Прокиньтесь. Кремль розглядає сценарії ракетних ударів і десантування, - Ґлен Ґрант

 

ПРОКИНЬТЕСЬ. КРЕМЛЬ РОЗГЛЯДАЄ СЦЕНАРІЇ РАКЕТНИХ УДАРІВ І ДЕСАНТУВАННЯ.

"� - Які поради ви можете дати Хомчакові, Таранові, секретареві РНБО та ін.?

Ґлен Ґрант: - Зняти генералів і поставити замість них комбатів, які вже брали участь у бойових діях і пройшли Дебальцеве, Іловайськ і залишилися в армії. Міняйте старих генералів. Вам потрібне свіже мислення, молоде мислення, і є 8, 10, 15 молодих офіцерів, у більшості полковників, які впораються значно краще, бо вони молодші і швидше думають, і вони інакше вестимуть солдатів. Це я би зробив першим. А друге — я б зібрав усіх тих, хто пройшов війну і тепер сидить у тилу й нічого не робить. Зібрав би їх у підрозділи, нормальні підрозділи, аби вони могли воювати, як підрозділи, й таких людей — сотні.

...Ворог не піде туди, де ви поставите джавеліни. Ця зброя має бути з людьми, які знають, як її застосовувати. Їх можна швидко пересувати туди, де вони потрібні, це проблема організації. Це інший тип мислення, і в нас залишилися дні, аби над цим подумати. Можливо."

В етері телеканалу Еспресо

Антін Борковський

розмовляв з Ґленом Ґрантом, полковником британської армії у відставці, ексрадником міністра оборони України.

Антін Борковський: Путінське так зване "відведення військ" насправді не означає, що за кілька днів не може повторитися черговий підйом ставок, військова концентрація, кривава провокація і чергова інтервенція. Головне — аби ми були напоготові.

� - Ми розуміємо, що ситуація набуває надзвичайно загрозливих форм. Міністр закордонних справ України Кулеба сказав, що за його підрахунками, приблизно за кілька тижнів Росія вже буде готовою до нападу.

- Так, на кордоні справді дуже багато російських військ. Це без сумніву. І вони тренуються. Навіть те, що ми бачимо на відео, - там дуже чітко видно, що вони відпрацьовують ті навички, які відпрацьовують, коли збираються воювати. І тут питання: чи вони збираються воювати, чи це блеф, а мета насправді інша? Але подивимося, що вони зробили вже: фактично анексували Азовське море, тобто фактично перетворили його на російське море. Це вже факт. Вони знають, що в Азові немає військово-морських сил, тобто море об’єктивно стає російським. Вони ведуть переговори з білорусами, і якщо Білорусь пристане на цю пропозицію, погодившись стати новітньою республікою совєтського союзу, тобто Україна буде оточена з трьох боків, і члени НАТО — країни Балтії — також будуть оточені так, як ніколи раніше. Тож маємо Азовське море і Білорусь — чи цього Путіну буде досить, щоб повернутися додому і сказати: дивіться, чого я досягнув, дивіться, що ми зробили! Я побоююсь, що цього йому може не вистачити і що він планує щось більше. Тут велике питання: чи зможе Захід забезпечити достатньо сильну підтримку України, аби змучити його відмовитися від цих планів?

� - Ми бачимо, як ви слушно відзначили, що Росія реалізовує так зване стратегічне оточення цілої держави — ідеться і про Азовське море, про схід України і, безперечно, про Білорусь. Які можливі сценарії військової інтервенції може застосувати Росія?

- У них величезне поле можливостей: вони мають авіяцію і ракети. Вони напевне не застосовуватимуть і того, й іншого одразу, але вони можуть застосувати ракети, а їх багато, для атаки ... [нерозбірливо] аеродромів і штабів, я маю на увазі будівлі штабів і урядові будівлі. Якщо ви бачили діру в будівлі міністерства оборони Сербії, то знаєте, що ракета робить із будівлею — вона все повністю руйнує. Отже, це перше. Друге: вони можуть застосувати авіяцію і атакувати будь-які скупчення українських військ або будь-яку іншу окреслену ціль. Ще: вони можуть застосувати великовантажну авіяцію й висадити десант на аеродромах типу Борисполя й захопити аеродроми. Вони, мабуть, не захочуть заходити настільки далеко, але вони мають цю можливість, і це б мало наслідком кілька речей. Наприклад, знищення української системи ППО електронними засобами чи фізично. І так, це був би великий ризик для Росії, але це — перше, що вони могли би зробити, не перетинаючи кордону танками.

� - Тобто, наскільки я можу розуміти, може повторитися класичний сценарій Гляйвіцу чи Майніли під час російсько-фінської війни. Створюється військовий інцидент, потім звинувачують Україну, і після того ми не знаємо, якого рівня може сягнути ескалація. Можливо, все піде за грузинським сценарієм, коли створюється військова провокація, займається певний потрібний для аґресора плацдарм, і після того починаються великі, так би мовити, переговори, із залученням потрібних корисних европейських парламентаристів.

- Маючи велику кількість військ, розміщуючи їх уздовж усіх кордонів і маючи так багато способів для нападу, путін може напасти і спробувати захопити щось — чи то Харків, чи то розширити донбаський анклав, чи то взяти воду для Криму. Але тут питання: чи він би цим задовольнився, чи в його планах повне міжнародне приниження України — зайти, все зруйнувати і окупувати Україну. Я не думаю, що в нього стане духу на таке зважитись, бо якщо він зайде надто далеко, міжнародна спільнота скаже — ні, це вже занадто. Чого я не знаю і що дуже важко оцінити, - а що ж таке це “занадто”? З останніх подій в Чехії, чехи зрозуміли — ось це вже занадто*. Але жодна інша країна їх не підтримала. Чи інші визнають? Так, якщо Росія зайде надто далеко в Україні, думаю, інші визнають, але не знаю, як вони будуть діяти.

� - В нас не відбувається публічних кроків, які могли би стимулювати націю розпочати приготування до відбиття величезної аґресії. На вашу думку, які кроки мав би зараз зробити президент зеленський чи секретар РНБО Данилов. Ніхто не хоче провокувати Росію, наприклад, оголошуючи повну мобілізацію, але, з другого боку, ми не можемо вдавати, що ця аґресія є гіпотетичною.

- Перше, що треба зрозуміти: Путін це все робить з єдиної причини: він відчуває слабкість у політичній сфері. Він відчуває, що йому це може легко зійти з рук, і є можливість чи для шантажу, чи для нападу. Він би цього не робив, якби не відчував слабкости. Це перше. Друге: ваша влада має до цього ставитися серйозно. Тобто половина армії — ну, не половина, а досить велика частина жодним чином не готується! Я говорив із людьми у Нацґвардії, з людьми з резерву — їм не віддають особливих наказів, ніхто не бере найкращих командирів і не ставить їх... ну, не змінюють слабких командирів на сильніших, що вже брали участь у бойових діях. Це те, що мали б робити. Вони цього немов би не сприймають серйозно, і це — ключове, до таких речей треба ставитись серйозно, бо лише якщо ставитись серйозно, путін оцінить і Путін, можливо, зупиниться, або спробує щось інше. Путін повинен відчувати, що він або програє, або далі для нього все піде так погано, що він втратить посаду президента. І єдиний спосіб дати йому це зрозуміти — це переконати його, що вся країна, кожна людина в країні готова. Самих розмов не достатньо. Сидіти у кріслі командувача і розповідати, що так, ми готові, ми будемо битися, якщо в тебе є люди, які досі не готуються, не проходять навчання, не підтримують форми, не збираються у формування чи досі сидять удома! Так, нехай вони досі сидіть удома, але в них хоча б має бути форма, вони мають знати, куди йти, вони мають проходити навчання вечорами, навіть якщо працюють у Києві, вечори мають бути зайняті навчаннями! Путін має бачити, що йому доведеться воювати з цілою країною. Бо, як ми знаємо й багато разів про це казали, маленька совєтська армія програє великій совєтській армії, бо вони воюватимуть однаково. Тож треба робити по-іншому, треба сприйняти це справді серйозно — я зараз не бачу якоїсь серйозности.

� - Путінська позиція така: він розуміє, що жодної дивізії НАТО не буде, наприклад, під Маріуполем. Свого часу, таку розмову мав Сталін, кажучи, мовляв, а скільки в Папи Римського дивізій? Ми розуміємо, що Захід може допомогти дуже серйозно, але яку допомогу ми мали б вимагати або просити найближчим часом, так щоб її реально отримати?

- У тій формі, в якій ви хочете, допомоги не буде, адже ви хочете військову підтримку. Ви отримаєте обладнання, ви, напевне, отримаєте зброю, але про це слід попросити. Я не знаю, чи є такі плани і чи хтось просить. Тобто Америка щойно схвалила допомогу на 300 млн. доларів, але американське обладнання не приїде завтра. Це займе кілька тижнів: купити, отримати. Це має бути розмова президентів. І за таку підтримку треба торгуватись. Чи це пропозиція розмістити морську чи авіябазу на постійні основі в країні — щось таке має бути. Але я не бачу, я не вірю, що ви отримаєте військову підтримку від НАТО, хіба що Путін якось зачепить НАТО, якщо він вчинить щось, що перетнеться з НАТО, - ну, тоді інша справа. Якщо щось станеться в країнах Балтії чи Путін ще десь нападе — наприклад, на Швецію чи Норвегію, тоді вся парадиґма зміниться. Але якщо він концентрується лише на Україні, - пробачте, гадаю, це буде Україна проти Росії, і все.

� - Отут основне питання - отримати військову допомогу за ленд-лізом, свого часу ленд-ліз був вирішальним у боротьбі з Гітлером. І так, 300 джавелінів — це дуже добре звучить, але насправді нам треба 3000 чи 30.000 джавелінів, нам потрібні системи Patriot.

- Я так не думаю, це забере забагато часу. Ось приклад війни в Перській затоці — скільки часу забрала доставка обладнання з Америки на Близький Схід — це ж не справа 5 хвилин. Неможливо просто взяти й закинути обладнання в літак. По-перше, немає людей, які вміють ним користуватися, це ж не компактна проста зброя, це складна зброя, її треба правильно застосовувати, аби мати від неї користь. І це значить, що ви маєте вчити командирів, як її правильно застосовувати. Бо на військових навчаннях інше: танки — там, де ви їх поставили, ворожі війська — там, де ви їх поставили, але на війні ворожі війська не пересуваються такЮ як ви хочете, там ніколи не буде так, як на навчаннях. І джавеліни — це справді дуже непроста для застосування зброя. Добре, вас буде ще 3000, але ж основна проблема — це не воювати з танками. Проблема організації армії, системи, як ви цю армію використовуєте, як ви використовуєте бриґади, як їх навчають. НАТО називається командування місіями, командири отримують чіткі завдання, й далі ніхто не втручається. Командири виконують свої завдання найкращим чином, як можуть. Українська армія — це й далі армія контролю, а армія контролю, я ми бачили в Дебальцевому та Іловайську, не встигає за битвою. Тож ви можете отримати 3000 джавелінів, але я чомусь впевнений, що вони опиняться не в тому місці, де будуть потрібні. Ворог не піде туди, де ви поставите джавеліни. Ця зброя має бути з людьми, які знають, як її застосовувати. Їх можна швидко пересувати туди, де вони потрібні, це проблема організації. Це інший тип мислення, і в нас залишилися дні, аби над цим подумати. Можливо.

� - Які поради ви можете дати Хомчакові, Таранові, секретареві РНБО та ін.?

- Зняти генералів і поставити замість них комбатів, які вже брали участь у бойових діях і пройшли Дебальцеве, Іловайськ і залишилися в армії. Міняйте старих генералів. Вам потрібне свіже мислення, молоде мислення, і є 8, 10, 15 молодих офіцерів, у більшості полковників, які впораються значно краще, бо вони молодші і швидше думають, і вони інакше вестимуть солдатів. Це я би зробив першим. А друге — я б зібрав усіх тих, хто пройшов війну і тепер сидить у тилу й нічого не робить. Зібрав би їх у підрозділи, нормальні підрозділи, аби вони могли воювати, як підрозділи, й таких людей — сотні.

Відеозапис розмови https://www.youtube.com/watch?v=TTswdXc5Jsg

Транскрипт мій.

_________________

* Чехи, в особі їхньої влади, вже передумали.

Навіщо Путін стягував війська до українських кордонів

 

Фінська листівка 1939 року

Генерал Петро Процик

ПУТІН НАПАДЕ?

Інетом шириться шквал переможних реляцій на тему "путін дав задню" та турботою про марно потрачені ним кошти. Й невиправданою впевненістю стосовно захищеності України, готовності до відкритого широкомасштабного нападу московинів.

Пропоную тверезо оцінити події березня-квітня 2021 в контексті оборони нашої держави.

1. Чи є напад реальним.

Путін не приховує свого наміру повернутись до клубу вершителів долі світу, скориставшись страхом Заходу перед світовою війною (в чому він переконався, коли цивілізовані країни не встали на захист декларованих цінностей й дозволили потопити в крові визвольні прагнення чеченського народу), починаючи з мюнхенського безпекового форуму 2007 р. успішно й демонстративно підкріпленого шантажом лідерів НАТО в Бухаресті-2008 (коли вони відмовились надати ПДЧ нам й Грузії) й безкарним нападом на Грузію, а згодом й на Україну. В промові для Давосу-2021 він вчергове відкрито заявив Заходу про намір розвязати війну, як той не відмінить санкції.

Якраз воєнна істерія березня-квітня 2021 й мала підкріпити слова й знову пересвідчитись у нездатності Заходу протистояти його експансії. Ну, й примусити президента Байдена й лідерів ЄС до переговорів.

Було зрозуміло, що єдиним реальним об'єктом нападу буде (та й залишається надалі) саме Україна. Як асиметрична (його стратєгія) відповідь Заходу при небажанні йти на поступки.

2. Чи досяг путін своєї мети.

Так. Посадив лідерів Заходу за стіл переговорів й пересвідчився, що НАТО у війну московії проти України не вступить, що "мюнхенська змова.2" є й надалі єдиним постулатом реальної політики Заходу. Що торг можливий. У даному випадку й за рахунок суверенітету України. Й тепер єдиною його проблємою у поверненні України до імперії, якщо те не вдасться зробити без відкритої війни - буде створення приводу до нападу й ситуації, що дозволить йому позірно виправдати агресію перед світом. Ці приводи московія продукує з часу розвалу срср від виправдання територіальних претензій до боротьби з фашизмом й необхідності денацифікації України та теоретичного обгрунтування правомірності застосування для покарання "українських злочинців" своїх правових механізмів.

3. Чи була успішною перевірка здатності московії до проведення стратегічної наступальної операції для знищення України.

Знову так. Московія підтвердила дієвість авторитарної моделі організації влади для досягнення політичних цілей війни, готовність до війни верхів й пасивність суспільства, спроможність держави забезпечити розгортання усіх видів збройних сил й родів військ на театрі війни, їх всебічне забезпечення й керівництво.

У суто військовому сенсі цілі перевірки теж досягнуті.

Путін протестував усі елементи стратегічної операції: необхідні сили і засоби, управління ними, логістику й систему мобілізації, у т.ч, й "добровольців".

Здійснено перекидання військ, озброєнь й матеріальних засобів мало не з усієї території країни (навіть з Східного ВО, відомо про перекидання ртп в Крим із Забайкалля) усіма видами - залізничним, морським, повітряним, своїм ходом. Його масштаби можна приблизно оцінити, якщо мати на увазі, що для перевезення однієї батальйонної тактичної групи залізницею потрібно грубо 60-90 платформ й вагонів (для 50 додаткових бтгр, що перекидались це 3-4.5 тисячі). А для перекидання повітрям парашутно-десантного батальйону - 10-12 літаків Іл-76.

Війська як мінімум трьох армій, двох флотів й флотилії, ВПС, три повітряно-десантні дивізії здійснили практично повний цикл підготовки до бойових дій - приведення до бойової готовності, перевезення, перебазування й марші до районів оперативного призначення, на оперативні аеродроми, створення бойових порядків, розгортання на позиціях ракетних військ й артилерії, тренування в бойових діях, повітряному й морському десантуванні, бойові польоти, видача боєкомплекту й викладка боєзапасу, реальне управління військами. Практично без надзвичайних пригод й втрат.

Висновки. Московія готова до короткої переможної війни проти України. Московія нападе, як тільки створить умови, що убезпечать її від втягування у світову війну. Україна вимушена буде воювати без союзників, але отримуватиме від партнерів зброю, технології, можливо й опосередковану допомогу, як-от постійну присутність в Чорному морі, можливе закриття повітряного простору, взаємодія систем ППО, розвідки, РЕБ та кіберпротидії. Або капітулювати.

Червоною лінією для московії (з путіним чи без) могло б стати надання нам ПДЧ щодо членства в НАТО негайно, а оскільки там нема консенсусу, то рішення Президента Байдена надати Україні статус союзника США поза НАТО.

У Верховній Раді зареєстровано проєкт Постанови із закликом до Конґресу США надати Україні такий статус.

Чи проголосують?

На фінській листівці, внизу - леґендарний фінський снайпер Сімо Хайха (Simo Häyhä) - найкращий в історії снайпер за числом уражених ворогів

 

Британський військовий експерт:

ПУТІН БАГАТО ДОСЯГ, СТЯГУЮЧИ ВІЙСЬКА ДО КОРДОНІВ УКРАЇНИ, 12 пунктів

Ґлен Ґрант, колишній полковник британських військ і радник Міноборони, написав у себе на сторінці:

Повідомлення у ЗМІ про те, що "Путін поступився", треба ігнорувати.

Ось чого він досяг.

По-перше, блокада Азовського моря залишається в силі.

По-друге, він залякав США, примусивши їх прибрати два кораблі з Чорного моря та забезпечивши зустріч на найвищому рівні для Путіна з Байденом.

По-третє, росіяни завжди брешуть, тож не вірте (міністрові оборони) Шойґу, що вони повертаються на бази – значна частина обладнання залишиться.

По-четверте, він просунувся в Арктиці, поки всі дивилися в інший бік.

По-п'яте, він протестував залізницю для великої мобілізації, тут буде багато уроків.

По-шосте, він розгорнув і провів навчання для батальйонів на передовій, включно з підготовкою артилерії та логістики до війни.

По-сьоме, він протестував управління військами в умовах готовності до війни.

По-восьме, він провів навчання з висування важкої авіації та висадки військ парашутами, включно з завантаженням броні, повністю готової для парашутного десантування.

По-дев'яте, він консолідував і провів навчання з висадки нового морського флоту, який зазвичай базується у трьох різних групах ВМС.

По-десяте, він спостерігав за розгортанням військ і навчанням українців.

По-одинадцяте, він зміг оцінити ступінь рішучості політичного класу України.

По-дванадцяте, багато з розгорнутих сил залишаються на місці в готовності до швидкої реактивації, і їх буде покращено за допомогою отриманих уроків.

А що з цього всього вивчили ми в Україні такого, що МИ як в Україні, так і на Заході, швидко змінимо?

Ориґінал аналізу (англійською):

Glen Grant

23 квітня о 12:30  · 

The press reports suggesting "Putin backed down" need to be ignored. What has he achieved. First the blockade of Azov remains in place. Second he intimidated USA forcing them to remove two ships from the Black Sea and to give him a summit with Biden. Third, Russians always lie so do not believe Shoigu that they are going back to bases - much equipment will stay. Fourth he made forward moves in the Arctic whilst all eyes were elsewhere. Fifth he rehearsed the rail system for a major mobilisation, there will be many lessons there. Sixth he deployed and practiced battalion groups deploying to the front line including their artillery and logistics ready for war. Seventh, he rehearsed the C2 ready for war. Eighth he rehearsed the coming together of all the heavy lift aircraft and the parachute forces including loading their armour fully prepped for parachute dropping. Ninth he consolidated and practiced a new marine landing fleet from ships normally based in three different navy groups. Tenth he observed the Ukrainian deployment and training, Eleventh he could assess the strength of resolve of the political class in Ukraine. Twelfth - much of this deployment remains in place ready to be reactivated quickly and will be improved by lessons learned. What have we learned in Ukraine from all this and what will WE both in UKraine and the West change quickly?

https://texty.org.ua/fragments/103457/brytanskyj-vijskovyj-ekspert-zvity-pro-vidstup-rf-slid-ihnoruvaty-putin-bahato-dosyah-12-punktiv/?fbclid=IwAR2MP9rhn5KXEofWGm56ejASa5KqUxed_-_da4f3ALbhZd0pN21hJkCR-zg