Показ дописів із міткою Петро Процик. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Петро Процик. Показати всі дописи

субота, 7 серпня 2021 р.

Нам потрібна перемога

 



Генерал Петро Процик:
"На переобрання зєлєнского на другий термін працює все - держава, олігархи, інформаційні технології. Де взяти контрресурс? Бо важко навіть уявити яких грошей не пошкодують учасники змови 2015-19, а тепер й зєлєнскій, щоби Порошенка не обрали знову.
Голосують у більшості не "мешканці мереж". Тому я б пропонував задіяти й старий, ще рухівський метод агітації - "від хати до хати". Коло церков, синагог, мечетей, костьолів. На ринках. Коло під'їздів."
Аґітувати також на будь-яких публічних заходах, як ми це робили в рухівські часи. Попри залізобетонну монополію совка на інформацію, Рух переміг!
Це потребує величезної МАСОВОЇ роботи - не одномоментної, а тривалої, роботи не для лінивих і безініціятивних - для однодумців, фейсбучних ЛОМів та їхніх підписників, котрі, у свою чергу, мають залучити до неї кожен свою родину і друзів. Оце і є наш контрресурс.


ТЕ, ЧОГО МИ НЕ ПОБАЧИЛИ,
або
ЗЕлень дає стільки підстав для успішної боротьби, що не скористатися цим - гріх.
Ми давно й навмисне не беремо участи в обговоренні команди або, радше, частини команди, яка зібралася в Пороха. Не робимо цього тому, що свого часу, задовго до виборів, сказали все, що думаємо про це, і, загалом, за кілька років нічого кардинально не змінилося. Принаймні, видимих ​​змін, які будуть помітні всім, нема. Йдеться не про тих, хто представлений у Верховній Раді, а про тих, хто повинен професійно працювати на те, щоби політична сила набирала обертів.
За великим рахунком, зараз їм треба працювати проактивно, бо ходити назирці за владою, котра провалює буквально все, зі своєю критикою можна в моменти перепочинку - така робота не вимагає особливого таланту, навичок чи чогось подібного. Натомість треба йти вперед, чого у принципі не вміють політичні опоненти різного кольору й напрямку. За великим рахунком, ми спостерігаємо бездарну гру, що її ЗМІ просто задавлюють, - і нічого більше. Це їхня основна зброя, але якщо її застосовувати без перестанку й одноманітно, то вона втрачає силу.
Це, певно, тому, що політичні опоненти звикли так працювати й закостеніли у своїх методах і прийомах. Берімо приклад з американців, котрі домагаються успіху, бо не упиваються своїми проблемами - вони шукають можливости мати з них зиск і часто – мають його.
Політичний противник використовує ЗМІ, жене чорну пропаґанду? Чудово! Вони більше нічого не вміють робити. Але, як казав Сунь Дзи, перемогу здобуде той, хто може вибрати місце і час битви. Так от, противник геть скутий стереотипними методами боротьби і вже просто не може вибрати ні часу, ні місця для бійки. А для того, щоби все це вибрати самому і виступити активно і головне - несподівано для противника, треба чітко розуміти обставини, мати точні дані про ситуацію, розуміти сильні і слабкі сторони – свої і противника.
Після минулих виборів ми довго сподівалися побачити професійний і притомний розбір польотів. Вибори 2014 року Порох виграв у першому турі, чого у 2019 янелох зробити не зміг. Так от, нам було важливо, як команда Пороха описує проміжок між цими президентськими виборами і як у часі відбувалося падіння електоральної підтримки. В ідеалі, хотілося би побачити ще й інтерпретацію тих чи інших моментів, коли спад підтримки був особливо помітний.
Коротше, це дало б розуміння того, що йде нормальний розбір польотів і рухається робота над помилками. Напевне, можна було би побачити, які з цих помилок зробив сам Порох, які - його команда, а які - на нього просто навісили, хоча за них відповідає хтось зовсім інший. Щобільше, можна було би побачити, які рішення були правильні, а що призвело до втрати електоральної бази.
Це - вкрай важлива робота, і її хтось повинен був виконати. Адже всім відомо про ритуал перерізання стрічки. Це робиться для того, щоби прив'язати образ першої особи до якоїсь явно позитивної події. Наприклад, минулого тижня Путін, нібито, запускав рух на ділянці залізниці за Байкалом. Сам туди він не поїхав, нічого не перерізав, а просто, сидячи у своїм сортирі, умовно натиснув умовну кнопку умовного пуску. Це як раз і є ота сама прив'язка.
І тому треба було проаналізувати, які дії варто афішувати, які - ні, що варто піднімати як прапор, а що - не варто. Так, можна йти навпростець, без тактичних прийомів і ходів - можна, але якщо ми живемо в демократичній державі, де електорат реально обирає президента і парламент, це неодмінно треба враховувати і дуже вміло маневрувати, аби залишити за собою електоральну підтримку. І навпаки, якщо виходити з того, що «всі ЗМІ - в них», то треба розійтися і на все забити. З таким настроєм нема шансів на перемогу.
Якщо ж усе робиться професійно, то на основі зібраних даних і грамотного аналізу можна вичислити вузли, котрі неґативно впливають на ґрадус електоральної підтримки. Наприклад, якщо хтось із оточення дозволяє собі від імені політичної сили, з якою безумовно асоціюється й ця людина, і Порох, публічно ляпати щось таке, що обвалює відсоток підтримки, то таких людей треба, щонайменше, вирізати з публічної сфери. Якщо ти не розумієш ваги своїх слів, мовчи; якщо ти не вмієш формулювати думок так, щоб від них була користь, роби щось інше. Але якщо ти постійно завдаєш шкоди, знаєш про це і шкодиш далі, то в такому разі виникає просте питання: «Ти чий будеш?»
Зрозуміло, що ці питання мають ставити професіонали і вони ж повинні проводити відповідний моніторинґ, щоб мати уявлення як про поточну ситуацію, так і про тенденції, але ми нічого такого не бачили: люди, які повинні були гарувати перед виборами 2019-го, не робили того або робили препаскудно. Оскільки можна зрозуміти, вони все ще сидять на своїх місцях, і навколо них перманентно виникають скандали. Ми не питатимемо, чому так, а просто звернемо увагу на те, як навіть не профі, а інтернет-видання моніторить майбутні вибори в Німеччині. Просто погляньте на графіки (див. https://defence-line.org/2021/08/to-chego-my-ne-uvideli-chast-2/):
- електоральної підтримка партій, що претендують на місця в Бундестазі;
- можливих конфіґурацій коаліції, з урахуванням нинішніх показників партій;
- питань, які хвилюють виборців;
- рівня спонсорської підтримки партій,
і ще - таблиці, таблиці, таблиці... Коротше, пора поняття «файний хлопець» відсунути вбік, а критичні вузли передати під контроль профі. Минулі вибори довели це, як довели й те, що та схема роботи і ті особи, що були символами політичної сили або Пороха як кандидата в президенти, свою роботу завалили, а тому – час ухвалювати правильні рішення і починати працювати професійно. Самодіяльність час кінчати.
Можливо, сказано надто різко, але ситуація зараз сприятлива, бо партія ЗЕлених дає стільки підстав для успішної боротьби, що це навіть важко було уявити. Але над цим треба працювати наполегливо, постійно й розумно. Так переможемо!

Коментар читача Rude:
Щодо рівня підтримки ЄС і Пороха в соцмережах - дивіться самі і побачите. Підкреслюю - це в соцмережах. Але це важливо. Там усе мобільно, інформативно і до того ж у потрібний момент спрацьовує. Практика показує: всі сучасні великі рухи розкручуються на повну котушку саме там.
Програються - теж там, хоча не тільки.
Останні вибори злито в унітаз. Хто їх злив і чому - питання не до Пороха. А до професіоналів. Вони знають відповіді - чіткі, ясні, правильні. Вони практично не помиляються.
Якщо коротко:
1. Потрібні вовкодави в PR, рекламі, починаючи від фантика цукерки до реєстрації розширення зіниці при перегляді різних картинок. І, звісно, потрібні креативники. Але спочатку - аналітики - реальні. Вони є і коштують грошей.
2. Завалити, засипати, залити їх грошима, і вони з більшости зеленої блювотини за рік зроблять відполірованих патріотів України, готових голими руками будувати на кожнім розі фабрику Рошен.
3. Напевно є ще деталі, але це треба було зробити навіть не вчора...

Джерело:




НАМ ПОТРІБНА ПЕРЕМОГА
Від редакції: Ми повертатимемося до теми електоральної боротьби не раз і не два, оскільки минулого разу ми отримали незадовільний результат, що вже коштував нам двох з половиною років втраченого часу. Можливо, у процесі обговорення буде виявлено проблеми та шляхи їхнього розв'язання й це допоможе на наступних, чергових чи позачергових, виборах. Нижче - текст від одного з наших колєґ, Rude. Прохання оцінювати його не за епістолярні чи якісь лінґвістичні прийоми чи їхній брак, а за думки, що їх тут викладено. Надто, що це - дебют автора на ЛО.

Автор Rude:
З П’ятим Президентом України нам пощастило. Треба відзначити, несподівано для багатьох пощастило. Він порвав усі рамки умовностей для цієї позиції і цієї посади. Ефективність роботи стала недосяжною, - здригнулася навіть Европа, разом з її законсервованим політичним бомондом. Це враховуючи жорсткий опір практично скрізь.
І все це під час Війни. Але це стало і Перебором. У бундючнім, застоянім середовищі таке було вже - Занадто. Порох випередив час. І це стало помилкою.* Тепер - час аналізу, так би мовити, роботи над помилками. Часу, щоправда, - не дуже багато.
З цього треба почати. Ймовірно, одразу треба залучати політтехнологів і компанії, які роблять таку аналітику, провадять збір даних щодо, наприклад, минулих виборів чи будь-яких інших подій, дають повну розкладку результатів, зазначають причини, чому саме процес закінчився таким чином, а не інакше, і що вплинуло на процес. Плюс, звісно, проґнози.
Це база. Від цього треба відштовхуватися. Але аналітика має бути професійно жорсткою — без віддання переваг будь-кому і без емоцій. Тільки факти. І рекомендації: що з цими даними робити. Треба враховувати - це було вчора (і по три, а сьогодні вже - по п’ять). І це - початок організації процесу. Рутина. Точка відліку.
Тепер потрібна Стратегія. Виразна, зрозуміла, мобільна, гнучка і ефективна. Для всіх, хто залучений до процесу. Її теж розробляють професіонали. Ті, хто працює з інформацією, даними (в тому числі й персональними), засобами та ресурсами. Додатки, зміни, кориґування в перебігу процесу можливі і навіть потрібні, але це стосується деталей.
Стратегія на досягнення мети, поставленої задачі має бути безпомилкова. На додаток до цього хочеться згадати одну деталь. Усі дії мають бути заточені на позитив. Креативність - завжди сильніша за неґатив. Позитивна думка, позитивний посил, будь-яка позитивна дія — сильніші за неґативні. Це доведено. Й це працює. Ми не говоримо про програш, ми говоримо про можливості, які відкриваються в разі виграшу. Якщо треба говорити про Війну - збираємо мітинґ “Мир”. І говоримо про захист, цілісність, неподільність, незалежність всієї України, кожного міліметра Своєї Землі. Про Нову Україну! І т.д. Мінус обертаємо на плюс.
Тепер про Background — підтримку “з повітря”. Інформаційні технології та засоби доставки тієї самої інформації. З перших рук. Особливо від тих, хто має доступ до адекватних джерел. Потрібні фахівці з ІТ-сфери. Їх треба шукати днем ​​з вогнем. Добрих, справжніх. Вони знають що робити з інтернетом. Зараз усе там на 99%. Розкрутка сайтів, реклама, промовшен - все починається і закінчується мережею. Плака́ти на дорозі, в кущах, на будинках - це все добре, але це - вчора. А потрібні навіть не сьогоднішні технології, а - завтрашні. Треба бути на крок попереду противника.
Соціяльні мережі - тут ясно. Максимум завантаження. Скрізь. Це дивляться і бачать, на це - реаґують. Ще раз - позитивного завантаження. Досить плюватися - це не сприймається і не дає потрібного результату. Програма та охоплення авдиторії. Всієї. У тому числі тих, хто любить "Тузик", пломбір по 2.20 і т.д. Це про всі шари листкового пирога. Сім'ї, діти: школярі, студенти; молоді мами й тата, ті, що працюють, і безробітні, хворі і здорові, соціяльно захищені й беззахисні; пенсіонери, самотні чи навпаки - люди популярні. Це про майбутнє і про перспективи. Це - про повагу виборця.
Бізнес, великий Бізнес і компроміси: без цього - ніяк, і їх (компромісів) має бути багато. Повторюся: ми не говоримо про втрати, ми говоримо про досягнення мети. Під виборами маються на увазі Правила Гри. Вони мають бути зрозумілі і прийняті. Можуть бути сюрпризи (ми не говоримо про провокації) - і до них треба бути готовими. Це про гнучкість і мобільність системи підходу до процесу, до Гри. Нам важливий результат, звідси питання - хто підраховуватиме цей самий результат? І до цього треба бути готовим.
І ще дещо. COVID - він вже змінив наше життя. Він змінив усе. Не забуваймо про це. Він змінив правила життя, а, отже, й поведінку людей. Це треба врахувати. Як учора, вже не буде ніколи. Це треба прийняти і працювати з цим відповідно. Розрахунки, проґнози, варіянти розвитку ситуації - все як належить. Це - частина великої картини, але не вся. Це просто одна з тем, яка потребує обговорення.

Джерело:
"Лінія оборони"


____________________
* Можливо, це просто невдалий вислів автора і він мав на увазі "це налякало бундючне, застояне середовище".


неділя, 25 квітня 2021 р.

Навіщо Путін стягував війська до українських кордонів

 

Фінська листівка 1939 року


Генерал Петро Процик
ПУТІН НАПАДЕ?
Інетом шириться шквал переможних реляцій на тему "путін дав задню" та турботою про марно потрачені ним кошти. Й невиправданою впевненістю стосовно захищеності України, готовності до відкритого широкомасштабного нападу московинів.
Пропоную тверезо оцінити події березня-квітня 2021 в контексті оборони нашої держави.
1. Чи є напад реальним.
Путін не приховує свого наміру повернутись до клубу вершителів долі світу, скориставшись страхом Заходу перед світовою війною (в чому він переконався, коли цивілізовані країни не встали на захист декларованих цінностей й дозволили потопити в крові визвольні прагнення чеченського народу), починаючи з мюнхенського безпекового форуму 2007 р. успішно й демонстративно підкріпленого шантажом лідерів НАТО в Бухаресті-2008 (коли вони відмовились надати ПДЧ нам й Грузії) й безкарним нападом на Грузію, а згодом й на Україну. В промові для Давосу-2021 він вчергове відкрито заявив Заходу про намір розвязати війну, як той не відмінить санкції.
Якраз воєнна істерія березня-квітня 2021 й мала підкріпити слова й знову пересвідчитись у нездатності Заходу протистояти його експансії. Ну, й примусити президента Байдена й лідерів ЄС до переговорів.
Було зрозуміло, що єдиним реальним об'єктом нападу буде (та й залишається надалі) саме Україна. Як асиметрична (його стратєгія) відповідь Заходу при небажанні йти на поступки.
2. Чи досяг путін своєї мети.
Так. Посадив лідерів Заходу за стіл переговорів й пересвідчився, що НАТО у війну московії проти України не вступить, що "мюнхенська змова.2" є й надалі єдиним постулатом реальної політики Заходу. Що торг можливий. У даному випадку й за рахунок суверенітету України. Й тепер єдиною його проблємою у поверненні України до імперії, якщо те не вдасться зробити без відкритої війни - буде створення приводу до нападу й ситуації, що дозволить йому позірно виправдати агресію перед світом. Ці приводи московія продукує з часу розвалу срср від виправдання територіальних претензій до боротьби з фашизмом й необхідності денацифікації України та теоретичного обгрунтування правомірності застосування для покарання "українських злочинців" своїх правових механізмів.
3. Чи була успішною перевірка здатності московії до проведення стратегічної наступальної операції для знищення України.
Знову так. Московія підтвердила дієвість авторитарної моделі організації влади для досягнення політичних цілей війни, готовність до війни верхів й пасивність суспільства, спроможність держави забезпечити розгортання усіх видів збройних сил й родів військ на театрі війни, їх всебічне забезпечення й керівництво.
У суто військовому сенсі цілі перевірки теж досягнуті.
Путін протестував усі елементи стратегічної операції: необхідні сили і засоби, управління ними, логістику й систему мобілізації, у т.ч, й "добровольців".
Здійснено перекидання військ, озброєнь й матеріальних засобів мало не з усієї території країни (навіть з Східного ВО, відомо про перекидання ртп в Крим із Забайкалля) усіма видами - залізничним, морським, повітряним, своїм ходом. Його масштаби можна приблизно оцінити, якщо мати на увазі, що для перевезення однієї батальйонної тактичної групи залізницею потрібно грубо 60-90 платформ й вагонів (для 50 додаткових бтгр, що перекидались це 3-4.5 тисячі). А для перекидання повітрям парашутно-десантного батальйону - 10-12 літаків Іл-76.
Війська як мінімум трьох армій, двох флотів й флотилії, ВПС, три повітряно-десантні дивізії здійснили практично повний цикл підготовки до бойових дій - приведення до бойової готовності, перевезення, перебазування й марші до районів оперативного призначення, на оперативні аеродроми, створення бойових порядків, розгортання на позиціях ракетних військ й артилерії, тренування в бойових діях, повітряному й морському десантуванні, бойові польоти, видача боєкомплекту й викладка боєзапасу, реальне управління військами. Практично без надзвичайних пригод й втрат.
Висновки. Московія готова до короткої переможної війни проти України. Московія нападе, як тільки створить умови, що убезпечать її від втягування у світову війну. Україна вимушена буде воювати без союзників, але отримуватиме від партнерів зброю, технології, можливо й опосередковану допомогу, як-от постійну присутність в Чорному морі, можливе закриття повітряного простору, взаємодія систем ППО, розвідки, РЕБ та кіберпротидії. Або капітулювати.
Червоною лінією для московії (з путіним чи без) могло б стати надання нам ПДЧ щодо членства в НАТО негайно, а оскільки там нема консенсусу, то рішення Президента Байдена надати Україні статус союзника США поза НАТО.
У Верховній Раді зареєстровано проєкт Постанови із закликом до Конґресу США надати Україні такий статус.
Чи проголосують?

На фінській листівці, внизу - леґендарний фінський снайпер Сімо Хайха (Simo Häyhä) - найкращий в історії снайпер за числом уражених ворогів


 
Британський військовий експерт:
ПУТІН БАГАТО ДОСЯГ, СТЯГУЮЧИ ВІЙСЬКА ДО КОРДОНІВ УКРАЇНИ, 12 пунктів
Ґлен Ґрант, колишній полковник британських військ і радник Міноборони, написав у себе на сторінці:
Повідомлення у ЗМІ про те, що "Путін поступився", треба ігнорувати.
Ось чого він досяг.
По-перше, блокада Азовського моря залишається в силі.
По-друге, він залякав США, примусивши їх прибрати два кораблі з Чорного моря та забезпечивши зустріч на найвищому рівні для Путіна з Байденом.
По-третє, росіяни завжди брешуть, тож не вірте (міністрові оборони) Шойґу, що вони повертаються на бази – значна частина обладнання залишиться.
По-четверте, він просунувся в Арктиці, поки всі дивилися в інший бік.
По-п'яте, він протестував залізницю для великої мобілізації, тут буде багато уроків.
По-шосте, він розгорнув і провів навчання для батальйонів на передовій, включно з підготовкою артилерії та логістики до війни.
По-сьоме, він протестував управління військами в умовах готовності до війни.
По-восьме, він провів навчання з висування важкої авіації та висадки військ парашутами, включно з завантаженням броні, повністю готової для парашутного десантування.
По-дев'яте, він консолідував і провів навчання з висадки нового морського флоту, який зазвичай базується у трьох різних групах ВМС.
По-десяте, він спостерігав за розгортанням військ і навчанням українців.
По-одинадцяте, він зміг оцінити ступінь рішучості політичного класу України.
По-дванадцяте, багато з розгорнутих сил залишаються на місці в готовності до швидкої реактивації, і їх буде покращено за допомогою отриманих уроків.
А що з цього всього вивчили ми в Україні такого, що МИ як в Україні, так і на Заході, швидко змінимо?
Ориґінал аналізу (англійською):
The press reports suggesting "Putin backed down" need to be ignored. What has he achieved. First the blockade of Azov remains in place. Second he intimidated USA forcing them to remove two ships from the Black Sea and to give him a summit with Biden. Third, Russians always lie so do not believe Shoigu that they are going back to bases - much equipment will stay. Fourth he made forward moves in the Arctic whilst all eyes were elsewhere. Fifth he rehearsed the rail system for a major mobilisation, there will be many lessons there. Sixth he deployed and practiced battalion groups deploying to the front line including their artillery and logistics ready for war. Seventh, he rehearsed the C2 ready for war. Eighth he rehearsed the coming together of all the heavy lift aircraft and the parachute forces including loading their armour fully prepped for parachute dropping. Ninth he consolidated and practiced a new marine landing fleet from ships normally based in three different navy groups. Tenth he observed the Ukrainian deployment and training, Eleventh he could assess the strength of resolve of the political class in Ukraine. Twelfth - much of this deployment remains in place ready to be reactivated quickly and will be improved by lessons learned. What have we learned in Ukraine from all this and what will WE both in UKraine and the West change quickly?