Арахамія etc. - це загроза для подальшої американської допомоги Україні

 

Арахамія etc. - це загроза для подальшої американської допомоги Україні.

Цими днями у США опубліковано результати найсвіжішого опитування громадської думки, проведеного Чиказькою радою з міжнародних відносин, надзвичайно впливовою в США незалежною позапартійною організацією. Тема опитування: треба чи не треба, а якщо треба, то як надавати подальшу допомогу Україні і якщо надавати, чи має вона бути обмежена якимсь терміном?

Зазначається, що за останні місяці число прихильників надання допомоги Україні доти, доки Україна її потребує, помітно знизилося за рахунок виборців, які традиційно підтримують Республіканську партію. Майже половина американців - 47% - вважає, що Вашинґтон має закликати Україну якнайшвидше домовитися про мир. Зменшилося число республіканців, які підтримують надання військової допомоги Україні: зараз їх 55%, у червні їх було 68%, а в березні їх було 80%. Позиція прихильників Демократичної партії та незалежних залишилася незмінною і їх число навіть дещо збільшилося. Більшість виборців-демократів вважає, що перемагає Україна, натомість прихильники Республіканської партії переважно дотримуються думки, що переможе росія, а тому вважають, що нема чого гроші витрачати, в нас тут, мовляв, газ дорожчає, в нас інфляція…

69% демократів виступає за продовження допомоги Україні попри економічні труднощі для домогосподарств, а серед республіканців такої думки дотримуються лише 33% – влітку їх було 50%. Більшість республіканців - 63% - вважає, що потрібно підштовхнути Україну до миру, у липні їх було 46%. Це притім, що, за підрахунками, на допомогу Україні йде 5,6% військового бюджету США, фактично це мізер порівняно з тим, які ґлобальні для США завдання вирішуються на полях битв в Україні.

Висновок Чиказької ради з міжнародних відносин: підтримка поточної політики уряду США щодо надання військової допомоги, як і раніше, в цілому є солідною, але вона солідна завдяки двом групам виборців — демократам і незалежним, між тим республіканська підтримка різко падає.

Роль ЗМІ у продовженні підтримки України величезна. У першу чергу йдеться про телеканал Fox News та його ведучого Такера Карлсона (Tucker Carlson), який репрезентує угруповання Трампа та MAGA ("Make America Great Again"), які у цілком аґресивній формі вимагають згортання допомоги Україні. Инші канали загалом виступають за надання допомоги. Таким чином, у формуванні думки американців, у роз'ясненні їм, чому потрібна чи не потрібна, як стверджує канал Fox News, допомога Україні, роль ЗМІ є критично важливою. Критично важливо пояснити американцям, що перемога росії в цій війні немислима - це крах усього нинішнього правопорядку, і Сполученим Штатам у тій системі, яка виникне на його руїнах після перемоги росії місце знайдеться десь позаду, а перше місце займе Китай. Потім американці, які зараз охають із приводу цін на бензоколонках, схаменуться, але буде вже пізно: долар впаде, і по їхньому гаманцю буде завдано непоправного удару.

Канал Fox News і Tucker Carlson вишукуватимуть будь-який неґатив в Україні, аби вдовбати в голови американців, що Україні, мовляв, нема сенсу допомагати не тільки тому, що це справа безнадійна, а й тому, що ці гроші розкрадаються. Що може зробити Україна у цій ситуації?

Потрібні подальші успіхи на полі бою. Слава Богу та ЗСУ, що вони у кровопролитній боротьбі завоювали стратегічну ініціятиву. Для продовження допомоги її критично важливо розвивати. Перенесення війни на територію росії - ґрандіозний успіх з усіх поглядів.

Корупція. Для каналу Fox News та инших трампістських ЗМІ будь-який новий корупційний скандал в Україні — це просто подарунок, тож корупція — це злочин проти безпеки країни. Йдеться, зокрема, про Арахамію. Його треба на ланцюг посадити, щоб він перестав бовтатися за кордоном і зайнявся своїми прямими обов'язками, бо ніхто зараз не дискредитує Україну і не створює потенціялу для її дискредитації більше, ніж Арахамія. Він речник парламенту, член правлячої партії. В Америці спікером наразі є Ненсі Пелозі. З 1 січня спікером спробує – дуже хоче – стати республіканець Кевін МакКарті (Kevin McCarthy). За американськими законами, спікер Палати Представників — це третя особа в державі щодо наслідування влади. За аналогією, Арахамія — це теж третя особа в державі. Неможливо собі уявити, щоб Ненси Пелозі десь у темних барах у столицях инших держав таємно зустрічалася з каламутними особами, на яких дуже хоче накласти кайданки ФБР - вже не один рік намагається до них добратися і добереться врешті. Неможливо уявити, щоб Ненсі Пелозі під покровом переговорів про мир із росією писала чолобитні до судових органів ЕС з проханням зняти санкції з одного з основних «гаманців» путіна на прізвище Абрамович. Неможливо уявити, щоб Ненсі Пелозі десь за межами США зустрічалася з кимось, кого в Україні називають «непублічними бізнесменами». Неможливо також уявити, щоб вона намагалася «замутити» справу з аміаком. Неможливо уявити, щоб у ситуації, коли розгоряється гучний корупційний скандал десь в Айові чи Вірджинії через масштабне розкрадання гуманітарної допомоги, вона туди приїхала й намагалася його зам'яти. Бурхлива «міжнародна діяльність» пана Арахамії привертає увагу, вона очевидна для засобів масової інформації; коли він зустрічається з особою, видачі якої домагається ФБР, це не може статися непомітно для ФБР та инших американських спецслужб. Тому його треба посадити на прив'язь — йому що, нема чого робити в парламенті?

Транскрипт уривку з відео https://www.youtube.com/watch?v=yTMmyvgC48g

Склад ОПУ станом на травень 2021

За великим рахунком, сказане вище про Арахамію такою ж, якщо не більшою мірою стосується всього офісу презедента.

Докази? Скільки завгодно, хоча б оце:

Хто блокує вступ до ЄС | Навіщо ОП судді Портнова | Конституційний "переворот" | Саботаж декларацій

Є ПИТАННЯ

https://www.youtube.com/watch?v=zb22Fn_-xv8

PS.

А ось і свіжий ґрандіозний неґатив, що, гадаю, не залишиться без уваги каналу Fox News :

Тепер, після відставки трьох призначених за Порошенка суддів Конституційного Суду - Ірини Завгородньої, Сергія Саса та Ігоря Сліденка, БАНКОВА ЗМОЖЕ ПРОШТОВХНУТИ БУДЬ-ЯКУ АНТИКОНСТИТУЦІЙНУ АВАНТЮРУ.

Перелік інституцій, узурпованих клікою й підім’ятих під себе, поповнює Конституційний Суд.

Орган, який має виключне право тлумачити конституційність правового поля в державі, повністю лягає під одноосібну автократію. А це – прямий шлях до узурпації влади й авторитаризму на довгі роки.

Офіс президента Єрмака-Татарова-Смірнова провів кричущі узурпаторські зміни до конкурсної процедури, за якою рішення Дорадчої групи експертів, яка перевіряє кандидатів на предмет добропорядности, є НЕ обов’язковим.

Також у цій Дорадчій групі не буде жодного представника громадянського суспільства. А незалежні міжнародні експерти, делеговані партнерами України, не матимуть права вирішального голосу, як це є на конкурсах до инших критично важливих інституцій.

Що на практиці?

Суддями КС за квотою парламенту та президента й так є лише лояльні до Банкової люди. А після вищеописаних змін із 18 суддів КС – 10 перебуватимуть під контролем мівінщиків.

Скориставшись казусом Тупицького, на хвилі хейту щодо самої інституції Конституційного Суду, моновлада повністю перебрала віжки контролю за органом, який тепер на догоду влади може схвалювати будь-яку антиконституційну авантюру. Будь-яку. На будь-яку тему.

Маючи кишеньковий Конституційний Суд, влада цементується так само, як і путінізм зацементувався на сусідніх болотах. Навіть довічне правління тепер їм під силу.

Остап Дроздов

З Телеграму

Від таємної зустрічі Зе з Патрушевим в Омані почався відлік часу до повномасштабного вторгнення росії в Україну

 

...Якщо в нас війна і в нас є кріт під номером 2 в державі, то як ми збираємось перемагати?!

...Треба відмінусувати обурення [через лист Вікторії Спарц до Байдена] і цю всю платну, зарплатну, сліпу позицію. Всіх тих бобиків, яким “тільки би не рухати" і т.д., бо їм усе добре. Насправді, відмінусувавши обурення членів секти і членів культу, ми отримаємо пекучий сором, і ця історія, яка матиме продовження і дуже серйозні політичні наслідки, - це є історія нашого з вами великого сорому, бо ми не змогли нічого зробити з людиною, яка перебуває під залізобетонним захистом першої особи з незрозумілих причин. Тому що причин, які пояснюють неможливість звільнити на вимогу і громадянського суспільства, і зовнішніх партнерів, і іноземних розвідок — звільнити цю особу, звільнити Татарова, який блокує САП, немає чим пояснювати. Цю залізобетонність не можна нічим пояснити, окрім як...

От про це “окрім як” і поговоримо. Хоча, насправді, тема Єрмака не нова: жовтень 2020 року, у Лондоні новопризначений голова Британської розвідки МІ6 Річард Мур відкрито — і це написано всюди — відкрито звернув увагу на керівника ОП. МІ6, британська розвідка нашого дорогого Бориса Джонсона, якого ми всі любимо, звернула увагу на те, що керівник ОП перебуває під великим-великим знаком питання. А цьому передувала найскандальніша в історії міжнародних розвідок ситуація з ваґнерівцями. Переповідати цього нема сенсу — люди, які знають, розуміють, що пряма і безпосередня участь Єрмака в найбільшому зливі секретної інформації в історії ХХІ століття, є беззаперечною. А перед тим всіма антикорупційними розслідувачами публікувалися історії про те, що Єрмак має спільну фірму з громадянином росії, який, у свою чергу, має в росії бізнес, який він веде на пару з членами партії “Єдіная россія”, і серед акціонерів того бізнес-партнера є однокласник путіна.

А ще до того, вся історія зі знаками запитання від американців, від британців, від інших розвідок, які досі не мають відповідей, що то за історія з ваґнерівцями, хоча вони знають: від громадянського суспільства, просто від українців, свідомих, небайдужих українців ці знаки запитання завжди будуть висіти над керівником ОП, допоки ми не дізнаємося всієї правди про Оман. Історію Оману ми затоптали: нам війна залюлюкала, політичні технології це затушували, присипали, але насправді саме там лежать корені дуже серйозного питання стосовно контакту найвищого українського керівництва з генералом Патрушевом, який після путіна є другою особою в ієрархії російських силовиків і чекістів. Що відбулося в Омані - це якраз відповіді на дуже багато запитань по всіх фіґурантах, якими зараз цікавляться Британія і передовсім Америка. Тому що до Оману Єрмак полетів простим радником, а прилетів - і через місяць був призначений на керівника ОП. І саме Єрмак готував цей візит, саме він у спайці з двома дуже цікавими персонажами, про що було опублічено ще у 2020 році, - покійним мером Харкова Кернесом і таким собі Робертом Тадеєвим. Ці двоє за три тижні до Оману перебували у москві, де, за різними інформаціями, мали зустріч із Патрушевом, готуючи цю оманську зустріч. Роберт Тадеєв — це двоюрідний брат Ельбруса Тадеєва, помічником якого багато років працював Єрмак, який був призначений керівником ОП після Оману. На борту літака Патрушева український президент звідти вертався в Жуляни.

Запитань маса. Чи це була вербовка, чи це була просто спроба встановити очний контакт з найвищим керівництвом росії, чи це були якісь инші розмови і про що, ми не дізнаємося вже ніколи, допоки фіґуранти не захочуть самі цього розказати. Зрештою, все це — всі здогадки, і конспіративні теорії можна обнулити одним простим питанням. Ми не знаємо, що відбулося в Омані і яким чином саме тоді Єрмак виліз на передні ролі в українській політиці з повним розворотом у бік росії, і весь 2020-й рік став проросійським - з відмежуваннями прифронтової зони, з розведенням військ, з розмінуваннями, з пошуком миру в очах путіна, з усім тим наративом пом’якшування щодо росії і т.д. Ми не знаємо, що було в Омані, але ми знаємо, хто такий батько керівника ОП. Це є співробітник у відставці Головного розвідувального управління, тобто ворога. І цього факту й без МІ6, і без Вікторії Спартц цілком предостатньо для того, аби на пушечний постріл син співробітника ГУР рф, ворога, не був допущений на жодну державну посаду, тим паче з доступом до першого тіла і доступом до державних таємниць. Якщо твій батько є кадровим — зараз у відставці — співробітником ГУР рф, ти не можеш мати жодної кар’єри в Україні. Так гласять не лише умови війни, так гласить здоровий глузд і логіка. Тому навіть на самому цьому факті базується неприпустимість перебування Єрмака на будь-яких державних посадах, не кажучи вже про посаду зі статусом №2 в країні - про це не може бути взагалі ніякої мови.

Отже, що ми маємо у сухому залишку: ми маємо претензії двох світових розвідок — британської та американської, сильнішої від цих світових розвідок нема. Ми маємо претензії від двох світових розвідок щодо одного фіґуранта. Що ми маємо з нашого боку: глибоке обурення. Як це виглядає? Це виглядає, що розвідки двох світових держав, лідерів антипутінської коаліції, стоять нижче від просто обурення якоїсь сильно обуреної особи, яка себе возомніла чимось великим, чи як? Як ми маємо трактувати ось таке мотивування — що значить “не на часі”? Взагалі, ця історія ще більше оголила той нюанс, що воєнний стан почав використовуватися власне владою як дуже вигідне прикриття “нічого не”: нічого не робити, нічого не міняти, нічого не рухати, нічого не очищати, все лишити так, як є, і за принципом воєнного стану як якогось щита, як алібі: нас не рухати!

Мені здається, що філософія і взагалі потреба воєнного стану полягає зовсім в иншому. Воєнний стан полягає не в неруханні, а в леґітимності влади робити безпрецедентні кроки, які в мирних обставинах би викликали запитання. Тут ми бачимо навпаки — ми бачимо, як воєнний стан перетворюється на алібі влади нічого не рухати в собі, а це вже попахує конвертацією фактора війни у свою політичну стабільність, у свою політичну проєктність і свою політичну виборчу вузьку стратегію за рахунок війни, за рахунок знищення конкурентного поля, за рахунок повної монополізації всього, що насправді й передбачає воєнний стан, для того він і існує. Повторюю: друга за впливовістю особа в державі підозрюється двома світовими розвідками у співпраці — не йдеться про аґентуру, не йдеться про вербовку, ми цього не знаємо — у співпраці на користь ворога. І це вже все міняє, і з цього випетляти не вдасться, і це є насправді дуже тяжкий цуґцванґ, бо звільниш його — і фактично визнаєш, що мають рацію ті, хто доводить, що це кріт; не звільниш — під ударом національна безпека, під ударом держава, й ти тоді виглядаєш як співучасник.

(с) Остап Дроздов*

Володимир Мартинюк

Стосунки Зеленського і Єрмака дуже і дуже давні. У всякому разі, мені вдалося їх прослідкувати до 2004 року, коли Зеленський офіційно реінкарнувався у Києві в якості якогось і чогось директора на Інтері. Згодом Єрмак постійно виникав біля Зеленського, причому в ролі того, хто платив йому якусь заплату, чи, скажімо, гонорари. Тобто в ролі апріорі старшого і "кормільца".

Мало хто зауважив, що Зеленський значну частину 90-х, і більшу частину 2000-х років провів, вірніше постійно прожив у москві, тобто в омріяній ним росії.

Він, щоправда, у школі ще й мріяв поїхати до Ізраїлю, але йому цього не дозволив батько. Кажуть, що зараз там живе його батько з мамою - варто перевірити, в усякому разі, я цього не зробив як належить.

Але повернемося до того, що "Землею обітованною" для молодого Зеленського наприкінці 90-х виявилася росія, тобто москва.

За моїми пошуками виглядає, що він там жив постійно, а в Україну приїжджав на концерти і у службові відрядження.

Причому спочатку були службові відрядження - а концерти почалися пізніше.

Виявилося, що навіть на піку 95-го кварталізму він, як правило, лише прилітав з москви до Києва на концерти - і відлітав назад.

А Єрмак час від часу появлявся біля нього як старший бізнес-партнер, тобто замовник і джерело грошей та гонорарів.

Попри це поява Єрмака біля вже президента Зеленського виявилася для всіх якимось сюрпризом.

І виглядала якось сенсаційно. Особливо на тлі казкової екзотики його подорожі до Оману, де такі пильні спостерігачі як я, вперше звернули особливу увагу на унікальність "ескорт послуг", надаваних президентові України маловідомим тоді Єрмаком.

І вже тоді, це було більше схожим не на ескорт, а на конвоювання.

Нагадаю що позицію "контроль ззаду" Єрмак успадкував від свого попередника на цій "посаді" - Богдана.

Цікаво, що після заміни "ззадусмотрящого" Богдана на Єрмака в тій же позиції, Зеленський поступово перестав повторювати пам'ятну всім мантру своїх перших років презеденства про те, що він на цій посаді ненадовго - на рік, не більше.

Спочатку я гадав, що це молодого наївного Зеленського таким чином спокусили тимчасово зіграти ( ну, типу по приколу) роль "Слуги Народу" - щоправда, я не зовсім розумів яким саме макаром Зеленський збирався скорочувати термін свого презеденства.

Але після 24 лютого - навіть трохи раніше, коли в Мінську появися Янукович, я зрозумів, кому саме мала відбуватися передача влади від Зеленського "достойному чувакові", а саме Януковичеві.

Але передачі влади не відбулося - бо Януковича просто не змогли привезти до Києва.

Одночасно стало зрозуміло, чому "боневтік" - "бочекавЯнуковича"...

Тому наш герой був змушений, під сумну пісню "Чом ти не прийшов", надалі виконувати свої остогидлі рутинні обов'язки президента остогидлої йому України.

І він, навіть, так би мовити, на якийсь час "знайшов себе" - записуючи звичні відосики, але вже до всяких парламентів, Ансамлей НАТО та інших солідних зібрань.

Але вже з перших чисел квітня про бриґаду імені Єрмака згадали - і почалися всякі цікаві речі: руйнування телевишок, відключення "ворожих каналів", якими виявилися канали Порошенка, й багато чого иншого.

Найгіршим з цього виявилося те, що президентові нагадали, що він "верховний" і попхали його "керувати" військами, фронтами і ще багато чим, що не входить до обов'язків та повноважень президента.

Тобто до Маріуполя і Херсона додалися - але на щастя в дуже м'ягкій формі - ще й Сіверськодонецьк та Лисичанськ**.

Мій полумяний привіт фельдмаршалові Безуглій...

В грудні минулого, 2021 року, Тарас Чорновіл в якомусь телеінтерв'ю, дав дуже просте пояснення феномену "спарки" Єрмака -Зеленського.

Він сказав, що все те, що робить пара Єрмак-Зеленський можна зрозуміти, якщо припустити що "Єрмак полковник ФСБ - а Зеленський - лише майор тієї самої контори.

___________________

* Транскрипт уривків з відео “На руку кремлю - не рухати кротів | Дроздов позиція” https://www.youtube.com/watch?v=ImR78friYc4

** Щодо "дуже м'якої форми": спроби Єрмака з Будановим зробити під Зеленського "паралельну войнушку"і успішну “малєнькую контратаку” в Сіверськодонецьку коштували нам Золотого, Лисичанська і сотень, якщо не тисяч життів наших бійців (Тарас Чорновіл).

Про це - тут:

https://lesinadumka.blogspot.com/2022/07/who-is-mr-yermak.html

Наш “великий” ЗЕлений “Наполеон”

Остап Дроздов:
Підозрюю, що в нас на президентськім посту безумець. Чому безумець? Я хочу дуже помилятися, не хочу нав’язувати цієї думки, але щось мені підказує, що до цього йде: він, наш “великий” ЗЕлений “Наполеон”, вперто йде до прямих переговорів з Путіном. Він про це неодноразово говорив. Він марить своїми прямими переговорами з людожером. І тут я хочу сказати дуже попереджувальну річ: вважаю, що ми маємо безумця на посту президента України. Умовно кажучи, це буде КВН проти КҐБ. Як ви думаєте, хто переможе в цій дуелі? Людина, яка плутає Словенію і Словакію, яка до 2019 року ВЗАГАЛІ ніякого політичного інтересу не виявляла, яка дуже часто навіть свою країну трактує як проєкт, як якийсь об’єкт, якусь територію, а не щось питомо своє, а не, все ж таки, старий каґебіст з виправкою ще початку 90-х років, який прекрасно стратеґічно вибудовує всі свої кампанії і ще ні разу не програвав, тому що всі території, які він хапав, починаючи з Грузії, досі в нього. Тому тема прямих переговорів Зеленського — це є тема катастрофічних переговорів для України. І я просто хочу залізти в голову до нашого ЗЕленого безумця, я хочу зрозуміти: от що він, коли дивиться на себе у дзеркало, що він про себе думає? Мовляв, я такий великий, я настільки потужний, я от — те все, що не міг розрішити цілий світ, я просто приїду до Путіна, я щось таке йому добре скажу, витисну в нього сльозу розчулення, я покажу йому фотографії вбитих дітей... І він, як крокодил, заплаче, щоб пізніше тебе з’їсти? Я не знаю, що в голові нашого безумця, але тема прямих переговорів з Путіном — це є тупікова тема, і у битві кавеену проти КҐБ я навіть не буду ставити ставки, тут результат абсолютно очевидний. Безумство!

Транскрипт видива  https://www.facebook.com/NTAchannel/videos/1773382566128255/?__xts__[0]=68.ARA7HNTdFuWdfCGlf6qfOmoHIwoZGn_kSEhZTXeQ_hFhngwPalt3DftRaE499mspo8tzBKq22skbocK6vGT-lXxA-96QLRR-mSDqMneEcz3aZCqAc8VXmG-iM_uQ8G5To4bO8fS1mEohPTXFJkd7INrnnxzyMzUfdD_RbxayZtajIKcluIESGa0puO_N0xDaaAeuf1UHFgRFa-woVhuWHuzUKsMT2Qbhtgaq7HL0NUcqynfaotWz9Jmq2rLEDzAEFwOieGwhNK3VkDYrO3rMk9U5eNapVUTOsX35_3L-_VfEZotjsKylZ70QKfoWr8XG6q5Qrie5nWAaw1QLWmyJE1Sgjz73r7iccus-&__tn__=H-R

Остап Дроздов: Дружини та діти новопроизначених голів адміністрацій є громадянами країни-аґресора

Остап Дроздов:
Над синьо-жовтою Україною отакий триколірний коршун літає й хоче її зруйнувати. Може, перемалюємо цього коршуна на ЗЕлений колір? Чому я так кажу. Зелений колір утворюється від перемішування синього й жовтого. В цьому є глибокий символізм. Мене аж настрашує цей символізм.

Коли перемішалося все в нашому домі, утворився з синьо-жовтого перемішаний зелений колір. І для мене новий преЗЕдент наш, який теж є духовним породженням КУЧМІВСЬКОЇ ЩЕ УКРАЇНИ, притому що він начебто молодий ще і мій ровесник, - він для мене є знаком “дорівнює”. Знаком "дорівнює" між катом і жертвою, між українофобом і патріотом, між добром і злом, і це все пото́му, що́ він робить.
Скажу два слова про кадрову політику, бо про це мало хто пише: в нас же ж - “Гурра! Гурра! В нас є діджитал-президент”, який прекрасно спілкується зі своїм навіть не виборцем, а з фан-клубом. А кадрова політика дуже проста. От дивіться, перераховую:

- Дніпропетровська область. Дружина сина губернатора — громадянка РФ.
-Донецька область, та її частина, яка не окупована. Губернатор має бізнес і родина має бізнес на окупованих територіях, а його брат — засвічений в “Ем-Ґе-Бе” “Данєцкой народной рєспублікі”;
- вже поближче до центру — Черкаська область. Земля, квартира, активи губернатора новопризначеного - в РФ;
- Луганська область, теж залишкова. Губернатор - депутат від Партії Реґіонів, який говорив про неминучість “возз’єднання” з росією, а син губернатора — громадянин РФ;
- Херсонська область. Спільний бізнес губернатора — із громадянкою РФ;
- Одеська область. Там іще на стадії призначення, але обговорюється кандидатура людини, яка колись світилася з організаторами “Адєсской народной рєспублікі” і прекрасно торгує з путінськими властями в окупованому Придністров’ї.

Я до чого це кажу: оцього крука не треба навіть робити триколорним, його достатньо зробити ЗЕленим. Коли ТАКА кадрова політика підчас війни з росією, де призначенці мають бізнеси в росії, де їхні сини, дружини, доньки є громадянами держави-аґресора, - це ж треба застрілитися, щоб таке робити!!!

Транскрипт видива “ДРУЖИНИ ТА ДІТИ НОВОПРИЗНАЧЕНИХ ГОЛІВ АДМІНІСТРАЦІЙ Є ГРОМАДЯНАМИ КРАЇНИ АҐРЕСОРА”

https://www.youtube.com/watch?v=LLBRWCLzASk&feature=youtu.be&fbclid=IwAR2OXUJhp7DEsWneReIjioV0WdcOfDIzu6fcXUgm5G_qEV1PQT0eI26QWKQ