Показ дописів із міткою Валерій Залужний. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Валерій Залужний. Показати всі дописи

пʼятниця, 27 лютого 2026 р.

Рашистське вторгнення - це об'єднана спецоперація зовнішнього ворога і внутрішнього

 

Гостомель, 24 лютого 2022. Російський десант.

...Тарас Чорновіл: - Зеленський принципово 23-го числа вніс рішення про введення надзвичайного стану, а не воєнного. Хто при обговоренні цього рішення виступав від партії слуг і кричав у залі: хто не проголосує, той ворог? Я вам назву, хто: Бужанський. Відверто російський Бужанський кричав, що треба вводити надзвичайний стан - боронь, Боже, не воєнний. Я все-таки юрист, я читаю закони. Того дня, 23-го числа лютого, я брав участь в одному етері очно і, здається, в чотирьох етерах по інтернету. Коли я почав говорити про неадекватність введення надзвичайного стану замість воєнного, коли я сказав це в кількох етерах, знаєте, що я почув? Я почув дике хамство. ...Я зрозумів, що це не просто так - це означає, що пішла пряма нагонка. Їм не розказували, чому, – їм просто сказали: коли вам хтось в етерах говоритиме, що потрібен не надзвичайний, а воєнний стан, звинувачуйте його в чому завгодно. Це означає, що влада знала, яке зло вона робить, - знає собака, чиє сало з'їла. Надзвичайний стан вони вводили умисно. Чому, попри це, 24-го відбулася оборона? Та тому, що в нас є народ і в нас є армія. Виявилося, що ЗСУ не виконали, саботували зрадницькі накази Зеленського, не відвели всієї 72-ої. Вона відводилася так повільно, що половина її лишилася на місці. Можливо, Монастирський через те й загинув, що був свідком тих злочинних наказів, адже він не всю Нацгвардію відвів, щось трошки лишив. Залужний не відвів 95-ки від Харкова. А от на півдні в Зеленського відстежили, як могли, - все відвели. Залужний зумів врятувати ситуацію вже для Миколаєва та Одеси, відрядивши туди генерала Марченка. Зеленський, коли трошки опірився й відчув, що вже може собі щось дозволити, - відкликав Марченка, аби той, боронь Боже, ще тоді, весною 22-го, не визволив Херсона, не переправився через Дніпро на другий бік і не пішов на Крим. Тому насправді ми не можемо говорити просто про рашистське вторгнення - це була об'єднана спецоперація зовнішнього ворога і внутрішнього. 24 числа зранку Зеленський, побачивши Порошенка на Банковій і боячись наслідків, був, очевидно, переляканий настільки, що вже не ризикнув щось зробити. Тим більше, вже стало зрозуміло, що не спрацювало. Почався опір, почалася реальна війна, а не просто здача.




Залишки знищеного російського гелікоптера на аеродромі в Гостомелі.

Володимир Цибулько: - Київ став дибки! Переляк, власне, був у чому: Київ об'єднався на оборону, а всередині цього роз'ятреного вулика сидить Зеленський. Єдине, що кияни воювали із зовнішнім ворогом, а цього, внутрішнього, відклали, як то кажуть, до Паски.
Зараз, коли ми аналізуємо дії всіх інституцій, то бачимо, що [саркастично] Баканов спрацював, як ніхто інший.
Олександр Близнюк [сміється]: - Просто на відмінно!
Володимир Цибулько: - За два тижні до російського наступу на Гостомель, тут, на оцій всій прибілоруській території працював російський РЕБ - тут уже зв'язку не було, ледве-ледве пробивалися, щоби потелефонувати, щоб мобільний дзвінок здійснити. Там, де був провідний інтернет, оптоволокно, то там через Wi-Fi зв'язок був, але мобільного зв'язку не було.
Зараз вже точно відомо про інфільтрацію сотень диверсійних російських груп на цю територію. В Гостомелі і в Бучі за три місяці під виглядом будівельників повинаймали квартири. Потім оті “строітєлі" туди під'їхали й пачками - по п'ять, по сім диверсантів - сиділи там по квартирах, чекали відмашки.
Коли це все почалося, прибіг сусід і каже, що був удар по аеродрому Гостомель. Я сідаю в автівку і мчу туди, до частини Нацгвардії. А там - оті пацанята-строковики. Були частково й офіцери, і контрактників небагато, але в основному пацанята-строковики вибігають. Я під'їхав, підскочив до офіцера, кажу: "Чим допомагати? Кажіть”. - “Поки нічим, - каже, - ми справляємося. Скажіть усім, що там десант. Ми зараз відводимо, оточуємо периметр, бо там сидить десант, чоловік 300”.
Я поїхав у бік центру Гостомеля, а там уже корок, тягучка. Я вертаюсь, коли біжать хлопці від свого розташування. Кажу: "Сідайте, куди їхати?" Вони сідають, усілося їх - скільки там, відділення залізло в мою автівку. Їдемо, й один хлопчина на нервах не розрядив автомата й посмалив у мене за вухом. Я стоїчно це витримав, привіз їх, кажу: "Я вас проведу зараз”. – “Ні, - кажуть, - у нас є наказ узяти під контроль селищну раду". Кажу: "Вам допомога треба?" - “Ні, ми справимося”. – “Добре”.
Ну, я собі вже тоді поїхав.
Від'їхав, скотчем заклеїв прострелене вікно та й поїхав на Бородянку. Оце якраз у той момент, повертаючись, я побачив підбитий К-52 - це не ударний гелікоптер, а командний, і кілька цивільних людей коло нього. Потім друзі розповіли:
"Під'їхали СБУ, а там священник УПЦ МП, себто РПЦ, біля вертольота, а пілота вже нема. Відспівує, так би мовити, прикриває груддю! Майно російське на баланс церкви поставив, хрестика вже намалював!"
Гостомель, Ірпінь, Буча - це дуже непрості місця, тут було багато ветеранів АТО і ветеранів спецслужб. І вони всі, це братство ветеранське, чітко змобілізувалися. Запитайте в Ігора Лапіна – він не дасть збрехати. Лапін центр Гостомеля тримав кілька днів. Скільки вони там перебили цієї шантрапи - ви собі не уявляєте. Десь за пару днів після того, як відбили рашистів, я підрихтував машину й поїхав туди подивитися. Я чув, які там ішли бої, але коли побачив, скільки там техніки навернуто - о-го-го! Лапін казав, що їх там було десь бійців 30. Я вам скажу, що з такою ефективністю... Скільки вони там намолотили - це просто неймовірно. Це неймовірно!

Підбита під час боїв за Гостомель бойова машина десанту 31-ї ОДШБр армії росії зі вбитими російськими військовими.

До речі, про підрив мостів. Це ж на свою відповідальність командир бригади, точніше хтось із воєнкомів узяв і підірвав два мости. Вже вдень 24-го бій був в Іванкові, і якби Житомирська бригада з артилерією не підтягнулася, то рашисти б узагалі маршем проскакали й зайшли би прямо в Київ, а так їх затримали на добу. Найголовніше, що десь на 8 годину вечора підтягнулися наші сили до аеродрому Гостомель, і рашистів звідти вибили. Я сидів до другої ночі на вулиці і слухав той бій, бо це дуже коротка дистанція й чути все добре. Потім подзвонили друзі-офіцери і сказали: "Йдіть, хлопці, спати, ми їх уже вибили”.
Але важливе інше. Коли ми згадуємо цей напрямок і як московські попи бігали з хлібом-сіллю, нагадаю, що в Бородянці з 27 числа сидів дехто Царьов - сидів і готувався. Був там теж такий собі шльоцик з Одеси — забув, як звуть, типу політолог. Він був, по-моєму, депутатом міськради, в москві по телеканалах усяких лазив. Словом, їх туди вже шопку зібрали. Там попик російський у Бородянці, то вони там фактично штаб мали в церкві.
Тарас Чорновіл: - Там прямо на парафії відбувалося катування людей.
Володимир Цибулько: - Там оте кодло Царьовське “вишивало” кілька днів. Тобто вони розраховували, що вони вже тут правлєниє Київської області створюють - паралельне, окупаційне. Але що важливо, враховуючи такий загальнонаціональний формат і оті всі прийомчики, що ми їх бачили, бакановська СБУ була сліпа.


Джерело:
Близнюк НАЖИВО












 
"Поклали російський десант у Гостомелі – і вижили. Як обороняли Північ у лютому 2022-го."
Фото, крім першого, - звідси.

четвер, 5 червня 2025 р.

Про свавільні перестановки в ЗСУ, що демотивують особовий склад

 


Генерал Сергій Кривонос: - Дно. Безнадійне дно. Ось така фігня, малята...
Про перестановки у Генштабі, заміну Сухаревського на "Мадяра", два стільці, на яких змушували сидіти Михайла Драпатого, та політику Сирського - розмова з паном генералом на RadioNV.

Ген. Кривонос: - ...Деякі військові, м'яко кажучи, були здивовані, ошелешені цими призначеннями. Коли людей, котрі на тактичному рівні, можливо, добре себе десь показали, ставлять на посади, які потребують оперативно-стратегічного рівня знань, досвіду і вмінь, а я прекрасно розумію, що тих знань і вмінь у них нема, то це, реально, для Збройних Сил печалька.
Роберт "Мадяр" Бровді непогано себе показав на бригаді, то нехай би собі й працював на бригаді, бо питання безпілотних систем – це не питання тільки тактичного рівня, на якому він працював, а тут питання оперативно-стратегічної глибини, до якого пан Бровді ніякого стосунку не має. Я вже не кажу про рівень відповідної освіти, який у нього абсолютно відсутній.
� - Серж Марко написав, теґнувши Роберта Бровді: “Ти вчинив, як погана людина (вжито нецензурного слова), підігравши Сирському, скажу тобі це прямо в обличчя при нагоді”. Можу зацитувати Рустама Мустафаєва, сержанта 47-ї бригади: “Після того, як стало відомо, що справді замінили командувача СБС, востаннє я спостерігав таку сильну демотивацію серед особового складу, коли зняли Валерія Залужного. Вадим Сухаревський - один з тих офіцерів, які мали безпосередній бойовий досвід ще з 2014 року, а не прийшли піджаками з бізнесу чи політики, він створив потужний фундамент для інноваційного роду військ, аналогу якого немає в жодній країні світу, створив не завдяки, а всупереч.”
Ген. Кривонос: - “Мадяр” - це розпіарена леґенда. В людей, які з ним або поряд із ним працювали в Бахмуті, величезна кількість питань щодо його роботи там. Якщо людина змогла себе подати в інформаційному просторі відповідним чином, то це тому, що іншим не було часу цим займатися. Ось в чому проблема. Ми знову, вчергове наступаємо на граблі, вірячи написам на парканах.



� - Сухаревський, коментуючи своє звільнення з посади командувача Сил Безпілотних Систем, написав: “Я пишаюся тим, що мав честь очолювати СБС у перший, найскладніший рік їхнього становлення. Водночас на цьому етапі наші бачення щодо подальшого розвитку СБС розходяться з керівництвом. Вважаю чесним і професійним рішенням у цій ситуації завершити свою каденцію на посаді.” Тепер він є заступником командувача Оперативного командування "Схід". Таке питання щодо пана Сухаревського: чи зрозуіло, в чому розходяться бачення керівництва і колишнього командувача?
Ген. Кривонос: - Звичайно, я розумію, в чому вони розходяться, але я не можу озвучувати цього в етері. Мені дуже жаль, що усунули такого потужного офіцера, як “Борсук”, він же Вадим Сухаревський, який узяв на себе найважчу роботу зі створення нового роду військ, Це достатньо складно, а в умовах війни ще складніше. Я маю досвід створення ПДВ України в мирний час і Сил Спеціальних Операцій вже під час війни, тому я розумію, з чим він стикався, яка була в нього кулуарна війна з певними представниками влади на різних її щаблях. Неможливо порівнювати Сухаревського і “Мадяра”, це абсолютно різні рівні, різний досвід і різне розуміння.
Сухаревський мав власну точку зору. Те, що він не клацав віддано підборами, не значить, що він не мав права на цю власну точку зору. Він Людина і Офіцер з великої літери, таких у Збройних Силах не так і багато. Такі, як він, як Драпатий, можливо, були б майбутнім наших Збройних Сил, але, на жаль, бюрократична система знов перемогла тих, хто хотів її змінити.
� - Поговорімо трошки про Михайла Драпатого. Станом на зараз він перейшов на посаду командувача Об'єднаних Сил ЗСУ. Окремо зазначається, що тепер Драпатий займається виключно фронтовими питаннями. Командувач Сухопутних Сил має дуже багато різних обов'язків. Поясніть.
Ген. Кривонос: - На команду Сухопутних Сил під час війни покладаються три основні функції. Проведення мобілізації у тісній взаємодії з місцевими органами самоврядування, керівниками підприємств, установ - це раз. Друге: оборона Києва. І третє: підготовка резервів. Але, на жаль, коли генерала Драпатого призначили командувати Сухопутними військами, його тут же відправили на фронт - гасити чергові “пожежі” в лапках, які виникли через те, що десь хтось був некомпетентний чи не забезпечений відповідним чином потрібною кількістю зброї, спорядження, навчених людей. І ця помилка повторюється. На початку Великої війни, коли генерал Сирський разом з українським народом, разом з військовими частинами та іншими силовими структурами захистив Київ під керівництвом генерала Залужного, він мусив був залишитися в тилу й готувати резерви для фронту. Натомість його відпровадили на фронт, де він успішно і правильно командував, але питання створення надійної системи бойової підготовки, проведення бойових злагоджень в масштабах військових частин було завалене, бо не було керівника на цьому процесі. Зняли Залужного, поставили на його місце Сирського, поміняли керівника команди Сухопутних військ, але проблема не зникла, тому що команду Сухопутних військ знову намагалися посадити п'ятою точкою зразу на два стільці, а це нереально. Не можна бути і тут, і там, і коли виникають проблеми, вони виникають лише тому, що людина там воює, а тут мусить щось створювати. Це неможливо, і це прекрасно розуміють ті, хто в армії служив на певних керівних посадах. У нас це робиться системно, постійно, а потім ми хочемо, щоб ці люди щось змінювали. А яким чином? Адже він мусить і воювати, й готувати. Навіть якщо він не спатиме по 24 години на добу, він все одно цього не зможе зробити.
Я чекаю, хто буде призначений наступним командувачем Сухопутних Військ і де він буде визначений по своїй посаді. Якщо його знову відпровадять кудись туди на фронт воювати, то ми знову будемо ставити питання, чому рівень підготовки резервів такий низький. Тому що не можна, ще раз кажу, бути однією ср..кою на двох стільцях.

Джерело:


"МАДЯР" ТА ІНШІ. ХТО ВИГРАВ У КУЛУАРНІЙ ВІЙНІ...


Наскільки мені відомо, Драпатий насправді розчарований тим, що його накази постійно скасовує його начальник, генерал Фантастичних новин, Головком (командувач Збройних сил України/ЗСУ), Сирський.
Наскільки мені відомо, відставки Драпатого ще не прийнято - або принаймні не прийнято станом на 22:00-23:00 минулої ночі, але Сирський та його друзі (Генеральний штаб України) дуже її чекають.
...бо, знаєте, Драпатий - це одні проблеми.
Уявіть собі:
- Драпатий, цей сучий син, наважився наказати реформувати систему навчання ЗСУ. Замість того, щоб кожен із понад 30 навчальних центрів навчав новобранців по-різному (і приблизно 50% цих центрів взагалі не навчають новобранців, а відзначаються тим, що їхні командири крадуть навіть їжу), він хоче, щоб усі вони навчали новобранців за абсолютно однаковим стандартом. Відповідно, він почав особисто перевіряти їх та звільняти некомпетентних приятелів Сирського.
Просто неймовірно...
- Драпатий також ініціював реорганізацію командної структури ЗСУ: відсторонивши всіх некомпетентних осіб, призначених Сирським та його приятелями, щоб вони нічого не робили, «командуючи» різноманітними «стратегічними» та «тактичними» групами військ, він почав групувати бригади з подібною підготовкою в трупи та призначати перевірених командирів бригад їхніми командирами.
Супер обурливо...
- Драпатий припинив практику Сирського розпаду бригад шляхом відокремлення їхніх батальйонів та передислокації їх у зовсім інші сектори, щоб латати лінію фронту.
Як він насмілився...
- Щоразу, коли Драпатий – і це справді ганебно, нічого більше – брав на себе командування над тією чи іншою ділянкою лінії фронту, російський наступ різко зупинявся. І навпаки: щоразу, коли він припиняв це робити, російський наступ відновлювався.
Огидно, чи не так...
...але зачекайте: знаєте, що в цьому всьому найкраще?
Рішення про долю Драпатого тепер прийматимуть українські соціальні мережі.
Та годі вже терти очі: це не помилка, а проста правда.
У Києві останнє слово не за Сирським, не за Зеленським, а за «радником президента» Зеленського, Єрмаком, без якого Зеленський не може зав’язати шнурки. І, ну, спосіб прийняття таких рішень Єрмаком простий: або він призначає одного зі своїх улюбленців (включаючи членів родини), або моніторить соціальні мережі кілька днів, перш ніж прийняти рішення. Якщо соціальні мережі підтримують одне рішення, то він наказує Зеленському діяти саме так; а якщо соціальні мережі, наприклад, проти Драпатого, то відставка Драпатого буде прийнята.
...що також є причиною того, що «офіційному Києву» потрібні дні, щоб «вирішити»: Єрмаку потрібно кілька днів, щоб буквально «зібрати дані».
Тепер я міг би продовжити описувати «враження» – передусім: величезне розчарування – командирів бригад та батальйонів ЗСУ щодо надзвичайно некомпетентних Сирських та Приятелів, які змусили Драпатого подати заяву. Додавши, що деякі вважають, що якщо Драпатий впаде, вся надія втрачена. Але я не маю наміру доводити вас до відчаю.
Крім того, я не погоджуюся з такими голосами: ні, Сирський та Приятелі не є «офіцерами радянського зразка». Особливо за сталінських часів, «ЧЕКісти» давно б відвезли їх на вокзал…
…”
Tom Cooper
З Тг-каналу Путч

 

ДРАПАТИЙ Михайло Васильович
Народився 21 листопада 1982 року в м. Кам’янці-Подільському Хмельницької області.
Після закінчення середньої школи став курсантом Харківського інституту танкових військ ім. Верховної Ради України.
Завершивши навчання у 2004 році, лейтенант Михайло Драпатий почав службу в 72-й окремій механізованій бригаді (пункт базування – м. Біла Церква Київської області).
Відомий як один із командирів, що керували звільненням правобережжя Херсонщини у 2022 році.
Лицар орденів Богдана Хмельницького та «Народний Герой України».
На початку Антитерористичної операції на сході України Михайло Драпатий (позивний «Рубін») був майором і командував 2-м механізованим батальйоном 72-ї бригади. 9 травня 2014 року батальйон увійшов у Маріуполь Донецької області, щоб звільнити заручників, яких у відділку міліції
утримували проросійські бойовики. Відео з БМП Драпатого, яка прориває барикаду на міській вулиці, стало вірусним в інтернеті.
4-7 серпня 2014 року майор Драпатий очолював ударну групу 72-ї бригади, яка вивела українські підрозділи з-під ракетно-артилерійського вогню з території рф, оточені в районі Ізварине – Червонопартизанськ (нині Вознесенівка) на Луганщині. Подолавши з боями понад 160 км з «Ізваринського
котла» в прикордонній смузі в район Солнцевого на Донеччині вийшли підрозділи 72-ї, 79-ї, 24-ї, 51-ї бригад, 3-го полку спецпризначення та прикордонники на понад 30 одиницях техніки. Втрати 72-ї бригади під час виходу з оточення становили двоє бійців.
Після відпочинку батальйон Драпатого повернувся в зону бойових дій у район Волновахи. Сам командир одержав звання підполковника та був зарахований на навчання до Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського. Згодом він перевівся на заочну форму навчання і як начальник штабу – перший заступник командира 30-ї окремої механізованої бригади повернувся в зону АТО, де виконував завдання до кінця літа 2016 року.
17 жовтня 2016 року Драпатий отримав нову посаду – командира 58-ї окремої мотопіхотної бригади ім. гетьмана Івана Виговського (м. Конотоп Сумської області), яка тоді воювала в Авдіївці та Ясинуватському районі Донецької області.
У червні 2017 року підполковник отримав ступінь магістра оперативно-тактичного рівня, а вже в липні керував діями 58-ї ОМПБр в районі Бахмутської траси (Кримське, Новотошківське і Новозванівка Луганської області).
Чергове військове звання полковника Михайло Драпатий одержав достроково – у квітні 2019-го. У серпні того ж року він залишив 58-му бригаду та розпочав дворічне навчання на факультеті оперативно-стратегічного рівня НУОУ ім. І. Черняховського.
Під час церемонії випуску 18 червня 2021 року посол Великої Британії в Україні Мелінда Сіммонс нагородила Михайла Драпатого перехідним мечем королеви Великої Британії як найкращого випускника оперативно-стратегічного рівня підготовки.
Відтак полковник Драпатий був призначений заступником командувача військ оперативного командування (ОК) «Північ» з підготовки.
Одночасно з основною посадою в серпні 2021-го Михайло Драпатий відбув у розпорядження командувача Об’єднаних сил ЗС України як заступник з підготовки військ. У цьому статусі він зустрів повномасштабне вторгнення російських військ у лютому 2022 року.
Незадовго до того, у День Збройних сил України, Михайло Драпатий одержав звання бригадного генерала.
17 березня 2024 року бригадний генерал Драпатий був призначений заступником командувача військ ОК «Південь» Сухопутних військ ЗСУ й очолив оперативне угруповання військ (ОУВ) «Південь» (з 15 червня – ОУВ «Каховка», з 30 вересня – ОУВ «Кривий Ріг»).
Війська Драпатого зупинили наступ російських окупантів на Кривий Ріг, контратакували та просунулися вглиб оборони противника на відстань 6–23 км, звільнивши низку населених пунктів Херсонської та Дніпропетровської областей.
ОУВ «Каховка» брало участь у Херсонській наступальній операції (29 серпня – 12 листопада), а з жовтня частини генерала Драпатого під назвою ОУВ
«Кривий Ріг» входили до оперативно-стратегічного угруповання військ (ОСУВ) «Херсон», створеного для визволення міста.
Після звільнення Херсона та правобережної частини області ОУВ «Кривий Ріг» було розформоване 18 листопада 2022 року.
Далі Михайло Драпатий командував ОУВ «Херсон» в складі ОСУВ «Одеса», доки 12 січня 2024 року не передав посаду полковнику Віктору Солімчуку.
10 лютого 2024-го бригадного генерала Михайла Драпатого призначили заступником начальника Генерального штабу ЗСУ з підготовки.
11 травня йому також доручили керівництво оперативно-тактичним угрупованням військ «Харків», яке в складі ОСУВ «Хортиця» боронило Харківщину від повторного наступу росіян. При цьому Драпатий також залишався на посаді заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
У вересні 2024 очолив ОТУ «Луганськ», зона відповідальності якого простягається від Білогорівки Луганської області до Нью-Йорка Донецької області.
29 листопада 2024 року призначений командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України.
26 січня 2025 року Михайла Драпатого призначили керувати оперативно-стратегічним угрупованням військ «Хортиця».
1 червня 2025 року головком Сухопутних військ у своєму телеграм-каналі заявив про подання рапорту про відставку через нічний приліт по полігону в Сумській області, де розташовувався навчальний підрозділ Сухопутних військ ЗСУ.
3 червня 2025 року Михайла Драпатого звільнено з посади командувача Сухопутних військ ЗСУ та призначено на посаду Командувача об’єднаних сил Збройних Сил України.
НАГОРОДИ:
Хрест бойових заслуг (27 липня 2022) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, вірність військовій присязі.
Орден Богдана Хмельницького I ст. (21.07.2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Орден Богдана Хмельницького II ст. (15.03.2018) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Орден Богдана Хмельницького III ст. (22.08.2016) — нагороджений Указом Президента України № 339/2016, за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій та при виконанні службових обов’язків.
Недержавна відзнака Орден «Народний Герой України» (наказ № 14, 26.03.2016).
Відомча заохочувальна відзнака Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя», вручена 25.11.2017 Міністром оборони України, під час його поїздки в зону АТО.


вівторок, 4 лютого 2025 р.

Справа генералів: Офіс президента бере заручників

 

Лондон, 7 грудня 2024
ОПа бере заручників
Ігор Лапін: - Вони сьогодні взяли, умовно кажучи, першу групу полковників і генералів у заручники, аби ті дали покази у справі Залужного. Як я вже розповідав у себе на етері і Юрій Луценко розповідав, справу проти генерала Залужного порушено 11 квітня 2022-го року, тобто щойно Київ відбили, вони вже порушили справу проти Залужного за здачу Півдня! Юрій Луценко в мене в етері називав номер кримінального провадження й дату порушення цієї справи. Мало того, він повідомив, що в цій справі допитано близько 500 людей.
Приїзд Залужного до Києва разом із прем'єр-міністром Великої Британії Стармером увінчався черговою бесідою в Єрмака, де Залужному знову робилася пропозиція йти під номером один від партії зелених. Також була розмова Залужного і Умєрова, якраз таки в цьому ключі, що Валєра, соглашайся, іначє будут сажать пацанов. Валєра не погодився – і одразу з'явилася справа генералів. Це заручники на сьогоднішній день, я в цьому не сумніваюся. Хто не бачив цей етер, він називається “Ігор Лапін «СМСка Залужному»”.
...Що стосується Галушкина й оцієї справи генералів. Окрім того, що тут є політичне підґрунтя, тут є чітке порушення законодавства України. Йдеться про бойовий імунітет, який забороняє під час дії воєнного стану робити те, що робить сьогодні зелена команда зі справами генералів і полковників, яких зараз позакривали. Це перший момент.
Другий момент. Наше ДБР із СЗЧшниками не може розібратися! А ви хочете, щоб вони правильно оцінили планування оперативно-тактичного чи стратегічного рівня? Ви собі уявляєте: слідчий ДБР, який втік з “Мукачевського котла”, приїхав у Київ, і він даватиме оцінку! Та вони сьогодні не змогли навіть перенести матеріяли справи щодо полковника Лапіна зі суду першої інстанції в апеляцію - зорганізувати й доправити його справу в суд апеляційної інстанції, і справу перенесено на місяць. На місяць! Це за апеляційною скаргою адвокатів. Тут чиста політика, тут немає нічого спільного з юриспруденцією.
� - А що вони виграють політично?
Ігор Лапін: - Зламати, принизити. Армія, мовляв, не така в нас бєлая і пушистая. Ну і, звісно, дайте покази на Залужного. В них тут багато профітів. Що вони виграють? Вони не розуміють, що вони програ́ють у кінцевому варіанті. Вони ж думають, що вони будуть вічно. А вічно вони не будуть.
Але повертаємося до справи генералів. Як слідчий ДБР може сьогодні оцінити, чи спроможна була бригада з 800 військовослужбовців замість належних 6 тисяч тримати 45 кілометрів замість належних 15? І головне, з усього-на-всього двома танками, трьома САУ і двома системами ГРАД! Це що, нормально? Це не нормально. І коли сьогодні команда Зеленського розповідає, що генерали "не оцінили обстановки і не вжили достатніх заходів", то я хочу нагадати, що за забезпечення відповідає не генерал - за забезпечення відповідає Міністерство оборони. А щодо “вжиття заходів” і оборонних споруд, то за місяць до вторгнення в Харківську область президент Зеленський персонально разом із Содолем та головою ВЦА області інспектував укріплення і назвав їх “потужними”. В медія повідомлень про це ви побачите багато: вторгнення було 10 травня, а вони 9 квітня, здається, робили цю інспекцію по харківських рубежах і сказали, що все нормально, все ОК з оборонними спорудами. А сьогодні говорять, що генерали чи полковники “неправильно оцінили обстановку”. Я розумію, якби їх обвинувачували в корупційних злочинах - типу вкрав, продав, це зрозуміло було би. Але судді, які виходять до нарадчої кімнати й повертаються з ухвалою про заставу за бойового офіцера в розмірі 90 мільйонів, - це в які ворота лізе?! Йдеться про справу 155-ї бригади. Вдумайтесь. За законом України, за тяжкий злочин застава 900 тисяч. А якщо суддя виходить за ці межі, ну, там 900 з копійками, то він має це мотивувати. Що треба вказати в мотивації? Що ця сума є реальною для того, кому ти її присуджуєш. А ти з чого виходило, опудало болотне, коли ти присудило бойовому генералові 90 мільйонів? З того, що в тебе керівником при написанні диссертації був Татаров? З чого ти виходиш, коли ти Галушкину присуджуєш 5 мільйонів, а потім взагалі арештовуєш? Коли ти їх береш під варту, чим ти рахуєш гроші? Тим, чим Зеленський на роялі грає?
От тому це є чисто політична справа. Армія в нас, мовляв, не бєлая, армія в нас не пушистая. І взагалі вони не так помирали, як казали Арестович і Безугла. Ну, не так наші солдати красиво померли на камеру, як міг би померти Арестович. Оці всі помиральники за Крим 2014-го, яких прославляє Зеленський - якби він тоді був президентом, пам'ятаєш, “ми б усі померли за Крим”. Так ось, справа генералів присвячується помиральникам за Крим Зеленського. Бо це якраз і є чиста політика, з юриспруденцією це немає абсолютно нічого спільного.
Ну, й на завершення хочу сказати слідчим ДБР: хлопчики, документуйте вказівки Офісу президента. Документуйте, що саме вони вам дають ці вказівки. Чому? Бо це буде ваше алібі й угода зі слідством. Бо за законом України, свідоме притягнення до відповідальности невинної особи, а бойовий імунітет якраз і забороняє це робити, є злочин.

Джерело:
⚡️ЛАПІН: 500 людей вже допитали - з генералів вибивають покази ПРОТИ Залужного! ОП мстить за відмову


100% не отримав Єрмак від Залужного, чого хотів!
Юрій Луценко: - Чому справа генералів відбулася саме зараз? Річ у тім, що за декілька днів до цих трагічних для ЗСУ подій, відбулася інша подія, нібито позитивна для України: в Україну приїхав прем'єр-міністр Великої Британії для зустрічі з президентом та іншими особами. А супроводжував його, згідно з протоколом, посол України генерал Залужний. Після завершення візиту Залужний як людина підпорядкована МЗС і президентові залишився в Києві. І, за моєю інформацією, в нього відбулася двогодинна зустріч з Єрмаком, де йому ще раз наполегло пропонували те саме, що й під час поїздки Єрмака до Лондона, коли Єрмак отримав одкоша. Але зараз Залужному знов настійливо говорили: “Ти маєш повернутися до зеленої команди, щоб очолити її список у Верховну Раду, і потім ми тебе призначимо прем'єр-міністром". Щоправда, в мене як людини з непоганим почуттям гумору одразу питання: а на холеру очолювати чужу партію, щоб стати прем'єр-міністром? Ти можеш свою очолювати і стати прем'єр-міністром! Якщо ти так зробиш, то ти будеш прем'єр-міністром, а якщо ти...
Ігор Лапін: - То будеш Шмигалем.
Юрій Луценко: - Тобто ти ним будеш недовго. На холеру рятувати тих, хто повністю...
Ігор Лапін: - Деґрадували, я так вважаю.
Юрій Луценко: - ...якщо можна рятувати країну й робити те, у що ти віриш. Коротше, розмови не вийшло й цього разу. Я не був там, з оточенням Валерія Федоровича не спілкувався, але знаю тільки одне - що Єрмак не отримав того, чого хотів.
Ігор Лапін: - Так. Я зараз доповнення скажу. Друзі, 100% не отримав Єрмак того, чого хотів. 100%. Не буду навіть казати, звідки знаю. Єрмакові відмовили. Не 99%, а 100%. Зараз у пресі, у всіх дотичних телеграм-каналах, інформаційних аґенціях, марафонах, блоґах, що мають стосунок до влади, вони розганяють історію, буцімто вони домовились, і народ реально починає переживати. Друзі, кажу ще раз: ніфіга в них не вийшло! Просто заспокойтеся.
Юрій Луценко: - Якраз з кінця минулого тижня я зліг в лікарню із серйозним вірусом і холерою, яка тут гуляє по всій Україні, й тому було не до інтернетів. Але точно знаю, що Єрмак отримав відмову.
Далі на вихідних, у посла Залужного було декілька зустрічей із чинним міністром оборони, який виступав як… переговорник. Так, переговорник, назвімо це так. Суть зводилася до одного. Тут якраз я вже знаю, бо ініціятивно зателефонували з того боку: "Валєра, ти должен ім сказать «да», іначє начнут сажать пацанов."
Ігор Лапін: - Тобто ми беремо в заручники військових, якщо ти не скажеш «да»?
Юрій Луценко: - Поки ти не станеш заручником «зеленої команди» для того, щоб врятувати їх на виборах.
Далі на понеділок, якщо не помиляюся, чи на вівторок була запланована зустріч Залужного із Зеленським. Він прочекав декілька годин в Офісі, але потім повідомили, що зустріч скасовано. І на цьому посол благополучно полетів виконувати свої обов'язки в Лондоні. Буквально через декілька днів прилетіла анонсована “відповідь”, про яку його попереджували: почали брутально, цинічно, демонстративно, беззаконно арештовувати і організовувати шоу та інформаційний дискредитаційний супровід щодо трьох генералів. Для початку. Чому я кажу "для початку"? Тому, що давно вже не секрет, і ми з тобою про це декілька разів говорили, що на фініші все зрозуміло. Уже давним-давно, майже три роки, в Україні існує кримінальне провадження за Південь. Я коли побачив номер справи й дату... Мене важко сильно здивувати, але я був дуже сильно здивований: 11 квітня 2022 року заведено кримінальну справу з прицілом на Залужного.
Хочу нагадати, що 11 квітня 2022 року були очищені вже не тільки Київщина і Чернігівщина, але це був вихід ЗСУ на кордони Сумської області. Ворог був повністю вигнаний з півночі нашої країни. І от саме в цей день керівні щури СБУ, якою тоді ще лейтенант керував, і керівні щури ДБР, незмінні до сьогодні, повернулися зі Західної України, де вони сиділи в "Мукачевських котлах", приїхали в уже безпечний Київ, пішли на нараду на Банкову й отримали вказівку порушити справу, яка в перспективі розгорнеться проти Залужного.
Читаю, про що вона. Це пише сама прокуратура у відповідь народному депутатові: “Кримінальне провадження має перевірити факти можливої недбалості… Знайоме, так? ...військових, службових осіб... Щось нагадує, правда? ...під час оборони Півдня, яка полягала у невжитті достатніх та ефективних заходів для відбиття можливого наступу противника.” Фактично один в один те, в чому звинувачується трійка генералів харківського напрямку! Наступна позиція, щодо “невжиття заходів”: оці службові особи, виявляється, це робили “шляхом незабезпечення належної оборони та унеможливлення швидкого просування російських окупаційних військ вглиб материкової території України.” Три роки слідство ДБР намагається придумати, як же зробити так, щоби зробити крайніми за непідготовку до війни військових, а не їхнє політичне керівництво!

Продовження розмови І. Лапіна та Ю. Луценка - див. відео:
🔥ЛУЦЕНКО: Єрмак дві години вмовляв Залужного про послугу! Арешти генералів почалися зараз неспроста