони воюватимуть однаково. Тож треба робити по-іншому, треба сприйняти це справді серйозно — я зараз не бачу якоїсь серйозности.
� - Путінська позиція така: він розуміє, що жодної дивізії НАТО не буде, наприклад, під Маріуполем. Свого часу, таку розмову мав Сталін, кажучи, мовляв, а скільки в Папи Римського дивізій? Ми розуміємо, що Захід може допомогти дуже серйозно, але яку допомогу ми мали б вимагати або просити найближчим часом, так щоб її реально отримати?
- У тій формі, в якій ви хочете, допомоги не буде, адже ви хочете військову підтримку. Ви отримаєте обладнання, ви, напевне, отримаєте зброю, але про це слід попросити. Я не знаю, чи є такі плани і чи хтось просить. Тобто Америка щойно схвалила допомогу на 300 млн. доларів, але американське обладнання не приїде завтра. Це займе кілька тижнів: купити, отримати. Це має бути розмова президентів. І за таку підтримку треба торгуватись. Чи це пропозиція розмістити морську чи авіябазу на постійні основі в країні — щось таке має бути. Але я не бачу, я не вірю, що ви отримаєте військову підтримку від НАТО, хіба що Путін якось зачепить НАТО, якщо він вчинить щось, що перетнеться з НАТО, - ну, тоді інша справа. Якщо щось станеться в країнах Балтії чи Путін ще десь нападе — наприклад, на Швецію чи Норвегію, тоді вся парадиґма зміниться. Але якщо він концентрується лише на Україні, - пробачте, гадаю, це буде Україна проти Росії, і все.
� - Отут основне питання - отримати військову допомогу за ленд-лізом, свого часу ленд-ліз був вирішальним у боротьбі з Гітлером. І так, 300 джавелінів — це дуже добре звучить, але насправді нам треба 3000 чи 30.000 джавелінів, нам потрібні системи Patriot.
- Я так не думаю, це забере забагато часу. Ось приклад війни в Перській затоці — скільки часу забрала доставка обладнання з Америки на Близький Схід — це ж не справа 5 хвилин. Неможливо просто взяти й закинути обладнання в літак. По-перше, немає людей, які вміють ним користуватися, це ж не компактна проста зброя, це складна зброя, її треба правильно застосовувати, аби мати від неї користь. І це значить, що ви маєте вчити командирів, як її правильно застосовувати. Бо на військових навчаннях інше: танки — там, де ви їх поставили, ворожі війська — там, де ви їх поставили, але на війні ворожі війська не пересуваються такЮ як ви хочете, там ніколи не буде так, як на навчаннях. І джавеліни — це справді дуже непроста для застосування зброя. Добре, вас буде ще 3000, але ж основна проблема — це не воювати з танками. Проблема організації армії, системи, як ви цю армію використовуєте, як ви використовуєте бриґади, як їх навчають. НАТО називається командування місіями, командири отримують чіткі завдання, й далі ніхто не втручається. Командири виконують свої завдання найкращим чином, як можуть. Українська армія — це й далі армія контролю, а армія контролю, я ми бачили в Дебальцевому та Іловайську, не встигає за битвою. Тож ви можете отримати 3000 джавелінів, але я чомусь впевнений, що вони опиняться не в тому місці, де будуть потрібні. Ворог не піде туди, де ви поставите джавеліни. Ця зброя має бути з людьми, які знають, як її застосовувати. Їх можна швидко пересувати туди, де вони потрібні, це проблема організації. Це інший тип мислення, і в нас залишилися дні, аби над цим подумати. Можливо.
� - Які поради ви можете дати Хомчакові, Таранові, секретареві РНБО та ін.?
- Зняти генералів і поставити замість них комбатів, які вже брали участь у бойових діях і пройшли Дебальцеве, Іловайськ і залишилися в армії. Міняйте старих генералів. Вам потрібне свіже мислення, молоде мислення, і є 8, 10, 15 молодих офіцерів, у більшості полковників, які впораються значно краще, бо вони молодші і швидше думають, і вони інакше вестимуть солдатів. Це я би зробив першим. А друге — я б зібрав усіх тих, хто пройшов війну і тепер сидить у тилу й нічого не робить. Зібрав би їх у підрозділи, нормальні підрозділи, аби вони могли воювати, як підрозділи, й таких людей — сотні.

Відеозапис розмови https://www.youtube.com/watch?v=TTswdXc5Jsg
Транскрипт мій.
_________________
* Чехи, в особі їхньої влади, вже передумали.


четвер, 1 серпня 2019 р.

Скомпрометований американський "розумійник" і його єзуїтський план щодо України


Нижченаведене, пардон, лайно опублікував ув американському псевдоконсервативному виданні такий собі Даґлас "Даґ" Бандов (Douglas "Doug" Bandow), політичний оглядач, якого 2005 року з ганьбою виставили з вашинґтонського Cato Institute, коли виявилося, що він понад десять років отримував платню від різних клієнтів за публікацію сприятливих для них статтей. Тепер, схоже, в нього новий клієнт - путін. 
У статті під заголовком "Час Україні та Америці домовитися з Росією" з підзаголовком "Чи міг би президент-комік Володимир Зеленський бути тим, хто нарешті принесе мир?" ця повія Бандоу пропонує такий от єзуїтський план з шести пунктів:

"По-перше, НАТО має заявити, що розширення альянсу завершилося.
По-друге, Мінська угода вдосконалюється і виконується. Київ надає автономію постраждалому реґіонові, а тим часом Росія припиняє підтримку сепаратистів.
По-третє, Захід скасовує санкції проти Москви. Обидві сторони повертаються до нормальних комерційних зв'язків.
По-четверте, Москва утримується в майбутньому від втручання в американські та европейські політичні справи.
По-п'яте, Україна вільно формує комерційні зв'язки й укладає економічні угоди як на сході, так і на заході. Москва може претендувати на посилений вплив на питання безпеки, але вона не може вимагати впливу на інвестиції та торгівлю. Росія припиняє використовувати свою газову монополію як зброю; натомість Вашинґтон більше не заперечує проти проєкту "Північний потік-2".
По-шосте, вирішення остаточного статусу Криму залишається на майбутнє. Україна і Захід неофіційно визнають, що Росія навряд чи поверне територію за навіть найкращих обставин, але офіційно вони відмовляються визнати передачу Криму Росії. Продовжуючи наполягати на поверненні Криму, Вашинґтон, Брюссель і Київ запропонують референдум, який має проводитись під міжнародним наглядом і який остаточно вирішить, хто контролює Крим: Україна чи Росія.“

Джерело:

Time for Ukraine—and America—to Make a Deal With Russia

Could comedian-turned-President Volodymyr Zelensky be the man who finally brings peace?


Невідомо, чи "пункти" Бандова визріли в його голові, чи їх якісь наближені до путіна "поїнформовані джерела" підказали й чи були якісь сиґнали від УЗєлєнскоґо. Не знаємо ми теж, про що йшлося у телефонній розмові ЗЄ з путіном. Проте повзучий реванш, що відбувається одразу по багатьох напрямках, залишає мало оптимізму.
Як слушно зауважив Микола Рябчук у щойно опублікованій статті "«Гібридна аналітика» та українські вибори" https://zbruc.eu/node/91131, "практично ніхто з-поміж цих “фахівців” ніколи себе не утруднював вивченням української мови, історії і взагалі, краєзнавства – річ на Заході майже неможлива для справді серйозних дослідників тої чи тої країни або регіону. Але оскільки Україна, за висловом Путіна, – це не справжня країна, то й серед його “розумійників” необізнаність або й цілковите невігластво не вважається перешкодою для квазіфахових розмірковувань і глибокодумних висновків." Отож бо й воно.

Заувага в дужках: знимка, що супроводжує статтю Бандова, показує ЗЄ у момент голосування на виборах до Ради. Схоже, фотографа навчено спеціяльній методиці, завдяки якій знимкована низькоросла особа, як-от комік, метр з кепкою, не виглядає нижчою за людей, що стоять поруч із нею, хоч вони й значно вищі за неї. За коміком стоять, очевидно, його охоронці - здоровані за означенням. Як відомо, путінські фотографи теж застосовують різні трюки - з такою ж метою.