Показ дописів із міткою Ярослав Новаківський. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Ярослав Новаківський. Показати всі дописи

вівторок, 11 травня 2021 р.

Про родину Олекси Новаківського, шляхетну львівську родину

 



"Мистець а його жінка
Я не знала більш гармонійного подружжя. Не знала більш підходящої жінки для артиста, як була пані Нуся Новаківська. Але теж тяжко найти другого такого чоловіка, як був Новаківський.
По скінченню малярської академії в Кракові, Новаківський виїхав до Моґіли, під краківського села, щоби там у сільській тиші працювати над собою, відшукати своє «я» у мистецькій праці. Там замешкав у вдови-ґуральки Пальмовської, яка мала 9-літню донечку.
Перший раз, коли побачив її, стояла під деревом, руки сплетені, задивлена в небо. Дві золоті коси оповили довкола голову наче авреоля, в лиці стільки тихої радости… Ця з’ява полонила мистця. Здавалося йому, що бачить святий образ, символ чогось великого. Зацікавила його. Мала Нуся була дуже ніжної вдачі, вражлива на красу і незвичайного доброго серця.
Не раз стояла годинами і придивлялася до мистцеві та його праці. Між мистцем а малою Нусею завязалася приязнь. З часом стала вона його вірною і повною посвяти дружиною. Та заки це сталося, богато мусіла витерпіти наруг та прикростей, що досягали теж його.
Коли померла її мати і вона стала сиротою без родини (батьки її були зайшлі з гір), постановив він заступити їй усе, що вона стратила. Зі свого завдання вивязався вповні. Дійсно умів бути для неї усім!
Незвичайно тонкий у почуваннях високо оцінював жертву, яку принесла молода, гарна дівчина виходячи за нього заміж. Він же не міг їй нічого дати, нічого обіцяти, крім артистичних злиднів і тяжкої боротьби о існування. Та вона пішла за ним віддана йому цілою душею.
За це був їй усе вдячний. Оточував її батьківською опікою і відносився до неї мов до коханої доні. Вмів злучити в собі батьківську любов і найніжніші почування коханого чоловіка. Вмів зійти до уровеня духа своєї вихованки-дружини і двигав її на крилах мистецтва у свої світи. Вона вірила в нього безмежно, був для неї всім і була дуже щаслива. При найбільших не достатках матеріальних він усе перш за все думав про неї. Передумував, чим би справити їй приємність, чим би винагородити цю молодість, яку проводила вона у не достатку при постелі хорої, хоч як дорогої людини.

Автопортрет з дружиною. 1910

Була йому натхненням, музою, розрадою у тяжких життєвих моментах. Йому, хорій людині, яка нікуди не виходила довгі роки, вона творила цілий зовнішній світ. Чим була для нього, це висказав у своїх образах. Вона-ж сама й виглядала наче витята з образа.
Хто не знає прекрасного образу, де жінка схилена над труною, а біля неї сильний мужчина, який має двигнути жінку і почати нове життя. Або «Моя муза» – на якому вона у зеленій хустці, така жива зі своє таємничою усмішкою, або при піянні, чи знову як збирається «в куми»… Чи між квітами ясна і сонячна.
Та – мала Нуся не дотримала довгого товариства своєму приятелеви. Відійшла від нього [1925 р.] тоді, коли він її ще дуже потребував.
Минуло 10 літ, і ось тепер, коли вчасна осінь почала вже розкладати палітру з фарбами і почала намічувати свої сюжети – він відійшов по свойому повному тяжкої боротьби життю, щоби спочити біля неї, яка була йому за життя остоєю і спочинком»."
Ольга Олександра Дучимінська, 10.ІХ.1935
Репродукції портретів Анни-Марії пензля О.Новаківського - тут:

1923 рік

Ярослав Новаківський (1920-1982),
старший син О.Новаківського, архітект. Народився у Львові. Навчався у Львівській політехніці за спеціяльністю «архітектура». З 1950 працював у інституті «Діпроміст» (нині «Містопроєкт»). Основоположник та керівник містобудівельної майстерні (1961-1982). Заслужений архітект України. Головний художник м.Львова (1964-1975), член правління Львівської спілки архітектів. Ініціятор та співавтор проєкту створення парку-заповідника Шевченківський гай у Львові та Львівського державного історико-архітектурного заповідника.

Ждан-Олекса Новаківський (1922-1993),
молодший син мистця. Після смерти батьків, ним опікувався Митрополит Андрей Шептицький, протягом семи років мешкав у Митрополичих Палатах. У 1940 закінчив Першу Академічну гімназію. 1941 почав студії у Львівському медичному інституті, в 1945 виїхав до Станиславова, де 1949 закінчив медичний інститут.
У 1950 висланий на Сибір. Два роки працював на заготівлі лісу, фельдшером, згодом - лікарем.
1960 повернувся до Львова з дружиною Леонтиною Чеховською-Новаківською та доньками Ольгою та Оксаною. Працював лікарем швидкої допомоги, дільничим лікарем.
Брав активну участь у спортивному житті України як хокеїст та футболіст спортивного товариства «Україна», згодом - як член Ради футбольного клубу «Карпати».

Олекса Новаківський з дружиною Анною-Марією, синами Ярославом та Жданом-Олексою, та учнями Мистецької школи. 1923 р.

Ждан-Андрій Новаківський (1947 - 2001),
внук Маестро, син Ярослава, архітект-реставратор. Закінчив Львівську політехніку за спеціяльністю "архітектура". Працював в Українському спеціяльному науково-реставраційному виробничому управлінні (УСНРВУ). Його перші кроки як архітекта-реставратора були під керівницт­вом Ігора Старосольського та Івана Могитича. Вже в 1970 році він став началь­ником науково-дослідних реставраційних відділів Львівської міжобласної спеціяльної науково-реставраційної майстерні УСНРВУ, відтак, у 1980 році - головним архітектом її проєктів.
Ждан-Андрій Новаківський - автор та керівник низки проєктів реставрації, більшість з яких була реалізована, зокрема:
- реставрація дерев'яних церков у селах: Гусний, Буківець, Ізки, Торунь Закарпатської области; Потелич Львівської области (1969-1973);
- реставрація Скиту Манявського Івано-Франківської области (1969-1980);
- реставрація збережених фраґментів львівських оборонних споруд XV- XVII ст. (1982);
- реконструкція ансамблю Бернардинського монастиря (1972–1973) з реставрацією прясла оборонного муру (1973), Глинянської вежі (1973- 1975), пристінних приміщень (1973-1975);
- реставрація монастиря Кармеліток черевичкових з костелом Стрітення Господнього;
- реставрація Міського арсеналу з пристосуванням під Музей зброї (1973-1980);
- реставрація монастиря Кармелітів босих (1974-1976);
- реставрація монастиря Домініканів (1975-1980), костелу Марії Сніжної (1978);
- реставрація костелу Св. Єлизавети та монастиря Бенедиктинок (1980);
- реставрація ансамблю Вірменського собору (1981-1984)
та багато інших.
http://ukrainka.org.ua/node/6635

Митрополит А. Шептицький з учнями Мистецької школи О. Новаківського на Святоюрській горі. Сидять: О. Козакевич, О. Новаківський з синами Ярославом і Жданом-Олексою (на передньому плані), Митрополит А. Шептицький, В. Пещанський, С. Рудакевич. Стоять: Р. Чорній, Д. Дунаєвський, М. Мороз, Г. Смольський, О. Плешкан, С. Гординський, В. Дядинюк, В. Іванюх. Фото 1926 р.

Ольга Новаківська,
внучка Олекси Новаківського, донька Ждана-Олекси та Леонтини Новаківських. Народилася на Сибіру. Закінчила Львівську Політехніку, факультет архітектури. З 1972 працює у ДП «Містопроєкт» провідним архітектом. Член Спілки архітектів України. Активна громадська діячка, член Спілки політв'язнів та «Просвіти». Засновниця Фонду Олекси Новаківського.

Оксана Новаківська-Соленко,
внучка Олекси Новаківського, молодша донька Ждана-Олекси та Леонтини Новаківських. Народилася на Сибіру. Закінчила Львівський медінститут, факультет стоматології. Працює стоматологом дитячої поліклініки. Діти Іванка та Ярослав.

Іванка Новаківська-Соленко,
правнучка Олекси Новаківського. Закінчила Львівську національну академію мистецтв, факультет історії та теорії мистецтва, маґістр мистецтвознавства та ЛНУ ім.І.Франка, правничий факультет. Працювала юристом Галицької райадміністрації, арт-директоркою ґалереї «Арткапітал» у Києві.
Працює у Львівській національній ґалереї мистецтв молодшим науковим співробітником відділу европейського мистецтва XIX- XXI ст. Членкиня ІСОМ. Багато співпрацює з представниками музеїв, державних, громадських установ та організацій Львова, Києва, а також з представниками ЗМІ з питань реалізації культурно-мистецьких проєктів.
.
Більше родинних світлин Маестро та його синів і репродукції портретів Ждана-Олекси та Ярослава пензля їхнього батька - у дописі Івана Матковського до 100-річчя від уродин Ярослава: https://www.facebook.com/bojky/posts/2551851578261030