То перешкоджав чи не перешкоджав Трамп відправленню правосуддя?

Лист Барра створює численні проблеми.
Після одноосібного висновку генпрокурора Барра про те, що президент Трамп не перешкоджав відправленню правосуддя, побачити звіт Мюллера стало для громадськости імперативом.
З учорашнього числа The New York Times

Автор - Neal K. Katyal, професор права Джорджтаунського університету. Він - автор положень про спеціяльного прокурора, згідно з якими призначено Роберта Мюллера.

У неділю пополудні, невдовзі після того, як генеральний прокурор Білл Барр опублікував листа з викладом звіту Мюллера про його розслідування, президент Трамп написав у Тwitter: «Повне звільнення від відповідальности!». Але є безліч причин, чому президентові не слід святкувати перемогу.

По-перше, очевидно, на нього все ще чекають розслідування, що їх провадять нью-йоркські прокурори у справі про порушення командою Трампа правил фінансування виборчої кампанії, і різні розслідування діяльности концерну “Trump organization”. І пан Барр, у своєму листі, визнає, що звіт Мюллера "не знімає вини" з пана Трампа у питанні про перешкоджання відправленню правосуддя, хай навіть звіт і не містить рекомендації пред'явити обвинувачення.

Але критично важливим у листі Барра є те, що він, цей лист, створює масу нових правових проблем. Описавши обсяг розслідування і зазначивши, що звіт Мюллера не містить жодних правових рекомендацій, Барр заявляє, що, отже, звіт "покладає на Генерального прокурора рішення про те, чи описана у звіті поведінка є злочином". Відтак Барр доходить висновку, що президент не перешкодив відправленню правосуддя, звільнивши директора ФБР Джеймза Комі.

Такий висновок був би епохальним у будь-якому випадку. Але те, що генпрокурор дійшов його через 48 годин після одержання звіту (котрий звіт, очевидно, не містить такого висновку), має глибоко непокоїти кожного американця.

Положення про спеціяльного прокурора написано з тим, аби громадськість була впевнена у торжестві справедливости. Громадськість не може бути в цім упевнена, не знаючи двох речей. Перша: який є висновок звіту Мюллера і які є докази перешкоджання відправленню правосуддя? Друга: як міг Барр дійти свого висновку так швидко?

Лист пана Барра піднімає значно більше питань, ніж дає відповідей - як щодо фактів, так і щодо права.

У його листі сказано, що Мюллер виклав «докази, які стосуються обох аспектів цього питання, і залишає нерозв’язаним те, що спеціяльний прокурор вважає “складними питаннями” права і факту, а саме: чи можна розглядати дії та наміри президента як перешкоджання відправленню правосуддя». Але ми не знаємо, що то були за «складні питання», тому що Барр їх не називає, як не знаємо й того, чому Мюллер, вирішивши не пред'являти обвинувачення у змові, полишив на Барра прийняти рішення щодо перешкоджання відправленню правосуддя.

Що стосується фактів, Барр каже, що урядові потрібно було б довести, що Трамп діяв зі "злим наміром", а таких дій не було. Але звідки пан Барр знає? Чи він хоч зробив спробу допитати президента про його наміри?

Що це за прокурор, що приймає рішення про наміри якоїсь людини, навіть не намагаючись поговорити з нею? Особливо у світлі недвозначної заяви Мюллера, що його звіт “не визнає пана Трампа невинним”. Пан Мюллер не був зобов'язаний це казати. Він сказав це, бо мав на те причину. Й, цілком можливо, причина полягає в тому, що у тексті досьє, що його він склав, містяться докази, які викликають занепокоєння.

Крім того, ми не знаємо, чому Мюллер не спробував змусити президента з’явитися на допит. Причина має тут велике значення. Мюллер міг дійти висновку, що допитувати чинних президентів у справі перешкоджання відправленню правосуддя краще у контексті конґресового розслідування відповідно до закону про імпічмент (можливо, через те, що чинного президента не можна переслідувати в карному порядку, Барр у своїм листі каже, що цей юридичний арґумент не вплинув на його висновок, але знову ж таки, Барр недвозначно мовчить про те, чому Мюллер не допитав президента).

Або ж пан Барр міг дійти висновку, що такий допит є справою генерального прокурора, а не спеціяльного прокурора. Той факт, що Барр поспішив прийняти рішення протягом 48 годин після розслідування, яке тривало 22 місяці, є дуже тривожним.

Перші рядки розділу про перешкоджання відправленню правосуддя в листі пана Барра непокоять ще більше. Там сказано, що спеціяльний прокурор розслідував “низку дій президента — про більшість з яких громадськість поінформовано”. З цього випливає, що принаймні частину фактів, які лягли в основу звинувачення у перешкоджанні відправленню правосуддя, ще не оприлюднено. Не може бути жодної довіри до такого швидкого судження щодо дій, про які раніше не повідомлялося, якщо не відомо, які це були дії.

Що стосується права, з листа Барра також неявно випливає, що він проконсультувався з Office of Legal Counsel - елітним офісом Міністерства юстиції, який тлумачить федеральні закони. Це ставить серйозне питання про те, чи не базувалося рішення Барра, що він його прийняв цієї неділі, на химерних юридичних поглядах, що їх він виклав минулого року у 19-сторінковій службовій записці https://int.nyt.com/data/documenthelper/549-june-2018-barr-memo-to-doj-mue/b4c05e39318dd2d136b3/optimized/full.pdf, що її він написав з власної ініціятиви.

У цьому документі він стверджує, що закон про перешкоджання відправленню правосуддя не поширюється на президента, оскільки в цім законі конкретно не йдеться про президента. Звісно, у законі про вбивство про президента теж не йдеться, але ж нікому не спаде на думку твердити, що президент не може вчинити вбивства. І справді, раніше Office of Legal Counsel дійшов висновку, що подібне твердження, застосоване до тлумачення іншого кримінального закону - закону про хабарництво, було неправильне.

Як таке, посилання Барра на Office of Legal Counsel ставить питання про те, чи не намагався він закріпити свою специфічну думку в законі й заборонити карне переслідування пана Трампа. Його службову записку слід розуміти як те, чим вона є, - як погано арґументовану спробу поставити президентів вище закону https://www.lawfareblog.com/yes-bill-barrs-memo-really-wrong-about-obstruction-justice. Якщо Барр скористався цією юридичною фікцією, щоб увільнити президента Трампа від клопоту, Конґресові належить розпочати розслідування відповідно до закону про імпічмент, щоб відновити верховенство права.

Іноді доленосні дії уряду залишають усіх у непевності щодо наступного кроку. Тут не йдеться про такий випадок. Цілком ясно, щО нині має робити Конґрес. Він повинен спершу поставити вимогу оприлюднити звіт Мюллера, щоб американці могли самі ознайомитися з доказами. Відтак Конґрес повинен викликати Барра і Мюллера для надання свідчень. Зокрема, Барр повинен пояснити, що є обґрунтуванням прийнятого ним рішення щодо перешкоджання відправленню правосуддя.

Ніхто не хоче, щоби президент був винним у перешкоджанні відправленню правосуддя. Гіршим від цього є лише винуватий президент, який уникає покарання. Лист Барра примушує боятися, що ми живемо в часи, коли це є можливим.

Джерело: The Many Problems With the Barr Letter https://www.nytimes.com/2019/03/24/opinion/barr-mueller-report.html?fbclid=IwAR3P5h0XWN8oXXWF17gkHCdj6fSQxtrVwBcb9JEbFwkA21bCNTG4TFwL6Qc

Переклад мій.

Короткий виклад звіту Роберта Мюллера

Склянка наполовину порожня чи наполовину повна? 😉

Спеціяльний прокурор Роберт Мюллер: «Хоча цей звіт і не містить висновку про те, що Президент вчинив злочин, вини з нього це не знімає».

The Special Counsel states that “while this report does not conclude that the President committed a crime, it also does not exonerate him.”

Часопис The New Your Times опублікував короткий виклад звіту Роберта Мюллера, оприлюднений генеральним прокурором Вільямом Барром: https://www.nytimes.com/interactive/2019/03/24/us/politics/barr-letter-mueller-report.html?action=click&module=Spotlight&pgtype=Homepage

Генеральний прокурор В. Барр "зосереджено вивчає" звіт Роберта Мюллера

За останніми повідомленнями, висновки спеціяльного прокурора Мюллера залишаться конфіденційними принаймні ще один день. За словами високопосадовця Міністерства юстиції, генеральний прокурор Вільям П. Барр і його команда у суботу [23 березня 2019] зосереджено вивчали довгоочікувану доповідь Роберта Мюллера, готуючись надати "основні висновки" розслідування зденервованим законодавцям і президентові Трампові не раніше неділі.
Thе New York Times, 24 березня, опівночі (за київським часом)

* * * * *

Спеціяльний прокурор Роберт С. Мюллер III вручив звіт про своє розслідування російського втручання у вибори 2016 року генеральному прокуророві Вільямові П. Баррові. Барр вирішуватиме, яку його частину буде оприлюднено і коли.

Eileen Sullivan
Хто такий Вільям Барр: він вирішить, що станеться зі звітом Мюллера
Thе New York Times, 22 березня 2019

ВАШИНҐТОН - Тепер, коли спеціяльний прокурор Роберт С. Мюллер III надав генеральному прокуророві Вільямові П. Баррові звіт про своє розслідування втручання Росії у вибори, в тому числі й питання про те, чи співпрацюв хто-небудь з команди Трампа з росіянами й чи намагався президент Трамп перешкоджати відправленню правосуддя, що буде далі, залежить від пана Барра.

Ось п'ять речей, що їх треба знати про людину, в чиїх руках перебуває урядовий документ, якого чекають так, як не чекали жодного іншого урядового документа в історії.

Барр вже не вперше обіймає пост генерального прокурора.
Вільям Пелем Барр служив генеральним прокурором ув адміністрації Джорджа Буша в 1991-1993 роках, замінивши на цій посаді Діка Торнбурґа, який пішов у відставку, щоби балотуватися до Сенату. Звільнившись із Міністерства юстиції наприкінці правління Буша, Барр працював корпоративним правником, переважно у телекомунікаційній компанії, яка врешті отримала назву Verizon.

Вільям Барр народився в Нью-Йорку, йому 69 років, він одружений з бібліотекаркою, нині пенсіонеркою, в них три дочки, всі вони працюють правничками. Одна з його дочок і її чоловік працюють нині в Міністерстві юстиції.

Відповідно до поглядів Барра на виконавчу владу, Трамп може безконтрольно робити майже все, що він хоче.
Конституція, як її тлумачить Барр, не вважає за злочин, якщо президент здійснює свої виконавчі повноваження в корупційний спосіб, наприклад, якщо він звільняє підлеглого чи своєю волею милує лояльного помічника. Це є сприятливе для Трампа тлумачення.

«Виконавча влада – це він один», - написав Барр (його ніхто про це не просив) у листі від 8 червня 2018 року. "Як такий він є єдиним носієм усіх виконавчих повноважень, що їх надає Конституція". У цьому документі Барр несхвально висловився про ту обставину, що Мюллерове розслідування з'ясовує, чи перешкоджав президент відправленню правосуддя.

"Таким чином, правозастосування повною мірою міститься в руках президента, й немає жодних обмежень на види справ, що підлягають його контролеві й наглядові", - написав пан Барр у листі, адресованому вищим чиновникам Міністерства юстиції за кілька місяців до того, як Трамп назвав його як людину, яка замінить генпрокурора Джеффа Сешнза.

Барр розглядався як потенційний член групи правового захисту Трампа.
Під час слухань у Сенаті щодо його затвердження на посаді генпрокурора, Барр заявив, що у червні 2017 року до нього звернувся чиновник адміністрації, який сказав, що він шукає адвокатів, аби додати їх до групи захисту президента. Барр, за його словами, відповів чиновникові, що він наразі не може взяти на себе цю роль, але погодився зустрітися з Трампом наступного дня.

У січні на слуханнях щодо його затвердження Барр сказав сенаторам: “Це була дуже коротка зустріч, де, по суті, Президент хотів дізнатися про мої стосунки з Мюллером: ‘О, ви знаєте, Боба Мюллера. Як добре ви знаєте Боба Мюллера?'». Наприкінці зустрічі Барр залишив президентові число свого телефону. "Ми з ним більше не розмовляли; радше говорили згодом, але на іншу тему — про посаду генерального прокурора", додав Барр.

Барр і Мюллер - великі друзі.
Барр і Мюллер дружать вже 30 років, від самого початку їхньої служби в Міністерстві юстиції; про це Барр повідомив законодавців у січні. За його словами, він аплодував, коли Мюллера призначили керувати розслідуванням російського втручання. І хоч Барр, за власною ініціятивою, й написав листа, який виглядає як критика деяких аспектів розслідування Мюллера, він, за його словами, надіється, що їхня дружба збережеться й після закінчення розслідування. (Він також сказав, що у своїм листі він не критикував Мюллера).

Їхні родини теж дружать, сказав Барр. Їхні дружини разом відвідували курси з вивчення Біблії. Мюллер був гостем на весіллях двох дочок Барра.

Барр не побачив нічого поганого в закликах Трампа знову відкрити справу Клінтон.
У листопаді 2017 року Барр заявив, що нема "по суті нічого поганого в тому, що президент закликає поновити розслідування". Він застеріг, що таке розслідування має бути розпочате лише тоді, коли "є що розслідувати", а не тому лише, що Трамп того хоче.

Тодішній генеральний прокурор Сешнз призначив групу вищих правників Міністерства юстиції, аби ті розглянули деякі з обвинувачень і повідомили, чи потрібно призначати спеціяльного прокурора для проведення розслідування. Міністерство юстиції такого розслідування не відкрило.

Джерело: Who Is William Barr: He Will Decide What Happens With Mueller’s Report https://www.nytimes.com/2019/03/22/us/politics/william-barr-bio-facts-history.html?action=click&module=Spotlight&pgtype=Homepage

Переклад мій