Показ дописів із міткою Операція "Немислиме". Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Операція "Немислиме". Показати всі дописи

середа, 25 січня 2023 р.

Операція "Немислиме" - нездійсненний план Вінстона Черчилля

 


Сер Вінстон Леонард Спенсер-Черчилль
* 30 листопада 1874 - † 24 січня 1967

За своє довге життя - він помер 90-літнім - сер Вінстон досяг дуже багато чого. Він виграв багато битв - у війнах і в політиці. Йому належить видатна роль у перемозі над фашистською Німеччиною. Був у нього, проте, план ґрандіозної воєнної кампанії, якого йому, на жаль, не судилося реалізувати. Ех, якби обставини склалися инакше й він здійснив свій задум - світ був би зовсім иншим... Хоча історія, звісно, не знає умовного способу.

ОПЕРАЦІЯ "НЕМИСЛИМЕ"
"ЦІЛКОМ ТАЄМНО
Міністерство оборони Великої Британії
Предмет: Загроза Західній цивілізації з боку Росії
Остаточний варіант
22 травня 1945"
Навесні 1945-го Вінстон Черчилль наказав своєму Штабові об'єднаного планування розробити план операції “Unthinkable” (“Немислиме”), згідно з яким Третя світова війна могла початися 1 липня 1945 року раптовою атакою на совєтські війська. Дати подій весни 1945-го дуже цікаві: Ялтинська конференція відбувалася 4-11 лютого, а вже за кілька тижнів, якщо не раніше, Черчилль дає цей наказ. Насмілююся припустити, що він діяв у повному порозумінні з президентом Рузвельтом, знаючи, чого варті Сталін та його обіцянки. Як відомо, в Ялті Черчилль, Рузвельт і Сталін підписали Деклярацію про звільнену Европу, котра містить зобов'язання дозволити жителям Европи "створити демократичні інститути за власним вибором". Підписанти урочисто обіцяли уможливити "якнайшвидше створення, шляхом вільних виборів, урядів, що зважатимуть на волю народу".
Тимчасом Черчилль доходить висновку, що “Велика Британія і США повинні передбачати, що Червона Армія іґноруватиме раніше узгоджені кордони та угоди в Европі, й готуватися "нав'язати Росії волю Сполучених Штатів і Британської імперії".
12 квітня президент Рузвельт помирає. У своїй доповіді від 22 травня Британський Комітет начальників штабів оцінює план операції “Немислиме” як нездійсненний у військовому відношенні. Інформації про ставлення президента Трумена до цього плану не знаходжу; припускаю, що він його не підтримав - Америка, очевидно, не хотіла більше воювати. Історія, звісно, не знає умовного способу, але цікаво поміркувати, чи мала би операція “Немислиме” шанси на втілення, якби президент Рузвельт прожив довше...
Ось переклад* основного тексту (без додатків) наданої Черчиллеві доповіді з оцінкою плану операції “Немислиме” (фотокопія ориґіналу доповіді тут: https://web.archive.org/web/20101116152301/http://www.history.neu.edu/PRO2/ ; документ розсекречено 1998 року)
ЦІЛКОМ ТАЄМНО
Міністерство оборони
Предмет: Загроза Західній цивілізації з боку Росії
____________________
ЦІЛКОМ ТАЄМНО
Остаточний варіант
22 травня 1945
Кабінет воєнного часу
Штаб об'єднаного планування
ОПЕРАЦІЯ "НЕМИСЛИМЕ"
Доповідь Штабу об'єднаного планування
1. Ми проаналізували операцію "Немислиме". Відповідно до вказівок, аналіз ґрунтувався на наступних засновках:
а) Цей захід отримує повну підтримку громадської думки як у Британській Імперії, так і в Сполучених Штатах, і, отже, моральний дух британських і американських військ залишається високим.
б) Велика Британія і Сполучені Штати мають повну підтримку з боку польських військ і можуть розраховувати на використання німецької робочої сили і німецького промислового потенціялу, що зберігся.
в) Не можна покладатися на жодну допомогу з боку армій інших Західних держав, хоча в нашому розпорядженні на їхній території є бази й обладнання, до використання яких, можливо, доведеться вдатися.
г) Росія вступає в альянс з Японією.
д) Дата початку військових дій - 1 липня 1945.
е) До 1 липня плани передислокації і демобілізації виконуються, потім вони припиняються.
З огляду на особливу потребу в секретності, консультації зі штабами міністерств, що відають видами збройних сил, не проводилися.
МЕТА
2. Загальна або політична мета - нав'язати Росії волю Сполучених Штатів і Британської імперії.
Хоча "воля" цих двох країн й може бути визначена як справедливість і чесність щодо Польщі у світлі взятих на себе Росією зобов'язань [в ориґіналі — fair deal for Poland], з цього зовсім не випливає, що воєнна операція неодмінно буде обмеженою. Швидкий успіх може спонукати росіян підкоритися нашій волі бодай тимчасово, але може й не спонукати. Якщо вони захочуть тотальної війни, то вони здатні її вести.
3. Ми можемо досягти мети з певністю і з довготривалими результатами, тільки перемігши в тотальній війні, але з урахуванням сказаного вище, в пункті 2, щодо можливости швидкого успіху, нам видається правильним розглядати цю проблему, виходячи з двох припущень:
а) що тотальної війни не уникнути, і ми проаналізували наші шанси на успіх, виходячи з цього припущення;
б) що, згідно з політичною оцінкою, швидкий успіх дозволить нам досягти нашої політичної мети і що на цьому бойові дії для нас закінчаться [дослівно: подальша участь у бойових діях нас не повинна хвилювати].
ТОТАЛЬНА ВІЙНА
4. Окрім шансів на революцію в СССР і політичний крах нинішнього режиму, про що ми не компетентні давати судження, знищення [в ориґіналі - elimination] Росії можна досягти тільки в результаті:
а) окупації настільки великих територій власне Росії, що військовий потенціял цієї країни зведеться до рівня, при якому подальший опір стане неможливим;
б) нанесення російським військам на полі бою такої вирішальної поразки, за якої продовження війни було би для СССР неможливим.
Окупація життєвого простору Росії
5. Ситуація може розвиватися таким чином, що росіянам вдасться відвести війська й не зазнати вирішальної поразки. Вони тоді можуть вдатися до тактики, що її вони так успішно застосовували проти німців і в попередніх війнах і яка полягає у використанні величезних відстаней, якими територія наділила їх. У 1942 німці дійшли до Москви, Волги й Кавказу, але метод евакуації заводів у поєднанні з розгортанням нових ресурсів, а також допомога Союзників дозволили СССР воювати далі.
6. Фактично неможливо передбачити межу просування Союзників углиб Росії, при якому її подальший опір стане неможливим. Навряд чи Союзникам вдасться просунутися навіть так далеко і швидко, як німцям у 1942-му, а їхнє просування не призвело до вирішального результату.
Вирішальна поразка російських військ
7. Деталі наявних сили і дислокації російських військ і військ Союзників дано в Додатках II і III і проілюстровано на мапах А і В. Існуючий баланс сил у Центральній Европі, де росіяни мають перевагу приблизно три до одного, робить у нинішніх обставинах вельми малоймовірним досягнення повної і остаточної перемоги Союзників у цьому реґіоні. Хоча Союзники мають кращу організацію, трохи краще військове спорядження й вищий моральний дух, росіяни у війні з німцями показали себе грізними противниками. Вони мають компетентних командирів, адекватне спорядження, а щодо організації, то вона, можливо, й не дотягує до наших стандартів, але витримала випробування. З іншого боку, лише близько третини їхніх дивізій відповідають високому рівню вимог, рівень інших дивізій значно нижчий, а мобільність усіх їхніх формувань без винятку істотно поступається мобільности формувань Союзників.
8. Досягнення вирішальної поразки Росії в тотальній війні вимагатиме, зокрема, мобілізації людських ресурсів, які можна було би протиставити їхнім нинішнім величезним людським ресурсам. Цей дуже довготерміновий проєкт потребуватиме:
а) розгортання в Европі значної частини величезних ресурсів Сполучених Штатів;
б) переоснащення та реорганізації людських ресурсів Німеччини і всіх західноевропейських союзників.
Висновки
9. Ми дійшли висновку, що:
а) для досягнення нашої політичної мети з певністю і з довготривалими результатами треба домогтися поразки Росії в тотальній війні;
б) результата тотальної війни з Росією передбачити неможливо, але безперечним є одне: для перемоги нам буде потрібен дуже довгий час.
ШВИДКИЙ УСПІХ
10. Проте, можливо, виходячи з політичної оцінки, можна припустити, що швидка й обмежена перемога змусить Росію прийняти наші умови.
11. Перш ніж прийняти рішення про початок військових дій, потрібно врахувати наступне:
а) Якщо ця оцінка є помилковою і досягнення будь-якої поставленої нами обмеженої мети не змусить Росію підкоритися нашим умовам, ми фактично будемо втягнутими в тотальну війну.
б) Обмежити військові дії якимось одним реґіоном буде неможливо. Отже, в міру їх розгортання нам доведеться зважати на реальність ґлобального кофлікту.
в) Навіть якщо все йтиме за планом, ми не досягнемо довготривалого, з військового погляду, результату. Військову міць Росії не буде зламано, і вона зможе відновити конфлікт у будь-який час, що його вона визнає за слушний.
12. Проте, припускаючи, що уряд вирішив, знаючи про вищезазначені небезпеки, піти на ризик обмеженої воєнної кампанії, ми проаналізували можливі дії для нанесення росіянам удару, який би змусив їх прийняти наші умови навіть у тому випадку, коли вони не зазнають вирішальної поразки і з військового погляду все ще будуть здатними продовжувати боротьбу.
Загальна стратеґічна ситуація
13. Найгрізнішою з російських сил, що нам протистоять, є, безумовно, Червона армія. З боку російських стратеґічних бомбардувальників або підводних човнів не буде загрози нашим базам і судам, яку можна було би порівняти із загрозою, що ми її мали від німців. Тому основну увагу слід приділити чисельності й дислокації Червоної армії.
14. Европа. Основні сили Червоної армії зосереджено в Центральній Европі. Хоча росіяни можуть окупувати Норвегію аж до Тронгейма на півдні і Грецію, це не вплине істотним чином на загальну стратеґічну ситуацію. В Европі вони цілком можуть також захопити Туреччину і, користаючись зі свого нинішнього панівного становища в Південно-Східній Европі, здатні блокувати Протоки й запобігти будь-яким операціям, що їх наш ВМФ хотів би вчинити в Чорному морі. Саме собою це не створить для нас додаткової загрози, але Південно-Східна Европа, включаючи Грецію, негайно стане закритою для нашого впливу й торгівлі.
15. Близький Схід. У Персії та Іраку може виникнути надзвичайно небезпечна ситуація. Видається майже неминучим наступ Росії в цьому реґіоні з метою захоплення цінних нафтових родовищ і через виняткову важливість цього реґіону для нас. За нашими оцінками, тут Союзним військам у складі трьох індійських бриґадних груп можуть протистояти близько 11 російських дивізій. Тому важко уявити, як ми захищатимемо цей реґіон, а втрата цього джерела постачання нафти матиме надзвичайно серйозні наслідки.
З огляду на труднощі з матеріяльно-технічним забезпеченням і на участь у бойових діях у Центральній Европі, видається малоймовірним на початковому етапі наступ Росії в напрямку Єгипту.
Росія, безумовно, спробує спровокувати заворушення в усіх країнах Близького Сходу.
16. Індія. Хоча Росія, поза всяким сумнівом, спробує спровокувати заворушення в Індії, можливість ведення нею воєнних дій в цьому реґіоні видається сумнівною.
17. Далекий Схід. На Далекому Сході будь-яка російсько-японська угода дозволить японцям вивільнити сили для зміцнення метрополії або для відновлення наступу в Китаї. Вони навряд чи здійснюватимуть десантні операції з метою повернути будь-які втрачені ними території. Основні операції проти Японії, очевидно, доведеться відкласти, що призведе до патової ситуації у “японській” війні. Наступальні дії з боку Росії проти Союзників на Далекому Сході видаються малоймовірними.
18. Вищенаведені міркування і нинішня диспозиція головних сил підводять нас до висновку, що головним театром воєнних дій неминуче буде Центральна Европа з другорядними, але надзвичайно важливими операціями в районі Персії-Іраку.
19. У Додатку І міститься наш аналіз кампанії в Европі. Головні пункти нашого аналізу викладено нижче.
Фактори, що впливають на нашу стратегію у Східній Европі
20. Основною нашою перевагою над росіянами буде перевага в повітрі і на морі. Остання дозволить нам контролювати Балтику, але саме собою це не буде важливим фактором у досягненні швидкого успіху.
21. У повітрі наша перевага буде до певної міри нівельована тією обставиною, що наші сили стратегічної бомбардувальної авіації початково повинні будуть базуватися в Англії, навіть якщо ми використовуватимемо проміжні аеродроми на континенті. З огляду на виснажливе навантаження на наші ВВС і на великі відстані, що їх доведеться долати, навряд чи ми зможемо використовувати нашу авіацію так ефективно, як під час війни з Німеччиною.
22. Російська промисловість настільки розпорошена, що навряд чи може розглядатися як виграшна мета для повітряних ударів. З іншого боку, велика протяжність російських комунікацій, як видається, може запропонувати нам куди зручніші цілі для бомбардувань, особливо на важливих переправах через водні перешкоди. Однак для досягнення якихось значущих результатів ці удари по комунікаціях мають координуватися з наступом сухопутних військ.
Отже, єдиним засобом досягнення швидкого успіху є сухопутна кампанія з повним використанням нашої переваги в повітрі, як тактично, так і в ударах по російських комунікаціях.
2З. Топографічні міркування і загальна спрямованість комунікацій вказують на те, що сухопутний наступ має, головним чином, відбуватися на Півночі. Це дасть нам додаткові вигоди, оскільки дозволить використовувати нашу перевагу на Балтійському морі для захисту нашого лівого фланґу, одночасно непокоячи супротивника ударами на його правому фланзі.
24. Отже, ми доходимо висновку, що кампанію слід вести на Північному Сході Европи, головним чином, сухопутними силами.
Сухопутна кампанія в Північно-Східній Европі
25. Наявність Союзних сил для наступальних операцій значною мірою залежатиме від того, яка їх частина буде зв'язана необхідністю відновлення і охорони комунікацій у зруйнованих районах Німеччини.
26. Беручи до уваги цю частину, а також сили, потрібні для забезпечення безпеки фронту на півночі аж до лінії Дрезден - Хемніц, ми оцінюємо наявність сил для наступальних операцій у приблизно 47 дивізій, у тому числі 14 бронетанкових.
27. Росіяни у відповідь, за нашими оцінками, зможуть виставити сили, еквівалентні 170 дивізіям Союзників, з яких З0 дивізій будуть бронетанковими. Таким чином, ми зіткнемося з нерівністю сил порядку два до одного в бронетанкових військах і чотири до одного - в піхоті.
28. Важко оцінити, якою мірою наша перевага в тактичній авіації і в управлінні нашими військами дозволить виправити рівновагу сил, але, з огляду на вищезазначену нерівність у силах, перехід у наступ буде явно ризикованим заходом.
Втім, якщо буде вирішено обрати саме цей варіант, він може набути форми двох головних ударів:
північного - по осі Штеттин - Шнайдемюлі - Бидгощ;
південного - по осі Ляйпциґ - Коттбус - Познань і Бреслау.
29. Основні танкові битви, вірогідно, розгорнуться на схід від лінії Одер - Нейссе, і від їх наслідку, можливо, залежатиме результат кампанії. За позитивного результату ми, ймовірно, вийдемо на загальну лінію Данциґ — Бреслау. Проте, будь-яке подальше просування означало б розтягування лінії фронту, що його треба утримувати протягом зими, й більшу загрозу, яка походитиме від виступу лінії фронту, що його утворюють Богемія з Моравією, звідки росіянам не конче доведеться відступати. Видається, таким чином, вірогідним, що, якщо ми не здобудемо потрібної нам перемоги на заході від лінії Данціґ - Бреслау, нас фактично чекає тотальна війна.
З0. Отже, успіх сухопутної кампанії залежатиме від результату боїв на заході від вищезгаданої лінії до настання зими. Наша стратеґічна позиція сама собою не є сильною, і фактично ми змушені будемо зробити ставку на одну велику битву за вкрай невигідного для нас співвідношення сил.
ВИСНОВКИ
З1. Ми дійшли висновку, що:
а) починаючи війну з Росією, ми маємо бути готовими до тотальної війни, яка буде тривалою і потребуватиме великих витрат;
б) з огляду на чисельну перевагу російських сухопутних військ, можливість досягнення обмеженого і швидкого успіху є вкрай сумнівною, навіть якщо, згідно з політичною оцінкою, такого успіху буде досить для досягнення наших політичних цілей.
Підписали:
Дж. Ґрантам,
Дж. С. Томпсон,
В. Л. Дансон
Кабінет воєнного часу,
22 травня 1945.
Додаються:
Додаток I - Оцінка кампанії в Европі
Додаток II — Російські сили та їх диспозиція
Додаток III - Союзні сили та їх диспозиція
Додаток IV - Реакція Німеччини
Мапа A - Російські сили та їх диспозиція
Мапа B - Союзні сили та їх диспозиція
Мапа C — Кампанія в Північно-Східній Европі
Мапа D — Уразливі точки на російських лініях комунікацій
__________
* Переклад мій. Існує російський переклад, в якому є помилки, неточності та перекручення; титульної сторінки з текстом Subject: Russian Threat to Western Civilisation (Предмет: Загроза Західній цивілізації з боку Росії) просто не переклали - не наважилися. 😉


Титульна сторінка



Мапи взято з публікацій:
https://en.wikipedia.org/wiki/Operation_Unthinkable
http://albertadebate.ca/Docs/churchill%20debate%20invitation%202016.pdf


Операція "Немислиме" - секретний британський план нападу на СССР у 1945 році

Коментар історика

вівторок, 25 січня 2022 р.

Операція "Немислиме" - секретний британський план нападу на СССР у 1945 році. Погляд американського історика

 

Вінстон Черчилль. Близько 1940 року


Файні плани Черчилль мав щодо Росії, хай і нездійсненні...
ОПЕРАЦІЯ “НЕМИСЛИМЕ” — СЕКРЕТНИЙ БРИТАНСЬКИЙ ПЛАН ВТОРГНЕННЯ В РОСІЮ У 1945 РОЦІ
Michael Peck
Навесні 1945 року Вінстон Черчилль попросив очільників британських збройних сил підготувати секретний план.
У цім не було нічого нового. Надзвичайно енергійний Черчилль завжди пропонував якісь плани — інколи розумні, інколи трохи божевільні. Проте цей план не йшов ні в яке порівняння з попередніми.
Черчилль хотів отримати план нападу Британії на Совєтський Союз.
На початку 1945 року Америка сфокусувала свою увагу на завершенні розгрому Німеччини, а потім і Японії. Однак Черчиллеві уявлялася Европа, на яку опускається темрява. Що станеться з цим континентом, коли Червона Армія окупує її серце? Сталін вже відмовився від попередніх угод щодо того, що Польща — а саме через неї Британія вступила у війну в 1939 році — буде вільною. Натомість у польському уряді було повно прихильників Совєтів, тоді як бійці польського опору опинилися в тюрмах НКВД. Румунія, Угорщина і Чехословаччина перебували під совєтським контролем, а над Грецією і Туреччиною, здавалося, нависла загроза. Після неминучої капітуляції Німеччини величезні за чисельністю американські збройні сили в Европі будуть перекинуті в район Тихого океану.
Хто ж у такому разі зможе зупинити росіян?
Тому британські стратеги розробили операцію «Немислиме» — відповідна назва для того, що могло б стати третьою світовою війною. Що може бути більш неймовірним завданням, ніж спробувати придумати спосіб, як Британія — розбита й виснажена після двох світових воєн — могла би почати превентивну війну, щоб завдати поразки совєтському колосові?
І хоча у 1945 році Велику Британію вже не можна було вважати «Великою», наказ є наказ, і військові планувальники вже звикли до того, щоб пропонувати варіянти дій у найнеймовірніших ситуаціях. Тому вони хоробро взялися за роботу, і в 1945 році розробили такий план. Напад мав початися 1 липня 1945 року, щоб можна було завершити операцію до настання зими. Вони вважали, що совєтська розвідка помітить підготовку Союзників, і тоді провести раптову операцію на кшталт плану «Барбаросса» буде неможливо. Тому союзницькі війська будуть змушені вести важкі бої від самого початку.
Операція «Немислиме» ("Unthinkable") передбачала проведення наступу за участю англо-американських з'єднань, а також континґенту Вільної Польщі (канадці також були поінформовані про цей план). Об’єднані сили мали прорвати совєтську оборону в Німеччині. Передбачалося, що в такому разі Совєти сконцентрують свої бронетанкові частини вздовж лінії Одер — Нейсе, яку Совєти зробили новим кордоном між Німеччиною і Польщею. Ґіґантська танкова битва типу Курської битви відбудеться біля міста Штеттін. Якщо союзні сили здобудуть перемогу, то вони зможуть просунутися до 400-кілометрової лінії між Данциґом і Бреслау, де вони зупиняться, щоб не підставляти свій фланґ під удар совєтських військ, розміщених у Чехо-Словаччині, з півдня.
Парадоксальним чином цей план дуже нагадував гітлерівську операцію «Барбаросса», в ході якої теж передбачалося завдати поразки совєтським силам поблизу російського кордону для того, щоб уникнути тривалої кампанії у глибині цієї величезної держави. «Планувальники міркували так: якщо вони восени 1945 року зможуть вийти на лінію Данциґ — Бреслау, то цього, можливо, буде досить, щоб змусити Сталіна відступити, — підкреслює письменник Джонатан Вокер (Jonathan Walker) у своїй книжці «Третя світова війна Черчилля: Британський план нападу на совєтську імперію в 1945 році (Сhurchill’s Third World War: British Plans to Attack the Soviet Empire, 1945). — Але якщо Союзники восени вийдуть на цю лінію (незважаючи на величезну перевагу Совєтів у чисельності військ), а Сталін не відмовиться від контролю над Східною Европою — що тоді? З тими силами, що їх західне командування мало у своїм розпорядженні, воно не зможе утримати цю лінію взимку 1945 — 1946 року, і союзники або будуть змушені відступити, або спробувати просунутися далі на територію Польщі і Совєтського Союзу. Просування вперед, поза сумнівами, призвело б до «тотальної війни».
Тотальна війна проти Росії — за кілька місяців до того, як атомна бомба була скинута на Японію. — була тим результатом, якого ніхто не хотів.
На момент капітуляції Німеччини союзницькі сили мали в Европі приблизно 4 мільйони вояків, і у своїй більшості це були американці, що їх незабаром мали перекинути у район Тихого океану. У розпорядженні Червоної Армії було майже 11 мільйонів солдатів і, ймовірно, 20 тисяч танків і самохідних гармат. Союзники, безперечно, розраховували саме на ті переваги, які дозволили їм розгромити нацистську Німеччину. Вони мали значну перевагу на морі, й це означало, що вони могли забезпечити висадку десанту в районі Балтійського моря. Тактичні військово-повітряні сили союзників поступалися совєтській тактичній авіяції у співвідношенні два до одного, проте Союзники могли покладатися на краще підготовлених пілотів, а також на ту обставину, що Совєти залежали від поставок зі Сполучених Штатів високооктанового авіяційного палива. Проте реальну перевагу в повітрі забезпечували би розміщені в Европі 2500 союзницьких важких бомбардувальників, у тому числі, напевне, й літаки B-29. Німецькі військово-повітряні сили не змогли їх зупинити, а Червона Армія не мала досвіду боротьби з ними.
Однак союзницькі військові планувальники опинилися у тій самій пастці, через яку зазнали поразки Наполеон і Гітлер. Як змусити Росію підкоритися, якщо вона не хоче того робити? Якщо перемоги над Червоною Армією на території Німеччини буде замало, то тоді єдиною альтернативою буде просування на Схід у бік Польщі та Росії. «Планувальники блідли, коли починали думати про ту колосальну дистанцію, яку Союзникам належало подолати для того, щоб забезпечити собі перемогу», — зазначає Вокер.
Тим часом Союзники мали виходити з того, що війна стане більш масштабною, коли Совєти нападуть на Норвегію, Грецію і Туреччину (британські планувальники передчували щось недобре й очікували укладення союзу між Совєтами і Японією). Що ж до атомної бомби, то в Сполучених Штатів улітку 1945 року їх було всього дві, й вони вже були призначені для Японії. У 1946 році у розпорядженні Америки було лише дев’ять бомб. Якими б вони не були потужними, вони були здатні заподіяти Совєтському Союзові лише незначну частину того збитку, який був нанесений йому нацистами, а проте, росіяни й далі билися.
Вражає не тільки самовпевненість — чи зухвалість — британців, які планували напад на Росію, хоча нічого подібного Британія не здійснювала з часів Кримської війни. Вражають покладені в основу цього плану ідеї, породжені необґрунтованими фантазіями або відвертим відчаєм.
Навіть у той момент, коли звільнялися табори смерти, Велика Британія розглядала питання про відновлення німецької армії для боротьби проти росіян. «Найбільш спірним питанням плану «Немислиме» було використання німецьких збройних сил у союзному таборі, — зазначає Вокер. — Передбачалося, що 10 німецьких дивізій могли бути використані при проведенні наступальних операцій, однак їх переоснащення із джерел самих Союзників потребувало би часу й вони би були готові не до 1 липня, а тільки восени, та й узагалі питання про їхнє можливе використання було вкрай спірним». Однак переоснащення нацистів блідло у порівнянні з головною ідеєю операції «Немислиме», а полягала вона в тому, що Сполучені Штати повинні були приєднатися до Британії й напасти на Совєтський Союз. Рузвельт і спочатку Трумен — поки він не змінив своєї думки — були переконані в тому, що зі Сталіном можна домовитися про післявоєнний устрій. Вони помилялися, але вони не знали цього до весни 1945 року. Але тоді ще тільки належало здобути перемогу над Японією, а для цього допомога Совєтів вважалася ключовою. Іншими словами, Америка щойно закінчила хрестовий похід в Европі проти нацизму. Й вона не збиралася відразу починати нового походу проти комунізму.
Любителі військової історії люблять поміркувати про те, чим би закінчилася війна між Західними союзниками і Совєтами (хоча прийнято вважати, що саме Совєти першими почали б наступ). Ентузіясти люблять порівнювати танки Sherman з танками Т-34, або винищувачі P-51 «Мустанґ» і винищувачами Яковлєва. Все це дуже цікаво, але абсолютно позбавлене сенсу.
Головний факт щодо війни, яка втягнула би світ у третю світову, полягає в наступному: операція «Неймовірне» закликала такі демократичні держави, як Сполучене Королівство і Сполучені Штати почати війну проти Совєтського Союзу. Її виправданням слугувала би потреба відкинути назад Совєтську імперію і позбавити її завоювань у Німеччині та Східній Европі.
У свою чергу населення Британії й Америки мало би нести тягар тривалого конфлікту, не маючи тих коштів, які змусили би ворога капітулювати. І замість відносно безкровної війни у повітрі й на морі, якій надавали і продовжують надавати перевагу англо-американці, вони були би втягнуті у наземну війну з найпотужнішою сухопутною державою на широких і холодних рівнинах, а також на болотах Східної Европи.
Операція «Немислиме» і справді була немислимою.


Michael Peck - історик, багатолітній дописувач до американського часопису National Interest.

Ориґінал:
Operation Unthinkable: Britain's Secret Plan to Invade Russia in 1945 https://nationalinterest.org/blog/the-buzz/operation-unthinkable-britains-secret-plan-invade-russia-22521



Генерал Дейвід Айзенгавер (ліворуч), Вінстон Черчилль і генерал-лейтенант Омар Бредлі випробовують новий американський карабін на стрільбищі. Березень 1944.


Вінстон Черчилль і фельдмаршал Бернард Монтґомері під час відвідин місця висадки Союзників у Нормандії. Липень 1944.


Вінстон Черчилль і вищі воєначальники союзних військ, зокрема, фельмаршал Бернард Монтґомері, висадилися в дельті Райну, на його німецькому березі 25 березня 1945 р.


Операція "Немислиме" - нездійсненний план Вінстона Черчилля

Надана Черчиллеві доповідь з оцінкою плану операції “Немислиме” (переклад) https://lesinadumka.blogspot.com/2023/01/blog-post_25.html