Показ дописів із міткою Розкол Руху. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Розкол Руху. Показати всі дописи

понеділок, 22 грудня 2025 р.

Тарас Чорновіл про загибель батька - відверто

 


В'ячеслав Чорновіл і Геннадій Удовенко


� - Моє шанування, пане Тарасе. Чи був Геннадій Удовенко якось причетний до вбuвства В'ячеслава Чорновола? Багато версій, чув різне, а правду знаєте Ви. Дякую за відповідь.
Тарас Чорновіл: - Нема ніяких версій. Заяви в 1999 році, що Удовенко нібито міг бути причетний до вбuвства,- це абсолютна брехня, що була викрита відразу ж, і самі автори цієї брехні потім просили пробачення й більше її ніколи не повторюють. Зараз полізло дуже багато так званих популяризаторів історії - Алфьоров* почав, а за ним пішли інші. Серед них є й дуже добрі, але більшість - це настільки примітивно! Якісь Новоселецькі etc. - це абсолютно третєсторонні, нікому не відомі й непоінформовані люди, вони ґуґлять якусь інформацію і пишуть дурню. Я навіть бачив, що в описі до відео чи в дописі того Новоселецького чи як його там, написано щось на кшталт “шукаємо автора текстів, їх буде читати наш ведучий”.
В'ячеслав Чорновіл - один з батьків української незалежности, і про нього зараз так чи інакше згадують. Усякі шахраї, дрібні заробітчани ґуґлять і надибують, напевне, оту пресконференцію 1999 року, що її влаштували розкольники Руху - Євген Жовтяк, здається, Василь Червоній та Юрій Костенко. Була вона під час президентських виборів, і вони оббріхували Геннадія Удовенка, який був тоді проти їхнього Костенка, - то була стовідсоткова брехня, запущена один раз, прожила вона не більше, як 3-4 місяці, а коли вже пройшли президентські вибори, про це взагалі перестали згадувати, навіть думки такої не було, надто відверте було оббріхування.
Щодо аварії, в якій загинув В'ячеслав Чорновіл, - як вони їхали? Стосовно цього, до речі, питання швидше до Андрія Ніцоя. Його дружина Лариса Ніцой дуже відома, все Порошенка обливала брудом, як могла. Чомусь Зеленського з його русифікаторською політикою вона не рухає, навіть не пікає, а от Порошенка хаяла. Гадаю, ці люди мають дуже недобру зав'язку.
Так от, питання до Андрія Ніцоя. Він був дуже дрібним реґіональним працівником Руху в Кіровоградській області. І тут раптом, під час розколу Руху, його товариш Анатолій Ревенко очолює основну обласну організацію, а він [Ніцой] появляється в Києві, й там його В’ячеслав Коваль, тодішній голова Секретаріяту Руху (теж є питання до нього) терміново ставить головою Організаційного відділу.
Поїздки батька тоді планувалися. Нічних поїздок і нічних переїздів уникали - розуміли, що можуть бути провокації, що це ризиковано, та й самому батькові треба було просто нормально відсипатися. Тому планувалися або поїздки до кількох областей, або з однієї области до другої і вертатися до Києва вдень, а нічне перебування в дорозі відмінили. У поїздках між областями на ночівлю зупинялися в готелях чи в Рухівських активістів, і, відповідно, складався графік поїздок.
Батько тоді мав летіти за кордон - чи то в Америку, чи в Ізраїль, був якийсь візит терміновий. Він мав відлітати, і отже, перед цим не можна було планувати поїздку до якоїсь віддаленої области - він міг би поїхати кудись у Київській області чи до Житомира, не далі, такі речі в них були відпрактиковані. Аж тут Ніцоєві з Ревенком дуже захотілося всунути Кіровоград, і вони його всунули напередодні батькового відльоту.
Ніцой наполіг – їдьмо, мовляв, до Кіровограда, батько погодився, й та його поїздка стала останньою, фатальною. Мабуть, оскільки плани були вбuти, все одно би колись убuли, але не того разу. А тут готувалося - таке відчуття, що вони знали про ту поїздку наперед. Є всі докази, що то була заготовка.
Саму поїздку Ніцой запропонував і поставив у графік ще десь за тиждень. Ще раз кажу: її мали зняти, й тому до Ніцоя є питання.
Що стосується самої поїздки. Вони їхали двома машинами. Річ у тім, що їхати одною було трудно. По-перше, Удовенко був дуже великої статури й міг їхати тільки на передньому сидінні. То ж були не лімузини якісь... Батько теж волів завжди їздити на передньому сидінні. Все одно могли якось розсістися в одній машині, але в останній момент нав'язався Дмитро Понамарчук, і, відповідно, вже стало затісно.
А в Удовенка як в екс-міністра була, відповідно, охорона. У батька був водій. Плюс сам Ніцой ще їхав з ними в тій другій машині. Якби в останній момент не нав'язався був Дмитро Понамарчук, батько з Удовенком могли б їхати разом в одній машині. До речі, й безпечніше би було.
Отже, в тій ситуації було дві машини. Вони їхали до Черкас. Попереду машина Ніцоя - він зі своїм шофером і Удовенко зі своїм охоронцем, а позаду, за ними слідом - машина батька. А після Черкас батькова машина поїхала попереду - батьків водій дуже добре знав дорогу, то вже була добра траса, й він поїхав попереду - випередив, оскільки батькові треба було готуватися до наступної поїздки. А машина Удовенка трохи відстала, відставання було буквально секунд на 40-50. Швидкість на тій ділянці була в районі 100-105 км/год., це перевірено всіма реальними дослідженнями. Спочатку брехали про 180 км/год., чого тільки не брехали... Ні, спеціяльною експертизою перевірено всі моделювання – швидкість була 100-105 км. Для машини Toyota-Corolla з підсилювачами гальм то була абсолютно звичайна швидкість на абсолютно порожній трасі. Ніч була неймовірно місячна, дорога абсолютно суха. Їхали з невеликим перевищенням дозволеної швидкости — дозволено там було 90 км/год., й тому розказувати, що те перевищення було причиною аварії, - повна дурня.
Отже, попереду їхала батькова машина. Коли сталася аварія, ті, хто був у наступній машині, - я на суді спеціяльно ставив це питання й так ми підтвердили - вони побачили мить аварії, тобто машина Удовенка вже вийшла з-за повороту. Вони побачили, як раптом загорілися гальмівні вогні першої машини, й почали наближатися до чогось великого, чорного... Вони доїхали туди за 40-50 секунд від моменту аварії.
Аварію було підлаштовано, перехоплення КамАЗом було вчинене тільки з розрахунком на те, що батькова машина йтиме попереду. Чи мав до того відношення хтось із тих, хто був у машині з Удовенком і трохи відстав? На тім і будувалося звинувачення проти Удовенка, яке є повна абсолютна брехня. Удовенко неймовірно поважав Чорновола, просто неймовірно. Він був дуже далекий від такої, знаєте, живої, жвавої політики, але він тоді їздив із Чорноволом у ті політичні поїздки. Він максимально захищав Чорновола від заколотників, він після нього прийняв Народний Рух України й певний час пробував його зберегти. Він не витягнув тієї роботи, тим більше, що то все-таки була опозиційна діяльність, а він до неї був не готовий. Врешті-решт він відмовився від головування в Русі.
Він дуже гідно поводився, й повага до нього безумовна.
А оті оббріхування виникли в дуже короткий період, фактично навесні, до червня 99-го року, а вже восени, після президентських виборів їх навіть не пробують цитувати і згадувати. Ще раз: те, що ви про це згадуєте, є ознака того, що назовні вилізли оці тупі поширювачі історії, яку переписують усякі Новоселецькі. Оце все та дурня, яку я рекомендую не слухати й не читати, тому що там не справжня історія - там набір різних фейків і чуток. Ті тексти пишуть люди, дуже далекі від усіх цих питань і справ.

Джерело:
Чорновіл ВІДВЕРТО
20 грудня 2025
________________
* Олександр Алфьоров, чинний голова Українського інституту національної пам'яти.


субота, 7 грудня 2024 р.

Тарас Чорновіл відверто

 

Співголови Руху на III всеукраїнських зборах НРУ. Київ, 1992 рік

� - Пане Тарасе, в мене запитання щодо однієї з найяскравіших постатей в українській літературі та політикумі ХХ століття Дмитра Павличка.*
Тарас Чорновіл: - Я тут буду вам відразу суперечити, дуже навіть суперечити. Я не сприймаю таким Дмитра Павличка, я сприймаю його як рідкісного мерзотника й негідника, якого я знав особисто. Рідкісного негідника. Абсолютно. Причому такого, знаєте, комуністичного прихвосня, який руйнував Рух ізсередини і врешті-решт був причетний до його руйнації, якою був розкол.
� - Хто не чув пісень на його слова «Від двох кольорів” до “Україно, моя Україно»...
- Слухайте, ну, він талановита людина, хто сперечається? Щоправда, він першу половину свого життя присвятив прославлянню Лєніна, комуністичної партії, обливанню брудом бандерівців. Він обхаював Шептицького - пригадуєте епічну бридоту, мовляв, сидить Шептицький десь із якимись гітлерівцями - такий бридкий, гидотний маразм совєтський у стилі “Посту імені Ярослава Галана”**. Більшість тих, хто [нерозбірливе слово] тоді піддалися компартії, не опускалися до того рівня, до якого опустився Павличко, тому в мене ніколи не було поваги до нього.
Так, він зумів написати кілька дуже гарних віршів. Реально кілька, й ці вірші дуже добре “підняли”, інакше ми би про них і не знали, вони би потонули в тому його комуністичному лайні з Лєніном, “диханням партією” тощо, якби не дуже хороші виконавці, котрі їх “підняли”, і якби не прекрасна музика.
� - Він був одним із соратників вашого батька.
- Павличко ніколи не був соратником мого батька. Він був людина, яка воювала проти В'ячеслава Чорновола, як осатаніла. Він усіма силами боровся проти Чорновола на президентських виборах, руйнував єдність Руху щодо підтримки кандидата від Руху Чорновола. Казав, ніби більше підтримує Юхновського, а насправді був в обозі в Кравчука і працював на Кравчука, аж гай гудів.
� - Він брав безпосередньо участь у проголошенні незалежности України.
- Так, брав - як, зокрема, депутат Верховної Ради. Рух тоді був розширений, розмитий, і завдяки цьому він пройшов у Верховну Раду.
� - ...а згодом став надзвичайним та повноважним послом України в Республіці Польща. Як складалися його стосунки з В'ячеславом Чорноволом, як ставились до нього ви, саме як до людини, поета чи політика?
- Верховна Рада була обрана ще за СССР, у 1990 році, і там була комуністична група 239. Компартію скасували, а комуністи лишилися. Перемалювавшись, вони все одно залишилися тими самими комуністами. Це був, напевне, найретроградніший парламент з усіх республік, принаймні, европейської частини СССР. На росії і в Білорусі були багато кращі парламенти. І В'ячеслав Чорновіл виступив з ініціятивою: він наполягав, що ця Рада не має права на існування, бо її обрано в іншій державі. Як може комуністична Верховна Рада совєтської республіки бути парламентом в незалежній Україні? Незалежність проголошено, отже, треба терміново проводити нові вибори парламенту.
Я дуже добре знаю, яка була політична обстановка в той період. Комуністів не сприймали ніде. В разі проведення нових виборів, ми б дістали парламент, який Кравчука примусив би жити в зовсім іншій реальності. Ми б мали можливість дістати неймовірний прорив. Україна могла би стартувати так само, як сусідні европейські держави - як Чехія, як Польща.
Павличко, Черняк, Юхновський тощо з усіх сил тоді кричали: “Ми не дамо Чорноволові розігнати нашу Раду!” І ця Рада, і Народна Рада в ній, демократична, працювали, по суті, на підтримку Кравчука. Тому нічого доброго я сказати не можу.
От в республіці Польщі він виявився непоганим послом, поводився адекватно. Пригадую, ми туди приїжджали, коли він там був. От там усе ніби було більш-менш. А щодо стосунків Павличка з Чорноволом, він - один з організаторів заколоту в Русі на замовлення Кучми, спрямованого на розкол Руху. Саме Павличко - один з головних організаторів розколу Руху, найпомітніших, найбільш демонстративних. Тому моє ставлення до Павличка як до людини - я вважаю його кінченим негідником; як до політика - я його вважаю провладним авантюристом, який боровся проти певних демократичних спрямувань; а як поета - я просто дуже добре пригадую його советську поезію, де прорвалося буквально кілька чудових віршів, та це не привід для того, щоб говорити про нього як про найяскравішу постать в українській літературі. Ось таке моє ставлення, воно, мабуть, вас розчарувало. Я вважаю його рідкісним мерзотником.
⚡️
�: - Чому В'ячеслав Максимович Чорновіл не виставляв своєї кандидатури на президентських виборах 1994 року? ***
- Це був період дуже глибокої кризи в самому Народному Русі України. Це була криза ідентичности. Там проти Чорновола діяли і Скорик, і група поетів, яка ще тоді пробувала розкол вчинити, - так званий “письменницький рух” на чолі з Павличком, Драчем та ін., і “комітет національно-демократичних сил” проти Чорновола.
Таке було замовлення від Кравчука - добивати всіма можливими силами Рух Чорновола. У 98-му і 99-му роках розкол у Русі готували на замовлення Кучми. А Кравчук свого часу які зусилля вклав? Як вони йому прислужували! Мені он учора було питання про Павличка - та я Павличка пам'ятаю тільки як найбільшу погань, жодного доброго слова про нього не можу сказати, що він витворяв.
У 94-му році керівництво Руху, а Рух завжди був демократичною структурою, затіяло політику на стовідсоткову підтримку Кравчука на президентських виборах. Велика Рада Руху офіційно оголосила, що вона буде підтримувати тільки Кравчука й нікого іншого, хай Чорновіл навіть не пробує висуватися. Чорновіл плюнув, махнув рукою та й усе. Зрозумів, що без політичної підтримки, без політичної бази виходити не можна. Він, правда, потім сказав: “Ну, що ж поробиш. Я підписав рішення Великої Ради Руху, не мав іншого виходу, демократичне правило - маєш скоритися більшості”. Але сам пішов і проголосував за Ланового, який тоді висувався. Правду кажучи, Лановий теж не завжди виповнював сподівання, а потім, з часом, пішов такий голий популізм… Але менше з тим. Тоді він справляв враження чогось перспективнішого, хоча шансів у нього не було. Рух повністю поставив на Кравчука. Вже згодом, коли їхня ставка на Кравчука програла, отоді Чорновіл трошки почав із цим усім наводити порядок, а до того це було неможливо. Рух був демократичною організацією, в якій, на жаль, узяли гору популісти. Навіть не популісти, а просто продажні, прокравчуківські.
Отже, відповідаючи на питання, чому Чорновіл не виставляв своєї кандидатури 94 року, - тоді можна було би вклинитися, але для цього треба було, щоби була єдина бойова структура Руху. А проти Чорновола в Русі велися такі заколоти, що це було неможливо.
Та ж сама історія була на початку 1992 року, коли, після референдуму про незалежність, Чорновил поставив просте питання про те, яким чином Україною керує парламент, обраний в іншій державі, в СССР, і добивався розпуску Верховної Ради і обрання нового парламенту. Кравчук був у паніці, але він не міг нічого зробити. Комуністи боялися навіть пікнути. Всі були готові на це піти, і Кравчук був би номінальним президентом при демократичному парламенті. Знаєте, хто це зламав? Пригодовані Кравчуком. Він їх тоді тупо пригодовував. Автомобілі їм продавалися за старою ціною. Більшість депутатів жили тоді в готелі “Київ”, і найогидніша була історія, коли спеціяльно для цих вірнопідданих - просто інші туди не пішли - в підвал готелю “Київ”, у технічні приміщення звезли, ну, не те, що секонд-генд, а якісь залишки того, що колись завозилося для компартії, - якийсь одяг, джинси тощо, адже компартія жила з інших магазинів. І от це все звезли туди. У великі ящики, корита це все сипали й дали можливість це набрати, розкупити за якусь символічну ціну, як у секонд-генді, мало не за копійки, депутатам, які жили в тому готелі, втім могли прийти будь-хто з депутатів Верховної Ради. Кажуть, вони як свині в тому порпалися й дякували Кравчукові за те, дозволив їм за копійки джинси купити чи футболку з якимсь написом. Це щоб ви розуміли, як усе, на жаль, продавалося, - не тільки 2019-й, але й 1991-й був роком продажу України за дуже-дуже дешево.
І от ці люди, саме з Народної Ради виступили проти Чорновола; пригадую, як Черняк кричав: “Я розвалю цю Народну Раду, якщо тут хтось послухається Чорновола й піде на ці вибори! Ми не допустимо виборів, наш президент Кравчук!”. Це щоб було зрозуміло, яка тоді була атмосфера. А потім люди почали ставити питання, а чому Чорновіл не зробив того чи того, - тож маєте відповідь, чому не зробив. До речі, він любив отакий віршик повторювати, одне жорсткіше слово я в ньому замінив:
В нас політика така:
Обираєм Кравчука,
А за те, що дупа гола,
Проклинаєм Чорновола!
Отак воно діяло. Так воно й зараз щодо Порошенка діє - саме так. Отака історія.


* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *
PS. Щодо дискусії чи, радше, сварки, що розгорілася в коментарях до цього допису****.
Частина коментарів цілком очікувані й нічим не переконливіші від провербіяльного "сам дурак".) Зокрема, очікувані інсинуації, большевицькі за змістом і лексикою, щодо мотивів Тараса Чорновола. Характерно, що їх автори чомусь не наважилися адресувати своїх інсинуацій безпосередньо п. Тарасові на його ютуб-каналі "Чорновіл ВІДВЕРТО". Що, слабо, панове?)
Свого часу Олег Манчура написав про те, хто і як усунув Чорновола з посади керівника фракції ВР, котре усунення було тотожне розколові Народного Руху. Цитую:
"...З 48-ми осіб у фракції його зрадило 30-ть.
Це унікальний випадок навіть для нашої історії.
Коли на трибуні Верховної Ради оголошували про усунення Чорновола з посади керівника фракції – комуністи аплодували стоячи.
І прізвища найвідоміших зрадників таки варто нині нагадати.
В‘ячеслав Кириленко, Юрій Костенко, Роман Зварич, Іван Заєць, Ігор Юхновський, Ігор Тарасюк, Іван Драч, Дмитро Павличко, Володимир Черняк.
Можливо, не усі були свідомими виконавцями замовлення Банкової.
Дехто, ще з совєцьких часів – з гумовим хребтом.
Інші – голодні та аґресивні гієни, в яких текла слина при запаху грошей.
Але, в цьому списку цікаві три прізвища.
Костенко, як еталон самозакоханого гетьманчика.
Кириленко, як дубуватий комсомолець під синьо-жовтим прапором.
Зварич, як втілення ukrainian dream – міністр юстиції без диплому.
Хтось, перегодований клюєвським баблом – зірвався з політичних еверестів.
Хтось має багаторічну місію – заміняти меблі в уряді.
А хтось, от-от, складе присягу народного депутата від «Народного фронту».
«Не так страшні московські воші, як українські гниди».
До скількох ж історій можна припасувати цю класику?
Яка, врешті, є лише прологом до іншого – «українську історію не можна читати без брому».”
Олег Манчура
“Час”, 26.3.2018
Дехто з моїх коментаторів, виправдовуючи розкол Руху, а навіть хизуючись ним, пишуть, що В'ячеслав Чорновіл, мовляв, був такий-то й такий-то і робив/не робив того й того - тому, мовляв, фракція його й усунула. Це є, панове, чисте блюзнірство: якщо усуненню Чорновола "комуністи аплодували стоячи", то є зрада і свідчить про те, що Чорновіл, навпаки, чинив усе правильно. Діям, які ощасливили комуністів, немає виправдання.
_________________
* Джерело: Чорновіл ВІДВЕРТО, Діалог-565/26.11 https://www.youtube.com/watch?v=lEVFzYoQQ1Y
** Збірник статтей, інструмент московської комуністичної пропаґанди (1987) https://chtyvo.org.ua/authors/Zbirka/Post_imeni_Yaroslava_Halana_Knyha_19