ПРОКИНЬТЕСЬ. КРЕМЛЬ РОЗГЛЯДАЄ СЦЕНАРІЇ РАКЕТНИХ УДАРІВ І ДЕСАНТУВАННЯ.
"� - Які поради ви можете дати Хомчакові, Таранові, секретареві РНБО та ін.?
Ґлен Ґрант: - Зняти генералів і поставити замість них комбатів, які вже брали участь у бойових діях і пройшли Дебальцеве, Іловайськ і залишилися в армії. Міняйте старих генералів. Вам потрібне свіже мислення, молоде мислення, і є 8, 10, 15 молодих офіцерів, у більшості полковників, які впораються значно краще, бо вони молодші і швидше думають, і вони інакше вестимуть солдатів. Це я би зробив першим. А друге — я б зібрав усіх тих, хто пройшов війну і тепер сидить у тилу й нічого не робить. Зібрав би їх у підрозділи, нормальні підрозділи, аби вони могли воювати, як підрозділи, й таких людей — сотні.
...Ворог не піде туди, де ви поставите джавеліни. Ця зброя має бути з людьми, які знають, як її застосовувати. Їх можна швидко пересувати туди, де вони потрібні, це проблема організації. Це інший тип мислення, і в нас залишилися дні, аби над цим подумати. Можливо."
В етері телеканалу Еспресо
Антін Борковський
розмовляв з Ґленом Ґрантом, полковником британської армії у відставці, ексрадником міністра оборони України.Антін Борковський: Путінське так зване "відведення військ" насправді не означає, що за кілька днів не може повторитися черговий підйом ставок, військова концентрація, кривава провокація і чергова інтервенція. Головне — аби ми були напоготові.
� - Ми розуміємо, що ситуація набуває надзвичайно загрозливих форм. Міністр закордонних справ України Кулеба сказав, що за його підрахунками, приблизно за кілька тижнів Росія вже буде готовою до нападу.
- Так, на кордоні справді дуже багато російських військ. Це без сумніву. І вони тренуються. Навіть те, що ми бачимо на відео, - там дуже чітко видно, що вони відпрацьовують ті навички, які відпрацьовують, коли збираються воювати. І тут питання: чи вони збираються воювати, чи це блеф, а мета насправді інша? Але подивимося, що вони зробили вже: фактично анексували Азовське море, тобто фактично перетворили його на російське море. Це вже факт. Вони знають, що в Азові немає військово-морських сил, тобто море об’єктивно стає російським. Вони ведуть переговори з білорусами, і якщо Білорусь пристане на цю пропозицію, погодившись стати новітньою республікою совєтського союзу, тобто Україна буде оточена з трьох боків, і члени НАТО — країни Балтії — також будуть оточені так, як ніколи раніше. Тож маємо Азовське море і Білорусь — чи цього Путіну буде досить, щоб повернутися додому і сказати: дивіться, чого я досягнув, дивіться, що ми зробили! Я побоююсь, що цього йому може не вистачити і що він планує щось більше. Тут велике питання: чи зможе Захід забезпечити достатньо сильну підтримку України, аби змучити його відмовитися від цих планів?
� - Ми бачимо, як ви слушно відзначили, що Росія реалізовує так зване стратегічне оточення цілої держави — ідеться і про Азовське море, про схід України і, безперечно, про Білорусь. Які можливі сценарії військової інтервенції може застосувати Росія?
- У них величезне поле можливостей: вони мають авіяцію і ракети. Вони напевне не застосовуватимуть і того, й іншого одразу, але вони можуть застосувати ракети, а їх багато, для атаки ... [нерозбірливо] аеродромів і штабів, я маю на увазі будівлі штабів і урядові будівлі. Якщо ви бачили діру в будівлі міністерства оборони Сербії, то знаєте, що ракета робить із будівлею — вона все повністю руйнує. Отже, це перше. Друге: вони можуть застосувати авіяцію і атакувати будь-які скупчення українських військ або будь-яку іншу окреслену ціль. Ще: вони можуть застосувати великовантажну авіяцію й висадити десант на аеродромах типу Борисполя й захопити аеродроми. Вони, мабуть, не захочуть заходити настільки далеко, але вони мають цю можливість, і це б мало наслідком кілька речей. Наприклад, знищення української системи ППО електронними засобами чи фізично. І так, це був би великий ризик для Росії, але це — перше, що вони могли би зробити, не перетинаючи кордону танками.
� - Тобто, наскільки я можу розуміти, може повторитися класичний сценарій Гляйвіцу чи Майніли під час російсько-фінської війни. Створюється військовий інцидент, потім звинувачують Україну, і після того ми не знаємо, якого рівня може сягнути ескалація. Можливо, все піде за грузинським сценарієм, коли створюється військова провокація, займається певний потрібний для аґресора плацдарм, і після того починаються великі, так би мовити, переговори, із залученням потрібних корисних европейських парламентаристів.
- Маючи велику кількість військ, розміщуючи їх уздовж усіх кордонів і маючи так багато способів для нападу, путін може напасти і спробувати захопити щось — чи то Харків, чи то розширити донбаський анклав, чи то взяти воду для Криму. Але тут питання: чи він би цим задовольнився, чи в його планах повне міжнародне приниження України — зайти, все зруйнувати і окупувати Україну. Я не думаю, що в нього стане духу на таке зважитись, бо якщо він зайде надто далеко, міжнародна спільнота скаже — ні, це вже занадто. Чого я не знаю і що дуже важко оцінити, - а що ж таке це “занадто”? З останніх подій в Чехії, чехи зрозуміли — ось це вже занадто*. Але жодна інша країна їх не підтримала. Чи інші визнають? Так, якщо Росія зайде надто далеко в Україні, думаю, інші визнають, але не знаю, як вони будуть діяти.
� - В нас не відбувається публічних кроків, які могли би стимулювати націю розпочати приготування до відбиття величезної аґресії. На вашу думку, які кроки мав би зараз зробити президент зеленський чи секретар РНБО Данилов. Ніхто не хоче провокувати Росію, наприклад, оголошуючи повну мобілізацію, але, з другого боку, ми не можемо вдавати, що ця аґресія є гіпотетичною.
- Перше, що треба зрозуміти: Путін це все робить з єдиної причини: він відчуває слабкість у політичній сфері. Він відчуває, що йому це може легко зійти з рук, і є можливість чи для шантажу, чи для нападу. Він би цього не робив, якби не відчував слабкости. Це перше. Друге: ваша влада має до цього ставитися серйозно. Тобто половина армії — ну, не половина, а досить велика частина жодним чином не готується! Я говорив із людьми у Нацґвардії, з людьми з резерву — їм не віддають особливих наказів, ніхто не бере найкращих командирів і не ставить їх... ну, не змінюють слабких командирів на сильніших, що вже брали участь у бойових діях. Це те, що мали б робити. Вони цього немов би не сприймають серйозно, і це — ключове, до таких речей треба ставитись серйозно, бо лише якщо ставитись серйозно, путін оцінить і Путін, можливо, зупиниться, або спробує щось інше. Путін повинен відчувати, що він або програє, або далі для нього все піде так погано, що він втратить посаду президента. І єдиний спосіб дати йому це зрозуміти — це переконати його, що вся країна, кожна людина в країні готова. Самих розмов не достатньо. Сидіти у кріслі командувача і розповідати, що так, ми готові, ми будемо битися, якщо в тебе є люди, які досі не готуються, не проходять навчання, не підтримують форми, не збираються у формування чи досі сидять удома! Так, нехай вони досі сидіть удома, але в них хоча б має бути форма, вони мають знати, куди йти, вони мають проходити навчання вечорами, навіть якщо працюють у Києві, вечори мають бути зайняті навчаннями! Путін має бачити, що йому доведеться воювати з цілою країною. Бо, як ми знаємо й багато разів про це казали, маленька совєтська армія програє великій совєтській армії, бо вони воюватимуть однаково. Тож треба робити по-іншому, треба сприйняти це справді серйозно — я зараз не бачу якоїсь серйозности.
� - Путінська позиція така: він розуміє, що жодної дивізії НАТО не буде, наприклад, під Маріуполем. Свого часу, таку розмову мав Сталін, кажучи, мовляв, а скільки в Папи Римського дивізій? Ми розуміємо, що Захід може допомогти дуже серйозно, але яку допомогу ми мали б вимагати або просити найближчим часом, так щоб її реально отримати?
- У тій формі, в якій ви хочете, допомоги не буде, адже ви хочете військову підтримку. Ви отримаєте обладнання, ви, напевне, отримаєте зброю, але про це слід попросити. Я не знаю, чи є такі плани і чи хтось просить. Тобто Америка щойно схвалила допомогу на 300 млн. доларів, але американське обладнання не приїде завтра. Це займе кілька тижнів: купити, отримати. Це має бути розмова президентів. І за таку підтримку треба торгуватись. Чи це пропозиція розмістити морську чи авіябазу на постійні основі в країні — щось таке має бути. Але я не бачу, я не вірю, що ви отримаєте військову підтримку від НАТО, хіба що Путін якось зачепить НАТО, якщо він вчинить щось, що перетнеться з НАТО, - ну, тоді інша справа. Якщо щось станеться в країнах Балтії чи Путін ще десь нападе — наприклад, на Швецію чи Норвегію, тоді вся парадиґма зміниться. Але якщо він концентрується лише на Україні, - пробачте, гадаю, це буде Україна проти Росії, і все.
� - Отут основне питання - отримати військову допомогу за ленд-лізом, свого часу ленд-ліз був вирішальним у боротьбі з Гітлером. І так, 300 джавелінів — це дуже добре звучить, але насправді нам треба 3000 чи 30.000 джавелінів, нам потрібні системи Patriot.
- Я так не думаю, це забере забагато часу. Ось приклад війни в Перській затоці — скільки часу забрала доставка обладнання з Америки на Близький Схід — це ж не справа 5 хвилин. Неможливо просто взяти й закинути обладнання в літак. По-перше, немає людей, які вміють ним користуватися, це ж не компактна проста зброя, це складна зброя, її треба правильно застосовувати, аби мати від неї користь. І це значить, що ви маєте вчити командирів, як її правильно застосовувати. Бо на військових навчаннях інше: танки — там, де ви їх поставили, ворожі війська — там, де ви їх поставили, але на війні ворожі війська не пересуваються такЮ як ви хочете, там ніколи не буде так, як на навчаннях. І джавеліни — це справді дуже непроста для застосування зброя. Добре, вас буде ще 3000, але ж основна проблема — це не воювати з танками. Проблема організації армії, системи, як ви цю армію використовуєте, як ви використовуєте бриґади, як їх навчають. НАТО називається командування місіями, командири отримують чіткі завдання, й далі ніхто не втручається. Командири виконують свої завдання найкращим чином, як можуть. Українська армія — це й далі армія контролю, а армія контролю, я ми бачили в Дебальцевому та Іловайську, не встигає за битвою. Тож ви можете отримати 3000 джавелінів, але я чомусь впевнений, що вони опиняться не в тому місці, де будуть потрібні. Ворог не піде туди, де ви поставите джавеліни. Ця зброя має бути з людьми, які знають, як її застосовувати. Їх можна швидко пересувати туди, де вони потрібні, це проблема організації. Це інший тип мислення, і в нас залишилися дні, аби над цим подумати. Можливо.
� - Які поради ви можете дати Хомчакові, Таранові, секретареві РНБО та ін.?
- Зняти генералів і поставити замість них комбатів, які вже брали участь у бойових діях і пройшли Дебальцеве, Іловайськ і залишилися в армії. Міняйте старих генералів. Вам потрібне свіже мислення, молоде мислення, і є 8, 10, 15 молодих офіцерів, у більшості полковників, які впораються значно краще, бо вони молодші і швидше думають, і вони інакше вестимуть солдатів. Це я би зробив першим. А друге — я б зібрав усіх тих, хто пройшов війну і тепер сидить у тилу й нічого не робить. Зібрав би їх у підрозділи, нормальні підрозділи, аби вони могли воювати, як підрозділи, й таких людей — сотні.
Відеозапис розмови https://www.youtube.com/watch?v=TTswdXc5Jsg
Транскрипт мій.
_________________
* Чехи, в особі їхньої влади, вже передумали.
