Мінус один російський вбивця: зранку 10 березня 2022 українські воїни збили російський Су-25СМ, бортовий номер: RF-91969. Російській пілот вирішив не чекати пекла і згорів одразу на землі. © https://t.me/censor_net/9492
Опубліковану Британським інститутом оборонних та безпекових досліджень (Royal United Service Institute for Defence and Security Studies, RUSI) доповідь* "ПОПЕРЕДНІ УРОКИ ДЛЯ ВЕДЕННЯ КОНВЕНЦІОНАЛЬНОЇ ВІЙНИ, ВИНЕСЕНІ ЗІ ВТОРГНЕННЯ РОСІЇ В УКРАЇНУ: ЛЮТИЙ-ЛИПЕНЬ 2022", коментує один з її авторів Олександр Данилюк, член-кореспондент RUSI, екс-радник міністра оборони України та Служби зовнішньої розвідки України.
Основні моменти доповіді - "найцікавіші (і найстрашніші)" - викладено тут: https://lesinadumka.blogspot.com/2022/12/rusi-2022.html.
� - Щодо цієї доповіді, ви пишете, що росіяни пішли на це вторгнення всупереч своїм початковим планам, “від безвиході”. Що ви маєте на увазі?
Олександр Данилюк: - Це оцінка української розвідспільноти, як мала консенсус навколо цього питання упродовж минулого року і напередодні вторгнення. Ця оцінка полягала в тому, що росіяни, безумовно, готуються до вторгнення, але, усвідомлюючи неспроможність — винятково через військову компоненту — виграти це вторгнення, росіянам потрібна внутрішня дестабілізація України, яка суттєво послабить можливості ЗСУ виконувати свої задачі, а також в цілому дестабілізує систему державного управління. І за однією з версій, що мала багато індикаторів, які вказували, що ця версія має право на існування, весь сценарій, починаючи з накопичення російських військ на кордонах України, тобто за рік до вторгнення, був спрямований на створення передумов для дестабілізації. Тобто весь російський план з примусу Заходу, примусу України до прийняття тих вимог, що їх путін тоді ставив перед Україною, - де-факто визнання Криму та Донбасу російськими, публічна відмова українського уряду та президента Зеленського від вступу до НАТО, а також імовірна певна демілітаризація України, - це ті вимоги, які тоді і публічно озвучувалися, і активно озвучувалися по лінії Рябкова** у Сполучених Штатах, який тоді відповідав за це, і на инших майданчиках, зокрема через back channel***, що його Наришкін використовував у ЦРУ; вони цю тему просували як таку, яка є компромісом, а насправді це й була передумова для дестабілізації. Вони чітко розуміли, що ці поступки будуть абсолютно неприйнятними для українського суспільства і виступлять триґером для протестів, причому абсолютно природніх, тобто розрахунок був на рефлексивний контроль**** і на неприйнятність як таку. На тлі цих протестів, які мали відбуватися - і я абсолютно впевнений, що відбувались би в такій ситуації в Україні, - росіяни планували силами своєї аґентури та додаткових представників спецназу та спецслужб рф радикалізувати такі протести, вивести їх на рівень збройного протистояння і в рамках таких протестів, на прапор протестувальників, провести заходи з навіть фізичної ліквідації вищого керівництва України. Саме такі кроки мали, на думку росіян, і позбавити Україну леґітимного керівництва, що суттєво обмежило би керованість — і військову, і політичну, унеможливило би, фактично абсолютно, зовнішню військову допомогу Україні, дезорієнтувало би населення і, звісно, в цьому всьому росіяни звинувачували б українців. Ба більше, в цій ситуації, безперечно, ці протести і ця декапітація, тобто знищення вищого державного керівництва. росіянами подавалася б як нацистський путч. Тобто вторгнення у цій ситуації вони проводили би як гуманітарну операцію з метою надання допомоги “братньому” українському народові, в якому “нацисти”, в тому числі ветерани російсько-української війни здійснили заколот і фізично знищили вище державне керівництво. Оце мало бути передумовою. На щастя і, я думаю, зокрема, тому, що вище державне керівництво отримувало цю аналітику, отримувало ці проґнози, — ще раз хочу сказати, щодо цього був абсолютний компроміс між усіма представниками розвідувальної спільноти, — саме тому, я думаю, що цей аналіз був у Зеленського на столі, і, можливо, з инших міркувань, адже було би нечесно не брати до уваги, що, можливо, для самого Зеленського ці поступки були неприйнятними, а про инше ми не знаємо; отже, на щастя цей сценарій був неприйнятний, і його відхилили, як ми пам’ятаємо. Було таке відчуття перемоги тоді, що росіяни не змогли реалізувати цього плану з дестабілізації України. Але знову ж таки, якби стояло питання росії в цілому, росіяни би на вторгнення не пішли. Але стояло питання можливости путіна зберігати посаду лідера рф. Чому? Тому що, провівши таку спецоперацію з дезінформування Заходу [щодо нібито очікуваних в Україні насильниіких протестів, заколоту і декапітації], він викрив себе як особу, яка чинила блеф. На професійному лексиконі російської військової розвідки це зветься “військова демонстрація”, тобто коли реального наміру вторгнення не було, але накопичення військ відбувалося. Багато совєтологів тоді говорили: безперечно, це блеф, але що робитиме путін, коли цей блеф викриють, коли цей блеф “не зіграє”. Коли стало зрозуміло, що Україна виявилася стійкою і що українське керівництво не піддалося — на, насправді, об’єднаний тиск, бо не секрет, що дехто з наших партнерів також здійснювало тиск на нас в цьому напрямку, иншого виходу для путіна, окрім розпочати вторгнення, не було.
� - Хочу уточнити щодо путіна. Казали: от він втратить Херсон, і тоді — кінець його режимові; казали щодо мобілізації, що росіяни точно того не потерплять, почнуться заколоти, і знову ж таки будуть проблеми. Але вони все це бачать, і все це всередині сходить йому з рук. Чому те, про що ви кажете, не зійшло би йому з рук, чому це загрожувало би йому як лідерові?
О.Д.: - Для російської системи можливість маніпулювати Заходом і можливість спиратися на загрозу своєї військової сили, в тому числі ядерної, - це стратегічний інструмент іхньої міжнародної політики, причому не в реґіональному масштабі, а у ґлобальному. Росія без ядерної зброї і росія без удаваної другої армії світу — це н іщо, це нікч емна країна з економікою меншою, ніж в Італії, ні на що взагалі претендувати не може. Тому дуже важливо було зберігати цю інтриґу, мовляв, росіяни якісь неповносправні в инших питаннях, але у військовому плані вони дуже серйозні. Путін насправді це особисто озвучував неодноразово, він говорив про різні типи супердержав: мовляв, є супердержави, які тримаються на економіці, є супердержави, які тримаються на своєму soft power*****, а є супердержави, які тримаються на своїй hard power, тобто на своїй військовій міці. І він говорив, що росія — це така військова супердержава, мовляв, в инших питаннях ми не дотягуємо, - не можемо робити ... [нерозбірливо] або мікрочіпів, але все ще можемо робити гіперзвукові ракети, і цими ракетами ми можемо “вєсь мір в труху”. Основним арґументом психологічного впливу як базису гібридної війни в рф була а) загроза взагалі світової війни або регіонального воєнного конфлікту і б) у ґлобальному плані загроза ядерної війни. Остання є основним арґументом рф в усій її геополітиці. Чому насправді захід має вести діалог з росією? Тому що “вєсь мір в труху”. І якби путін прийняв ту ситуацію, що це був блеф і що він не зміг переконати Захід у своїх спроможностях, він мав би бути замінений, инакше росія би не сприймалася після цього всерйоз. І путін зробив свій вибір: “я маю піти на цей конфлікт і довести ескалацію до ядерної, инакше мене чекає доля Хрущова після Карибської кризи. Тобто мене треба буде так чи инакше замінити, бо я як лідер, який ... “Акела промахнувся” - лідер, який не зміг реалізувати своїх задумів, викрився, і зі мною ніхто назовні рахуватися не буде”. І мав би початися трансфер.
Ба більше, коли ми говоримо про наслідки у вигляді міжнародної ізоляції та инших проблем, вони не просто враховувалися путіном особисто і його найближчим оточенням — Патрушевим, Бортниковим, Шойґу і умовно Пріґожиним, якщо можна вважати Пріґожина а́ктором, а не вигаданим персонажем, який грає роль “нової сили”. У цьому контексті можна сказати, що наслідки ізоляції були бажані для цієї групи як можливість “закрутити гайки” всередині країни, як можливість увімкнути режим “осаждьонной крєпості” - саме так 3 чи 4 роки тому був названий план фактично північнокореїзації росії. Цей план був здобутий українськими спецслужбами, і на момент, коли ми його мали, він видавався абсолютно божевільним. Але, на жаль, ми бачимо, що він сьогодні реалізується, і для росіян в нас є погані новини: встановлення справжнього жахливого тоталітаризму в росії тільки починається. Якщо люди вважають, що те, що відбувається зараз, це кінець, то це початок насправді. Буде все: масовий терор, концтабори для росіян — цей режим їм організує все. І чим довше вони його будуть терпіти, тим вища ймовірність того, що в них буде два варіанти: або загинути в концтаборах, або загинути під Бахмутом. Або, можливо, спочатку потрапити в концтабір, потім потрапити у штрафбат до Пріґожина і загинути під Бахмутом — це їхній життєвий цикл на сьогодні.
[...]
Транскрипт першої половини розмови з паном Данилюком. Відеозапис: https://www.youtube.com/watch?v=0THPkZjkNr0 .
Закінчення буде.
_____________________
* Preliminary Lessons in Conventional Warfighting from Russia’s Invasion of Ukraine: February–July 2022
Mykhaylo Zabrodskyi, Dr Jack Watling , Oleksandr V Danylyuk and Nick Reynolds
30 November 2022
** Рябков - заступник міністра закордонних справ рф.
*** Back channel - практика неформальних і неофіційних контактів і діяльности.
**** Рефлексивний контроль: маніпулюй і владарюй.
***** Soft power - підхід до міжнародних відносин, коли держава, яка вважає себе супердержавою, переконує в цьому инші держави, зазвичай, шляхом застосування економічного чи культурного впливу.
