Лист Барра створює численні проблеми.
Після одноосібного висновку генпрокурора Барра про те, що президент Трамп не перешкоджав відправленню правосуддя, побачити звіт Мюллера стало для громадськости імперативом.
З учорашнього числа The New York Times
Автор - Neal K. Katyal, професор права Джорджтаунського університету. Він - автор положень про спеціяльного прокурора, згідно з якими призначено Роберта Мюллера.
У неділю пополудні, невдовзі після того, як генеральний прокурор Білл Барр опублікував листа з викладом звіту Мюллера про його розслідування, президент Трамп написав у Тwitter: «Повне звільнення від відповідальности!». Але є безліч причин, чому президентові не слід святкувати перемогу.
По-перше, очевидно, на нього все ще чекають розслідування, що їх провадять нью-йоркські прокурори у справі про порушення командою Трампа правил фінансування виборчої кампанії, і різні розслідування діяльности концерну “Trump organization”. І пан Барр, у своєму листі, визнає, що звіт Мюллера "не знімає вини" з пана Трампа у питанні про перешкоджання відправленню правосуддя, хай навіть звіт і не містить рекомендації пред'явити обвинувачення.
Але критично важливим у листі Барра є те, що він, цей лист, створює масу нових правових проблем. Описавши обсяг розслідування і зазначивши, що звіт Мюллера не містить жодних правових рекомендацій, Барр заявляє, що, отже, звіт "покладає на Генерального прокурора рішення про те, чи описана у звіті поведінка є злочином". Відтак Барр доходить висновку, що президент не перешкодив відправленню правосуддя, звільнивши директора ФБР Джеймза Комі.
Такий висновок був би епохальним у будь-якому випадку. Але те, що генпрокурор дійшов його через 48 годин після одержання звіту (котрий звіт, очевидно, не містить такого висновку), має глибоко непокоїти кожного американця.
Положення про спеціяльного прокурора написано з тим, аби громадськість була впевнена у торжестві справедливости. Громадськість не може бути в цім упевнена, не знаючи двох речей. Перша: який є висновок звіту Мюллера і які є докази перешкоджання відправленню правосуддя? Друга: як міг Барр дійти свого висновку так швидко?
Лист пана Барра піднімає значно більше питань, ніж дає відповідей - як щодо фактів, так і щодо права.
У його листі сказано, що Мюллер виклав «докази, які стосуються обох аспектів цього питання, і залишає нерозв’язаним те, що спеціяльний прокурор вважає “складними питаннями” права і факту, а саме: чи можна розглядати дії та наміри президента як перешкоджання відправленню правосуддя». Але ми не знаємо, що то були за «складні питання», тому що Барр їх не називає, як не знаємо й того, чому Мюллер, вирішивши не пред'являти обвинувачення у змові, полишив на Барра прийняти рішення щодо перешкоджання відправленню правосуддя.
Що стосується фактів, Барр каже, що урядові потрібно було б довести, що Трамп діяв зі "злим наміром", а таких дій не було. Але звідки пан Барр знає? Чи він хоч зробив спробу допитати президента про його наміри?
Що це за прокурор, що приймає рішення про наміри якоїсь людини, навіть не намагаючись поговорити з нею? Особливо у світлі недвозначної заяви Мюллера, що його звіт “не визнає пана Трампа невинним”. Пан Мюллер не був зобов'язаний це казати. Він сказав це, бо мав на те причину. Й, цілком можливо, причина полягає в тому, що у тексті досьє, що його він склав, містяться докази, які викликають занепокоєння.
Крім того, ми не знаємо, чому Мюллер не спробував змусити президента з’явитися на допит. Причина має тут велике значення. Мюллер міг дійти висновку, що допитувати чинних президентів у справі перешкоджання відправленню правосуддя краще у контексті конґресового розслідування відповідно до закону про імпічмент (можливо, через те, що чинного президента не можна переслідувати в карному порядку, Барр у своїм листі каже, що цей юридичний арґумент не вплинув на його висновок, але знову ж таки, Барр недвозначно мовчить про те, чому Мюллер не допитав президента).
Або ж пан Барр міг дійти висновку, що такий допит є справою генерального прокурора, а не спеціяльного прокурора. Той факт, що Барр поспішив прийняти рішення протягом 48 годин після розслідування, яке тривало 22 місяці, є дуже тривожним.
Перші рядки розділу про перешкоджання відправленню правосуддя в листі пана Барра непокоять ще більше. Там сказано, що спеціяльний прокурор розслідував “низку дій президента — про більшість з яких громадськість поінформовано”. З цього випливає, що принаймні частину фактів, які лягли в основу звинувачення у перешкоджанні відправленню правосуддя, ще не оприлюднено. Не може бути жодної довіри до такого швидкого судження щодо дій, про які раніше не повідомлялося, якщо не відомо, які це були дії.
Що стосується права, з листа Барра також неявно випливає, що він проконсультувався з Office of Legal Counsel - елітним офісом Міністерства юстиції, який тлумачить федеральні закони. Це ставить серйозне питання про те, чи не базувалося рішення Барра, що він його прийняв цієї неділі, на химерних юридичних поглядах, що їх він виклав минулого року у 19-сторінковій службовій записці https://int.nyt.com/data/documenthelper/549-june-2018-barr-memo-to-doj-mue/b4c05e39318dd2d136b3/optimized/full.pdf, що її він написав з власної ініціятиви.
У цьому документі він стверджує, що закон про перешкоджання відправленню правосуддя не поширюється на президента, оскільки в цім законі конкретно не йдеться про президента. Звісно, у законі про вбивство про президента теж не йдеться, але ж нікому не спаде на думку твердити, що президент не може вчинити вбивства. І справді, раніше Office of Legal Counsel дійшов висновку, що подібне твердження, застосоване до тлумачення іншого кримінального закону - закону про хабарництво, було неправильне.
Як таке, посилання Барра на Office of Legal Counsel ставить питання про те, чи не намагався він закріпити свою специфічну думку в законі й заборонити карне переслідування пана Трампа. Його службову записку слід розуміти як те, чим вона є, - як погано арґументовану спробу поставити президентів вище закону https://www.lawfareblog.com/yes-bill-barrs-memo-really-wrong-about-obstruction-justice. Якщо Барр скористався цією юридичною фікцією, щоб увільнити президента Трампа від клопоту, Конґресові належить розпочати розслідування відповідно до закону про імпічмент, щоб відновити верховенство права.
Іноді доленосні дії уряду залишають усіх у непевності щодо наступного кроку. Тут не йдеться про такий випадок. Цілком ясно, щО нині має робити Конґрес. Він повинен спершу поставити вимогу оприлюднити звіт Мюллера, щоб американці могли самі ознайомитися з доказами. Відтак Конґрес повинен викликати Барра і Мюллера для надання свідчень. Зокрема, Барр повинен пояснити, що є обґрунтуванням прийнятого ним рішення щодо перешкоджання відправленню правосуддя.
Ніхто не хоче, щоби президент був винним у перешкоджанні відправленню правосуддя. Гіршим від цього є лише винуватий президент, який уникає покарання. Лист Барра примушує боятися, що ми живемо в часи, коли це є можливим.
Джерело: The Many Problems With the Barr Letter https://www.nytimes.com/2019/03/24/opinion/barr-mueller-report.html?fbclid=IwAR3P5h0XWN8oXXWF17gkHCdj6fSQxtrVwBcb9JEbFwkA21bCNTG4TFwL6Qc
Переклад мій.
