75 років тому був страчений Вільгельм Канаріс

Вільгельм Франц Канаріс,

морський офіцер-розвідник під час Першої світової війни; адмірал, начальник німецької військової розвідки Abwehr з 1935 до 1944.
Народився 1 січня 1887 в місті Аплербеку, провінція Вестфалія.
9 квітня 1945 страчений - повішений голим - у концентраційному таборі "Флоссенбюрґ" за зраду.

Про страту Канаріса:
"Жахливе поводження. Ніс зламали на останньому допиті. Це мій кінець. Не був зрадником. Як німець виконував свій обов’язок."
https://lesinadumka.blogspot.com/2020/01/blog-post_54.html

Адмірал Вільгельм Канаріс був начальником німецької військової розвідки - шпигунської мережі “Абвер”. Це був удатний, геніяльний шпигун.

Канаріс не тільки тримав контроль над "Абвером" - він вів подвійне життя. Він і досі є таємницею номер один нацистського режиму. З одного боку, він підтримував тісні зв'язки з німецьким рухом опору і всіляко захищав противників режиму й мотивував їх на участь у небезпечній змові з метою ліквідувати Гітлера і укласти сепаратний мир із союзниками. У той же час він відповідав за роботу нацистської спецслужби й за полювання на своїх спільників як на змовників, й це було одним із численних протиріч, з якими він був змушений жити.

В харизматичного інтеліґентного шпигуна всюди були очі і вуха, й він мав досьє, повні згубних доказів проти провідних нацистів, серед яких були Гайдрих і райхсфюрер Гайнріх Гіммлер, - якісь свідчення, що інкримінували їх і змушували їх боятися виступати проти адмірала. Роками Гіммлер захищав Канаріса.

Гітлера адмірал геть зневажав. Один із провідних у світі знавців історії нацистського періоду Joachim Fest розповідає у своїй книжці “Plotting Hitler's Death” (~ «Змова з метою вбивства Гітлера») про одну з поїздок Канаріса до Іспанії. Кожного разу, коли його автівка з відкинутим верхом проїжджала повз стадо овець, він уставав по стійці струнко і здіймав руку в гітлерівськім салюті. “Ніколи не знаєш, - казав при цьому Канаріс, - може, серед них є хтось із великих партійних “шишок”.”

Адмірал Канаріс був дивною людиною, яку, схоже, ніхто не міг правильно оцінити. Він мав дружину і двох дочок, але брав малу участь у сімейному житті і, здавалося, був більше прив’язаний до двох своїх такс. Вальтер Шелленберґ, який очолив об'єднані німецькі спецслужби після арешту Канаріса, так писав про нього у своїх мемуарах:

"Канаріс був дуже розумною й чуйною людиною з багатьма приємними якостями. Він любив своїх собак і свого коня майже більше, ніж будь-яких інших живих істот. Він часто казав мені: “Шелленберґ, завжди пам'ятайте про доброту тварин. Розумієте, моя такса ніколи не пробовкнеться й не зрадить мене. Не можу сказати того самого про жодну людину..."

У книжці “Righteous Deception: German Officers Against Hitler” («Праведний обман: німецькі офіцери проти Гітлера») її автор David Alan Johnson акцентує увагу на діяльності Канаріса, який зробив усе можливе, щоб Гітлер не переміг у війні, яку адмірал вважав катастрофою. Канаріс був не тільки переконаним антинацистом. Він, мабуть, більше спричинився до падіння Гітлера, ніж решта його товаришів по змові разом узятих.

Після війни генерал-майор Erwin Lahousen, у минулому офіцер штабу адмірала Канаріса, сказав, що його начальник мав людські якості, які ставили його набагато вище від звичайного військового бюрократа: "Він ненавидів Гітлера, його систему та його методи. Він ненавидів війну. Він був людиною..."

Ще один соратник Канаріса Hans Bernd Gisevius згадував адмірала у своїй книжці “To the Bitter End “ (“До гіркого кінця”), виданій 1947 року:

"Канаріс ненавидів не тільки Гітлера й Гіммлера – він ненавидів усю нацистську систему як політичне явище. Він був одночасно і скрізь, і ніде. Скрізь, куди б він не приїздив, в країні, й за кордоном, і на фронті, він завжди залишав за собою замішання, розгубленість... Насправді цей невисокий, неміцної статури й дещо сором’язливий чоловік був вібруючим пучком нервів. Надзвичайно начитаний, надчутливий, Канаріс був чужаком в усіх відношеннях. З огляду на його поведінку і стиль роботи, більш невійськову людину годі собі уявити. "

Після 2-ї світової війни, у перебігу Нюрнберзьких судових процесів у справах воєнних злочинів виявилося, що Канаріс докладав наполегливих зусиль, намагаючись припинити воєнні злочини та геноцид, що їх чинили нацисти. Виявилося також, що Канаріс перешкодив вбивству захоплених у полон у Тунісі французьких офіцерів і що під час війни він врятував сотні євреїв.

Джерело: Louis Bülow. Canaris http://www.canaris.dk/

Переклад мій.