Показ дописів із міткою Вторгнення росії в Україну. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Вторгнення росії в Україну. Показати всі дописи

неділя, 26 лютого 2023 р.

Юрій Бутусов. Трагічні питання 24 лютого ціною тисячі життів

 




Юрій Бутусов: Я чимало почув на річницю великого вторгнення, питань багато. Оскільки президент уникнув відповідей на мої запитання, не допустивши мене до пресконференції, я публічно ставитиму запитання щодо трагічних подій 24 лютого 2022 року тут.

Крок за кроком, і сподіватимусь, що мої читачі допоможуть знайти відповіді". 

Частина 1

Цитата:

"Я доповів президенту за 2 тижні до початку повномасштабного вторгнення про те, що війна буде, що Росія неодмінно нападе на територію України з республіки Білорусь по Чорнобильській зоні. У нас була ця інформація, ми протягом тривалого часу повністю контролювали окремих представників військово-політичного керівництва РФ. У нас були відеоматеріали, фото, ми знали детально план. Тому це дало можливість і нам якісно готуватися. За два тижні до початку повномасштабного вторгнення ми повністю евакуювали всю таємну документацію особових і житлових справ нашого персоналу з Маріуполя, Краматорська, Лисичанська, Харкова, Сум, Чернігова, Житомира, Луцька, Києва, Борисполя, Бердянська, Одеси і Херсона".

Голова Державної прикордонної служби Сергій Дейнеко, з інтерв'ю "УП", 24.02.2022

Питання:

Чому дані прикордонної служби були достатньо переконливими, щоб прикордонники евакуювали свою документацію, але вище керівництво України:

- не провело або хоча б підготувало евакуацію людей на маршрутах російського наступу?

- не провело збори оперативного резерву, збори сил територіальної оборони з видачею зброї?

- не почало будівництво оборонних рубежів?

- не підготувало до негайного підриву усі мости на шляхах наступу російських військ, передусім у Крим, не встановило мінні загородження?

- хто за це відповідає?

Частина 2

Цитати:

1. "23-го о 15-й годині я повідомив президенту що все, завтра о 4-й, як воно має починатися".

Начальник ГУР МО К.Буданов, фільм "Рік" на 1+1, 24.02.2023

2. "Вторгнення почалося о 3:40".

Начальник Прикордонної служби С.Дейнеко, УП, 24.02.2023

3. "В 3.02 я дав команду на закриття повітряного простору над територією нашої України... Дав команду наступну: усі цілі, які входять в зону ураження зенітно-ракетних комплексів, знищувати негайно".

Командувач Повітряних сил П. Олещук, фільм "Рік" на 1+1, 24.02.2023

Питання:

- Чому, знаючи про точний час вторгнення та про його неминучість не було заздалегідь підірвано або хоча б підготовлено до негайного підриву чотири мости через Чонгар, враховуючи, що біля усіх мостів знаходились спеціально визначені військові підрозділи та обладнання для підриву?

- Чому не була організована оборона та підготовка до підриву трьох мостів через Дніпро, що призвело до вертолітного десанту та виходу противника по цих мостах через кілька годин після початку війни, та захоплення мостів цілими на другий день війни, прориву до Миколаївської області?

- Чому Повітряні сили були приведені у бойову готовність та отримали наказ на застосування зброї, а біля стратегічно важливих мостів через Чонгар, а також мостів через Дніпро у Херсоні та Каховці не було розгорнуто оборону?

- Сили оборони з 2015 року щороку проводили маневри де відпрацьовувався підрив мостів через Чонгар, чому це не було реалізовано?

- Яка була мета антитерористичних навчань на Чонгарі, у яких брав участь президент В.Зеленський 12 лютого 2022 року, чому ці заходи не спрацювали у день вторгнення?

- Хто за все це відповідає?

Частина 3. Чому зняли оборону з аеродрому Гостомель?

Чому після доповіді директора ЦРУ Бернса про підготовку росіянами атаки на Гостомель з оборони аеродрому зняли 4-ту бригаду Нацгвардії і відправили до Луганської області напередодні вторгнення, що дозволило росіянам захопити аеродром сходу і швидко захопити Гостомель, Ірпінь, Бучу?

Цитата:

3 квітня американське видання Wall-street journal оприлюднило статтю з посиланням на джерела у керівництві США, що глава ЦРУ Вільям Бернс у січні 2022-го відвідав Київ, де зустрівся з президентом України Володимиром Зеленським та надав йому важливу інформацію. "Тоді США мали ще більше інформації про план атаки Росії, включно з тим, що він передбачав швидкий удар по Києву з Білорусі". Глава ЦРУ попередив, що "російські війська планують захопити аеропорт "Антонов" у Гостомелі і використовувати його як ключовий плацдарм для атаки на Київ". 

CNN повідомило, що Бернс був у Києві 16 січня. 16 січня план нападу на Гостомель був на столі у керівництва України.

Попередження:

21 лютого я отримав деталізовану інформацію від Державної прикордонної служби про напад росіян на Гостомель на гелікоптерах 24 лютого. Виліт з Білорусі, маршрут прольоту - через Чорнобильску зону, ціль атаки - захоплення аеродрому Гостомель. У першій хвилі - 60 гелікоптерів. Якщо буде суд по цих подіях, будуть і свідки і свідчення. Ця інформація підтверджувалась планами вторгнення, які друкували британські та американські видання з посиланням на розвідку.

Я подумав тоді, що якщо Державна прикордонна служба має дані такого рівня, значить вони доведені до усіх сил оборони, і усі готуються до відбиття атаки. І подумав, що атака росіян дуже погано спланована, адже спеціально для оборони аеродрома Гостомель біля нього у 2016 році за рішенням міністра МВС А.Авакова та командувача НГУ М.Балана була створена нова 4-та бригада Нацгвардії, у складі якої повноцінна та добре підготовлена батальонна тактична група, з 12 гаубицями Д-30, зенітно-артилерийським дивізіоном, до 10 танків, понад 30 БТР-3, з мінометною батареєю 120 мм. А головне - що там значна кількість кваліфікованих солдатів, сержантів та офіцерів, яких з 2016 року ретельно готували за програмою підготовки легкої піхоти, вони пройшли багато навчань, і були здатні діяти без техніки. Якщо підсилити Гостомель зенітно-ракетними комплексами, то БТГР 4-ї бригади знищить будь-який десант на гелікоптерах, оскільки ніякого важкого озброєння у них бути не може. А поки російські війська будуть їхати 200 км від кордону, будь-який вертолітний десант переб'ють разом з гелікоптерами. На жаль, я помилився.

Що відбулось?

На початку лютого увесь бойовий склад 4-тої бригади Нацгвардії включно з усією боєздатною бойовою технікою був раптово знятий з оборони аеродрому Гостомель та півночі Києва та перекинутий у Луганську область, останні кадрові підрозділи виїхали з Києва за кілька днів до вторгнення. У Гостомелі залишились тільки рота солдатів строкової служби, адміністративна частина і частина зенітно-артилерийського дивізіону, і кілька одиниць несправної бойової техніки.

Головний удар росіян, про який попереджало ЦРУ у січні прийняли на себе три розрахунки зенітних установок ЗУ-23 та три розрахунки ручних переносних зенітно-ракетних комплексів. Жодного танку. Жодної гармати. Для прикриття Гостомеля також чомусь не були зосереджені зенітно-ракетні комплекси малої та середньої дії.

Батальон 72-ї механізованої бригади, який отримав наказ на вихід до аеродрому Гостомель лише напередодні, просто не встиг вийти на позиції та розгорнути оборону, і був змушений вступати у бій сходу, вже після висадки десанту. Вже після висадки десанту на Гостомель почали терміново кидати усіх, кого можливо, резерви перекидали навіть нашими гелікоптерами, хоча було багато часу зробити все заздалегідь.

Усі збиті під час атаки росіян гелікоптери були, за наявною на даний момент інформацією, збиті рохрахунками 4-ї бригади НГУ. Але їхні зенітні установки були під час бою з переважаючими у багато разів силами противника розбиті, а ракети до ПЗРК закінчились, завдати удару по російському десанту не було чим, строковиків з бази відвели, і ворог наступного дня захопив базу бригади, яка 6 років готувалась до оборони аеродрому, бо знищити десант не було кому та не було чим.

За день 24 лютого головні сили росіян без жодних перешкод проїхали маршем 200 км від кордону і вийшли до Гостомеля.

Якби десант у Гостомелі було знищено у той самий день, 72-га бригада та Нацгвардія встигли б розгорнутись навколо Гостомеля, і швидкий прорив російських військ у київську агломерацію був би неможливим. Не були б захоплені так швидко Гостомель, Буча, Ірпінь, був би час на евакуацію. Важко навіть уявити, скільки б життів це врятувало. Яких страждань та яких жертв не сталось би...

Воїни 4-тої бригади НГУ чудово знали усю місцевість на аеродромі та навколо, тренувались та жили в тому районі, і були добре підготовлені, у них були безпілотники для корегування вогню. Усі на фронті, хто знає цю бригаду, знають про її високі бойові якості, за рік - у складі 6 Героїв України. Вони б знищили гостомельский десант достатньо швидко, ворог десантував у першій хвилі близько 200 бійців. Під вогнем гаубиць та танків подальша висадка була б просто неможлива.

Питання:

1. Чому попри дані про захоплення аеродрому Гостомель для забезпечення наступу російських військ з оборони аеродрому була знята в останній момент боєздатна 4-та бригада НГУ, яка відповідала саме за цей напрямок?

2. Чи була вчасно та в повному обсязі доведена інформація розвідки та ЦРУ про атаку на Гостомель до військового командування?

3. Чому не були створені засідки на шляху руху російських військ на Гостомель? Чому не були створені засідки біля аеродрому зенітно-ракетними комплексами "Бук" та "Оса", які могли б відбити атаку? Чому навколо Гостомеля не було вчасно підготовлено рубежі оборони, адже в цьому районі було достатньо військових частин та інженерної техніки? Чому не вивели літаки з аеродрому і передусім "Мрію"?

4. Хто за все це відповідає?

 Юрій Бутусов, Цензор. НЕТ 

Джерело: https://censor.net/ua/r3402303





Опубліковано о
Мітки: , , , ,

пʼятниця, 16 грудня 2022 р.

Інтерв'ю Головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного британському тижневику The Economist

 



Інтерв'ю з Головнокомандувачем Збройних Сил України генералом армії України Валерієм Залужним

Автор: The Economist


Це відредаґовані основні моменти нашого інтерв'ю з генералом Валерієм Залужним від 3 грудня 2022 року. Розпочав він зі свого особистого погляду на війну.

Валерій Залужний: Для нас, для військових, війна почалася у 2014 році. Для мене особисто в липні 2014 року. І я не мав жодного уявлення про те, що таке війна в 2014 році.
Я прочитав багато книжок, я закінчив усі академії із золотою медаллю, я все розумів теоретично, але я не розумів, що таке війна насправді. Але за вісім років війни, до 2022 року, і я, і такі, як я, все це прекрасно зрозуміли.
Все, що ми робили, коли почалася широкомасштабна аґресія, - це реалізовували не тільки наші знання, які ми вже мали в 2014 році, а й ті навички і той досвід, який ми отримали з того часу. І найголовніший досвід, який у нас був і який ми сповідували майже як релігію: pоciян і будь-яких инших ворогів треба вбивати, просто вбивати, і головне - не боятися цього робити. І це те, що ми робимо.
Все, що відбулося 24 лютого - це збільшення масштабу. До цього в нас був фронт 403 км і 232 опорні пункти. А до 24 лютого цей фронт збільшився до 2 500 км. І ми були відносно невеликими силами, але ми вступили в бій. Природно, ми розуміли, що ми недостатньо сильні. Наше завдання полягало в тому, щоб розподілити наші менші сили таким чином, щоб за допомогою нетрадиційної тактики зупинити наступ.

The Economist: Що вирізняє Вас як командира?

ВЗ: Совєтська армія вітала і впроваджувала одну концепцію: командир. Але бути командиром і бути лідером - це не одне й те саме. При всій повазі до пана Суровікіна [командувача російськими військами в Україні], якщо подивитися на нього, то це звичайний петровський командир петровських часів, скажімо так, дєржиморда [жорстокий маркітант у «Ревізорі» Гоголя].
Дивишся на нього і розумієш, що або ти виконуєш завдання, або тобі п..... І ми давно зрозуміли, що це не працює. І особливо ми це зрозуміли в 2014 році, коли 21-річний лейтенант прийшов командувати чоловіками, яким було по 50-60 років. Звичайно, в нас були свої дєржиморди, які намагалися тримати порядок кулаками й біцепсами, але це не працює на 100% в українській армії... Завжди можна бути нормальним. Бути нормальним - це значить залишатися людиною в будь-якій ситуації - це найголовніше. Залишатися людиною, ставати лідером. Бути розумнішим, бути сильнішим, бути талановитішим і тоді намагатися керувати людьми. Це релігія, яку я сповідував.

ТЕ: Чи означає це, що ви прислухаєтеся до своїх офіцерів і заохочуєте їхню ініціятиву?

ВЗ: Я довіряю своїм генералам. З початку війни я звільнив десятьох з них, бо вони були не на висоті. Ще один застрелився. Я довіряю Сирському [генералові Олександрові Сирському, командувачеві Сухопутних військ Збройних сил України]. Якщо він мені каже, що йому потрібна ще одна бригада, значить, йому дійсно потрібна ще одна бригада. Я, звичайно, не думаю, що я тут найрозумніший. Я повинен слухати і слухаю тих, хто на місцях. Тому що ініціятива там.

ТЕ: Хто для Вас є прикладом для наслідування у військовій справі?

ВЗ: Поверніть голову ліворуч. Там висить портрет покійного Геннадія Петровича Воробйова [командувач Сухопутних військ України з 2009 по 2014 рік]. Це була людина, яка користувалася величезною повагою в армії. Чому він у мене тут? Коли я спокійний, коли у мене все добре, ця фотографія зазвичай лежить лицьовою стороною донизу, мені не потрібно на неї дивитися. Коли в мене виникають сумніви в чомусь, я ставлю її вертикально. Розвертаюсь і дивлюся на неї, намагаючись зрозуміти, як би в цій ситуації вчинив Геннадій Воробйов. Це людина, яка досягла успіху. Це людина, якій було нелегко, тому що він всім допомагав. Кожному. Він знав усіх у Збройних Силах, їхніх дружин, їхніх дітей, їхніх племінників і так далі. Йому було важко, але він взяв цю важку ношу і поніс її. Ось такий приклад.

ТЕ: Наразі фотографія стоїть вертикально.

ВЗ: Так, є багато сумнівів.

ТЕ: Якого роду?

ВЗ: Ми вже зрозуміли через низку операцій, що головне - не боятися цього ворога. З ним можна боротися, з ним треба боротися сьогодні, тут і зараз. І в жодному разі не відкладати це на завтра, бо будуть проблеми. Для того, щоб це зробити, потрібні ресурси. Так само, як і росіяни, коли ми щось плануємо, ми повинні мати ресурси, щоб це зробити. Тоді, якщо ваша позиція правильна і ви приймаєте правильні рішення, ви можете розраховувати на правильний результат.
Росіяни накопичували свої ресурси протягом тривалого часу. За моїми підрахунками, три з половиною-чотири роки вони інтенсивно нарощували їх: людей, техніку, боєприпаси. Я думаю, що вони мали тримісячний запас ресурсів для того, щоб досягти своїх цілей. Те, що вони вичерпали ці ресурси і змарнували свій потенціял, не досягнувши практично ніякого результату, свідчить про те, що їхня позиція була обрана неправильно. Тепер їм треба знову думати, як виходити з цієї ситуації.
Вони хотіли взяти Київ. З військового погляду це було правильне рішення - найпростіший спосіб досягти своєї мети. Я би вчинив так само. Я добре знаю Ґєрасімова [главу збройних сил росії] (не особисто, звичайно). У нього не було іншого виходу. Він сконцентрувався на Донбасі, щоб зберегти ті ресурси, які у нього залишилися. На сьогоднішній день ситуація на Донбасі непроста. Але стратегічно це безвиграшна ситуація для російської армії.
Тому, скоріш за все, вони шукають способи зупинити [бойові дії] і отримати паузу будь-яким способом: обстрілюючи мирне населення, залишаючи наших дружин і дітей замерзати. Їм це потрібно з однією простою метою: їм потрібен час, щоб зібрати ресурси і створити новий потенціял, щоб вони могли продовжувати виконувати свої цілі.
Але паралельно вони працюють над іншим завданням, вони роблять все можливе, щоб не дати нам перегрупуватися і завдати удару самим. Саме тому ви бачите бої вздовж 1500-кілометрової лінії фронту. Десь більш інтенсивні, десь менш інтенсивні, але вони сковують наші війська, щоб не дати нам перегрупуватися. Те, що вони зараз ведуть запеклі бої - це, звичайно, дуже погано. Але це не є вирішенням стратегічної проблеми. Це просто виснажує Збройні сили України.
Тому, як і під час Другої світової війни, я в цьому не сумніваюся, швидше за все, десь за Уралом готують нові ресурси. Вони 100% готуються.
Боєприпаси готуються, не дуже хороші, але все ж таки. Це не будуть ті ресурси, які могли б бути за два роки перемир'я. Вони будуть паршиві, і бойовий потенціял буде дуже, дуже низьким, навіть якщо вони наберуть ще мільйон людей в армію, щоб жбурляти гарматне м'ясо, як це робив Жуков [високопоставлений совєтський воєначальник під час Другої світової війни], це все одно не принесе бажаного результату.
Тому наступна проблема, яка стоїть перед нами, - це, перш за все, утримати цю лінію і не втратити більше жодної позиції. Це дуже важливо. Тому що я знаю, що звільнити її в десять-п'ятнадцять разів важче, ніж не здати. Тому наше завдання зараз - втриматися. Наше завдання - дуже чітко моніторити за допомогою наших партнерів, що там відбувається, куди вони готуються. Це наше стратегічне завдання.
Наше друге стратегічне завдання - підготуватися до цієї війни, яка може розпочатися в лютому. Щоб мати можливість вести війну зі свіжими силами і резервами. Наші війська зараз всі зав'язані в боях, вони стікають кров'ю. Вони стікають кров'ю і тримаються виключно завдяки мужності, героїзму і вмінню командирів тримати ситуацію під контролем.
Друге, дуже важливе стратегічне завдання для нас - це створення резервів і підготовка до війни, яка може відбутися в лютому, в кращому випадку в березні, а в гіршому - в кінці січня. Вона може початися не на Донбасі, а в напрямку Києва, з боку білорусі, я не виключаю і південний напрямок.
Ми зробили всі розрахунки - скільки нам потрібно танків, артилерії і так далі, і так далі. Це те, на чому зараз потрібно всім сконцентруватися. Нехай пробачать мене солдати в окопах, але зараз важливіше зосередитися на накопиченні ресурсів для більш тривалих і важких боїв, які можуть початися в наступному році. Я буду говорити про це з Міллі [найкращим американським солдатом] [пізніше сьогодні].
Я йому скажу, чого це варто, скільки це коштує. Якщо ми його не отримаємо, то, звичайно, будемо боротися до кінця. Але, як казав один кіногерой, «за наслідки не ручаюсь». Наслідки не важко передбачити. Це те, що ми маємо робити.
Є ще третє, дуже важливе для нас завдання, третє стратегічне завдання, яке, на жаль, пов'язане і з першим (утримання рубежів і позицій), і з другим (накопичення ресурсів). Це протиракетна оборона і протиповітряна оборона. На мою особисту думку, я не є експертом з енергетики, але мені здається, що ми знаходимося на межі. Ми балансуємо на тонкій грані. І якщо [енергосистема] буде зруйнована... тоді почнуть замерзати солдатські дружини і діти. І такий сценарій можливий. В якому настрої будуть бійці, можете собі уявити? Без води, світла і тепла, чи можна говорити про підготовку резервів, щоб продовжувати воювати?

ТЕ: Чи потрібно проводити чергову хвилю мобілізації?

ВЗ: Ми вже проводимо її в тому вигляді, в якому вона є. В нас достатньо людей, і я чітко бачу, що я маю. Я маю достатньо. Мені не потрібно ще сотні тисяч.
Нам потрібні танки, нам потрібні БМП, БТРи. І нам потрібні боєприпаси. Зверніть увагу, я зараз не говорю про винищувачі F-16.

ТЕ: Чи адаптувалися російські війська до «Хаймарсів» [реактивних систем залпового вогню американського виробництва]?

ВЗ: Так. Вони відійшли на відстань, до якої не можуть дотягнутися «Хаймарси» А у нас немає нічого більш далекобійного.

ТЕ: Чи можемо ми поговорити про протиповітряну оборону?

ВЗ: Зараз ми маємо співвідношення 0,76. Росіяни використовують цей коефіцієнт ефективності 0,76, коли планують свої атаки. Це означає, що замість 76 ракет вони запускають 100. І 24 з них пролітають і досягають своєї цілі. А що роблять дві ракети з електростанцією? Вона не працюватиме два роки. Тому її (систему ППО) треба нарощувати.
Фахівці НАТО знають все, абсолютно все, до дрібниць. Розрахунки зроблені, і слава Богу, що все зрушилося з місця. У нас вже є кілька «Насамсів» [норвезько-американських систем ППО]. Не достатньо, але є. «Айріс-Т» [німецький зенітно-ракетний комплекс] вже стоїть на озброєнні. Недостатньо, але є. Їх просто потрібно нарощувати. Нам потрібні десятки таких систем.

ТЕ: Ваші союзники якось стримують вас від наступу на Крим?

ВЗ: Я не можу відповісти на питання, стримують вони чи ні. Просто констатую факти. Для того, щоб вийти до кордонів Криму, на сьогоднішній день нам потрібно подолати відстань 84 км до Мелітополя. До речі, нам цього достатньо, тому що Мелітополь дасть нам повний вогневий контроль сухопутного коридору, тому що з Мелітополя ми вже можемо вести вогонь по Кримському перешийку, з тих же самих «Хаймарсів» і так далі. Чому я вам про це говорю? Тому що це повертається до моєї попередньої тези про ресурси. Я можу порахувати, виходячи з поставленого завдання, який ресурс потрібен для нарощування боєздатности.
Ми говоримо про масштаби Першої світової війни... Це те, що мені сказав Ентоні Радакін [найкращий британський солдат]. Коли я сказав йому, що британська армія випустила мільйон снарядів у Першій світовій війні, мені відповіли: «Ми втратимо Европу. Нам не буде на що жити, якщо ви випустите стільки снарядів». Коли кажуть: «Ви отримаєте 50 000 снарядів», люди, які рахують гроші, втрачають свідомість. Найбільша проблема в тому, що їх насправді немає.
З такими ресурсами я не можу проводити нові великі операції, хоча ми зараз працюємо над однією з них. Вона вже на підході, але ви її ще не бачите. Ми використовуємо набагато менше снарядів.
Я знаю, що можу перемогти цього ворога. Але мені потрібні ресурси. Мені потрібно 300 танків, 600-700 БМП, 500 гаубиць. Тоді, я думаю, абсолютно реально вийти на рубежі 23 лютого. Але я не можу цього зробити з двома бригадами. Я отримую те, що отримую, але це менше, ніж потрібно. Ще не час звертатися до українських солдатів так, як Маннергейм звертався до фінських солдатів. Ми можемо і повинні звільнити набагато більшу територію.

ТЕ: Як Ви оцінюєте мобілізацію в росії?
ВЗ: Російська мобілізація спрацювала. Це неправда, що їхні проблеми настільки жахливі, що ці люди не будуть воювати. Вони будуть. Цар каже їм іти воювати, і вони йдуть воювати. Я вивчав історію двох чеченських воєн - все було так само. Можливо, вони не так добре оснащені, але вони все одно становлять для нас проблему. За нашими оцінками, в них є резерв 1,2-1,5 млн. чоловік... Росіяни готують близько 200 тис. нових солдатів. Я не маю жодних сумнівів, що вони знову підуть на Київ.


Джерела
Ориґінал:
An interview with General Valery Zaluzhny, head of Ukraine’s armed forces



Опубліковано о
Мітки: , , ,

середа, 14 грудня 2022 р.

Коментар Олександра Данилюка до доповіді RUSI "Попередні уроки зі вторгнення росії в Україну: лютий-липень 2022"

 


Мінус один російський вбивця: зранку 10 березня 2022 українські воїни збили російський Су-25СМ, бортовий номер: RF-91969. Російській пілот вирішив не чекати пекла і згорів одразу на землі. © https://t.me/censor_net/9492


Опубліковану Британським інститутом оборонних та безпекових досліджень (Royal United Service Institute for Defence and Security Studies, RUSI) доповідь* "ПОПЕРЕДНІ УРОКИ ДЛЯ ВЕДЕННЯ КОНВЕНЦІОНАЛЬНОЇ ВІЙНИ, ВИНЕСЕНІ ЗІ ВТОРГНЕННЯ РОСІЇ В УКРАЇНУ: ЛЮТИЙ-ЛИПЕНЬ 2022", коментує один з її авторів Олександр Данилюк, член-кореспондент RUSI, екс-радник міністра оборони України та Служби зовнішньої розвідки України.


Основні моменти доповіді - "найцікавіші (і найстрашніші)" - викладено тут: https://lesinadumka.blogspot.com/2022/12/rusi-2022.html.





� - Щодо цієї доповіді, ви пишете, що росіяни пішли на це вторгнення всупереч своїм початковим планам, “від безвиході”. Що ви маєте на увазі?

Олександр Данилюк: - Це оцінка української розвідспільноти, як мала консенсус навколо цього питання упродовж минулого року і напередодні вторгнення. Ця оцінка полягала в тому, що росіяни, безумовно, готуються до вторгнення, але, усвідомлюючи неспроможність — винятково через військову компоненту — виграти це вторгнення, росіянам потрібна внутрішня дестабілізація України, яка суттєво послабить можливості ЗСУ виконувати свої задачі, а також в цілому дестабілізує систему державного управління. І за однією з версій, що мала багато індикаторів, які вказували, що ця версія має право на існування, весь сценарій, починаючи з накопичення російських військ на кордонах України, тобто за рік до вторгнення, був спрямований на створення передумов для дестабілізації. Тобто весь російський план з примусу Заходу, примусу України до прийняття тих вимог, що їх путін тоді ставив перед Україною, - де-факто визнання Криму та Донбасу російськими, публічна відмова українського уряду та президента Зеленського від вступу до НАТО, а також імовірна певна демілітаризація України, - це ті вимоги, які тоді і публічно озвучувалися, і активно озвучувалися по лінії Рябкова** у Сполучених Штатах, який тоді відповідав за це, і на инших майданчиках, зокрема через back channel***, що його Наришкін використовував у ЦРУ; вони цю тему просували як таку, яка є компромісом, а насправді це й була передумова для дестабілізації. Вони чітко розуміли, що ці поступки будуть абсолютно неприйнятними для українського суспільства і виступлять триґером для протестів, причому абсолютно природніх, тобто розрахунок був на рефлексивний контроль**** і на неприйнятність як таку. На тлі цих протестів, які мали відбуватися - і я абсолютно впевнений, що відбувались би в такій ситуації в Україні, - росіяни планували силами своєї аґентури та додаткових представників спецназу та спецслужб рф радикалізувати такі протести, вивести їх на рівень збройного протистояння і в рамках таких протестів, на прапор протестувальників, провести заходи з навіть фізичної ліквідації вищого керівництва України. Саме такі кроки мали, на думку росіян, і позбавити Україну леґітимного керівництва, що суттєво обмежило би керованість — і військову, і політичну, унеможливило би, фактично абсолютно, зовнішню військову допомогу Україні, дезорієнтувало би населення і, звісно, в цьому всьому росіяни звинувачували б українців. Ба більше, в цій ситуації, безперечно, ці протести і ця декапітація, тобто знищення вищого державного керівництва. росіянами подавалася б як нацистський путч. Тобто вторгнення у цій ситуації вони проводили би як гуманітарну операцію з метою надання допомоги “братньому” українському народові, в якому “нацисти”, в тому числі ветерани російсько-української війни здійснили заколот і фізично знищили вище державне керівництво. Оце мало бути передумовою. На щастя і, я думаю, зокрема, тому, що вище державне керівництво отримувало цю аналітику, отримувало ці проґнози, — ще раз хочу сказати, щодо цього був абсолютний компроміс між усіма представниками розвідувальної спільноти, — саме тому, я думаю, що цей аналіз був у Зеленського на столі, і, можливо, з инших міркувань, адже було би нечесно не брати до уваги, що, можливо, для самого Зеленського ці поступки були неприйнятними, а про инше ми не знаємо; отже, на щастя цей сценарій був неприйнятний, і його відхилили, як ми пам’ятаємо. Було таке відчуття перемоги тоді, що росіяни не змогли реалізувати цього плану з дестабілізації України. Але знову ж таки, якби стояло питання росії в цілому, росіяни би на вторгнення не пішли. Але стояло питання можливости путіна зберігати посаду лідера рф. Чому? Тому що, провівши таку спецоперацію з дезінформування Заходу [щодо нібито очікуваних в Україні насильниіких протестів, заколоту і декапітації], він викрив себе як особу, яка чинила блеф. На професійному лексиконі російської військової розвідки це зветься “військова демонстрація”, тобто коли реального наміру вторгнення не було, але накопичення військ відбувалося. Багато совєтологів тоді говорили: безперечно, це блеф, але що робитиме путін, коли цей блеф викриють, коли цей блеф “не зіграє”. Коли стало зрозуміло, що Україна виявилася стійкою і що українське керівництво не піддалося — на, насправді, об’єднаний тиск, бо не секрет, що дехто з наших партнерів також здійснювало тиск на нас в цьому напрямку, иншого виходу для путіна, окрім розпочати вторгнення, не було.

� - Хочу уточнити щодо путіна. Казали: от він втратить Херсон, і тоді — кінець його режимові; казали щодо мобілізації, що росіяни точно того не потерплять, почнуться заколоти, і знову ж таки будуть проблеми. Але вони все це бачать, і все це всередині сходить йому з рук. Чому те, про що ви кажете, не зійшло би йому з рук, чому це загрожувало би йому як лідерові?

О.Д.: - Для російської системи можливість маніпулювати Заходом і можливість спиратися на загрозу своєї військової сили, в тому числі ядерної, - це стратегічний інструмент іхньої міжнародної політики, причому не в реґіональному масштабі, а у ґлобальному. Росія без ядерної зброї і росія без удаваної другої армії світу — це н іщо, це нікч емна країна з економікою меншою, ніж в Італії, ні на що взагалі претендувати не може. Тому дуже важливо було зберігати цю інтриґу, мовляв, росіяни якісь неповносправні в инших питаннях, але у військовому плані вони дуже серйозні. Путін насправді це особисто озвучував неодноразово, він говорив про різні типи супердержав: мовляв, є супердержави, які тримаються на економіці, є супердержави, які тримаються на своєму soft power*****, а є супердержави, які тримаються на своїй hard power, тобто на своїй військовій міці. І він говорив, що росія — це така військова супердержава, мовляв, в инших питаннях ми не дотягуємо, - не можемо робити ... [нерозбірливо] або мікрочіпів, але все ще можемо робити гіперзвукові ракети, і цими ракетами ми можемо “вєсь мір в труху”. Основним арґументом психологічного впливу як базису гібридної війни в рф була а) загроза взагалі світової війни або регіонального воєнного конфлікту і б) у ґлобальному плані загроза ядерної війни. Остання є основним арґументом рф в усій її геополітиці. Чому насправді захід має вести діалог з росією? Тому що “вєсь мір в труху”. І якби путін прийняв ту ситуацію, що це був блеф і що він не зміг переконати Захід у своїх спроможностях, він мав би бути замінений, инакше росія би не сприймалася після цього всерйоз. І путін зробив свій вибір: “я маю піти на цей конфлікт і довести ескалацію до ядерної, инакше мене чекає доля Хрущова після Карибської кризи. Тобто мене треба буде так чи инакше замінити, бо я як лідер, який ... “Акела промахнувся” - лідер, який не зміг реалізувати своїх задумів, викрився, і зі мною ніхто назовні рахуватися не буде”. І мав би початися трансфер.
Ба більше, коли ми говоримо про наслідки у вигляді міжнародної ізоляції та инших проблем, вони не просто враховувалися путіном особисто і його найближчим оточенням — Патрушевим, Бортниковим, Шойґу і умовно Пріґожиним, якщо можна вважати Пріґожина а́ктором, а не вигаданим персонажем, який грає роль “нової сили”. У цьому контексті можна сказати, що наслідки ізоляції були бажані для цієї групи як можливість “закрутити гайки” всередині країни, як можливість увімкнути режим “осаждьонной крєпості” - саме так 3 чи 4 роки тому був названий план фактично північнокореїзації росії. Цей план був здобутий українськими спецслужбами, і на момент, коли ми його мали, він видавався абсолютно божевільним. Але, на жаль, ми бачимо, що він сьогодні реалізується, і для росіян в нас є погані новини: встановлення справжнього жахливого тоталітаризму в росії тільки починається. Якщо люди вважають, що те, що відбувається зараз, це кінець, то це початок насправді. Буде все: масовий терор, концтабори для росіян — цей режим їм організує все. І чим довше вони його будуть терпіти, тим вища ймовірність того, що в них буде два варіанти: або загинути в концтаборах, або загинути під Бахмутом. Або, можливо, спочатку потрапити в концтабір, потім потрапити у штрафбат до Пріґожина і загинути під Бахмутом — це їхній життєвий цикл на сьогодні.
[...]


Транскрипт першої половини розмови з паном Данилюком. Відеозапис:  https://www.youtube.com/watch?v=0THPkZjkNr0 .


Закінчення буде.

_____________________
* Preliminary Lessons in Conventional Warfighting from Russia’s Invasion of Ukraine: February–July 2022
Mykhaylo Zabrodskyi, Dr Jack Watling , Oleksandr V Danylyuk and Nick Reynolds
30 November 2022

** Рябков - заступник міністра закордонних справ рф.

*** Back channel - практика неформальних і неофіційних контактів і діяльности.

**** Рефлексивний контроль: маніпулюй і владарюй.

***** Soft power - підхід до міжнародних відносин, коли держава, яка вважає себе супердержавою, переконує в цьому инші держави, зазвичай, шляхом застосування економічного чи культурного впливу.

Опубліковано о
Мітки: , ,

Найцікавіше (і найстрашніше) з доповіді RUSI "Попередні уроки ..., винесені зі вторгнення росії в Україну: лютий-липень 2022"

 


"Читаючи все це, зі страхом усвідомлюєш, яка катастрофа сталася б, якби Україна не вистояла. Яка доля чекала би на українців. І яка загроза нависла би над Европою вперше після Другої Світової Війни. Але героїчна Україна зробила неможливе."

ПОПЕРЕДНІ УРОКИ ДЛЯ ВЕДЕННЯ КОНВЕНЦІОНАЛЬНОЇ ВІЙНИ, ВИНЕСЕНІ ЗІ ВТОРГНЕННЯ РОСІЇ В УКРАЇНУ:
ЛЮТИЙ-ЛИПЕНЬ 2022*

др. Джек ВОТЛІНҐ, військовий експерт
Олександр ДАНИЛЮК, керівник Центру оборонних реформ, колишній радник керівників МО та Служби зовнішньої розвідки України
Михайло ЗАБРОДСЬКИЙ, колишній командувач Десантно-штурмових військ України
Нік РЕЙНОЛЬДС, військовий експерт

30 листопада 2022 Королівський об'єднаний інститут оборонних досліджень (Велика Британія) (Royal United Service Institute for Defence and Security Studies, RUSI) опублікував* велику - на 66 сторінок - доповідь про перебіг російського вторгнення в Україну з лютого до липня.

Найцікавіше (і найстрашніше) з прочитаного**:

▪Росія планувала захопити Україну за 10 днів і підготувати анексію до серпня (символічно, адже в серпні День Незалежности України).
▪️Російська контррозвідка підготувала списки українських громадян, які мають бути 1) фізично ліквідовані; 2) репресовані; 3) нейтралів, яких можна було б схилити до колабораціонізму; 4) колаборантів.
▪️Президента Зеленського та вище керівництво планувалося вбити. Членів уряду – посадити. Проросійські парламентарі мали сформувати "рух за мир".
▪️Атомні електростанції планувалося використовувати як бази, депо та командні центри, щоб у разі чого загрожувати Европі радіяційним забрудненням.
▪️Київ планувалося захопити за рахунок відволікання українських сил на інших напрямках. Відволікаючий маневр удався: на північ від Києва російські війська досягли переваги чисельністю 12 до 1.
▪Українська розвідка вважала, що основного удару буде завдано на Донбасі, а наступ на Київ буде відволікаючим маневром. Вона спочатку гадала, що російських військ на півночі буде замало, щоб ефективно оточити та ізолювати місто.
▪ Українців збили з пантелику і перехоплення розмов російських військових у білоруському Гомелі: вони самі нічого не знали про плани, поняття не мали, що вирушають на війну, і не були готові до великих бойових операцій.
▪️ Але! Те, що командування ЗС рф не розголошувало своїх планів своїм військовослужбовцям, своєю чергою, призвело до того, що російські війська не були готові виконувати план ефективно.
▪️План вторгнення розроблявся невеликою групою вищих осіб на чолі з путіном. Але до своїх підлеглих вони донесли план лише кілька днів до вторгнення. А до тактичних бойових одиниць – лише за кілька годин! Звісно, вони не встигли ні до чого підготуватися.
▪️Російське командування не мало жодного запасного плану на випадок, якщо щось піде не так. Це стало ключовою помилкою. Коли швидкість вторгнення стала помітно відставати від плану, становище російських військ поступово почало погіршуватися, а тим часом Україна мобілізувалася.
▪Іншою великою помилкою Росії стала недооцінка числа українців з бойовим досвідом і спроможности України провести мобілізацію. Виявилося, що за 8 років війни через зону АТО пройшло безліч резервістів, і вони постійно ротувалися.
▪️Недооціненою виявилася й чисельність української артилерії. Від березня 2014 року Україна сфокусувалася на відновленні своїх артилерійських здібностей, за цей час їй вдалося сформувати 5 артилерійських бриґад та окремий артилерійський полк + ще 1 артилерійську бриґаду та 1 полк українських ВМС.
▪️У підсумку, перевага рф в артилерії на ранньому етапі війни не була такою значною: 2433 артилерійські стволи проти 1176; 3547 РСЗВ проти 1680.
▪ Але з 2014 року в російські диверсанти знищили 210 тисяч тонн українських боєприпасів. Ще 70 тисяч тонн витрачено за 8 років війни. Українських боєприпасів вистачало на 6 тижнів інтенсивних боїв.
▪️Але! Усі українські артилерійські підрозділи були забезпечені безпілотниками, а також електронною тактичною системою "Кропива". Це збільшило швидкість розгортання на 80%, час знищення незапланованої цілі на 66%, час на відкриття контрбатарейного вогню на 90%.
▪️Коли стало зрозуміло, що вторгнення буде з території Білорусі, за 7 годин до вторгнення Україна наказала передислокувати свої війська на північ. Звісно, це було пізно. Багато військ не дісталися і не встигли підготувати позиції. Українським військам довелося прийняти зустрічний бій.
▪️Таким чином, росії вдалося заволодіти ініціятивою на оперативному рівні. Але на тактичному російські військові, як зазначено вище, були здивовані даним їм наказом. Україна була вражена діями росії на оперативному рівні. Але на тактичному військові ЗСУ були значно краще підготовлені, адже воювали вже вісім років. Це й вирішило результат перших 72 годин війни.
▪️Вже на другий день вторгнення українські офіцери почали отримувати численні повідомлення із закликом Путіна не чинити опору і складати зброю. Ця спроба вплинути за допомогою ІПСО провалилася, і це показує, наскільки росія недооцінила настрою Української Армії.
▪️ Погано й невчасно проінструктовані російські війська не мали чіткого розуміння свого плану на тактичному рівні. Командири середньої ланки не розуміли своєї ролі у спільному задумі вищого командування.
▪️Це не означає, що командири середньої ланки були безініціятивними й не здатними до ухвалення рішень. Проблема в тім, що вони не мали повноти інформації для ухвалення рішень.
▪Окремим російським підрозділам давали накази рухатися колоною з пункту "А" до пункту "Б" повз українські війська. Іноді це призводило до того, що вони прибували до місця призначення навіть без потрібного озброєння. Не кажучи про те, що вони не очікували, що її буде кинуто у запеклий бій.
▪ Багато уваги в доповіді приділено і проблем із паливом, боєприпасами, комунікаціями, їжею та мапами. Бувало так, що російські підрозділи навіть не розуміли, де вони перебувають.
▪Це сприяло українському планові оборони: він полягав у заманюванні російських військ на певні позиції, де вони знищувалися концентрованим артилерійським вогнем.
▪️ Але чисельна перевага 12 до 1 на півночі все одно несла загрозу на певних ділянках. Зокрема, у Чернігові 1-а танкова бриґада опинилася в повному оточенні без підтримки піхоти. Відтак кругову оборону зайняли тероборона та поспіхом зібрані резервісти.
▪ З 2014 року Україна змогла оновити 500 танків; усього на озброєнні в ЗСУ їх було 900. Росія мала 2800 + 400 танків її проксі-військ ("ЛДНР"). Основним українським танком був Т-64, хоча Т-72 та Т-80 теж використовувався.
▪ Але виявилося, що українські танкісти значно краще навчені. Українці добре володіли тактикою непрямого вогню (ведення вогню по цілях, що перебувають поза прямою видимістю з вогневої позиції, на противагу стрільбі прямим наведенням). За 8 років війни вони відточили ці навички.
▪️У тому ж Чернігові успішним діям українців посприяла й лісиста місцевість, яка скувала пересування російських військ та завадила їм задавити масою. Допоміг і покращений автомат заряджання, який підвищував скорострільність українських Т-64. У підсумку лісових боїв на короткій дистанції 100-200 метрів українцям вдалося взяти верх.
▪ На третій день російському командуванню стало очевидно, що їхній план дав серйозну тріщину. Російські сухопутні війська загальмували, зустрівши запеклий опір.
▪️Провалилися і спроби російських спецслужб нейтралізувати українське політичне керівництво, що було критичним елементом плану. Українським ССО та контррозвідці вдалося ідентифікувати, ізолювати та знищити групи, котрі проникли.
▪️Вторгнення почалося з масованого ракетного удару по всій Україні. Ударові передувала масована електронна атака, щоб вивести з ладу українські радари та системи ППО. Зафіксовано також інтенсивне застосування рф ракет-болванок, аби перенаситити українську ППО.
▪️Крилаті та балістичні ракети були запущені з землі, моря та повітря. Першочерговими цілями були локації української ППО, командні пункти, склади, промислові комплекси, нафтобази, місця скупчення живої сили. Крім того, російська авіація проникла в український повітряний простір, щоб завдати ударів по тактичних цілях.
▪️Щоб уберегтися від ударів, українському командуванню довелося змінювати розташування ключових об'єктів та інфраструктури. Це допомогло зберегти більшість об'єктів.
▪️ Проте постійне переміщення, пошкодження багатьох систем, а також несподіване вторгнення з боку Білорусі спричинилися до хаосу в українських силах оборони, і в перші 24 години вторгнення українська ППО фактично втратила координацію.
▪️На першому етапі війни відсоток перехоплення російських крилатих ракет становив лише 12-18%. (На другому етапі він виріс до 40-60%). Усього 12-18% перехоплених ракет, що в рф могло піти не так?
▪️Супутникова розвідка. Виявилося, що можливості російської супутникової розвідки дуже обмежені. Незважаючи на ефективність ударів, збитки від них виявилися не такими серйозними. Наприклад, багато російських ударів завдано по позиціях, покинутих ЗСУ кілька років перед тим.
▪️Причиною цього могло бути недостатнє число супутників орбітальної групи ВКС рф. І, звісно, переоцінка власних здібностей. Причому розуміння цього прийшло дуже пізно: лише у квітні росія почала купувати зображення з комерційних супутників.
▪Також російське командування виявилося не надто здатним адаптуватися до завдання ударів по нових цілях: поки інформація про це передавалася по ланцюжку командування, українці вже встигали змінити місце розташування.
▪️Крім того, клас і кількість спрямовуваних ракет не завжди відповідали розміру цілі. Можливо, російські планувальники не до кінця розуміли ефект тих чи інших класів ракет. Це ускладнювало оцінку завданої шкоди.
▪ Але головне – це те, як росіяни доповідають про виконання наказу: якщо наказ завдати удар виконано, автоматично вважається, що удар успішний, доки не доведено зворотнє. (Тепер зрозуміло, звідки в Конашенкова по 10 знищених Гаймарсів у кожному зведенні).
▪️До того ж, українці досягли успіху в маскуванні. Вражені цілі маскувались під знищені, але продовжували роботу (тут згадуються проблеми з дорозвідкою та оцінкою шкоди). Російське командування повідомляло про них як про успішно знищені. А знищені цілі маскувалися під частково пошкоджені, щоби спровокувати повторний порожній удар.
▪️В результаті в перші 48 годин пошкоджено 75% українських стаціонарних систем ППО. Але що стосується мобільних ППО – їх пошкоджено всього 10%. Українська ППО вижила. Згодом це стало визначальним чинником.
▪Вижила й українська авіація. Одним з елементів, що відпрацьовувався українською авіацією, є виживання підрозділів завдяки розосередженню літаків та їх виведенню з головних аеропортів країни. Обслуговуючий персонал навчали виконувати роботи у польових умовах.
▪Українські пілоти розуміли технічні обмеження своєї авіації та можливості російських систем ППО, тому льотчиків навчали польоту на низькій висоті, вони дуже добре вивчили рідний ландшафт, щоб уникати виявлення радарами.
▪ Але росії вдалося знищити два найважливіші пункти ППО, що прикривали річку Дніпро на півночі. Це утворило дірку і дозволило ВДВ рф залетіти з Білорусі й висадити десант у Гостомелі, що стало підмогою для подальшого наступу на Ірпінь та Бучу...
▪️Попри те, що в перші дні війни на Донбаському напрямку російські війська досягли найменшого успіху, атака на цьому напрямку свою роль виконала: вона скувала українські війська й не дозволила перекинути їх на проблемні напрямки – на північ та південь.
▪️ Наприклад, на Донбасі в України було 10 бригад – це близько половини всіх маневрених військ ЗСУ. А під Києвом перебувала лише одна маневрена та дві артилерійські бригади.
▪Українська тероборона була ледь навчена, легко озброєна і не цілком інтеґрована у військове командування. План України полягав у тому, щоби стримувати наступ на Донбасі протягом шести тижнів, щоб отримати час на проведення повноцінної мобілізації резервів.
▪️Єдина вісь, де наступ ЗС рф пішов за планом – це південь України. Мелітополь та Херсон захоплено за мінімального опору, а Маріуполь потрапив в оточення, що призвело до найбільшої людської трагедії у цій війні.
▪️У бік Криму не спрямовано жодних додаткових військ, хоча це було прописано у плані національної оборони. Чому цього не сталося, наразі є предметом розслідування.
▪️Попри те, що загалом українська ППО вижила (пошкоджено 75% стаціонарної ППО і лише 10% мобільної), більша частина ППО вздовж південного берега України в Херсонській та Миколаївській областях подавлено або знищено. Це сприяло швидкому просуванню російських військ на півдні.
▪ Але були й напрями, де ЗС рф зазнали повної поразки й були змушені відступити з важкими втратами: наприклад, під Харковом. Російські війська увірвалися туди на легкій техніці – їх ізолювали та знищили.
▪Росія часто нехтувала повітряною підтримкою своїх військ. Довгі російські колони ставали легкою ціллю для Повітряних сил України - їх били бомбардувальниками Су-24, штурмовиками Су-25, гелікоптерами Мі-8 і Мі-24, "Байрактарами" ТБ2.
▪️ Завдяки вжитим заходам, описаним вище, українській авіації вдалося вижити. Причому російське командування настільки було впевнене, що українську авіацію знищено, що це призводило до абсурдних ситуацій: часом російська ППО не дозволяла вести вогонь по українських літаках, вважаючи, що це дружня авіація, яка повертається із завдання.
▪️ Через переоцінку успішности ударів по українській ППО російська авіація зазнала невиправдано високих втрат у перші 72 години вторгнення. ВКС рф були настільки впевнені у знищенні української ППО, що спочатку навіть не вішали на літаки індивідуальні засоби радіоелектронного придушення (РЕП) під час бойових вильотів.
▪️На четвертий день вторгнення ВКС рф змінили тактику й задіяли протирадіолокаційні ракети, виявляючи місце розташування українських систем ППО, щоб знищувати їх поодинці під час бойових вильотів. Але це не стало вирішенням проблеми. На низькій висоті Україна збивала російські літаки за допомогою ПЗРК. Поступово кількість бойових вильотів ВКС РФ із проникненням у глибокий тил почала зменшуватися.
▪️ До того ж виявилося, що російські льотчики погано навчені: у прямих повітряних боях українцям вдавалося завдавати втрат російської авіації, навіть коли вони перебували у чисельній меншості 2:6.
▪️З огляду на проблеми на землі та в повітрі, російське командування ухвалило скасувати заплановану висадку десанту між Одесою та Миколаєвом, хоча десантні кораблі були вже підготовлені.
▪️Деякі розвідувальні групи росіяни все ж таки висадили, але сили оборони їх швидко виявили і знищили. Проте до перших чисел квітня десантні кораблі маневрували в Чорному морі, зображуючи наміри.
▪ Через 10 днів після вторгнення ВКС рф, нарешті, почали застосовувати раннє попередження, засоби РЕБ і РЕП. Мірою того, як Україна поступово втрачала доступ до окупованих територій, їй все складніше було здійснювати близьку підтримку з повітря та використовувати свої БПЛА ТБ2.



Київ, Хрещатик, 9 березня 2022


▪️Коли на четвертий день вторгнення російське командування почало розуміти, що їхній бліцкриґ провалився на всіх напрямках крім півдня, ситуація для російських військ на землі стала стрімко погіршуватись.
▪️ Погана орієнтація на місцевості й недостатня тактична обізнаність призвели до того, що постачання та підкріплення російських військ велося по тих самих дорогах, вони повторювали ті самі тактичні маневри, використовували ті самі локації для базування.
▪ До того ж, російська розвідка не передбачила можливости використання Україною гідротехнічних споруд на свою користь: наприклад, рівень води в річці Ірпінь вдалося підняти на 50-70 см, що стало значною перешкодою для російських військ, що проривалися до Києва.
▪️ До кінця березня російські війська під Києвом опинилися в невдалій бойовій геометрії: фланґи угруповання застрягли під Ірпенем на заході й під Броварами на сході й постійно прострілювалися українською артилерією. Велика кількість російських військ концентрувалася на вузькому просторі, що не дозволило їм ефективно реалізувати чисельну перевагу (а на півночі вона була, нагадаю, 12:1).
▪Командувач Східного військового округу генерал-полковник Чайко став перед складним вибором: спробувати прорватися через українські лінії оборони й вийти на дороги на південний захід від Києва або відступити. Чайко вибрав перше.
▪️Рішення не виправдало себе. Не здатні підвезти достатню кількість артилерії, російські війська зазнали величезних втрат і самі потрапили під загрозу оточення. Командуванню нічого не залишалося, як дати наказ до відступу, щоби зберегти підрозділи, що залишилися.
Оточивши Чернігів, російські війська ухвалили рухатися далі на Київ, згідно з початковим планом, замість ізолювати українські підрозділи, як це було зроблено в Маріуполі, - це була ще одна велика помилка, якої вони припустилися.
▪️Це дозволило українцям заволодіти тактичною ініціятивою. ЗС рф пішли пробоєм через 200 км густої лісистої місцевости, постійно потрапляючи у засідки й пастки. Українська тероборона, спецназ та 1-а танкова бриґада завдали їм великих втрат. Те саме сталося й під Сумами.
▪У підсумку, російські війська не захопили ні Чернігова, ні Сум, а до східної частини Київщини підійшли вже серйозно підбитими.
▪ Точно такої ж помилки росіяни припустилися й під Миколаєвом. Командування Рф дало наказ обходити українські підрозділи й намагатися оточити Миколаїв з півночі. У підсумку воно просто розпорошило свої війська вздовж доріг, дало час українському південному командуванню мобілізуватися й залишило відкритим фланґ.
▪Єдиним прикладом, де російське командування ухвалювало грамотні рішення на оперативному рівні, стало оточення Маріуполя. До 9-го дня вторгнення ЗС рф перерізали всі шляхи постачання, у тому числі найважливішу трасу Маріуполь-Волноваха. Допомогло і те, що командування ЗС рф з самого спочатку знало, що оточуватиме Маріуполь, і не розпорошувалося на инші цілі.
▪ Але запеклий опір, що його чинили захисники Маріуполя, змусив ЗС рф перейти до тієї ж тактики, яку вони використовували при облозі Ґрозного під час Другої чеченської війни: масовані бомбардування, що чергуються зі штурмами силами механізованих та піхотних підрозділів. Ця тактика призвела до катастрофи та великої трагедії для мирного населення.
▪ Маріуполь протримався майже три місяці виключно завдяки надзвичайній хоробрості його захисників. Вони не просто перевершили всі очікування Генштабу ЗСУ, а ще й завдали важких втрат російським військам, які наступали, вигравши для України час, щоби підготуватися до наступної стадії війни - Битви за Донбас.


[Далі буде]

Читаючи все це, зі страхом усвідомлюєш, яка катастрофа сталася б, якби Україна не вистояла. Яка доля чекала би на українців. І яка загроза нависла би над Европою вперше після Другої Світової Війни. Але героїчна Україна зробила неможливе.

____________________
* Preliminary Lessons in Conventional Warfighting from Russia’s Invasion of Ukraine: February–July 2022
Mykhaylo Zabrodskyi, Dr Jack Watling , Oleksandr V Danylyuk and Nick Reynolds
30 November 2022

.
Коментар до доповіді одного з її авторів, Олександра Данилюка, тут:



Опубліковано о
Мітки: , , ,
Підписатися на: Дописи (Atom)