Де Залужний?!

 

ДЕ ЗАЛУЖНИЙ?!

Олена Че:

...А нам багато й не треба, тільки один єдиний плюсик "+", як з "нуля", від Залужного, але і його немає...

Ані від кого...

(З Телеграму)

Тарас Чорновіл:

Питання “Де Залужний?” я ставив не один раз. Я його закидую деяким людям, котрі раніше любили із Залужним селфитися, і бачу якісь ухильні відповіді. Мені це дуже не подобається. Даю 97-98 відсотків, що Залужний у примусовій ізоляції. Це не арешт, тому що для арешту потрібні провадження. Це не карне провадження, бо воно формально не відкрите, хоча я думаю, що його цим шантажують, або його шантажують родиною або можливістю якихось фальсифікованих карних справ. Або просто фізично його обмежують, тому що Залужний — достатньо медійна людина. Він генерал західного типу, натівський. Вони відкриті люди в суспільному житті. Так, вони не будуть розказувати якихось військових таємниць, але супільно вони відкриті. ...Дана Ярова Dana Yarovaya на Fаcebook виставляє прапори з підписом Залужного на авкціон на користь військових. Мої глядачі пишуть мені, що написали Дані прохання сказати, чи ці прапори Залужний підписав вже зараз, після звільнення, чи це він підписував раніше й вона має запас. Відповіді нема. Через деякий час та сама людина відкриває коментарі в Дани Ярової, а її запитання зникло — стерте. Викидають запитання. Люди, які фотографувалися із Залужним, зараз його ім’я навіть згадати бояться. Дехто з колеґ припускає, що Залужний до чогось готується, і тому треба мовчати. Але це мовчання грає проти влади: всі ж розуміють, що проблема може бути в ній. Владу звинувачують — не всі, а такі, як ми. Влада мала би демонстративно показати: ось дивіться, ваш Залужний сидить собі, відпочиває, якісь фотки виставити, з ним усе гаразд. Але влада тупо мовчить, повний іґнор взагалі. А головне — всі його “друзі” - ті, що себе називали друзями, бояться згадати його ім’я. В мене таке враження, що із Залужним усе не зовсім гаразд. Не дуже добра ця ситуація. Просто уявіть собі: найпопулярніша людина в країні безслідно зникає, жодної інформації про цю людину в країні немає ніде, і всі це вважають чимось нормальним! От ми з Володимиром Volodymyr Tsybulko і ще кілька людей ставимо це питання, а всім іншим наплювати! Найпопулярніша людина в країні може зникнути! Можливо, він сам хоче відпочити; можливо, його тримають в ув’язненні; можливо, його вже тихенько перевезли якимось дорогами і здали в москві, і він вже в Лефортовській тюрмі сидить... Ми взагалі не знаємо, що відбувається, і це в порядку речей?! Та що ми за країна така?

Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=2LT1uZahKps&ab_channel=ANNEKSIYA

Володимир Цибулько:

Тривога за нашого народного Головнокомандувача просто виносить мізки людям. Залужний був унікальною постаттю тим, що його присутність у медіяпросторі була терапевтичною — люди бачили, що це надійна людина, надійний військовий керівник, і коли він є, людям спокійніше. Це так, знаєте, як автомат в домі тепер під час війни — ти, може, й не добре стріляєш, але коли в домі є автомат, тобі спокійніше спиться. В мене таке враження, що зараз хвиля “Де Залужний?!” буде наростати. Влада може догратися із приховуванням Залужного!

Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=3HAtWt0-8tU&ab_channel=TsybulkoTalk

Залужного зрадили

 

Тарас Чорновіл: - Про болісне. Пише чоловік, йому 62 роки. Він дуже жорстко висловлюється про українців, власне, про українчиків. Дозволю собі деякі його жорсткі вислови просто пропустити.

"Що це за наріт такий? Зник генерал Залужний. Ні слова, ні пів слова про нього не кажуть люди, не цікавляться ті, хто співав йому дифірамби, ані «опозиційні» канали... Наче й не було генерала. Це що, такі патріотичні сили в Україні?!"

Тут ідеться не про владу. Йдеться про тих, хто готові за 5 хвилин забути тих усіх, на кого раніше молилися.

Згадайте останні соціологічні дослідження — КМІСу, здається, після зняття Залужного. Скільки людей заявили, що довіряють Залужному? 95 відсотків опитаних. Пригадуєте дописи і коментарі, у тому числі тут у мене: “Якщо Залужного знімуть, то ми що — всі виходимо на Майдан? Ми ж на Майдан ідемо, правда? Ну, закликайте!” Залужного зняли. Де ті, хто кричав “ідемо на Майдан”? Вони ж хотіли, щоби хтось інший пішов, а вони би спостерігали - за автозаками, за всім, а вони би писали обурені дописи.

Але я не про це. Ми розуміємо: війна, про Майдан не йдеться. Це тільки безвідповідальні про нього кричали — ті, котрі на нього ніколи не підуть. Просте, елементарне питання: де всі ті, хто без перерви постив свої фотки разом із ним. Назву двох хороших людей, яких я поважаю. Я не маю щодо них претензій інших, але в мене зараз питання:

Пані Дано, Дана Ярова, я вас дуже шаную і поважаю. Ви гарні фотографії виставляли із Залужним, я бачив. Час від часу ви могли до нього звернутися, підписати прапор, підписати ще щось і виставити на авкціон для волонтерської діяльности. Це були дуже хороші акції. Ви мали дуже добрі особисті контакти із Залужним. Ви забули про Залужного? Чи ви можете зараз, після 9 лютого вийти і розказати людям про Залужного? Це не має стосунку до вашої роботи в Міністерстві оборони, це не є секретна інформація. Вийти й розказати: “Залужний там-то й там-то, заспокойтеся, в нього все гаразд, я вам даю ґарантію.”

Пане майоре, Анатолій Штефан-”Штірліц”, я вас дуже шаную, хоча при тому всьому ви кілька разів дозволили собі облити мене брудом і оббрехати, підтримуючи деяких шавок з Банкової, які були вашими друзями. Але ви написали свого часу гарні речі, спростування зокрема, коли рашисти розганяли історію про “вбивство” Залужного, ви приходили до нього, ви — один з небагатьох, хто міг прийти до Головнокомандувача і з ним разом сфотографуватися й виставити це фото, взяти в нього коментар, взяти в нього інтерв’ю, довести, що в нього все гаразд і що це російський фейк. У мене питання до вас: ви готові зараз вийти і сказати, що відбувається з генералом Залужним, чому він мовчить? Чому з моменту його зняття в нього на Телеграм-каналі є лише два повідомлення: одне явно редаґоване, явно дуже вихолощене, де він дякує за вручення йому Героя України на наступний день, і друге дуже нейтральне, навіть без натяку на якісь нотки, окрім самої фіксації антиросійської, і це правильно, про другу річницю вторгнення. Ви не можете пояснити, чому він, людина активна, мовчить?

В мене запитання до купи волонтерів, котрі бігали, як Дана, й могли в нього отримати підписи попри те, що в нього фатально не було часу, а він його знаходив, підписував певні речі для доброчинних авкціонів. А чому зараз, коли він має вільний час, ви до нього не йдете, не підписуєте в нього прапори та інші речі? Він зараз не на дипломатичній службі, він не є Головнокомандувачем, він звільнений з армії, чому ви до нього не йдете і не підписуєте? А якщо ви не можете до нього попасти, чому ви не говорите, що ви не можете попасти?

Я не був особисто знайомий із Залужним і не мав із ним жодного контакту. Але навколо нього товклися й мали з ним особистий контакт кілька сотень медійно і публічно активних українських громадян. Усі ці особи, які зараз замовкли й ні словом не згадують Залужного, ви його зрадили! Ви його саме зрадили, й нічого іншого! А всі українці — де всі оті 95 відсотків? Де вони? Байдуже? Вже не стало потрібно? Знаєте, це така демотивація щось робити для цього народу, жертвувати , страждати — для дуже багатьох! Якщо ви всі зуміли масово зрадити Залужного, то всіх інших — елементарно.

Не вміємо ми бути вдячними, не вміємо підтримувати своїх героїв. Колись герої вичерпаються. Ті, хто може стати новими, - завжди в кожному поколінні є достатньо людей, які можуть стати героями. Але ті, хто може стати героями, дивлячись, як народ “подякував” Порошенкові, як мудрий нарід зрадив Залужного, виберуть для себе інший шлях. Частина з них справді стануть героями — вони воюватимуть десь у Французькому Іноземному Леґіоні за свободу якої-небудь країни Африки, запишуться в якійсь країні світу в добровольчі підрозділи. Хтось переїде до Ізраїлю, запишеться до Цахал... Там уміють цінувати своїх героів, там народ пам’ятає кожного. Вони будуть героями. Інші виберуть нормальний шлях нормального життя. Чому бути героєм, коли Україна не поважає своїх героїв? Політично на Порошенкові і військово на Залужному — це просто колосальні маркери на майбутнє.

Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=DKonwJnWP2M

PS. Де Залужний?!

Тарас Чорновіл: - ...Схоже, Залужний ізольований, і це не з доброї волі. Мабуть, колись потім його таки випустять на спілкування, й він уникатиме згадок про ці часи десь аж до того періоду, коли можна буде вільно писати мемуари. Зникла тема Лондона — ніхто вже не згадує про відпровадження його послом у Велику Британію. Як я тоді припускав, її запустили для того, аби спробувати дискредитувати його в Україні - мовляв, тікає з України. Можливо, Залужного шантажують уже напрацьованими, але поки що не зареєстрованими карними провадженнями; на нього може також чинитися прямий жорсткий тиск, наприклад, його можуть лякати погрозами його родині - дружині та двом дочкам, одна з них військова, а друга медик. Я переконаний, що існує певний засіб тиску на нього. Ми не знаємо, чи його ізоляція примусова. Разом із ним звільнено цілу низку високопоставлених командувачів, і ці генерали теж мовчать. Декого з них звільнено з військової служби, як-от Шапталу. Чому мовчання, я не розумію. Є певні речі, яких я не можу пояснити й не хочу їх коментувати замість Залужного. Які б не були далі підсумки, ми маємо пам’ятати одне: Залужному ми маємо повік бути вдячні за те, що він зробив для порятунку України. Так, є питання щодо того, що він міг іще до вторгнення виступити і звинуватити Зеленського в умисній здачі України. Але тоді Залужного відразу поміняли би на Сирського, а Сирський виконує накази. Ми знаємо, які були тоді накази: відвести бригаду від Харкова, 72-гу забрати з-під Києва і багато, багато іншого. Було би ще гірше, хоча втрати все одно страшні і результати страшні, особливо що стосується Півдня, де Залужний взагалі не міг проконтролювати ситуацію. Те, що він зробив усупереч волі цієї влади, всупереч провокаціям і протистоянням, ми ніколи не повинні забувати і маємо за це йому дякувати.

Якщо обмеження Залужного є насильницькими, примусовими чи наслідком якогось дуже жорсткого шантажу, то всі причетні до цього, хай навіть опосередковано, мають за це відповісти за повною програмою, бо це є злочини проти Головнокомандувача, навіть після його відставки, це є демотивація військ, це є злочини проти обороноздатности української держави в умовах реальної важкої страшної війни. Як на мене, якщо добре попрацють юристи, відповідальних за ці злочини можна витягувати на довічне ув’язнення.

Отже, питання щодо Залужного залишається для нас абсолютно відкритим, а ті, що так багато згадували про Залужного, а зараз язики проковтнули, - я їх сприймаю зрадниками, вони зрадили Залужного. Ми не повинні мовчати про тих, хто опинився під пресинґом влади, - чи це Червінський, якого тримають в ув’язненні вже рік, чи це Залужний, ситуація з яким є геть незрозумілою.

Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=IUIfHY97n0k&t=55s

PS. Де Залужний?!

Taras Chornovil: - ...Схоже, Залужний ізольований, і це не з доброї волі. Мабуть, колись потім його таки випустять на спілкування, й він уникатиме згадок про ці часи десь аж до того періоду, коли можна буде вільно писати мемуари. Зникла тема Лондона — ніхто вже не згадує про відпровадження його послом у Велику Британію. Як я тоді припускав, її запустили для того, аби спробувати дискредитувати його в Україні - мовляв, тікає з України. Можливо, Залужного шантажують ймовірними, вже напрацьованими, але поки що не зареєстрованими карними провадженнями; на нього може також чинитися прямий жорсткий тиск, наприклад, його можуть лякати погрозами його родині - дружині та двом дочкам, одна з них військова, а друга медик. Я переконаний, що існує певний засіб тиску на нього. Ми не знаємо, чи його ізоляція примусова. Разом із ним звільнено цілу низку високопоставлених командувачів, і ці генерали теж мовчать. Декого з них звільнено з військової служби, як-от Шапталу. Чому мовчання, я не розумію. Є певні речі, яких я не можу пояснити й не хочу їх коментувати замість Залужного. Які б не були далі підсумки, ми маємо пам’ятати одне: Залужному ми маємо повік бути вдячні за те, що він зробив для порятунку України. Так, є питання, щодо того, що він міг іще до вторгнення виступити і звинуватити Зеленського в умисній здачі України. Але тоді Залужного відразу поміняли би на Сирського, а Сирський виконує накази. Ми знаємо, які були тоді накази: відвести бригаду від Харкова, 72-гу забрати з-під Києва і багато, багато іншого. Було би ще гірше, хоча втрати все одно страшні і результати страшні, особливо що стосується Півдня, де Залужний взагалі не міг проконтролювати ситуацію. Те, що він зробив усупереч волі цієї влади, всупереч провокаціям і протистоянням, ми ніколи не повинні забувати і маємо за це його дякувати.

Якщо обмеження Залужного є насильницькими, примусовими чи наслідком якогось дуже жорсткого шантажу, то всі причетні до цього, хай навіть опосередковано, мають за це відповісти за повною програмою, бо це є злочини проти Головнокомандувача, навіть після його відставки, це є демотивація військ, це є злочини проти обороноздатности української держави в умовах реальної важкої страшної війни. Як на мене, якщо добре попрацють юристи, відповідальних за ці злочини можна витягувати на довічне ув’язнення.

Отже, питання щодо Залужного залишається для нас абсолютно відкритим, а ті, що так багато згадували про Залужного, а зараз язики проковтнули, - я їх сприймаю зрадниками, вони зрадили Залужного. Ми не повинні мовчати про тих, хто опинився під пресинґом влади, - чи це Червінський, якого тримають в ув’язненні вже рік, чи це Залужний, ситуація з яким є геть незрозумілою.

Таке можна провернути тільки один раз

 

Dana Yarovaya

ТИ ВЖЕ НІКОЛИ НЕ ВІДМИЄШСЯ ВІД ЦІЄЇ СТРАШНОЇ ЗЕЛЕНОЇ ГАНЬБИ

Ні, ні, ні, хлопці.

Таке можна провернути тільки один раз.

Це як з грибами - всі їстівні, лише деякі один раз.

Це як в бізнесі. Можна один раз когось кинути, і про це знатиме вся галузь, в якій ти працюєш.

Це як в першому класі на лінійці обіср..тися, й до 11 класу тобі це згадуватимуть.

Це як приклеєне погоняло в дитинстві через невдале прізвище, за яким тебе ідентифікуватимуть до смерти.

Це як перший секс із не дуже гарною людиною, коли й секс - гімно, й партнер - гімно, бо розповів про це в подробицях усьому районові.

Це як наколка Мікі Мауса на дупі, яку ти зробив по п'яні в молодості і якої не можна вивести.

Це як перднути смердючо й гучно на важливій зустрічі вартістю кілька мільйонів, і делеґація контраґента з головним підписантом дивляться на тебе дещо здивовано. А потім твоя компанія носить у світі гучну назву «пердун LTD», і на черговій вечірці тебе поплескуватимуть по плечі й жартуватимуть до кінця твоєї роботи у певній компанії.

Ні. Ще рік тому я сама виправдовувала двох людей, в яких була впевнена, й казала, що вони гідні люди й вони не скурвляться. Не стануть поганими. А якщо партія почне робити щось, що не відповідає їхній системі цінностей, вони підуть самі з партії. Я передбачала, що вони зможуть щось змінити. Про що я дуже шкодую вже понад рік і звинувачую себе в тім, що так і не розібралася в цих людях. Хоч і не тільки в цих.

Я часто грішу тим, що видаю кредит довіри людям, виходячи з принципу «всі люди гарні, за рідким винятком».

Ні. Не цього разу. Півтора року тому ще можна було. Хоча й не було потрібно.

А зараз.

Зараз ти йдеш до людей, які такого гімна накрутили за останній час, що ти дивуєшся, як можна було стільки навернути за такий короткий проміжок часу.

Ти йдеш до людей, які здають інтереси України.

Ти йдеш до людей, які плювали на свою армію, на тебе, на мене, на всіх.

На свої ж силові структури, на родичів загиблих на Майдані, на хлопця, що вмирав, так і не дочекавшись допомоги.

На медиків, які 7-й місяць, не маючи практично нічого, борються з ковідом на чистому ентузіязмі, бо оплатою праці те, що їм платить держава, назвати й зарплатою навіть не можна.

Ти йдеш у партію, яка проголосувала за законопроєкт, що повністю нівелював антикорупційний рух.

Двоє людей, що пішли ще півтора року тому до СН, яких, я гадала, знаю, як себе, нині поводяться так, що мені від сорому, що я їх знала, стає важко дихати.

Ти йдеш усвідомлено в те, що потім буде згадуватися, як найганебніший період української історії. Навіть яник вже нервово курить у кутку.

Ти йдеш

сам

усвідомлено,

не під дулом пістолета.

Твоїх дітей не тримають у заручниках.

Ти

сам

усвідомлено

губиш

свої

Ім'я та репутацію.

І стрибаєш з обриву.

І повір, ніколи ти вже не відмиєшся від цього страшної зеленої ганьби.

І якщо перефразувати Ніцше, «якщо довго дивитися в зелену ж..пу, то зелена ж..па почне дивитися в тебе».

Ти зробив це сам. Не скаржся потім.

P.S. Пост написано після вивчення першої десятки СН на найближчі місцеві вибори (в Києві - ред.).

https://tverezo.info/post/123029

Кращого за текст Дани Ярової коментаря до оцих двох постів Олексія Арестовича не придумаєш: https://www.facebook.com/alexey.arestovich/posts/3660066924057361, https://www.facebook.com/alexey.arestovich/posts/3663514183712635.

До питання хто такі "білі пальта".

Хоча пальтечко на Арестовичеві радше бруднозелене, бо написане ним - підлість.