субота, 18 квітня 2026 р.

Джон Сміт. Антисемітизм

 


Усі знають, що владу в Україні у 2019 захопило організоване етнічне злочинне угруповання.
Потім члени цього ОЗУ обікрали Україну і розбіглися з країни, як таргани. І зараз для обкрадених ними лохів ввели закон про боротьбу з антисемітизмом, щоб казати про це каралося до 8 років тюрми, як за вбивство.

Але розберімося, що ми можемо казати, а що не маємо.

Якщо розібратися у фабулі справи, то вийде наступне.

Як встановило Головне слідче управління СБУ в 2024 році у справі про відмивання коштів Коломойським, Боголюбовим і невстановленими представниками групи «Приват», організована злочинна група очолювана ними, вкрала і вивела з України мільярди гривень. Для виведення коштів ці малоповажні євреї використовували рахунки численних підконтрольних ним організацій.

Ми такі дії категорично засуджуємо. Цим нєгодяї поширювали печерний антисемітизм.

Але одною з підконтрольних організацій була особлива організація: називалась вона - "Об'єднана Єврейська община України".
Так, і говориться в Ухвалі Шевченківського райсуду від 24.05.2024 по справі 761/19202/24: члени групи в одному з епізодів викрали 5.8 мільярдів гривень і "легалізувати (відмити) шляхом їх перерахунку в адресу зокрема «Об'єднаної Єврейської общини України».

Чому саме ОЄОУ?
А тому що всі лідери злочинної організації виявилися одночасно лідерами найбільшої єврейської організації України.
Ось така правда.

Лідери єврейської общини України обікрали Україну.

Приватбанк

Лідери етнічної злочинної організації довгий час маскували свою діяльність під лідерів єврейства і одночасно під банкірів, бізнесменів і медійників.
Але в опублікованому у вересні 2025 року 490-сторінковому вироку Лондонського суду у справі Приватбанку суддя Вільям Трауер наводить численні деталі, які показують, що лідери цієї групи з самого початку вели себе як боси мафії.
У своєму вердикті суддя Трауер визнавши свідчення Катерини Рожкової, як такі, що заслуговують довіри, наводить епізод 2016. Тоді в ході зустрічі з керівництвом Нацбанку Ігор Коломойський із самого початку поводився агресивно. Він сказав Валерії Гонтаревій, що якщо НБУ націоналізує його банк через процедуру банкрутства, то він емігрує до Ізраїлю. Після цього він дав зрозуміти, що «дістане» керівництво НБУ.
Гонтарева після такого покинула зустріч. Ігор Коломойський подивився на Катерину Рожкову, поплескав себе по животу і сказав: «Тигр у клітці зголоднів, але дверцята відчинені — можна вийти». Після цього він додав, що в нього довгі руки і що він знайде Рожкову де завгодно.

Погрози справили враження на жінок. Все ж таки Гонтарєва і Рожкова не мафіозні братки. І Рожкова відмовилася зустрічатися з Коломойський фейс-ту-фейс.

Але попри це керівниці Нацбанку не відступили перед цим "пузатим тигром" і довели державну справу до кінця: Приватбанк був націоналізований і перейшов у державну власність і нині в іноземних юрисдикціях досягає рішень про повернення мільярдів доларів від колишніх власників.

Та у 2019 банда стає владою.
І у ніч на 17 вересня 2019 будинок Валерії Гонтаревої згорає.
Босс мафії обіцяв дістати і дістав її.
Це сталося лише через декілька місяців після того, як підконтрольний Коломойському 95-квартал на чолі з Зеленським, Шефіром і Міндічем став державною владою, а сам Коломойський повернувся із Ізраїля, де на той час переховувався.

Одразу ж тоді в день народження Валерії Гонтеревої підконтрольний Квартал-95 на каналі Коломойського 1+1 виконав пісню "Горіла хата". Підлеглий Шефіра і Зеленського на ім'я "лисий з квартала" вийшов і заспівав ці глибокі строки в прайм-тайм:
— "Горіла хата, палала, в Лондоні жінка плакала", "Хата горить в Гореничах, а в Лондоні Валерія думає на Валерича (Валерійович - по батькові Ігоря Коломойського)", "Мораль проста - хата згоріла зі стида", "Люди вогонь побачили - допомагати почали, відра схопили й прибігли, у вогонь соляру плескали".

"Браво", - оцінив тоді цей тупий виступ Ігор Коломойський у коментарі "Радіо Свобода".

Банда посилала сигнал хуцпи суспільству: з нами зв'язуватися - тебе наздоженуть і спалять. Постраждала чиновниця за кримінальною мораллю заслуговує глуму, а не поваги за те, що посміла кинути виклик банді. І всю цю хуцпу і злочинну мораль ОЗУ сіяла в суспільстві.

Цей епізод показує існування в Україні розгалудженої добре організованої злочинної організації - мафії. Ця мафія спирається на власну мораль, яку очевидно черпає з власної системи кримінальних поглядів, володіє фінансовими активами, політичним впливом, найбільшими в державі медіа, які використовує для проведення злочинної діяльності.

2019
В 2019 банда стала владою.
І одразу вони стали призначати своїх братів, сватів, дружин на всі державні посади.
Хтось, як наприклад, колишній IT-директор ПриватБанку, син колишнього керівника правління ПриватБанку оголошеного в розшук Олександра Дубілета, став міністром Кабінету міністрів України. А хтось як заступниця голови БОК Приватбанку Лілія Рокоман, яка за даними Лондонського суду придумала секретний протокол шифрування імен "пов'язаних осіб", стала помічником депутата слуги народу Бородіна. Який сам вийшов із кишенькового проекту Коломойського місцевого дніпропетровського "Укропу".
Хтось став радником, хтось пресс-секретаркою на хлібній посаді. Але всі дрібні шістки дніпропетровського клану раптом стали депутатами, міністрами і президентом. Бригадири ж стали численними смотрящіми, рішалами і поплічниками кримінального спруту в державних органах і компаніях.

І вся ця банда носів почала наймасштабніше пограбування в історії України.

Лише в одній Укртатнафті, в якій найбільший пакет акцій належав державній компанії Нафтогаз, в 2019 році директором раптом стає "бізнес-партнер Ігоря Коломойського" Михайло Кіперман. Роками він там прикидається бізнес-меном і директором, а в перший день російського вторгнення в Україну хапає 600 млн грн і виводить на власну підставну компанію за межами України. А сам тікає.
В 2023 році вдогонку Михайло Кіперман отримує ще одну підозру від НАБУ. Він підозрюється у справі про заволодіння електрикою «Укренерго» на 716 млн грн.
Тобто лише один бригадир злочинного угруповання, яких ЗМІ чомусь постійно підписують то "олігарх", то "бізнес-партнер Коломойського", підозрюється у викраденні майже 1,5 мільярда гривень.


Повертаючись до всього цього печерного антисемітизму.

Станом на 2026 рік майже всі ключові члени злочинної організації пограбували Україну і спокійно втекли за кордон.

Боголюбов втік з України в 2024 році. Він пересік кордон за допомогою паспорта на ім'я іншої особи. Використавши документи 67-річного мешканця Волині Миколи Сюмака він виїхав у сонячний Відень. А допомагала йому виїхати заступниця міністра закордонних справ Еміне Джапарова. Яка виявилася черговою дружиною члена ОЗУ на черговій хлібній посаді. За даними УП, вона і вивезла його на власному авто на залізничний вокзал на шляху до Відня. І просто співпало: вона мала посаду постпреда в тому ж таки Відні.
Одразу після скандалу вона подає у відставку.
Життя вдалося, можна у рідному Відні тепер жити разом з чоловіком.

У 2023 році Державне бюро розслідувань оголосило екснардепу і екслідеру Єврейської общини Вадіму Рабіновичу підозру у державній зраді на користь Росії. Своєю діяльністю, за даними слідства, товаріщ Боголюбова допомагав країні-агресору. Рабінович дуже релігійний і богобоязнений. Але як виявилося його релігія не заважає підвести українців під вбивство ворогом.
Ще в 2023 році ДБР скерувало в Ізраїль запит про екстрадицію Рабіновича. Але екстрадиція неможлива, бо Рабінович є поважним ізраїльським меценатом: вони заздалегідь разом з Коломойським підготували собі базу для відступу. Колись вони відновили синагогу Хурва в Єрусалимі. І не просто відновили: а Рабінович вліпив на площі перед синагогою менору із 45 кілограм чистого золота! В його честь вона стирчить зараз прямо посеред площі перед "святим місцем".

На днях, 9 квiтня 2026 року, ВАКС також задовольнив клопотання Спеціальної Антикорупційної прокуратури про екстрадицію ексголови правління Приватбанку Олександра Дубілета до України. Раніше Дубілета взяли під варту заочно. Зеленський ще влітку намагався знищити незалежність САП, бо самому Зеленському Дубілет перечислив із Приватбанка 41 млн дол на офшор в Белізі.
Але рішення про екстрадицію виконати теж неможливо - і цей фігурант теж у Ізраїлі.
Просто ми недостатньо задобрили Ізраїль і треба ввести не 8, а 80 років за антисемітизм.

В свій час точно тим шляхом втік з награбованим і нині щасливо живе в Ізраїлі міністр уряду Азарова Едуард Ставицький. Але зараз він уже не Ставицький і навіть не Едуард. Тепер втікач існує як Натан Розенберг.
Так іноді буває. Накравшись по місцю проживання, згадуєш предків і тікаєш.
До речі, визначення антисемітизму від IHRA, на яке рівнялися автору закону, визначає антисемітизм як "звинувачення єврейських громадян у більшій лояльності до Ізраїлю чи гаданих приоритетів євреїв у всьому світі, ніж до інтересів власних держав".

Україна направила Ізраїлю запит на екстрадицію цієї нікчеми ще в 2016 році. Але за 10 років начебто цивілізована країна Ізраїль, яка бореться з антисемітизмом, так і не вирішила, чи добре це чи погано користуватися награбованим у інших націй. І на запит про екстрадицію не реагує.

15 квітня вчорашнього дня Міндіч з Цукерманом мали з'явитися на виклик ВАКС, щоб взяти участь у засіданні по своїй справі. Вони обікрали Україну і втекли в Ізраїль уже в ході широкомасштабного вторгнення РФ. Вони розграбували навіть гроші на укриття об'єктів енергетики від російських обстрілів, через що зимою пів країни мерзли в холодних темних квартирах.
Але Міндіч прийти в суд відмовився. Своє неприбуття в Україну друг Президента пояснив прекрасною хуцпою: «в Україні тривають обстріли і він боїться за своє життя».

То звідки ж антисемітизм в Україні.

Бо всі перераховані - і Міндіч, і Боголюбов, і Рабінович, і Коломойський - є головами, співголовами і входять до керівних органів Всеукраїнського союзу єврейських громадських організацій «Об'єднана єврейська община України» (ОЄОУ).

Так співпало, що навіть місцевий дніпропетровський рабин, який ходив на суди над Коломойським у 2023 році і прикидався святою людиною, щоб взяти "бізнесмена" на поруки, виявився, замазаний в тємах мафії. Ще 20 років тому Коломойський і Боголюбов з Пінчуком необережно судилися в Лондонському суді по Криворізькому Залізнорудному комбінату, бо не могли поділити кому має дістатися крадений комбінат. І під присягою в Лондоні вони розляпали, що навіть їхній "головний рабин" виступив в ролі кримінального посередника в їхній домовленості вчинити оборудку.

Такий от антисемітизм.

Так от.
На крадене українське майно члени банди скупили весь Луїсвіл, Даллас, Клівленд, Майямі і Кентуккі.
Мін'юст США ще в 2018 році встановив, що Коломойський з поплічниками, серед яких називається Мордехай Корф, Урієль Лабер, Хаїм Шошет, Геннадій Боголюбов та інші члени ОЗУ, викрали в України 5,5 млрд доларів і легалізували їх в США шляхом скупки офісних приміщень, фабрик-заводів й пароходів. На крадене в українців майно вони купили собі не лише хмарочоси і бізнеси, вони купили в інших країнах звання графьов да бояр - щоб стартонути на нових батьківщинах не з нуля, як українці-емігранти, видавлені з своєї країни цією зграєю, а як багатінькі меценати.

Розслідування щодо міжнародної банди веде ФБР.
А в нашій державі розслідування не ведеться.
Бо у нас правоохоронці під повним контролем мафії. А тому вони ведуть розслідування в кращому разі лише розрізнених епізодів, не дозволяючи цим епізодам об'єднатися в струнку картину. У нас ніхто не розслідує все це як багаторічну діяльність мафії, не встановлює структуру мафії, коло осіб пов'язаних з ОЗУ, не викриває найвищу ієрархію мафії. Досі не названо, хто був босом мафії, замовником злочинів, а хто лише організатором і дрібною шісткою. Немає відповіді також на ключове питання: хто босс мафії зараз, коли колишнього босса Президент Зеленський ізольовував у СІЗО?

Замість цього нам банда прийняла закон про антисемітизм і збирається карати за невдоволення їхньою діяльністю.

Співавторка закону Василевська-Смаглюк працювала на боса злочинної організації. Це теж так співпало. Саме підлегла Коломойського хоче карати українців. Її зв'язки з Коломойським, окрім того, що вона була дрібною ведучою на його каналі, доводить той факт, що під час прийняття у Раді "антиколомойського закону", щоб закон зупинити, його засипали "поправочним спамом". Півтори тисячі правок подала тоді саме Василевська-Смаглюк.

Також вона очолює групу в Парламенті по зв'язками з любімим Ізраїлем. Просуває так би мовити інтереси держави по боротьбі з антисемітизмом. Треба лише з'ясувати якої держави.

-----------

Зеленський завжди протидіяв розслідуванням проти їхньої злочинної організації. Сам Зеленський в 2025 році намагався ліквідувати незалежність НАБУ і САП, яке вело справи проти його друзів.

А зараз підписав закон, який тихенько лежав 4 роки, бо це звучить як глум: захищати права якоїсь іншої нації в країні, де відрізають голови українцям за національною ознакою.
-----
Багато євреїв нині воюють за Україну і не підтримують цю зграю. Сказати: євреї обікраи Україну - дійсно звинуватити в тому числі невинних. Але сказати: "лідери єврейської общини України обікрали Україну і здали путіну" — ось це чиста правда.

Нам непотрібна ненависть до етнічної групи. Але нам потрібна ненависть до етнічної організованої злочинної групи.

І що ми маємо, так це і через 20 років виловити і пересаджати всіх членів ОЗУ - відкритих і замаскованих - у повному складі.

https://www.patreon.com/posts/155768127


Валентин Мороз. "...Плекайте Силу, затиснувши меч."

 

Валентин Мороз після звільнення з таборів. Він вийшов на свободу після чотирирічного ув’язнення 1-го вересня 1969 року, але вже 1-го червня 1970-го був арештований знову... Визволити його з концтабору вдалося лише у квітні 1979 року.

Бл. п. Валентин Мороз
* 15 квітня 1936 - † 16 квітня 2019

СОНЯЧНА ЧЕРВІНЬ
Поезії
Опубліковано без відома автора в журналі "Сучасність"
Лютий, 1972
Мюнхен


ПАМОРОЗЬ

ВЕРЕСЕНЬ
Прозоро ллється шклінь —
а сонце вже сумніє,
прощальний передзвін —
потоншали зірки.
Зігнав капусту в льох
останніх ранків іній.
Рипить качан,
Холодний і хрумкий.


ОСІННІ ГРУШІ
Розкішно мають віяла багряні,
в рудому шалі захлинувся світ,
розвіяна лисичими хвостами,
малює осінь п’яний буйноквіт.
Немов свічки, стоять на межах жовті,
в летючому буянні багряниць,
в огні рудому тануть дикі груші,
захмелені оскомою кислиць.


ПОЖНИВ’Я
Загусла неба твердь —
вже вітер не голубить,
останній крик гусей —
бринить прозоро рань.
Іржава мідь дубів
осінню ноту трубить,
жовтіє на вітрах
гіркавий хміль прощань.


ОСІННІ СОКИ
Хмільну оскому груш —
тривку, затуж авілу
ожинна осінь ллє
в солодкий літа ріг.
Згори, з колючих ніш
летять пругкі каштани
і з легким стуком
падають до ніг.


ЧУТТЯ
Читає зорі лис,
в дуплі сова ворожить,
мовчать кружала пнів,
шепоче голий граб.
В тоненькі жала зір
блакитно дзвонить холод,
земля вганяє щем
в чуткі підовши лап.
Ростуть гриби.
Під мохом на узліссі
заснув їжак
у плетиві ожин.
На вітрі дуб
гримить іржавим листом.
Сіріє схід.
Викреслюється день.


* * *
Холодний гай.
З ів ’ялий лист шурхоче.
Пора прощань
Ласкавий сум розлук.
Зіб’є на зиму зруб
(бо йдуть морозні ночі),
змоцує шви
дбайливий дятла стук.

Замерзне став.
Кричать вітри про втечу.
Нічний мороз
зіп’є калини сік.
В тумані круг
віщує холоднечу.
Засне вода.
Тоненько тьохне лід.


СПІЗНІЛИЙ ЛЕТ
У м’язах — мандрів гул.
За голими лісами
гуде над світом знов
зими сталевий дзвін.
Бушує дикий мед.
Глухий тривоги бубон
жене бентежно нас
за сонцем навздогін.

Дозрілі дні.
Свого останню ноту
крізь голий шум верхів:
шепоче падолист.
Пора, пора! —
вже дихає снігами,
Хапає за крило
зими сріблястий лис.


СТЕП
Серпень. Сонце. Повний іподих.
Південь диха медом трав.
Губи Таврії гарячі
смаглий вітер лоскотав.

Серпень. Сонце. Дзвін прозорий.
Сохнуть стяги над Дніпром.
В теплих лапах — синій бубон.
Дзбан, овіяний теплом.


ПОЛУДЕНЬ
Сонце лазить пшеничними вусами
на засмаглій потилиці дня.
Вітер губи надув, щоб зігнати,
і забув. На бігу задрімав.

Липень. Спека. Синь млою заснована.
Спілій вишні вже сниться стерня.
День заснув на городі між динями,
попід грушею ходить свиня.


ПАПОРОТЬ

«Коли люди довідаються, що рухає зорями, —
Сфінкс заговорить і життя на землі погасне...»
Наскельний напис з Єгипту

Папороті серп — забута таємниця,
сивий лісу герб у сутіні скриває,
перекреслить смерк луни зелена птиця,
глухо вовчий гук у льох лице сховає.

По щербаті вінця час наповнив чаром
хмурий тиші сумерк — пралісу ковчег,
раптом ж аху скрик — шугне совою північ,
синій горицвіт таємно зацвіте.

Вийде з хащі знахур, тайну суть узріє,
вирве з пащі ночі древній вовчий чар —
рине вниз вата, струну життя розірве,
вічний днів ланцюг зіжне за мить пожар.


ТЯТИВА
Затрубить вітер, сивий внук Сварога,
мов ярла ріг, що кличе в океан,
крізь клоччя туч на дні синіє срібло,
і місяць мчить оленем крізь туман.

Гуде вітрило в ніч, нап’яте вітром туго,
Крізь хаос хмар синіє срібний ріг.
Мчить місяць-хорт, бринить тятива мідно.
Тугий Діяни лук. Кипить шалений біг.

Прогнулась стеля сну. Тремтить стріла на прузі.
Мій човен в ніч летить крізь вату хмар.
Напруги лук тугий порве запону сіру,
і сну стіну глуху проломить моці шквал.


ВОЗОВИЦЯ
Студінь трав накрила сиза спека,
мов лопух зів’ялий свіжу рибу,
круженяв над річкою лелека,
жовтий дьоб націливши донизу.

Курні межі пахли полинами,
ластівки пірнали в жито спіле,
тяжко-тяжко повними возами
битим шляхом літо стугоніло.

Полоскався в літеплі полудень,
дув бугай в діж у між купинами,
мандрували бузьки босоногі
через луг з піднятими штанами.

Липень-пан, гарбуз жовтоголовий,
повен сил, дженджурився на плоті.
В сурмі жнив про ірій щось зачувши,
журавлі кричали на болоті.


* * *
а сухо сухо вже
а півень п’є з хупавого свічада
хрупке зверцадло
рямця затверділи
тепло — мохнате
кіт-воркіт вовняний
до рук пухнасто треться
в сяйві очі мружить
сухо вже


ТУМАН
У кошику тиші
кожушок сірий
заворушився.

Кудлатий котик
вовняну лапку дугою вигнув
кругле налапуючи.

З-за кичери
заспане сонце вигорнув
зачепив кігтиком.

Потім хутенько вмився
злизав кудлате.
І вже — нема.


УКРАЇНА
Сонячна червінь, важка чорнота —
твої барви
вигнуті вії летючих тополь —
твоя пісня
сплетені берла трирогих богів —
твої знаки
сивого степу нічне шепотіння ---
молитва
сонячний присок на синьому небі —
знамено


ГРОМОВИЦЯ
Рикає туча золотогрив им левом,
додолу струшує розповнілі снопи дощу,
гупає туго у неба мідяний бубон
хвоста китичка — отаманський бунчук.

Ходить веселка м’якими лапами,
кропить зеленим приском захмелілі зела дерев,
гримнув таріль — і стало на постаменті
мідночоле сонце — кований лев.


ДРИМБА
На гривах верхів, на горбатих кичерах,
розвішана грань золотим ґерданом,
у зворі внизу видзвонює чільцем
хіхотлива нявка з хижими устами.

Догоряють верхів’їв рогаті ратища,
осяде вечір на букові списи,
а місяць прийде на останню пожежу,
над Чорну Тису.


ВІРУЮ
У громі — Бог. А ти зробись камінням,
і Боже слово викуй на ґраніті,
бо камінь лиш у громі не згоряє,
і лиш на нім карбують заповіти.

Спаліть солому. Доказам — не вірте,
Великі правди пишуться вогнем.
У громі — Бог. Його наказ одвічний:
плекайте Силу, затиснувши меч.


НАРОДЖЕННЯ
Зліг туман на ріку
як на жону
хіхотливу, зміїсту Ладу
на кам’яному ложі.
А зорі лиця сховали
не дивились ---
дівчатам не личить.
А зухвалий місяць дивився —
зеленовусий батяр.
А на рано сонце вродилось
на червоному ложі.


ВОЛИНСЬКІ ОРНАМЕНТИ

ПРЕЛЮД
Межи дубів, на свіжих корчовищах.
сіяли просо довговолосі пращури,
над брамою герб вибілювали дощі —
кінський череп на ясеновому ратищі.

Обхопила дворище із чотирьох боків
лісового світу міцнозуба сила,
вечорами блуд в очеретах світив
пізньому гостеві каганцями синіми.

Безберегим пралісом хаос буяв,
множились вовки на зарослих багнищах,
тряс бородою зеленоокий цап
у хмільній гущавині на купальському грищі.

Відходило літо на вересневий круг,
остигала сонця золота корона,
а з далекого царства їхала вже Коляда,
повновида дівка — Дажбогова доня.


ПОЛІСЬКІ ТАМ-ТАМИ
Мокне повний кадуб
в лісовій ковбані,
з рипом тягнуть воду
гнуті обручі.
Будять ехо в бодні
одуди на зрубі,
збудить сонні гала*
вовчий гук вночі.

За болотом одуд
теше бодні днище,
десь довбає дятел
будні лісові,
десь гуде-воркує
голуб край поляни,
тиша пружнокрила
в’є гніздо в дуплі.

Пада жолудь з дуба —
глухо стукне в денце,
в липове барило
бджоли носять мід,
бродять під дубами
зниклих зубрів тіні,
вечір над болотом
лізе, як ведмідь.


ЛУЦЬКЕ
Любарте-князю, срібнобородий лицарю,
вже заніміли гудців твоїх яворові гуслі,
маєстати княжі на спорохнілому пергаменті вицвіли,
і почорніло ймено твоє на щербатім залізі.

Повбираю забутих слів квадратові гривни,
з віщого срібла викую чарівний ланцюг,
підійму з намулу Дажбога дерев’яне олтарище
і збагну заповітів ваших праукраїнський дух.

Замурується в землю Столп’є, за болотом осяде Седлище,
забіліє співучий Забороль березовою корою,
гостровухим вовком хтивий Хотомель визирне,
а Біла Вежа виросте ведмежою головою.

Прогримить копитами Ратно, засяє щитами Войниця,
на штири боки протрубить Рожище туровим рогом,
вгостить медами Липно — дуплаве деревище,
а Городло валами вгорнеться за нешироким Бугом.

Позліталися сови над заборолом замчища,
розполохують сиві сутінки попелясті крила,
і лякають язичників таємничими письменами
похилені плити на караїмських могилах.


ПОЧАЇВ
Говорить молитву яснораменний хрест
на святій горі, за золотою Іквою,
воєвода Юрій на посивілім коні
передвічного змія добиває пікою.

Хитає тулубом стоязикий змій,
як Бож а гора гуде-двиготить ночами,
припадає вітер до кам’яної стопи**
гнівно гуркає у замуровані вуха прочанам.

Розтворилася паща — безголоса ніч,
позіхає злом —- аже ворушаться сонні круки.
Терпеливо слухає надламаний дзвін,
чи не йде Мати Божа рятувати від турків.***

Літо-осінь 1970

_______________
* Гало — не заросле лісом болото.
** Заглиблення в камені, яке традиція вважає слідом Божої матері. Одна із почаївських святинь. (Прим. авт.)
*** За переказом, під час облоги над Почаєвом з’явилася постать Богородиці і — турки відступили. (Прим. авт.)


Наведені вірші Валентина Мороза взято з добірки, вміщеної в лютневому за 1972 р. числі "Сучасности" з таким коментарем: Засуджений у листопаді 1970 року на 9 років ув’язнення і 5 років заслання, український історик і публіцист, автор есеїв «Репортаж із заповідника ім. Берії», «Хроніка опору», «Серед снігів» та ін. Валентин Якович Мороз, народжений 1936 року на Волині (не ідентичний з совєтським поетом Валентином Леонидовичем Морозом, з Кіровоградщини, 1938 року народження), — також поет. Подана в цьому числі «Сучасности» збірка його поезій передруковується із машинописного захалявного видання, що його поширюють засобами самвидаву на Україні. Публікуємо цю збірку без відома і згоди автора. — Редакція.