"А ти вважав, тебе життя сховає від Життя того, яке перехилилося в глибини..." Кароль Войтила - поет

 

«Я благаю вас! Ніколи, ніколи не втрачайте надії, не майте сумнівів, ніколи не втомлюйтеся і ніколи не сумуйте. Не бійтеся.»

Іван Павло ІІ,

у миру Кароль Юзеф Войтила,

перший в історії Папа-слов'янин, поет, поліглот, актор, драматург, педагог, філософ історії, містик. Святий. Наполовину українець.

* 18 травня 1920 — † 2 квітня 2005

Кароль Войтила

ДАЛЕКІ УЗБЕРЕЖЖЯ ТИШІ…

Далекі узбережжя тиші

беруть початок

ледве ступиш за поріг.

Туди не перепурхнеш наче птах.

Ти мусиш стати

і вдивлятися

щоразу глибше й глибше

аж станеш неспроможним

відхилити душу

від дна.

Там поглядів

вже жодна зелень

не наситить,

не повернуться ув’язнені очі.

А ти вважав, тебе життя сховає

від Життя того,

яке перехилилося в глибини.

Із нурту цього – щоб ти знав – немає вороття.

Охоплений він таємничою красою

в і ч н о с т і !

Тривати і тривати. Не переривати

відльотів тіням, а лише тривати

щораз ясніше і простіше.

Тим часом, все ще поступаєшся Комусь,

хто вже надходить звідти,

дверцята хатки причиняє за собою –

а йдучи лагідно притишує свій крок

цією тишею вражаючи найглибше.

Кароль Войтила

* * *

Це друг. Постійно повертаєшся в думках

до того зимового ранку.

Вже стільки років вірив ти

і знав напевно,

але ніяк тобі із подиву не вийти.

Над лампою похилений,

у снопі світла, що зав’язаний у висі,

свого обличчя не підносячи, бо нащо –

не знаєш ти, чи там,

там вдалині побачений,

чи тут ось, в глибині заплющених очей.

Там є. А тут нема нічого

крім дрижання,

лише віднайдені із ницості слова –

ах, залишається тобі

ще частка

цього здивування,

що буде цілим змістом вічності.

Переклав Євген Ґолибард*

Karol Wojtyła

WYBRZEŻA PEŁNE CISZY

Da­le­kie wy­brze­ża ci­szy za­czy­na­ją się tuż za pro­giem

Nie prze­fru­niesz tam­tę­dy jak ptak.

Mu­sisz sta­nąć i pa­trzeć co­raz głę­biej i głę­biej,

aż nie zdo­łasz już od­chy­lić du­szy od dna.

Tam już spoj­rzeń żad­na zie­leń nie na­sy­ci,

nie po­wró­cą oczy uwię­zio­ne.

My­śla­łeś, że cię ży­cie ukry­je przed tam­tym Życiem

w głę­bi­ny prze­chy­lo­nym.

Z nur­tu tego ? to wiedz ? że nie ma po­wro­tu.

Ob­ję­ty ta­jem­ni­czym pięk­nem wiecz­no­ści!

Trwać i trwać. Nie prze­ry­wać od­lo­tów

cie­niom, tyl­ko trwać

co­raz ja­śniej i pro­ściej.

Tym­cza­sem wciąż ustę­pu­jesz przed Kimś, co stam­tąd nad­cho­dzi

za­my­ka­jąc za sobą ci­cho drzwi iz­deb­ki ma­leń­kiej ?

a idąc krok ła­go­dzi

- i tą ci­szą tra­fia naj­głę­biej.

Karol Wojtyła

* * *

To Przy­ja­ciel. Cią­gle wra­casz pa­mię­cią

do tego po­ran­ka zimą.

Tyle lat już wie­rzy­łeś, wie­dzia­łeś na pew­no,

a jed­nak nie mo­żesz wyjść z po­dzi­wu.

Po­chy­lo­ny nad lam­pą, w sno­pie świa­tła wy­so­ko zwią­za­nym,

nie pod­no­sząc swej twa­rzy, bo po co -

- i już nie wiesz, czy tam, tam da­le­ko wi­dzia­ny,

czy tu w głę­bi za­mknię­tych oczu -

Jest tam. A tu­taj nie ma nic prócz drże­nia,

oprócz słów od­szu­ka­nych z ni­co­ści -

ach, zo­sta­je ci jesz­cze cząst­ka tego zdzi­wie­nia,

któ­re bę­dzie całą tre­ścią wiecz­no­ści.

Більше поезій Кароля Войтили - тут:

Najpopularniejsze wiersze Karola Wojtyły

https://poezja.org/wz/Wojty%C5%82a_Karol/

* Більше перекладів Євгена Ґолибарда - тут:

http://plukr.org/page44.html

"Поет Кароль Войтила друкувався і під власним іменем, і під псевдонімами Andrzej Jawień, A.J., Stanisław Andrzej Gruda, Piotr Jasień. Прискіпливий погляд літературного критика не підшукає в цих поезіях якихось певних рис, за якими б можна було віднести Кароля Войтилу до тих чи тих митців, до тієї чи іншої школи. Кароль Войтила — поет осібний, і, хоч твори його й належать літературі, в літературі вони теж займають осібне місце. Пов’язане це не тільки з постаттю автора. Поет Кароль Войтила стверджує у своїх творах віру, надію і любов.

Шукає Бога і шукає Людину. Розмірковує про життя і смерть, "наближення поверхні до дна", мріє про воскресіння. Поезія Кароля Войтили — це народження сповідей і народження майбутніх проповідей. Наче б передбачаючи свою непросту життєву місію, поет —майбутній Папа - готує глибоке філософське підґрунтя у слові. Опираючись на необхідність духовних цінностей, він шукає істину, починає "розрізняти окремі профілі", сумнівається в собі, але твердо вірить, що Христос веде його непомильною дорогою."

https://www.radiosvoboda.org/a/877029.html

Сто років тому народився Кароль Войтила, майбутній Папа Іван Павло ІІ

"За свободу платиш цілим собою."
Іван Павло II

Сто років тому, 18 травня 1920, народився Кароль Войтила, майбутній єпископ Римський, Папа Іван Павло ІІ.

"Час і місце цілковито належать Богу."
Іван Павло II 

"Не бійтеся! Христос не обіцяє легкого життя, але Він завжди запевняє Свою допомогу!"

3 проповіді Папи на Святій Літургії у Львові

"Вітаю тебе, Україно..."
Вітальне слово Папи Івана Павла ІІ на Бориспільському летовищі, сказане 23 червня 2001 року
Вітаю тебе, Україно, відважний та стійкий свідку приєднання до цінностей віри. Скільки ти вистраждала, щоб у важкі хвилини відстояти свободу віросповідання!
Мені спадають на думку слова святого апостола Андрія, який, як каже традиція, побачив над київськими горами сяйво Божої слави. І це сталося з бігом століть через хрещення князя Володимира та його народу.
Але видіння, яке мав Апостол, не стосується тільки вашого минулого; воно спрямоване також і в майбутність країни. Здається мені, що очима серця, насправді, бачу, як по цій вашій благословенній землі поширюється нове світло: це те світло, яке випромінює оновлене підтвердження вибору, зробленого далекого 988 року, коли Христос був прийнятий українським народом як "Дорога, Правда й Життя" (пор. Ів 14.6).
Якщо сьогодні маю радість бути тут, серед вас, то це завдячую запрошенню, яке мені зробили Ви, Пане Президенте, Леоніде Кучмо, як також й усі ви, достойні Брати у Єпископстві двох традицій, східньої і західньої. Я щиро вдячний вам за цей люб'язний жест, який дозволив мені вперше, як наступникові святого апостола Петра, ступити на землю цієї країни.
Моя вдячність, перш усього, звернена до Вас, Пане Президенте, за цей щирий прийом та люб'язні слова, з якими Ви щойно звернулись до мене від імени також і всіх Ваших співвітчизників. У Вашій особі бажаю привітати увесь український народ, вітаючи його з наново здобутою незалежністю та дякуючи Господеві за те, що це сталось без кровопролиття. З глибини серця випливає одне побажання: щоб український народ зміг продовжувати цей свій шлях миру завдяки одностайному вкладові різних етнічних, культурних та релігійних груп! Загальний і тривкий добробут неможливий без миру .
З вдячністю звертаюсь тепер до вас, достойні Брати, Єпископи греко-католицької та римо-католицької Церков. Я зберіг у серці ваші неодноразові запрошення відвідати Україну і тепер я радий, що, нарешті, можу на них відповісти. З передчуттям радости думаю про різні нагоди, які будемо мати наступними днями для того, щоб з'єднатись у молитві до Господа нашого Ісуса Христа. Вже відтепер передаю вашим вірним мої щирі привітання.
Який величезний тягар страждань вам довелось перенести минулими роками! Але тепер ви виявляєте ентузіязм і перебудовуєтесь, шукаючи світла й утішення у вашому славному минулому. Ви маєте намір відважно продовжувати завдання поширювати Євангелію - світло правди й любови для кожної людської істоти. Відважно! Це замір, який робить вам честь і, певно, що Господь не залишить вас без Своєї благодаті, щоб довести його до завершення.
Як паломник миру й братерства, я вірю, що мене приязно приймуть також і ті, які хоч і не належать до католицької церкви, однак, мають серце відкрите для діялогу та співпраці. Бажаю запевнити їх, що я не прибув сюди з намірами прозелітизму, але для того, щоб свідчити Христа разом з усіма християнами кожної Церкви й кожної церковної Спільноти, та щоб запросити всіх синів і дочок цієї благородної Землі звернути свій погляд до Того, Хто віддав Своє життя за спасіння світу.
У такому дусі щиро вітаю, перш усього, православних Братів: єпископів, монахів, священиків і вірних, які становлять більшість громадян країни. З приємністю пригадую, що стосунки між Римською та Київською Церквами протягом історії знали світлі періоди: вдивляючись у них, відчуваємо себе заохоченими надіятись у майбутньому на дедалі більше порозуміння на шляху, що веде до повної єдности.
На жаль, були також і сумні періоди, в яких ікона Христової любови була затьмарена: впавши ниць перед Господом, єдиним для всіх, признаймо наші провини. Прохаючи прощення за помилки, вчинені у далекому й близькому минулому, й ми, з нашого боку, запевняємо прощення за заподіяні нам несправедливості. Найщирішим побажанням, яке випливає із мого серця, є те, щоб помилки минулого не повторились у майбутньому. Ми покликані бути Христовими свідками і бути ними разом. Нехай спогад про минуле не гальмує сьогодні поступу на шляху до взаємопізнання, що сприяє братерству та співпраці.
Світ швидко змінюється: те, що ще вчора було немислимим, сьогодні вже є поруч із нами. Христос закликає всіх нас до того, щоб оживити у серці почуття братерської любови. Покладаючись на любов, з Божою допомогою можна перетворити світ.
І, врешті, моє привітання лине до всіх інших громадян України. Не дивлячись на відмінності вашої релігійної та культурної при-належности, дорогі українці, вас об'єднують спільні історичні події, а також сподівання та розчарування, які вони принесли із собою.
Протягом сторіч український народ зазнав надзвичайно важких і виснажливих випробувань. За-лишаючись у межах щойно за-кінченого століття, як нам не згадати про бич двох світових воєн, повторні голодомори, нищівні стихійні лиха, усі ті дуже сумні події, які залишили за собою мільйони жертв? Зокрема, під гнітом тоталітарних режимів, як комуністичного, так і нацистського, народ був під загрозою втрати власної національної, культурної та релігійної ідентичности, бачив винищення своєї інтелектуальної еліти, охоронця народної та релігійної спадщини нації. І, нарешті, вибух атомного реактора в Чорнобилі з його драматичними та безжалісними наслідками як для навколишнього середовища, так і для життя стількох людських істот. Але саме відтоді рішучіше розпочався підйом. Ота апокаліптична подія, яка дала поштовх вашій країні відмовитись від ядерної зброї, вона також спонукала громадян до енерґійного пробудження, спрямовуючи їх на мужній шлях відновлення.
Важко пояснити епохальні зміни двох останніх десятиріч виключно людським ходом подій. Але, яке пояснення ми не хотіли б їм дати, певно, що з цього досвіду випливла нова надія. Важливо не розчарувати сподівань, які тепер пульсують у серцях стількох, а понад усе у молоді. І тому тепер в містах і селах України так терміново необхідно, за загальним вкладом усіх, сприяти розквітові нового, справжнього гуманізму. Це мрія, яку ваш великий поет Тарас Шевченко виявив у відомій поезії: "...врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі!"
Дорогі українці, обіймаю вас усіх, від Донецька до Львова, від Харкова до Одеси та Сімферополя! У слові Україна є заклик до величі вашої Батьківщини, яка своєю історією засвідчує особливе покликання бути межею та дверима між Сходом і Заходом. Протягом сторіч ця країна була привілейованим перехрестям різноманітних культур, місцем зустрічі духовного багатства Сходу й Заходу.
Україна має виразне европейське покликання, яке під-креслюють також і християнські корені вашої культури. Висловлюю побажання, щоб ці корені могли зміцнити вашу національну єдність, запевнюючи здійснюваним тепер реформам життєдайні соки справ-жніх цінностей, із яких усі могли б користати. Нехай же ця Земля й далі розвиває своє благородне завдання, з гордістю, яку висловив щойно цитований поет, коли писав: "Нема на світі України, немає другого Дніпра". Народе, що живеш на цій землі, не забувай цього!
З душею, переповненою цими думками, роблю перші кроки цієї, так палко бажаної і сьогодні щасливо розпочатої візити. Нехай Господь благословить тебе, дорогий народе України, й нехай завжди береже твою улюблену Батьківщину.

Газета "Наша Віра", липень 2001