Показ дописів із міткою Небесна Сотня. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Небесна Сотня. Показати всі дописи

субота, 21 лютого 2026 р.

Сумна дата, або Гексоген у дворі Верховної Ради

 





Час біжить швидко.
12 років тому був кривавий день у Києві. У центрі Европейської столиці влада розстрілювала мирних демонстрантів.
Бійню замовила москва, були й московські виконавці, що брали участь. Вони стріляли не лише по демонстрантах, а й по Беркуту.
Шкода всіх загиблих.
За минулі 12 років ми не довідалися всієї правди про те, хто все це оплатив і замовив, хоча побічно – багато що відомо.
Я в ті дні був у Києві й зустрічався з деякими людьми, котрі приїхали з-за кордону. Була можливість привезти гарних снайперів з гарними "інструментами", оптикою і особливо патронами, аби за короткий час "обнулити" московських виродків, які стріляли в беззбройних людей та Беркут. Місця їх розташування визначили швидко, зі мною були специ, які воювали в Іраку та Афґаністані, зі спеціальними приладами для визначення місць, звідки робилися постріли. У 2023 році такі прилади надійшли на озброєння спецназу ЗСУ.
Але мені було сказано, що лізти не варто і краще виїхати з країни.
Я не поїхав і допомагав наступного дня збирати зразки куль, якими розстрілювали майданівців. Здивувало багато що: використовувалися не лише російські калібри, а й зарубіжного зразка, здивували також і траєкторії стрільби, які означали, що стріляли не лише з місць, де перебував Беркут.
Усі зібрані зразки перебувають в одній Европейській столиці; вони пройшли всі експертизи, аж до марок гвинтівок та автоматів, використовуваних на Майдані.
Готували цю бійню заздалегідь і задовго, ще до побиття студентів на Майдані.
Через день мені зателефонував один знайомий з військового заводу в Болгарії. Він спитав: "Україна купила три тонни гексогену для модернізації танків Т-64 активним захистом. Для чого, коли в країні йде таке громадянське протистояння?"
Я відповів: "На українських танках наразі немає системи активної броні, в якій використовується гексоген, тим паче три тонни не потрібні".
Стало зрозуміло, що готується якась провокація, і я звернувся до всіх, кого знав, по допомогу в пошуках гексогену. В мене були номери накладних відвантаження. Але дві вантажівки з 1.5 тоннами гексогену кожна, просто зникли, кілька разів перетинаючи кордон України. Я звернувся до двох відставних офіцерів СБУ та народного депутата Валерія Карпунцова з проханням допомогти знайти гексоген. Ніхто не сказав, що я збожеволів, хоча я й сказав, що, швидше за все, використовуючи цей гексоген, підірвуть Верховну Раду та Кабмін першого дня, коли зберуться депутати.
Ми витратили цілий день, і тільки під кінець робочого дня я потрапив у приймальню до Руслана Кошулинського. Колишній голова Ради Литвин, якого ми зустріли й попросили допомогти, дізнавшись про пошуки гексогену, одразу пішов, зателефонувавши декільком депутатам, щоб не приходили на засідання найближчими днями. Просидівши три години у приймальні, я потрапив до Кошулінського й від себе написав заяву про гексоген. Хоча він мені не повірив, але надіслав запит від свого імені до СБУ. Того ж вечора дві вантажівки без номерів з гексогеном, які вже були у дворі Верховної Ради, залишили парковку в невідомому напрямку. З СБУ надійшла відповідь, підписана заступником голови СБУ Ягуном, що гексоген завозиться Укрспецекспортом для модернізації танків. Це була повна маячня і брехня - для прикриття. Про гексоген на той момент уже знали американці та англійці, яким я теж повідомив, але вони не знали, де його шукати. Деякі депутати вже знали, ЩО готується, і просили своїх колеґ, особливо з Партії Регіонів, не приходити на засідання.
Після цього СБУ звинуватили мене, що я – російський шпигун і провокатор, і повісили мені на хвіст своїх ідіотів з наружки - "докторів із санітарами".
На той момент на кордоні Сумської області вже стояло чотиритисячне угруповання росіян, одягнених у форму "блакитних касок" і готових надати "братню допомогу українському народові у зв'язку з тим, що нацисти підірвали Урядовий квартал".
Трьох тонн гексогену було б достатньо, щоб знести весь центр Києва. Загинули б тисячі людей, бо Майдан ще не розійшовся, а вибух зазвичай спускається спочатку донизу, де й був Майдан.
І все це готували виродки з Укрспецекспорту, СБУ разом зі своїми московськими кураторами за гроші. Оце і є двоноге біосміття, яке, на жаль, усе ще бігає українською землею.
Не всі виїхали до московії. До речі, найвідоміший усім депутат Сівкович був у курсі подій, як і Деркач. Цікаво, який стосунок вони мали до модернізації танків.
Гексоген зник на довгі два роки, ніхто танки не модернізував, згодом його знайшли на базі зберігання Міністерства освіти України у Глевасі, й то за допомогою Курта Волкера, спецпосланника Трампа в Україні, та американських спецслужб. Українська влада по тихому гексоген кристалізувала, залучаючи спеців зі заводу в Шостці, заливаючи його у спеціальні трубки, щоб він втратив свої вибухові характеристики.
Питання: хто народжує таких виродків, яким запах московських дерев'яних сортирів ближчий, ніж інтереси своєї країни? Як вони й досі живуть серед нас? Чи отримують зарплати, звання, штани з лампасами? Відповідь проста: совісти геть немає, цікавлять тільки гроші, щоб купити черговий вібратор з підігрівом.
Не всі живі з учасників завезення гексогену, декого карма наздогнала в дуже цікавих місцях, продовження обов'язково буде.
У ті дні неможливо було подумати, що у 2019 році москва приведе до влади моральних потвор, які ненавиділи й ненавидять Україну і все українське, і що ця банда приведе повномасштабну війну в Україну і втопить країну в крові.
Добре, що хоч у частини українців розуміння все-таки з'являється, попри промивання мізків дуроскопом.
Іноді я питав себе, чи варто було втручатися в ситуацію з гексогеном у 2014, чи треба було промовчати і просто стежити за подальшими подіями? Відповідь однозначна – варто було, хоч і не все зробив правильно.
Нині ситуація багато гірша, ніж 12 років тому. Один дебіл зі своєю ОЗГ прирік мільйони українців на страждання, сотні тисяч цивільних і тисячі дітей загинули через цю банду московських клоунів.
Добре, що настає закономірний кінець їхньої узурпації влади, й ми будемо свідками їхньої втечі й арешту тих, хто доживе.
Ну, а для верхівки цієї зеленої банди добре було б на якийсь час поставити на паузу мораторій на страту в Україні - так само, як вони поставили на паузу Конституцію.
Чи настане такий час? ОБОВ'ЯЗКОВО! Кожен день наближає кінець цієї московської банди, хоч ми й спостерігаємо їхнє цинічне покладання квітів до пам'ятника загиблим на Майдані.
А мене знову, як і 12 років тому, записано у вороги України як московського шпигуна, в'єтнамського розвідника та ісламського терориста, що мене цілком влаштовує. Це мені абсолютно не заважає успішно дзюрити в компот московії та в бульйон зеленим потворам.
Я розумію, що говорити слова на кшталт "вічна пам'ять загиблим на Майдані" - це зручно і так прийнято. А може, варто просто робити справи, які не будуть ганьбити їхню жертовність і смерть?
20 лютого 2014 року. Багато хто з тих, що голосували за головного ідіота України у 2019 році, вже зганьбили пам'ять загиблих, хоча до них це не доходить. А багато хто з тих, що голосували за підсунутий Україні московський чинарик (недокурок) у 2019 році, вже заплатили своїм життям і життям своїх дітей, хоча дуже раділи, коли він стрибав через фонтан у Маріуполі.
Змусити дорослих людей думати дууууже складно - надто, якщо вони не хочуть цього самі. Дуже хотілося в цю 12-ту річницю загибелі патріотів України на Майдані, щоб громадяни країни прокинулися й почали думати, що відбувається й чому вороги та злочинці керують країною всі сім років.
Добре, що союзники України допомагатимуть країні не лише постачанням військової техніки та боєприпасів, а й із закінченням 7-річного правління московського шапіто. Процес іде, будемо його прискорювати мірою можливости.
Багато хто цими днями приїде до Києва, аби вшанувати пам'ять загиблих на Майдані, але ставлення до головного клоуна вже змінилося, хоча поки що йому тиснуть руку і плещуть по плечу.
NO PASARAN!
Будьмо!
PS.:
Імена саботажників, які створювали проблеми з постачанням ракет та іншої техніки для України, відомі, на них чекають великі сюрпризи й цікаві конкурси в найближчому майбутньому.

©  Zalman Shuher

З його Facebook-сторінки



середа, 18 серпня 2021 р.

Ось на цьому ти і спалився, блаЗЕню!

 


Олександр Ірванець
ВОВІ
***
Ось на цьому ти і спалився,
Криворізький дурний пацан!
Ти від Їхніх облич затулився,
Тих, що дивляться на Майдан!
А Вони ж ступили у небо,
Як про тебе й чуть не було,
За усіх нас - отож і за тебе,
Криворізьке гидке хамло!
Та Вони все одно тебе бачать!
Вони дивляться звідусіль.
І можливо, тупий мудаче,
Хтось з Них дивиться у приціл!

17 серпня 2021,
коли на Алеї Героїв Небесної Сотні, на місці, де в лютому 2014 року були розстріляні учасники Майдану, за ініціятивою блаЗЕнського оточення почали встановлювати інсталяцію з атрибутами совєтського побуту.




Майдан, 19 лютого 2014

Інститутська, 20 лютого 2014

Майдан, 20 лютого 2014.
Знимка від Володимира В'ятровича

Царство Небесне!

Станом на квітень 2014 року, Небесна Сотня налічувала 107 Майданівців...


пʼятниця, 26 липня 2019 р.

Богдан Сольчаник з Небесної Сотні



Запитання до ПОРИ!

В тих
- Хто ще є, кому тісно жити так
- Хто брехню сховав під замок давно
- Хто турботи людей пережив уже
- Кому світ в печінки вгризається
різким криком попси галімої
- Кому жити все таки (і далі) хочеться
у Шевченка саду вишневому
- Кому в місті машин і гамору
звуки музики ще вчуваються
- Хто забув, а тепер пригадує
- Хто ніколи не знав, та шукав завжди
- Хто утратив давно, але вірить ще
(- Хто повірив, але розчарований)
- Хто боровся із власним відчаєм
у безодню пустки потрапивши
- Хто блюзнірського поздоровлення
не прийняв від лідера павшого
- Хто футболку свою пропалену
дружніх ватр гарячими іскрами
зберігає разом з фотографіями
Тих, які йшли тоді поряд, вірячи
Запитаю: Що з нами сталося (Як ми це втратили)
Замакітрену взявши в руки голову.

2006

Богдан Сольчаник, історик, соціолог, викладач Українського Католицького Університету. Поет. Загинув на Майдані 20 лютого 2014 від кулі снайпера. 25 липня йому би сповнилося 34 роки. Лише 34...

* * *
Дивися прямо,
щоб не зустріти гординю і сестру її зневагу
серед голів тих хто нижче
і не побачити її в очах тих, хто вгорі.
Будь твердим, щоб світ не роздавив тебе
Не дай зачерствіти серцю, бо тоді помре у тобі людина.
Прокидайся на світанку, гаси багаття і збирайся в дорогу.
Сонце вже встало – ти не будеш один.
Серед тих, хто одного разу вирішив йти
Ти місток – бо за тобою йтимуть ті, які ще сплять
на грудях жінки.
Йди і вір, що хоча б одному з мільйона трапиться (допоможе) твій слід
Коли його покличе небокрай.

2007

* * *
Я належу до тих,
Хто завжди сідає з краю.
Хто міняє рівний асфальт
На стежку гірську.
Я належу до тих
Кому завжди чогось бракує,
Але не грошей
А так – води у піску.
Я належу до тих,
Кого особисто не знаю.
Хто мовчки усе життя
Кохає лише Одну…

* * *
Так, треба йти.
Йти треба,
нам треба звідси йти –
ніхто у цьому сумніву не має.
Чекаємо
лиш поки наш Мойсей
обітовану землю відшукає…
… Для себе.

* * *
Пам’ятаю, що мене просто розпирало з середини. Було таке відчуття, ніби щось ворушиться в грудях, піднімається до горла і там зупиняється. Ставало важко дихати. Я повертався на інший бік. Потім все повторювалося знову. В голові крутилися образи. Було таке відчуття ніби я сплю наяву: я лежав з відкритими очима, але замість кімнати бачив відблиски багать на стінах міста, якісь постаті. Згорблений силует на фоні намету. Бачив жінку яка проводжала Іншого на смерть і знала про це. Бачив чоловіка, який йде закуреною дорогою. Потім воєн виливав воду у пісок, бив копитами кінь на березі моря. Я бачив Дім з картини Єрки, бачив дівчину… Потім я ліг, але заснути не міг і далі. Вже не бачив нічого, але розумів, що сказав ще не все. Пробував заснути вдруге. Не вдавалося. Тоді змусив (бо дуже не хотілося, впадло і далі в мені) себе встати і знов писати… Після цього я забувся.
2007. Миколаїв

Богдан Сольчаник
КУХНІ МОГО ПОКОЛІННЯ
Посмертна книжка з передмовою Олександра Неберикута

Про цю книжку
ЧИСТИЙ ЗВУК МОГО ПОКОЛІННЯ http://zbruc.eu/node/32969


неділя, 3 березня 2019 р.

Кирило Булкін співає про Небесну Сотню

Ред’ярд Кіплінґ
ДІТИ

Глянь, то все наші діти, за край цей полеглі: кохані та милі,
Лиш в родинних альбомах зостались скарби їхніх юних усмішок.
Богом ціну призначено нам, тільки нам, і нікому пізніше,
Бо нікому крім нас Він не дав на те права ні сили.
Хто нам зможе дітей повернути?
Коли лютий напасник відкрився страшної хвилини,
І постав проти людства - вони встали тіл своїх валом
Під ту крицю, яку вороги проти нас готували.
Діти стали стіною для нас, доки зводились стіни.
Відкупили нас кров’ю вони, не сказавши на докір ні слова,
За той час, доки ми ще вагались, мовляв – це не станеться знову.
Вони вірили нам і загибли тому. Наша мудрість хвалена
Їх звела до могили, живими у пастку вогненну,
Таких спраглих, веселих, що мріяли славу здобути…
Від початку часів ця планета не знала такої покути.
Ця агонія довга жорстоко крутила в собі та пекла їх,
Діти – зранені, зболені, змучені боєм – валилися долі,+
Та вставали, підводились, линули вгору, боролись за волю,
Не свою. Дивом Смерть дивувалась і врешті взяла їх.
Від колиски плекали тіла їхні справні та сильні,
Понівечені залпом тепер – зпозахмарним, підступним, прицільним…
На дротах коливаються шротом на клапті подерті …
Обгорілі чи газом побілені кольором смерті…
Та із вирви до вирви розкидані вибухів хвилями…
То усе є ціна – та, яку за спасіння сплатили ми.
Хто нам зможе дітей повернути?
Переклав Володимир Чернишенко

На ці слова Кирило Булкін написав пісню: https://www.youtube.com/watch?v=PWY--NmLV_A&feature=share Знимка - це кадр з цього фільму.
Rudyard Kipling
The Children
THESE were our children who died for our lands: they were dear in our sight.
We have only the memory left of their hometreasured sayings and laughter.
The price of our loss shall be paid to our hands, not another's hereafter.
Neither the Alien nor Priest shall decide on it. That is our right.
But who shall return us the children ?
At the hour the Barbarian chose to disclose his pretences,
And raged against Man, they engaged, on the breasts that they bared for us,
The first felon-stroke of the sword he had longtime prepared for us -
Their bodies were all our defence while we wrought our defences.

They bought us anew with their blood, forbearing to blame us,
Those hours which we had not made good when the Judgment o'ercame us.
They believed us and perished for it. Our statecraft, our learning
Delivered them bound to the Pit and alive to the burning
Whither they mirthfully hastened as jostling for honour.
Not since her birth has our Earth seen such worth loosed upon her!

Nor was their agony brief, or once only imposed on them.
The wounded, the war-spent, the sick received no exemption:
Being cured they returned and endured and achieved our redemption,
Hopeless themselves of relief, till Death, marvelling, closed on them.

That flesh we had nursed from the first in all cleanness was given
To corruption unveiled and assailed by the malice of Heaven -
By the heart-shaking jests of Decay where it lolled on the wires
To be blanched or gay-painted by fumes - to be cindered by fires -
To be senselessly tossed and retossed in stale mutilation
From crater to crater. For this we shall take expiation.
But who shall return us our children ?