вівторок, 31 травня 2022 р.

кращебивтік

 


Андрій Портнов. Фото з сайту "Миротворець"

- Який кошмар, які ж сук# при владі!
- Та то навіть часу немає читати.
- Всі, хто не мав часу читати й аналізувати - отримали війну!
(З коментарів)

Отже, підіб'ємо факти злочинної недбалости [всього-навсього недбалости? - L. P.-S.] Зеленського.
1. Зеленський був попереджений про напад. Його попередила власна розвідка (ГУР), розвідки США і Британії. Він це змушений визнавати.
У січні 2022 директор ЦРУ Вільям Бернс передав ці попередження Зеленському ОСОБИСТО.
2. Зеленський "діяв": евакуював свою дружину та дітей, попередив своїх дружків, які теж вивезли свої сім'ї.
3. Інших дій Зеленський не вчиняв. Не будував фортифікацій, не організував ТерОборони, не прикривав головних напрямків ударів, не розпочав евакуації.
4. “Ми можемо збільшити армію в 2-3 рази, але тоді не зможемо будувати дороги", – поскаржився Зеленський.
Зараз по дорогах іде армія ворога, а нашу Армію все одно довелося збільшувати в 2-3 рази.
6.
Розвідку, очолену героїчним спецназівцем Будановим, напередодні війни ворог увів ув оману. На картах Буданова нема напрямку удару з Білорусі на Гостомель і Бучу (скрін).
7. Гостомельський аеропорт прикривала лише ротна група Нацґвардії, половина з якої - строковики.
24 лютого навіть ця ротна група з підручних засобів знищує 10% російського десанту на підльоті. Далі деякий час у меншості стримує декілька сотень російських десантників. Відступає.
Бо цей напрямок удару проспали. Тримали б тут механізований батальон ЗСУ - і російський десант був би знищений у перші хвилини. Аеропорт був би цілий. Дороговартісна "Мрія" була би ціла. Тисячі життів бучанців та ірпінців були би збережені.

----------Розстрільні списки.--------
1.
Карателі вбивають українців у Бучі, Ірпені, на Чернігівщині, Сумщині, Харківщині, на Півдні. Геноцид. Людей розстрілюють за списками, що їх окупанти мають заздалегідь.
Мер Бучі Анатолій Федорук, якого росіяни схопили, але не впізнали:
"(російський) офіцер витягнув два віддруковані папірці зі списками, єдине, що в тому переліку було не "Федорук", а "Федорчук"! Федорчук Анатолій Петрович.".
Мешканець Бучі, кореспондент мінОборони - Анатолій Бальчос: "...Їм були відомі імена та адреси атовців, членів тероборони, власників вогнепальної зброї."
2.
За 5 днів до вторгнення західна розвідка попереджає про розстрільні списки в росіян.
"Росіяни, готуючись до вторгнення, склали "розстрільні списки"" – Foreign Policy.
3.
Зеленський не робить нічого.
Секретар РНБО Данілов повідомляє, що їм "pohui":
"Ми ці списки почали отримувати досить давно. Вони трохи дивні. Ще раз підкреслюю, ми дуже спокійно ставимося до багатьох речей, які сьогодні є".
4.
За день до нападу фактично підтверджує наявність розстрільних списків сам Путін: "нам ізвєстни імєна всєх... ми покажем вам настоящую дєкомунізацию".
5.
24 лютого керівництво області, призначене Зеленським, запевняє мерів міст, що російські війська не зайдуть у міста. Мер Бучі Андрій Федорук:
– Ми цікавилися, як нам діяти. Обласне, районне керівництво сказало, що російські війська у Бучу не зайдуть.
"Ми відносимося спокійно". (с)
Депутатка-слуга від 96 округу (Буча, Бородянка) Василевська-Смаглюк 24 лютого закликає своїх виборців сидіти вдома (скрін): "це найбезпечніше місце", чекати приходу російських військ, "цивільне населення не є їхньою ціллю".
6.
Карателі одразу ж заходять у міста й починають вирізати цивільне населення. "Найбезпечніше місце", "відносимося спокійно". (с)
7.
Хто складав ці розстрільні списки?
Портнов у ПЕРШІ Ж ДНІ приходу до влади Зеленського оголошує початок складання розстрільних списків:
"Друзья, для будущих фильтрационных целей, наша команда начинает комплекс мер по идентификации активистов и остального бродячего преступного отребья.
Планируем составить подробную картотеку.
Друзья, присылайте для картотеки идентификационные данные ширпотреба, с указанием ФИО, коротким описанием деятельности, данных профилей в социальных сетях, электронных и телефонных контактов, методов и способов наживы и формального места работы или учебы.
Работа важна для будущих фильтрационных, уголовных и учебно-воспитательных мероприятий. "
"Уверен, они начнут потихоньку исчезать. Кто-то в тюрьму, кто-то в эмиграцию, кто-то под диван, кто-то в больницу, а кто-то вообще." (скрін)
8.
"Зробити їх разом" Портнову допомагають на найвищому рівні. У владі схвалюють його дії, в ефірі каналу Медведчука згадана вище Василевська-Смаглюк в 2020 році дякує за розправу з політичними опонентами:
"Я вдячна Андрію Портнову. Його руками відновлюється справедливість в країні". (скрін)
9.
Таким чином, влада знала про списки, влада знала, хто їх складає, влада це схвалювала, влада допомагала карателям впіймати чим більше людей закликами не тікати.
10.
Кримінальної справи проти Портнова не відкрито досі. "Активіста Портнова" не викликали на допит, йому не поставлено запитань "скільки й чиїх прізвищ зібрав?", "кому в Росії ці списки передав?", його засобів зв'язку не вилучено і не проведено їхньої експертизи, не встановлено, чи є збіг прізвищ закатованих чи зниклих безвісти і прізвищ, які він зібрав.
11.
Навпаки. У перший день війни Портнов отримує охорону від дружків з Офісу. Але, коли почали з'являтися перші повідомлення про закатованих в окупованих Бучі та Ірпені, за інформацією Центру протидії корупції заступник керівника офісу Татаров допомагає Портнову втекти з України. Син Портнова призовного віку за інформацією правоохоронців покидає Україну 28 березня.
Людей Портнова в ОП - Татарова і Смірнова - не затримано. Вони й далі працюють в ОП. Переслідування проукраїнських активістів триває.
12.
«Надайте нам інформацію. Про Андрія Портнова відомо багато всім. У нас стільки загроз, крім Портнова. Таких, як Портнов, дуже і дуже багато. Але треба мати арґументи, докази. І цим займається не апарат РНБО, цим займаються інші служби. Як тільки будуть докази, якщо тільки будуть подання відповідні до нас, ми таке питання можемо відпрацьовувати», – заявив Данілов.
Тепер докази є, а Портнов утік.
----------Кадрова політика.----------

1. Генерал Наумов
"Бриґадний генерал Андрій Наумов виїхав за кордон за лічені години до повномасштабного вторгнення армії РФ в Україну 24 лютого. Нині його діяльність розслідують правоохоронці за статтею «державна зрада»."
"У другій половині березня за низкою адрес Наумова відбулися обшуки."
Андрій Наумов прийшов до СБУ в 2019 році – невдовзі після того, як її очолив Іван Баканов. Раніше ніколи не служив в СБУ (!!!). Працював у прокуратурі, але не займався розслідуваннями, а був завгоспом. З відома зеленського одразу очолив напрямок внутрішньої безпеки СБУ, що дало його керівникові нові повноваження і вплив у Службі.
Фактично у контррозвідку введено ворожого крота, який отримав доступ до повної інформації про все у Службі.
14 жовтня 2020 року Зеленський присвоює генеральське звання неслуживому:
"Присвоїти військове звання бригадного генерала полковникові НАУМОВУ Андрію Олеговичу – начальникові Головного управління внутрішньої безпеки Служби безпеки України."
Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ
1 квітня 2022 року - позбавляє:
"Понизити бригадного генерала Наумова Андрія Олеговича у військовому званні на один ступінь"
Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ
2. Генерал Криворучко.
У тому, що всі позиції наших військ на Херсонщині були розвідані ворогом, немає ніякої загадки.
"Призначити КРИВОРУЧКА Сергія Миколайовича начальником Управління Служби безпеки України в Херсонській області.
Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ"
"Присвоїти військове звання бригадного генерала полковнику КРИВОРУЧКУ Сергію Миколайовичу — начальнику Управління Служби безпеки України в Херсонській області."
Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ
24 серпня 2021 року
"Застосувати до бригадного генерала КРИВОРУЧКА Сергія Миколайовича дисциплінарне стягнення у вигляді пониження у військовому званні на один ступінь."
Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ
31 березня 2022 року
"Зараз у мене немає часу займатися всіма зрадниками. Але поступово всі вони покарання отримають."
3. Садохін.
керівник АТЦ у Херсонській області полковник Ігор Садохін був затриманий за державну зраду. Як повідомив начальник патрульної поліції Євгеній Жуков, Садохін кореґував ворожий вогонь під час евакуації правоохоронців з Херсонщини та "зливав" росіянам інформацію щодо військових частин Херсона.
Феєрія.
4. Тих, хто в команді Зеленського відповідав за добір кадрів і підсунув йому державних зрадників в СБУ, так і не покарано
Не покарано, бо призначив їх сам Зеленський.

-----------Ракетна програма.------------
1.
Перший законопроєкт Зеленського, представлений особисто, - популістичний про люстрацію представників влади Порошенка. От тільки серед запропонованих на люстрацію - керівники оборонних підприємств, серед яких - Олег Коростильов, розробник Вільхи, Нептуна, ПТРК Скіф.
Законопроєкт за кілька днів до цього анонсує "активіст Портнов" у себе в телеграмі (скрін).
2.
У наступні 3 роки строки ракетної програми постійно штучно зриваються, підприємства-виробники недофінансовуються і переходять на 1-денний робочий тиждень, закінчення виробництва першого (якого й так недостатньо) дивізіону Нептуна штучно відсувається на період ПІСЛЯ російського вторгнення.
Жодної ракети з протитанкових Скіфів і Корсарів не вироблено. РСЗО Вільха - лише 98 ракет, їх вистріляно за кілька залпів на початку війни.
Випробування ОТРК Гром просто зупинено без пояснень.
Затягнуто на роки випробування 155-мм САУ Богдана з дальністю стрільби 42 км, яких нам зараз так бракує.
І своє виробництво 155-мм снарядів.
3.
Унаслідок наші війська на Півдні не мають чим завадити захопленню Зміїного, встановленню морської блокади нашого експорту. Втрати для економіки - сотні мільярдів гривень.
4.
Унаслідок в азовському басейні наші війська не мають засобів знищення Керченського мосту. Постачання військ ворога на Південь - безперешкодне.
Результат - захоплення Півдня, Херсона і Маріуполя, загибель кількох бригад, полон тисяч наших найкращих захисників.
5.
Тепер зелені звинувачують Захід у тім, що в нас бракує "крилатих ракет та РСЗО, що б'ють на 70-100 кілометрів", коли Вільха як раз і била на 70-120 км.
---------
Усе це трибунал і пожиттєві тюремні строки для всієї ОПГ при владі.
П.С. Доповнюватиму мірою надходження нових фактів.
.
Звертаю увагу на ліквідацію у 2020 році голосуванням "Слуг Народу" 350 з 450 районів - з райцентрами, військкоматами, райвідділами міліції та райдержадміністраціями Залишилася лише сотня.
Цим керував такий собі "слугонародний" Чернишов*. Наприклад швидкий прохід російських військ під сам Київ пояснювався ліквідацією всіх районів та адмінорганів від Бучі аж до самого білоруського кордону.
Те саме і інших місцях.
Бо нема райцентру - нема і територіальної оборони і навіть можливості її швидко створити при вторгненні ворога..
А ле зате є хороші дороги для колон аґресора.
__________
* Олексій Чернишов, співвласник супермаркетів "Фуршет", великий фахівець з "комерційної нерухомости", найближчий соратник віце-президента International Council of Jewish Parliamentarians, депутата від ОПЗЖ Олександра Фельдмана. Це його первинний внесок у розмірі півмільйона зелених врятував бідних "слуг народу" від падіння у злидні . Скільки йому коштувала посада керівника київської ОДА, нам ще належить дізнатися." https://lesinadumka.blogspot.com/2019/10/blog-post_29.html










Мапа спецназівця Буданова. Напрямок на Гостомель відсутній. Щодо головного напрямку удару Розвідку введено в оману ворогом.
Але це не дивно: після ваґнерівців з Розвідки вибили всіх фахових розвідників.






Зелена влада саботувала оборону та підготовку до війни

 




"Вєлікій кормчій натякає, звідки буде вторгнення."
"Я коли читаю виправдання нашої влади щодо саботажу і провалу підготовки до оборони, згадую одну моторошну історію. Мама убивці, дійсно нещасна жінка, виправдовувала свого сина. Знаєте як? "Він же сам не душив, він тільки за ноги держав."
Звісно, Зеленський не убивав українців в Ірпені та Бучі, це зробили росіяни. Але хто при цьому Україну за ноги тримав?"
Тамара Горіха Зерня

судячи з учорашньої [28 травня ] явки з повинною нашого презедента, єдине, чого змогли добитися, рік тому, західні союзники від Банкової – це зміна абсолютно одіозних міністра оборони та начальника Генштабу на інших людей (припускаю, і їхні конкретні прізвища були вказані тими ж сильними світу цього)
я вже три роки перебуваю в шоці* від вибору мого народу у квітні 19-го
я вже три місяці перебуваю в надзвичайному шоці* від того, що відбувається в моїй країні, внаслідок того самого вибору
але, б...., я навіть боюся уявити собі, що відбувалось би з моєю країною зараз, якби минулого року захід не змусив це каломойське шобло змінити перших осіб, які відповідають за безпеку держави (і ці перші особи не почали, в авральному порядку, виправляти хоча би щось із того, що наробили їхні попередники. як бачимо, встигли зовсім небагато за такий короткий час, так. тому маємо те, що маємо)
але якби не ця минулорічна ротація кадрів, цілком очевидно – сьогодні Україна вже була б новоявленою Малоросією. без варіантів. вона була б окупована мордором за горезвісні "72 години"
(як легко і красиво був злитий південь - так само була б злита і вся Україна. і тисячі й тисячі загиблих воїнів ЗСУ та ТРО нічого не змогли би змінити, на жаль. країна була би приречена)
але щось пішло негаразд. Захід таки змусив цю зграю малоросів хоч щось робити напередодні "Великої війни". і почав, усупереч завиванням Банкової про "нагнітання істерії та розлякування інвесторів!", вже з осени, постачати в Україну першочергове та необхідне озброєння
до лютого цей потік вже перетворився на вал. тому нашій армії було чим зустрічати окупантів на наших північних кордонах. тому запланований кремлем приємний бліц-криґ виявився для нього кривавою м'ясорубкою. тому і вдалося, ціною колосальних втрат, відбити в окупанта вже майже чотири області
судячи з усього, розгойдування членів НАТО - держав-русофілів - закінчується, і незабаром в Україну зайде потрібна кількість важких озброєнь, достатня для масштабного контрнаступу наших військ, що планується на літо.
української крови, звісно, будуть пролиті ще річки та річки. швидко ця війна тисячоліття не закінчиться, це зрозуміло. надто вже нерівні сили. але перемоги мордору не видно, це факт. Україна вистоить - мордор впаде
але все це не завдяки українській "владі" - а абсолютно всупереч їй. наперекір усім планам пана каломойського (про продаж України росії за $100 млрд), озвученим ним восени 19-го, у несподівано відвертому інтерв'ю шановній New York Times
(замість цього, думаю, він може потихеньку готуватися до переселення, після війни, в якусь комфортну американську в'язницю. і було б дуже добре, якби в сусідніх із ним камерах розташувався весь його помийний "95-й квартал", у повному складі. заслужили пдрси.
слава ЗСУ ❤️
* Вжито сильнішого слова.

Нинішня хвиля підтримки України викликана не лише співчуттям. Зрештою, народ Сирії постраждав від Асада-Путіна набагато більше. Думаю, в першу чергу цивілізований світ вразила масова готовність українців до самопожертви заради суверенітету нації та права жити в демократичній державі. І ця жертовність і стійкість, повірте мені, далеко не є чимось само собою зрозумілим і характерним для західного громадянина.
Наша проблема полягає в тому, що певна закомплексована персона абсолютно не заслужено віднесла все це на свій рахунок. Цілком випадкова на посаді людина, не наділена й у середній мірі тими рисами, про які ми щойно згадували, котра все життя демонструвала хіба що байдужість (як не ворожість) до того, що ми називаємо патріотизмом, та ще й спричинилася до неймовірних додаткових втрат і страждань через відмову готуватися до війни, раптом відчула себе месією, героєм і рятівником народу. У нього зараз взагалі ейфорія:
- його військо б’є одну із найсильніших армій світу (хоча його особисті заслуги оцінюються тут хіба що знаком мінус);
- він на обкладинках провідних видань як один із найвпливовіших лідерів планети;
- спілкується на рівних із більшістю важковаговиків світу;
- виступає перед парламентами провідних країн (під оплески й вислови поваги та захоплення).
А всередині країни:
- оманливо високі рейтинги;
- повністю (майже) узурпований підконтрольний медіапростір без слова критики;
- олігархи готові подавати каву в постіль;
- опозиція, зціпивши зуби, терпить будь-які безчинства і стримує критику навіть за відверті знущання й ущемлення своїх прав.
І йому, схоже, здається, що це триватиме вічно, тим паче, що переможців не судять. Але марно.
Війна так чи інакше закінчиться за столом переговорів. І там у будь-якому варіанті будуть компроміси. І суспільство з його завищеними очікуваннями (завдяки тим же владним пропагандонам) прийняти ці компроміси готове не буде. І тоді з нього спитають за все. За три роки поспіль провалене Держоборонзамовлення, закупівлю бронемашин замість ракет, за обмеження армії в зоні ООС, за зупинені реформи, за переслідування з політичних мотивів бойових генералів, за вагнерівців і погром у військовій розвідці, за російських агентів у найближчому колі, за розмінування Чонгару й незаміновані мости через Прип‘ять, за демонстративну неодноразову відмову виділити кошти на підготовку до війни на вимогу опозиції й звинувачення партнерів у «панікерстві» та завданні шкоди економіці (через попередження про путінський напад).
І питати буде не болото, котре його обрало й досі примудряється підтримувати всупереч усім очевидним факапам. А саме та частина суспільства, завдяки якій світ сприймає українців як націю героїв. І яка сьогодні зайнята війною з головним ворогом - тим, що в Кремлі. Але обов‘язково повернеться й до тих, хто зумисне чи мимоволі (через недолугість і непатріотичність) цьому ворогові сприяв.


Людина і нація: Іван Горбачевський, видатний український вчений

 




80 років тому, 24 травня 1942-го, у Празі упокоївся Іван Горбачевський з дворянського роду герба Корчак — український хімік, біохімік, гігієніст та епідеміолог, педагог, книговидавець. Доктор медичних наук, професор, декан медичного факультету Карлового університету в Празі, згодом його ректор. Член Санітарної ради Чеського королівства, член Королівського чеського товариства наук (згодом Чеська академія наук), член Найвищої ради здоров’я Австро-Угорщини у Відні, член Ради для технічних досліджень у Відні, довічний член палати панів Австрійського парламенту з правом «ексцеленція», дійсний радник австрійського двору, перший міністр здоров’я Австро-Угорщини і організатор відповідного міністерства - і перший у світі міністр охорони здоров’я! Завідувач кафедри хімії та ректор Українського вільного університету в Празі, професор хімії Подєбрадської господарської академії, академік ВУАН, дійсний і почесний член НТШ та багатьох інших міжнародних лікарських та наукових товариств.
Народився Іван Горбачевський 15 травня 1854 року в с. Зарубинцях на Тернопільщині (тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія) у сім'ї священика УГКЦ, пароха Збаража о. Якова Горбачевського гербу Корчак (1817—1875).



Володимир Гонський
ЛЮДИНА І НАЦІЯ: ІВАН ГОРБАЧЕВСЬКИЙ
Ми для Европи – не новаки-дебютанти. І в ХІ-му, і в ХV-му, і в ХІХ-му, і у ХХ-му сторіччях українці творили Европу разом з іншими націями, в деяких сферах випереджаючи її. І час!
Іван - Горбачевський - це ще одне українське ім’я всеевропейського масштабу.
Всі окупанти і "визволителі" не даремно винищували – морально і фізично – тисячі найкращих українських аристократичних елітних родин: позбавленими родинної (а відтак, і національної, а отже, і особистої) чести людьми так просто маніпулювати…
Пам’ятаю те захоплення, яке почерпнув колись із розповіді професора, академіка УАН Ярослава Гонського, мого дядька, а згодом і двох написаних ним книг*.
У 1992-му, вельми поважний тернопільський вуз - Медичний інститут - отримав честь носити ім'я цієї людини.
2004 рік ЮНЕСКО оголошує його роком, Австрія, Чехія, Польща, Німеччина, Франція, вся Европа і навіть трохи Україна вшановують його подвиг. Йому споруджують пам’ятники, меморіяльні дошки…
Коли у 2007 під час візиту в Україну 94-річний голова дому Габсбурґів, старший син останнього імператора Карла I, член Европарламенту (1979-1999), голова Міжнародного паневропейського союзу (1973-2004) Отто фон Габсбурґ заявив, що в Австро-Угорщині українці мали значний вплив, зокрема, керували медициною – мало хто зрозумів, що й кого він має на увазі.
Бо й досі надто мало в Україні, навіть і з "вузького прошарку інтеліґенції" знають про нього.
Отже – засновник і перший Міністр охорони здоров’я Австро-Угорщини (і Европи!), доктор медицини, професор, президент Санітарної ради Австро-Угорської імперії, ректор Карлового університету у Празі, член Санітарної ради Чеського королівства...
Отже – член Найвищої ради здоров’я Австро-Угорщини, член Ради з технічних досліджень у Відні, довічний член Палати панів Австрійського парламенту з правом на "ексцеленцію", дійсний таємний радник Цісарського двору, засновник і директор празького Інституту лікарської хімії...
Отже - ректор Українського вільного університету в Празі, професор хімії Подебрадської господарської академії, дійсний і почесний член Наукового товариства ім.Шевченка та багатьох наукових товариств Европи, дійсний член Чехословацької та Всеукраїнської академії наук...
Отже - Іван Якович Горбачевський.
Це людина, яка уособила в собі риси і геніяльного вченого, і видатного організатора-функціонера, і визначного політика-патріота.
Ще в 1830-х німецькі хіміки Лібіх і Велер писали: "В органічній хімії немає речовини, яка приковувала б увагу більшою мірою, ніж сечова кислота". Справді, це одна з ключових речовин людського - і загалом живого - організму. Але синтезувати її ніяк не могли наймаститіші світові вчені - як от Фішер, Траубе, Розен…
Утвердилася думка, що речовини живого організму неможливо синтезувати поза ним.
Аж ось у 1882 році світ облітає сенсація – наукова праця 28-річного випускника й працівника Віденського університету Івана Горбачевського "Синтез сечової кислоти". Він стверджує, що зробив це. Першим у світі.
У тому ж році Горбачевський досліджує травлення еластину [білок міжклітинної речовини, який, зокрема, сприяє загоюванню ран] і в однойменній публікації доходить висновку, що білки складаються з амінокислот – лиш у 1894 німецький фізіолог Альбрехт Коссель висунув теорію, що амінокислоти є головними структурними елементами білків.
Означу пунктирно масштаб Горбачевського-вченого: він також синтезував біологічно важливу речовину креатин, відкрив фермент ксантиноксидазу, методику виділення нуклеїнових кислот із тканин організму, нову методику визначення місткости азоту в сечі та інших речовинах, вперше встановив джерела сечової кислоти в організмі.
Взагалі, висунута ним теорія утворення сечової кислоти в організмі ссавців і людини є неперевершеною і не втратила свого значення й донині.
У 1898 році Горбачевського нагороджують найвищою нагородою Австро-Угорщини – орденом Залізної Корони.
У празькому Карловому університеті, якому він присвятив 37 років свого життя, Горбачевський проводив дослідження з гігієни, загальної хімії, епідеміології, судової медицини, токсикології.
Тут у 1904-08 роках він написав і видав чеською мовою перший університетський підручник з лікарської хімії в 4-х томах – неорганічна, органічна та біологічна хімія.
Він один із фундаторів української хімічної термінології на народній основі, йдеться про його працю "Увага о термінольоґії хемічній".
Горбачевський підготував два підручники орґанічної та неорґанічної хімії українською мовою. Перший підручник "Орґанічна хімія" видано 1924 у Празі.
Він написав понад 40 ґрунтовних наукових праць - переважно експериментального характеру - з біологічної хімії.
"Життя, віддане науці"? Так стандартно, здається, можна було б означити шлях цієї видатної людини.
Але ні.
Звитяжне життя Івана Горбачевського особливо корисно проаналізувати б тим, хто ще має ілюзію життя "тільки для науки", або ж "тільки для себе" – без патріотизму, без політики, зрештою, без рідного народу і Батьківщини.
Із 88 років свого життя Горбачевський прожив за межами України 67. Але він жив Україною і для України!
Всотавши в себе дух свого древнього роду – досліджено 17 поколінь із XIV століття, материнські пісні і виховання батька (греко-католицького священик), ще під час навчання у тернопільській гімназії юний Горбачевський стає членом таємного гуртка української учнівської молоді "Громада".
Громадівці будили в народі національну свідомість, вивчали й популяризували твори Шевченка, Куліша та інших письменників.
У Віденському університеті він очолює студентське об’єднанні "Січ" – створюється українська бібліотека, видається "Історія України" Маркевича, книжечки поезій Шевченка. За цю діяльність студент Горбачевський потрапляє під нагляд поліції.
З 1906 року Горбачевський разом з іншими українськими громадськими діячами постійно вимагає від австрійського уряду відкриття у Львові українського університету.
Іван Горбачевський був не просто міністром здоров’я Австро-Угорської імперії, а у складний військовий час, в 1917-му, стає засновником цього нового для Европи міністерства на модерних основах.
Адміністративними засадами цього відомства, розробленими Горбачевським, скористалися згодом інші европейські держави, зокрема і УНР.
Але 31 жовтня 1918 року на засіданні ради міністрів, протестуючи проти схвалення пропозиції поляків захопити етнічні українські землі - йдеться про так звану "лінію Бугу" із Львовом та нафтовими районами Галичини - Горбачевський подає у відставку.
І бере участь у відомій віденській нараді Української парламентської репрезентації, яка ухвалила проголосити Західно-Українську Народну Республіку.
У 1925 році ученого обрано академіком Української академії наук. Совєтська влада запрошує його до столиці УСРР Харкова - на престижні викладацькі та керівні посади.
Академік Горбачевський відмовляється. Чи передбачав він тоді страшну участь тих своїх колег, хто не відмовився?
Викладаючи в 1920-х в Українському високому педагогічному інституті у Празі, вчений-патріот відмовляється від платні на користь українського студентського допомогового фонду.
Важливою є діяльність Горбачевського як фундатора і керівника "Музею визвольної боротьби України" у 1924-35 роках. Зібрано кошти для закупівлі будинку під музей для розміщення там понад 700 тисяч зібраних експонатів і документів. Усе майно музею у 1945 році було вивезене совєтськими спецслужбами. Де ці 700 тисяч експонатів зараз?
У 1939 Іван Горбачевський формує і очолює у Празі Комітет оборони Карпатської України при Центральному союзі українських організацій Чехо-Словацької республіки. Цей комітет зібрав 150 тисяч крон для "Карпатської Січі" - армії молодої української держави.
Іван Горбачеський похований із родиною на празькому цвинтарі «Шарка» (Šárka), поблизу костелика св. Матея.



Пам'ятник Іванові Горбачевському у Тернополі


Меморіяльна дошка видатному вченому у Відні роботи скульптора Любомира Яремчука

Наостанок пунктиром окреслю іще двох видатних науковців.
Антін Горбачевський (1856-1944) – молодший брат Івана. Доктор права, адвокат, видавець газети "Діло", член державного трибуналу Австро-Угорщини, депутат Галицького сейму часів Австро-Угорської імперії, делеґат Національної ради ЗУНР, співзасновник Українського національно-демократичного об’єднання, заступник голови дипломатичної місії УНР у Варшаві.
У міжвоєнний час був депутатом Сенату (вищої палати парламенту) Польщі від Тернополя, як найстаріший сенатор вів засідання до обрання керівництва парламенту. Голова Українського парламентського клубу.
Варто згадати i про ще одного українця-медика часів Австро-Угорщини - Ярослава Окуневського (1860-1929).
Окуневський був адміралом головного штабу флоту, керівником Головного медичного управління штабу військово-морських сил Австро-Угорщини, кавалером Рицарського хреста Франца Йосифа, ордена Рицаря іспанської королеви, французького ордена Почесного легіону, китайського імператорського ордена Дракона, найвищого титулу Мандарина та ще багатьох високих нагород багатьох держав.
______________
* Згадані дві книжки проф. Ярослава Гонського:
"Іван Горбачевський у спогадах і листуваннях"
"Брати Горбачевські"




неділю, 22 травня 2022 р.

22 травня 1979 року на Личаківському цвинтарі хоронили Володимира Івасюка...

 



Олег Покальчук
Балада про Володимира Івасюка
Голгофа українських муз
Там, де зійшлися хрест і пісня,
Хоч, може, здатися комусь,
Що ці поняття несумісні.
Тому що в пошуках творця
Ми не відкрили новий вимір,
Як нам колись пообіцяв
Старий хреститель Володимир.
Мабуть, апостол і вівчар
Передбачав над нами сонними
Орденоносних яничар
Із батогами телефонними.
І захищали, мов шолом,
Чутки, що час вділяв нам дрібкою,
Про Володимира з хрестом
І Володимира зі скрипкою.
Церкви вокзалів і дворів,
Консерваторні зали скверів
Навчали нас подвійній грі,
Де завжди вигравала скверна.
За небажання донести
Життя нагадувало круто,
Що від версти і до версти
У два ряди залізна рута,
Червона від даремних спроб
Прорвати коло зачароване,
А нам хоч мить почуть було б
Відверте, не відредаговане.
Всемилостивійшим перстом
Чи загратованою шибкою...
Напевне, той, що із хрестом,
Благословив того, зі скрипкою.
Точились одностайні дні,
Не існувало слова "гласність",
Вслухаючись в його пісні,
Ми з часом доросли до власних.
І вибирались з манівців
Ватагами і поодинці,
Коли Ротару з Чернівців
Співала ще по-українськи.
І далі будуть захищать нас
Від потворної мізерії,
Від неуміння помічать усіх
Бажаючих імперії,
Ті самі істини прості,
Тисячу літ тому народжені,
Про перемогу на хресті
В ім'я мелодії відродження!

Цього дня 1979 року на Личаківському цвинтарі хоронили Володимира Івасюка...
Вічна пам'ять.





Юрій Рибчинський
Пам'яті Володимира Івасюка
В терновому вінку мелодій
Навіщо йдеш у небеса?
На кого кидаєш, Володю,
Пісенний наш осінній сад?
Заб’ється мати в дикій тузі,
І сивим левом стане Львів…
На кого кидаєш ти друзів
І потаємних ворогів?
Пішов у синє небо він –
Мій брат по долі і по крові,
І стогне дзвін, сумує дзвін
В душі, і в музиці, і в слові…
Без тебе не квітує квітень,
Без тебе літо, мов зима,
Скажи мені: на тому світі
Є Україна чи нема?
Чи справді там, за небокраєм,
Не знають наших кривд та мук?
Чи там так ангели співають,
Як ми в часи тяжких розлук?
Ти був шаленим і відвертим,
З блакиттю чистою в очах,
Без тебе – всі роялі мертві,
Без тебе – всі скрипки мовчать.
Як важко, брате мій, без тебе
Сучасну пісню колисать!
Не зорі падають із неба –
Ідуть зірки у небеса.
Пішов у синє небо він –
Мій брат по долі і по крові,
І стогне дзвін, сумує дзвін
В душі, і в музиці, і в слові…