Не треба шапкозакидацтва. Віримо в перемогу, але маємо знати, що вона буде важка

 

Джон Сміт:

- Не знаю, за що скарали комбата. Це абсолютно очевидно, що всі ці бравурні розповіді про "перемогу до літа" - дурня. Війна не закінчиться до літа ніяк, що б там не розповідали "марафон" і наша Ванга, чиї "проґнози постійно справджуються", але не справдився проґноз про "увійдемо в Крим до кінця 2022 року".

Ще рік активної кампанії орки витримають спокійно. А потім, якщо ЗСУ їх не розгромлять, ще можуть бути роки позиційної війни. Аж поки остаточно не зламається одне із суспільств.

І зараз завдання орків виснажити наш потенціял. От як Ф'юрі у бою з Усиком буде в'язати, клінчувати і давити 130-кілограмовою тушею, так орки теж. Вони в ці ментальні ігри теж грають.

І повістки від воєнкоматів Воронезької, Пензенської, Ліпецької і ще 40 областей для ваньок як раз і покликані м'ясними хвилями виснажити нас і позбавити нас настрОю на перемогу.

400 тисяч, що їх вони зараз набирають, за нинішніх темпів приблизно 9000 жмурів і 30 000-40 000 поранених на місяць - це 200-300 тис за 6 місяців. Мобізяни, призвані у вересні 2022 року, вже закінчуються. Третій склад, що його орки почали набирати, за таких темпів закінчиться не раніше кінця осени 2023.

А план російських генералів на весняну кампанію очевидний:

- виснажити наш контрнаступ,

- розгромити ударний кулак ЗСУ, озброєний західною технікою,

- по можливості, прорвати наш фронт і перейти в наступ.

"Курська дуга - 1943".

І для цього вони зараз акумулюють ресурси.

Усі ті історії про снарядний голод, про який базікають вони, а на "єдиному" підхопили, це правда лише частково. Насправді, Ґерасімов просто знизив ліміти і притримує снаряди на весну. Як і професійну піхоту до речі, поки сточує зараз в основному зеків пригожина і самого пригожина.

Але і в ЗСУ є проблеми.

Балаклея, Ізюм і Херсон цю історію зараз треба викинути з голови повністю.

Зараз перед ЗСУ стоїть завдання зовсім іншого порядку - проривати добре підготовлену оборону ворога і прориватися на оперативний простір за чисельної переваги його авіяції. Робити це проти ворога, який нас на чекає й готується поставити нам пастку.

А досвід Херсона показав, що під Давидовим бродом ЗСУ вдалося прорвати оборону ворога, а от вирватися на оперативний простір - ні. І кожен наступний прорив ворог купірував авіяцією і введенням резервів. А без прориву на оперативний простір це не те.

Буданов під час Херсонської операції був введений орками в оману, коли він не побачив їхньої підготовки до відступу і за тиждень до їхньої втечі "давав проґноз", ніби вони готуються гризти землю в обороні. Тобто росіяни досі мають можливості стратегічно вводити нас в оману. ГУР не має розвідувальних джерел в російському генштабі і кремлі. А ті, про наявність яких Буданов постійно базікає, годують його лайном.

Усі наші вдалі атаки по об'єктах в тилу ворога (по кримському мосту, по ЧФ рф морськими дронами в бухті Севастополя, по стратегічній авіації в Енгельсі, удари БПЛА по інфраструктурних об'єктах), що нам так підняло дух, усе це показало, що ми навчилися завдавати точних ударів по ворогові, які є дуже болючими для нього і мають великий іміджевий ефект. Але не можна, щоб це зіграло з нами злий жарт: це рейдові дії. А спроможності планувати і проводити операції стратегічного рівня з повною руйнацією структури ворога - ми ще не досягли. Таких операцій ми ще не проводили. І операція під Балаклею - це радше відволікаючий удар з несподіваними наслідками.

Зараз перед нами стоїть саме стратегічна наступальна операція.

Ось про це й намагався сказати комбат, за що його турнули.

І така реакція показує, що в нас є системні проблеми з оцінками своїх спроможностей і реакцією на застереження проти таких неправильних оцінок.

Херсон також показав наявність проблеми в нашому плануванні. Тоді були проведені штабні ігри наших генералів з американцями у Вісбадені, і комп'ютерне моделювання американців показало, що запропоноване нашим командуванням рішення щодо наступу на Півдні не приведе до успіху. З урахуванням чисельности українських військ і запасів боєприпасів, що їх мали на той момент ЗСУ, Україна ризикувала виснажити свою бойову міць, перш ніж досягне цілей наступу. Щось схоже ми у висліді й побачили.

Тоді генерали трохи переграли схему, внаслідок чого ми зуміли отримати успіх. Але він був частковий порівняно з початковим планом звільнити весь Південь.

Переможцям ми видали овації, і всі про проблеми з плануванням забули. Але краще забути овації, а пам'ятати про свої слабкі місця.

Зеленський влітку 2022 року правильно зробив, що навіть у тих умовах виснаження ЗСУ весняною і літньою кампанією поставив нашим генералам завдання спланувати й досягти якоїсь зримої перемоги на фронті. Як медійник він розумів, що така перемога над армією рф, навіть часткова, дозволить продемонструвати Заходові, що в нас можна вірити і вкладатися.

А зараз в Зеленського наявні всі ознаки знесеної башти з цими розповідями про "я деокупував Київ" і затиканням ротів офіцерам із генералами.

І якщо зараз Зеленський тиснутиме на військових і гнатиме впєрьод-впєрьод, а хтось із генералів візьме під козирьок, то тепер вже ми можемо потрапити в пастку росіян.

Я це все кажу не для того, щоби понити, а щоб ми не повторили помилки Сталіна 1942 року. Тоді після першої перемоги під Москвою в 1941 Сталіну зірвало башту й він почав гнати армію у контрнаступ по всіх фронтах. У висліді - обвал фронту під Харковом і прорив німців до Сталінґрада.

А зараз в нас відчуття, ніби це вже мало не аксіома, що наш контрнаступ буде успішний.

Та ні. Не аксіома. Там проти нас декілька угрупувань по 100 тисяч.

Навіть просте виснаження нашого контрнаступу на скромних досягненнях може мати стратегічні наслідки. Це може додати ворогові волю продовжувати боротьбу, та ще й підірвати мотивацію Заходу в подальшому постачати нам озброєння.

Нам не можна втратити свій шанс, втратити час; ба більше, нам не можна втягнутися в позиційну війну, за якої путін у москві збережеться, а ми діждемося, що у США переможе який-небудь трамп.

Ризики високі. Нам точно не треба шапкозакидацтва і замітання застережень під килим.

Ми маємо не дати оркам здійснити їхній план "Курська дуга - 1943", натомість ми маємо здійснити наш план.

Добре, що зараз наші генерали на базі США у Вісбадені знову проводять воєнні ігри з американцями. Це вселяє надію.

Як би не хотілося увірувати у власну крутість і вирішувати все, не оглядаючись на їхні поради, вони можуть компетентно підказати, не видаючи бажане за дійсне. Ми не маємо забувати, що завдяки їм нам вдалося уникнути помилки минулого року.

Я ще в 2021 році казав і вірив, ще до перемог на Київщині, на Півдні і Сході, що ЗСУ обов'язково розгромлять орків, а рашка повторить долю СССР після Афґаністану. Так і зараз вірю, що ми побачимо путіна з лопатою в задниці.

Але ми не маємо заколисувати себе розповідями про 2-3 тижні.

Без звільнення Криму путіна на лопату кореші саджати не будуть.

А до Кримської кампанії ще треба дожити.

І при цім, як показує вся історія воєн за Крим, Кримська кампанія сама по собі - це не одна кампанія, а мінімум три: 1) прорив Перешийку, 2) захоплення власне основної території Криму (яка за розмірами - як все звільнене нами за осінь-2022, де є гори, де є Дідостополь), і 3) ще третя міні-кампанія зі взяття Керченського півострова, а це 100 км коридору, де немає поля для маневру, а в умовах ще й не перерізаного постачання по кримському мосту, може перетворитися ще в ту кашу.

А маючи ще й кількасоттисячне угрупування на лівому фланзі в Донецькій, Луганській і Білгородській обл. і лінії постачання, зруйновані в районі Херсона, - ще питання, чи піде наше командування на цю кампанію цього року взагалі.

Тож усі ці розповіді про "до літа", "до кінця літа", "до кінця року" викиньте зі своєї голови.

Ми маємо вірити в перемогу.

Але ми маємо знати, що вона буде важка, і наближати її хто як може.

І так, нам треба й далі про свої втрати не дзвеніти. Бо це основа будь-якого протистояння. Ворогоі не показують, що тобі боляче. Ворогові тиснуть пальцем на його рани.

Вперше в історії диктаторові рівня путіна поставлено на лобі печатку педодиктатора в розшуку. Хто б рік тому міг у це повірити? Але ніякі закони ніколи не працюють без жорсткої озброєної сили, яка може привести їх у дію. І ця жорстка сила зараз - це Микола й Василь в окопах Бахмута, під Вугледаром і на Півночі. Педодиктатор і його педовоїнство з педонародом викрадають наших дітей, як якісь дикуни з 16 століття. Яке перейменування рашки у "московію"? Треба щоб "росією" чи "московією" називати стало нічого.

Джерело:

https://www.facebook.com/JohnSmit4enko/posts/pfbid035Jt6vRFwc8wtdg3P9c6S9NHutzS6N5DTu8thD5KfiiqNoNf26UpEL3QxHpXydBkKl

Про відео:

Перші кадри роботи українських спецпідрозділів, оснащених американськими дронами-камікадзе Switchblade-300. На відео прямі влучення по російських солдатах на Донбасі. Як бачимо, камікадзе приміряються у зв'язці з розвідувальним дроном, який вказує ціль. радіокерований дрон Switchblade-300 легко переноситься і запускається, досвідчений оператор спрямовує дрон на ціль у ручному режимі. Судячи з прямих влучень, ці оператори набули потрібної кваліфікації.

З Телеграм-каналу БУТУСОВ ПЛЮС

Тарас Чорновіл: "Ставка верховного головнокомандувача" як канал зв'язку з кремлем

 

"Ставка",

або

Пригадуєте, після чого в нас припинилися перемоги?

Тарас Чорновіл: - Щодо Бахмуту є дві позиції, і в цих позиціях визначальними є дві речі, неполітичні: найперше, наскільки ми збережемо життя наших військових і друге, наскільки ми збережемо ресурси й можливості для подальшого наступу, який нам треба робити. Відхід з Бахмута реально дає можливість зберегти цей ресурс і зберігає людей. А людське життя — це трошечки більше, ніж якийсь там ресурс. Для Зеленського люди не існують, для Зеленського вони, у принципі, вороги. Він ненавидить українських військових, він їх боїться, плюс він розуміє, що ті, що пішли першими, ті, що добровольці — це точно не його виборці. Його виборці самі не йшли, а ті, кого посилали, вони десь у другій черзі. Мені здається, як це не цинічно, що чим більше загине тих перших, які пішли в бій, маючи вже бойовий досвід, - ті, хто воював з 14-го року, чим більше їх загине, тим для нього буде спокійніше. Мені здається, що він навіть не особливо з цим криється. Мені здається, що він розуміє, що Бахмут — це те місце, де він звільняє себе від тих людей, які є для нього нічним жахом. Це страшно цинічна річ, і я розумію, що це звинувачення дуже жорстке — моральне звинувачення, адже немає ніяких юридичних норм, але мені здається, що його поведінка може бути цим мотивована. Для Залужного питання збереження українських життів завжди було ключовим. І тому в цій ситуації сказати, який момент має більше значення, важко, але збереження людей і збереження ресурсу - це є неймовірно важливо, і витягнення нас з цієї, відверто кажучи, вже вічної бойні.

...Вчора, після засідання так званої “Ставкі вєрховноґо ґлавнокомандующєґо” - слухайте, хтось фільмів про Сталіна в Другу Світову війну передивився! [Сміх у студії.] Дуже передивився! Совкодр..чер, чий дідусь*, як кажуть (я не знаю, це правда чи неправда), він квіточки кладе до його військового пам’ятника, до могили, але кажуть, що він був МҐБістом, який розстрілював українців і стріляв у спину військовим. Це дуже схоже на їхню родинну традицію - від дідуся там точно передалася оця закоханість у Сталіна.

І от ця “Ставка вєрховноґо ґлавнокомандующєґо”: по-перше, повне безглуздя, коли ти уклоніст, ти нічого не розумієш і ти берешся командувати командувачами! По-друге, ти на ту “Ставку” заводиш людей, які вже є автоматично запідозрені: ти туди заводиш Єрмака — кріт; можливо, там є Татаров, я не знаю; там ґарантовано є Буданов. Буданов прийде [додому] і сяде, напевне, з Червоненком і Шевченком, іще з Гогілашвілі обов’язково; Буданов прийде і розкаже всю історію — це все одно, що на прямому зв’язку попрацювати з кремлем. Крім того, там є “пєрвая Маша страни”, Марія Левченко, яка сидить в одному кабінеті із зеленським, яка не має офіційного допуску до державної військової таємниці, яка, можливо й досі не працює в ОП, а працює в 95 кварталі, але має де факто доступ до матеріялів всіх нарад; вона сиділа на нараді щодо Ваґнерґейту, зараз на "Ставках" вона сидить і протоколює! Слухайте, протоколіст на секретних нарадах — це 10 ступенів відбору, це найвища секретність! Сидить стороння людина, яка співпрацювала з Валуєвим, членом “Єдіной россіі”, яка разом зі своїм чоловіком, громадянином росії Гогілашвілі, якого прилаштував у ГУР [радником] Буданов (це ще одна історія), вони разом працювали з "Єдіной россієй", працювали на путінську партію, займалися їхнім ФСБшним проєктом антинаркоти — по суті, просуванням наркотиків із вибиванням конкурентів.

І ці люди присутні на засіданнях “Ставки”! А тепер скажіть мені: пригадуєте, після чого в нас припинилися перемоги, ми перестали перемагати? Херсон ми продавили, але це було неймовірно важке видавлювання. А перемоги, такі, як Харківська, як Київська офензива, закінчилися після того, як на “Ставку вєрховноґо ґлавнокомандующєґо” почали викликати всіх командуючих і вимагати мало не щоденного найдетальнішого звіту, “що ви будете зараз робити”. Все, інформація пішла! Ми не переможемо, ми точно в цій війні не переможемо, доки не припиниться практика прямої доповіді на прямому зв’язку з кремлем! На “Ставці” в Зеленського — це пряма доповідь до кремля!

І тому на цій “Ставці”, де відбулися якісь події, - ми не знаємо, про що вони там говорили, але після цієї “Ставки” вийшли Залужний і Сирський і обоє сказали, що вони обоє наполягають на утримуванні Бахмута. В мене одне-єдине питання: вони сказали те, що вони думають, чи вони сказали те, що з них видавили?

Транскрипт уривка (з 58:00 хв.) з відео від каналу ANNEKSIYA NET https://www.youtube.com/watch?v=Ea3jXLF-RyI

__________________

* Enigma: Дід Зеленського і розстріл жителів Кривого Рогу в 1963 - невідома історія

https://lesinadumka.blogspot.com/2019/08/enigma-1963.html

Тарас Чорновіл: "Who is Mr Yermak?!"

 

Як спроби Єрмака з Будановим зробити під Зеленського "паралельну войнушку" коштували нам Золотого, Лисичанська і сотень, якщо не тисяч життів наших бійців.

Як через недовіру Єрмакові ми не отримали потужних ракет на 300 км для Гаймарсів.

WHO IS MR YERMAK? *

Тарас Чорновіл

...На це запитання відповідь мали би давати спочатку СБУ, потім суд, инші органи, але вони на сьогодні, на превеликий жаль, цілком контролюються Єрмаком — десь особисто, десь через Татарова, десь через Портнова, це все одна компашка. ...Страшним є не лист до Байдена, страшною є реакція української влади. Виявляється, що в Україні є одна недоторканна корова, яку рухати не можна ніколи, про яку Зеленський сказав “я з ним прийшов, я з ним піду”. Мені здавалося, що він прийшов із Коломойським та Андрієм Богданом, а Єрмак там був якимсь радником. Виявляється, він — головна людина, й заради нього зламано одне дуже принципове табу.

Допомога Україні з боку США базується на одному серйозному запобіжникові. Байден розуміє, хто в нас кроти. В нього до Зеленського ставлення просто жахливе, а до його оточення ще гірше, він нічого не забув, але при тому всьому, трохи більше ніж рік тому, бачачи, що війна невідворотня, що Зеленський фактично відчинив двері путінові й ослабив армію, Байден поставив собі два завдання. Перше завдання - якщо можливо, не допустити війни, а не допустити можна було: за рік абсолютно спокійно укр. влада могла би створити такі умови через розвиток оборонки тощо, щоби не вторгся путін. путін не є таким ідіотом, як іноді здається, - він ідіот по скрєпах, але він не ідіот по розрахунках. Якби Україна навіть за рік почала відновлювати й робити все те саме, що робила у 2017 і 2018 роках, якби почали би робитися прикордонні укріплення, то не було би вторгнення. Але Байден не зміг цього досягнути. Другий варіянт завдання: якщо буде вторгнення, то треба Україні допомагати. Це є битва цивілізаційна, і Байден зробив ставку на те, що в Україні треба протиставитися путінові, треба його максимально вимотати, щоб Україна стала як другий Афґаністан для СССР, і, на жаль, так воно зараз і відбувається — ціною нашою крови...

За цих обставин було зрозуміло, що Україна перенасичена рашистською аґентурою, причому на самих верхах. В Байдена не було ілюзій і щодо рашистів та реваншистів в українській владі, він все це розумів і цього й не приховував, про це говорять окремі американські сенатори та їхні експерти, що допомога Україні, особливо в той момент, коли й до Зеленського почало доходити, що напад таки буде, коли він погодився на призначення Залужного головнокомандувачем, коли зняли нарешті Тарана і Хомчака, коли нарешті в кінці минулого року відновилася трошечки наша збройна програма, пару Нептунів встигли зробити, буквально пару, на жаль, - експериментальних, яких мало бути півтори сотні, і ніхто б тоді не сунувся! Але зробили лише три... І ще деякі речі зробили. І в цей момент, коли насправді багато вже в Україну йшло допомоги (Зеленський щось там розказував, що, мовляв, нічого не давали, — ті Джевеліни, ті британські НЛАВи й ті Стінґери, які дали, захистили північ України і дали можливість зупинити ворога, бо якби не було цього, чим мали би зупиняти ворога — голими руками? Не було би цього, ворог би підтягнув решту резервів, і Київ би впав, була би страшна бійня — і все...

Але під цю допомогу були поставлені певні дуже жорсткі вимоги. Причому, Байден знав, що Зеленський його неймовірно боїться, він додав йому цього страху ще в кінці серпня під час візиту Зе до Вашинґтона, й було за що, бо в Байдена є всі матеріяли, плюс в Байдена є фактор особистої помсти за атаку на нього та його сина Гантера, й тому він поставив умови, а Зеленский під ними підписався, а саме: все оточення зеленського не сміє наближатися до двох сфер: 1) Збройні Сили України; 2) зовнішня політика - Зеленський несе за неї відповідальність, але кроти не мають права простягувати туди руки. Якщо із Залужним це сталося більш-менш легко, бо Залужний самостійний, то ...щодо Кулеби не врахували, що його ставив на посаду особисто Єрмак, якому Кулеба присягався в особистій вірності й лояльності. Саме за відмову присягати Єрмакові був звільнений з посади міністра закордонних справ Пристайко, його спровадили послом до Лондона, а на його місце поставили Кулебу. В Америці цього не врахували.

Проте певна незалежність Кулеби зберігалася, й навіть тоді, коли Зе робив дикі демарші — гадаю, з подачі Єрмака, як-от атака на федерального канцлера Німеччини, що є абсолютною дикістю, Кулеба міг собі дещо дозволити, казати “Ой, не треба!”, бігти і щось виправляти... Але зараз, коли почали шити лапті особисто Єрмакові, зламали остаточно й цей напрямок, й це дуже небезпечно, бо у США можуть зреаґувати на рівні Байдена.

Йдеться про відповідь від Міністерства закордонних справ на лист пані Кульгейко — відповідь у стилі Лаврова: звинуватити людину в тому, що вона буцімто працює на росію; звинуватити її в тому, що вона нібито цілеспрямовано хоче знищити допомогу США Україні тощо. Лайлива, брутальна відповідь, 100-відсоткова брехня, з принциповими наративами у стилі лавровського МІДу. В мене враження, що там її й писали, а може, й сам Єрмак її писав — відповідь брутальна й до останньої крапочки й комочки брехлива.

...А все через те, що пані Кульгейко піддала сумніву добропорядність і проукраїнськість недоторканної корови, яка працює на посаді завгоспа неконституційного органу, ...про який у Конституції сказано, що для виконання своїх повноважень президент може створювати допоміжні та консультативні органи. Все! Оце все, що написано про орган, яким керує Єрмак. ...І пані Кульгейко звернулася до Байдена із запитом, щоб відповідна адміністрація Білого Дому надала конґресменам довідку, що ж це за людина. Щоб перевірили цю особу, оскільки ця особа отримала найвищий рівень доступу, не маючи, очевидно, жодних допусків, до всіх матеріялів, у тому числі оборонного характеру, до всіх матеріялів, пов’язаних із допомогою ЗСУ, й це може становити загрозу для цієї допомоги. Плюс не забуваймо, що американський народ погодився на те, що вони будуть потерпати від санкційної політики, від тої допомоги. Йдуть багатомільярдні суми, вони звідкись мінусуються, Байден не множить грошових знаків, він їх звідкись забирає, коли передає ті самі 40 мільярдів на підтримку України. І американські громадяни погодилися, що в них рекордна за всю історію ціна на пальне, а це тягне за собою всі инші ціни; що в них сталася інфляція, бо їх переконали, що це є справедливість. Але в такому разі, кажуть американці, ми маємо побачити й відповідь з українського боку: що ви припиняєте корупцію, припиняєте утиски свободи слова, політичних свобод тощо, і ви прибираєте рашистських кротів, або надавайте арґументи, що вони такими не є, а арґументів, що вони є рашистськими кротами, - їх достатньо.

...Байден вже демонстрував кілька разів серйозні роздратування. Пригадуєте ту заяву? Ми попереджали, він [Зеленський] не захотів навіть слухати. Замість того, щоб тихо змовчати або сказати — ну, вибачте, ну, були, на жаль, помилки в нашій розвідці, ми повірили своїй, ми надіялися, ми не вірили, що таке може відбутися... Замість цього відбувся вихлоп брутальности, до якого долучився навіть сам Зеленський. Тоді відповіді були дуже хамські: “А ви нам не дали!” Вони нам дали, хоча не були нічого зобов’язані. А наше керівництво забрало війська з півночі і з півдня, лишивши два батальйони на весь південь України - два батальйони не на перешийку, знявши блокпости, знявши з окопів укріпрайон, який прикривав виходи з Армянська і з Чонгара! Ви можете подивитися навіть на GoogleMaps, узявши космічне фото, наблизити по максимуму, - оте, що видно з космосу, воно ж заховане все, землею притрушене, але звідти ви побачите окопи, побачите невеличкі ознаки, що там є підземні укріплення... Все це було порожнє, там взагалі нікого не було! І от ви, скоївши це, ще на нас, на США, гавкаєте?! - можуть там відповісти. В Байдена було явне роздратування.

Другий момент: було роздратування, яке спричинилося до того, що ми відразу, на старті не отримали для Гаймарсів потужних ракет на 300 км. Згадайте, яка тоді була відповідь, як нам відмовили! Це була відмова прямої недовіри. Здавалося б, ними розпоряджається Залужний, а довіра до Залужного є 100-відсоткова. Але на той момент Єрмак вже два рази встиг залізти до Генштабу й там покомандувати. На той момент було вже відомо, що розробляються якісь плани використання Буданова і ГУРу для того, щоби зіграти в паралельну армію, в паралельну “войнушку”, аби показати, що от Залужний не може просунутися вперед, а ми от щось узяли! Це відбулося пізніше, під Сіверськодонецьком, на межі травня-червня. Це коштувало нам дуже багатьох життів і втрати всього того кута! Замість здати Сіверськодонецьк, який був безнадійний, його не можна було утримувати, і зробити нову лінію оборони по Сіверському Донцю, утримати Золоте і Лисичанськ і тримати там оборону, довелося відступати до межі Луганської і Донецької областей. Чому? А тому, що Буданов, ГУР під візит Зеленського погнали туди — ЗСУ туди не зайшли — вони туди погнали Іноземний Леґіон, який підпорядковується ГУРу. І вже рятувати хлопців кинули туди війська, бо вони там були приречені на спалення, на знищення одномоментно, на взяття у полон — ми би мали купу смертних вироків проти них у “ДНР-ЛДР”; кинули туди війська і їх відтягнули. У підсумку, ми втратили Золоте, ми втратили Лисичанськ, ми втратили сотні, якщо не тисячі наших бійців. І в Байдена бачили, що це готується, в Байдена бачили, що для того, щоб зробити під Зеленського успішну “малєнькую контратаку” і “нєбольшую побєдную войнушку”, Єрмак, Буданов та инші творять неприйнятні речі. Ось чому виникла недовіра: чи ракети, які будуть передані Залужному, не будуть використані проти волі Залужного, бо із Залужним можна домовитися. Америка боїться входити у прямий конфлікт, коли американською зброєю можуть бути нанесені удари вглиб росії.

_______________

* Транкрипт уривків з відео “Тарас Чорновіл СТРІМ | Who is Mr. Єрмак ?!” https://www.youtube.com/watch?v=P50QvMMudWs