Про "держпереворот", гвинтокрил, Єрмака і бутерброди. Генерал Москаль у студії "Еспресо"

Генерал Москаль:

"Я ВАМ ЧЕСНО ГОВОРЮ: ЛЮДИНА НАНЮХАЛАСЯ І СТАЛА НЕАДЕКВАТНОЮ."

Гадаю, ніхто не заперечуватиме, що пан генерал володіє непублічною інформацією й таки знає, що каже!

Антін Борковський: - В мене таке відчуття, що сьогодні в нас генеральська студія. З нами на зв’язку генерал-лейтенант Геннадій Москаль, екс-голова Закарпатської і Луганської обласних адміністрацій, колишній нардеп кількох скликань. Вітаємо вас, пане генерале, у студії "Еспресо" і не можемо не розпитати про так званий "переворот", який на нас насувається 1 грудня, - ну, принаймні, про це нас поінформував президент Зеленський. Що ви скажете про всю цю історію?

Генерал Москаль: - Добрий вечір вам. Ну, перенюхався наш президент, наговорив масу дурниць. [Сміється.] Чим перейти до “державного перевороту”, як він сказав, що “ми з єрмаком їхали на Гуту, на державну дачу в Івано-Франківській області, пиріжків набрали”. Так він би подивився, що за неділю до його приїзду на "Синьогору", Гута закупила харчування та спиртного на 11 мільйонів! Куди ще пиріжків до 11 мільйонів! То він, як то кажуть, перепив [іронічно] - “державний переворот”!

Борковський: - А використання державного гужового транспорту з такими цілями — це взагалі нормально?! Замість фіри — гелікоптер. Це нормальна практика?

Генерал Москаль: - Один гелікоптер [з двох реквізованих янелохом] був з ДСНС, а другий гелікоптер був військовий, МІ-6. Де він мав бути? Він, мабуть, мав бути на Донбасі, де в нас військові дії, в Луганській і Донецькій області. Що він там робив 4 дні? Президент доїдав пиріжки? [Сміється.] Ну, а хтось їв на 11 мільйонів усяких делікатесів, спиртного й тому подібного. Мабуть, свято в Єрмака було дуже пишним.

Борковський: - Не шкодуємо нічого для пана Єрмака, нехай добре відсвяткував ювілей. Але що в нас відбувається з “державним переворотом”?

Генерал Москаль: - Та нема в нас ніякого “державного перевороту”! Ну, слухайте, він дограється, що ще Путін повірить, що в нас державний переворот, і відтяпає, як він відтяпав, коли була відсутня влада, Янукович утік, нового президента ще не вибрали, і ми загубили Крим, загубили частину Донецької та Луганської областей. Ну, який “державний переворот”?! Якщо він так боїться... Ну, вийдуть там хлопці, які воювали, які мають право щось сказати Зеленському, поставлять палатки... В нього страх — страшний! Оце він оцінює, як державний переворот.

Валевська: - Пане генерале, який ефект має сьогоднішня прес-конференція? Народ досить емоційний...

Генерал Москаль: - Послухайте... Щоб сконцентруватись на проблемах газу, нафти, дорожчанні цін на продукти харчування, пальне, опалювальний сезон, чому в нас олія дорожча, чим в Европі, цукор дорожчий, чим в Европі, хліб уже дорожчий, чим в Европі! Оце мав президент сказати, як він буде це вирішувати! А він почав зводити рахунки!

Валевська: - Ну, про хліб він говорив - про бутерброди для Єрмака...

Генерал Москаль: - Ну. послухайте, це ж прес-конференція для загалу українського! Обізвати і навішати ярликів на Бурбу, який хотів провести блискавичну операцію! На Шустера! Та він ще не родився, коли Шустер був кореспондентом Радіо Свобода в Афґаністані! На Гордона, на Бутусова, який входить у десятку символів нації — правдивих кореспондентів, і тому подібне. На Михайла Ткача! На Ахметова!

Валевська: - Можемо зараз побачити цей фраґмент перепалки з Михайлом Ткачем, який і оприлюднив це розслідування, де літали на гелікоптерах у державну резиденцію.

Потік свідомости Зеленського, дослівно:

Михайлові Ткачеві: - Я маю повне право іноді відпочивати. Завдяки вам для мене більше немає місця в Києві, де я можу відпочивати.

Михайло Ткач: - І це правильно.

Зеленський: - Це неправильно. Я жива людина і маю право. Це неправильно, Михайло, і маю право на особисте життя. Завдяки вам мої діти нічого ніде... майже ніде не святкують. Не святкують. Завдяки вам в принципі людину, якій було 50-річчя, 21 числа. Вона не винна, що це в цей день, правильно? Йому було 50 років. Він відмовився святкувати в цей день. В п’ятницю після роботи я зі своєю сім’єю, на що маю право, повне право, полетів на 1 день відпочити. На 1 день! Так постраждала наша держава [пародує, здіймає руки вгору], що 1 день я вирішив відпочити! Я сів в гвинтокрил, гвинтокрил, цей... сів і полетів...

Михайло Ткач: - З Єрмаком?

Зеленський: - З Єрмакооом! [нерозбірливо] речі, а в речах були бутерброди. І з бутербродами, з Єрмаком.

Михайло Ткач: - Мене тільки Єрмак цікавить.

Зеленський: - І з Єрмаком і без бутербродів, бо вас це не цікавить, я полетів в Гуту.

Борковський: - Пане генерале, можете оцінити теперішню ситуацію розмови президента з Ткачем?

Генерал Москаль: - Ми вибрали [нерозбірливо], щоб він по 4 дні відпочивав у Гуті, як встановив Михайло Ткач своїм власним розслідуванням. Хто йому не дає відпочивати?! Він має державну дачу в Кончі-Заспі - здорову. Хотів виселити там всіх порохоботів, які там рядом були, наїхавших з Донецька, “любих друзів” Ющенка, але це йому не вдалось, і цю дурну ідею він [облишив]. Дратувало його, він рано бігає, порохоботи і “любі друзі” дивляться [сміється] на нього з вікна. Слухайте, якщо в нього мета — відпочити за державний рахунок, він успішно з цим справляється. А з економікою, фінансами, життєзабезпеченням людям їхнього життєвого рівня — в нього нічого цього абсолютно не виходить.

Валевська: - Пане генерале, який буде кінал у цього кіна?

Генерал Москаль: - Фінал? Ну, ви ж самі бачили: кругом в нього — одні вороги. Послухайте, одні вороги — і він з ними воював протягом 5 з половиною годин. Та не буде ніякого “державного перевороту”! Ну, прийдуть мітинґувальники — так приходили й ніхто не робив навіть за Януковича! Коли в грудні [2013 року] розставили палатки, ніхто не кричав в адміністрації [тодішнього] президента, що в Україні державний переворот! Ну, послухайте, я вам чесно говорю: людина нанюхалася і стала неадекватною.

Сказано 26.11.2021 на ток-шоу “Борковський & Валевська. Політика”:

Держпереворот, гвинтокрил, Єрмак і бутерброди

https://www.facebook.com/espreso.tv/videos/1186930328501300

з 1:16:00 хв.

"Переворот". З ФБ-сторінки "Баба і кіт"

Прокиньтесь. Кремль розглядає сценарії ракетних ударів і десантування, - Ґлен Ґрант

 

ПРОКИНЬТЕСЬ. КРЕМЛЬ РОЗГЛЯДАЄ СЦЕНАРІЇ РАКЕТНИХ УДАРІВ І ДЕСАНТУВАННЯ.

"� - Які поради ви можете дати Хомчакові, Таранові, секретареві РНБО та ін.?

Ґлен Ґрант: - Зняти генералів і поставити замість них комбатів, які вже брали участь у бойових діях і пройшли Дебальцеве, Іловайськ і залишилися в армії. Міняйте старих генералів. Вам потрібне свіже мислення, молоде мислення, і є 8, 10, 15 молодих офіцерів, у більшості полковників, які впораються значно краще, бо вони молодші і швидше думають, і вони інакше вестимуть солдатів. Це я би зробив першим. А друге — я б зібрав усіх тих, хто пройшов війну і тепер сидить у тилу й нічого не робить. Зібрав би їх у підрозділи, нормальні підрозділи, аби вони могли воювати, як підрозділи, й таких людей — сотні.

...Ворог не піде туди, де ви поставите джавеліни. Ця зброя має бути з людьми, які знають, як її застосовувати. Їх можна швидко пересувати туди, де вони потрібні, це проблема організації. Це інший тип мислення, і в нас залишилися дні, аби над цим подумати. Можливо."

В етері телеканалу Еспресо

Антін Борковський

розмовляв з Ґленом Ґрантом, полковником британської армії у відставці, ексрадником міністра оборони України.

Антін Борковський: Путінське так зване "відведення військ" насправді не означає, що за кілька днів не може повторитися черговий підйом ставок, військова концентрація, кривава провокація і чергова інтервенція. Головне — аби ми були напоготові.

� - Ми розуміємо, що ситуація набуває надзвичайно загрозливих форм. Міністр закордонних справ України Кулеба сказав, що за його підрахунками, приблизно за кілька тижнів Росія вже буде готовою до нападу.

- Так, на кордоні справді дуже багато російських військ. Це без сумніву. І вони тренуються. Навіть те, що ми бачимо на відео, - там дуже чітко видно, що вони відпрацьовують ті навички, які відпрацьовують, коли збираються воювати. І тут питання: чи вони збираються воювати, чи це блеф, а мета насправді інша? Але подивимося, що вони зробили вже: фактично анексували Азовське море, тобто фактично перетворили його на російське море. Це вже факт. Вони знають, що в Азові немає військово-морських сил, тобто море об’єктивно стає російським. Вони ведуть переговори з білорусами, і якщо Білорусь пристане на цю пропозицію, погодившись стати новітньою республікою совєтського союзу, тобто Україна буде оточена з трьох боків, і члени НАТО — країни Балтії — також будуть оточені так, як ніколи раніше. Тож маємо Азовське море і Білорусь — чи цього Путіну буде досить, щоб повернутися додому і сказати: дивіться, чого я досягнув, дивіться, що ми зробили! Я побоююсь, що цього йому може не вистачити і що він планує щось більше. Тут велике питання: чи зможе Захід забезпечити достатньо сильну підтримку України, аби змучити його відмовитися від цих планів?

� - Ми бачимо, як ви слушно відзначили, що Росія реалізовує так зване стратегічне оточення цілої держави — ідеться і про Азовське море, про схід України і, безперечно, про Білорусь. Які можливі сценарії військової інтервенції може застосувати Росія?

- У них величезне поле можливостей: вони мають авіяцію і ракети. Вони напевне не застосовуватимуть і того, й іншого одразу, але вони можуть застосувати ракети, а їх багато, для атаки ... [нерозбірливо] аеродромів і штабів, я маю на увазі будівлі штабів і урядові будівлі. Якщо ви бачили діру в будівлі міністерства оборони Сербії, то знаєте, що ракета робить із будівлею — вона все повністю руйнує. Отже, це перше. Друге: вони можуть застосувати авіяцію і атакувати будь-які скупчення українських військ або будь-яку іншу окреслену ціль. Ще: вони можуть застосувати великовантажну авіяцію й висадити десант на аеродромах типу Борисполя й захопити аеродроми. Вони, мабуть, не захочуть заходити настільки далеко, але вони мають цю можливість, і це б мало наслідком кілька речей. Наприклад, знищення української системи ППО електронними засобами чи фізично. І так, це був би великий ризик для Росії, але це — перше, що вони могли би зробити, не перетинаючи кордону танками.

� - Тобто, наскільки я можу розуміти, може повторитися класичний сценарій Гляйвіцу чи Майніли під час російсько-фінської війни. Створюється військовий інцидент, потім звинувачують Україну, і після того ми не знаємо, якого рівня може сягнути ескалація. Можливо, все піде за грузинським сценарієм, коли створюється військова провокація, займається певний потрібний для аґресора плацдарм, і після того починаються великі, так би мовити, переговори, із залученням потрібних корисних европейських парламентаристів.

- Маючи велику кількість військ, розміщуючи їх уздовж усіх кордонів і маючи так багато способів для нападу, путін може напасти і спробувати захопити щось — чи то Харків, чи то розширити донбаський анклав, чи то взяти воду для Криму. Але тут питання: чи він би цим задовольнився, чи в його планах повне міжнародне приниження України — зайти, все зруйнувати і окупувати Україну. Я не думаю, що в нього стане духу на таке зважитись, бо якщо він зайде надто далеко, міжнародна спільнота скаже — ні, це вже занадто. Чого я не знаю і що дуже важко оцінити, - а що ж таке це “занадто”? З останніх подій в Чехії, чехи зрозуміли — ось це вже занадто*. Але жодна інша країна їх не підтримала. Чи інші визнають? Так, якщо Росія зайде надто далеко в Україні, думаю, інші визнають, але не знаю, як вони будуть діяти.

� - В нас не відбувається публічних кроків, які могли би стимулювати націю розпочати приготування до відбиття величезної аґресії. На вашу думку, які кроки мав би зараз зробити президент зеленський чи секретар РНБО Данилов. Ніхто не хоче провокувати Росію, наприклад, оголошуючи повну мобілізацію, але, з другого боку, ми не можемо вдавати, що ця аґресія є гіпотетичною.

- Перше, що треба зрозуміти: Путін це все робить з єдиної причини: він відчуває слабкість у політичній сфері. Він відчуває, що йому це може легко зійти з рук, і є можливість чи для шантажу, чи для нападу. Він би цього не робив, якби не відчував слабкости. Це перше. Друге: ваша влада має до цього ставитися серйозно. Тобто половина армії — ну, не половина, а досить велика частина жодним чином не готується! Я говорив із людьми у Нацґвардії, з людьми з резерву — їм не віддають особливих наказів, ніхто не бере найкращих командирів і не ставить їх... ну, не змінюють слабких командирів на сильніших, що вже брали участь у бойових діях. Це те, що мали б робити. Вони цього немов би не сприймають серйозно, і це — ключове, до таких речей треба ставитись серйозно, бо лише якщо ставитись серйозно, путін оцінить і Путін, можливо, зупиниться, або спробує щось інше. Путін повинен відчувати, що він або програє, або далі для нього все піде так погано, що він втратить посаду президента. І єдиний спосіб дати йому це зрозуміти — це переконати його, що вся країна, кожна людина в країні готова. Самих розмов не достатньо. Сидіти у кріслі командувача і розповідати, що так, ми готові, ми будемо битися, якщо в тебе є люди, які досі не готуються, не проходять навчання, не підтримують форми, не збираються у формування чи досі сидять удома! Так, нехай вони досі сидіть удома, але в них хоча б має бути форма, вони мають знати, куди йти, вони мають проходити навчання вечорами, навіть якщо працюють у Києві, вечори мають бути зайняті навчаннями! Путін має бачити, що йому доведеться воювати з цілою країною. Бо, як ми знаємо й багато разів про це казали, маленька совєтська армія програє великій совєтській армії, бо вони воюватимуть однаково. Тож треба робити по-іншому, треба сприйняти це справді серйозно — я зараз не бачу якоїсь серйозности.

� - Путінська позиція така: він розуміє, що жодної дивізії НАТО не буде, наприклад, під Маріуполем. Свого часу, таку розмову мав Сталін, кажучи, мовляв, а скільки в Папи Римського дивізій? Ми розуміємо, що Захід може допомогти дуже серйозно, але яку допомогу ми мали б вимагати або просити найближчим часом, так щоб її реально отримати?

- У тій формі, в якій ви хочете, допомоги не буде, адже ви хочете військову підтримку. Ви отримаєте обладнання, ви, напевне, отримаєте зброю, але про це слід попросити. Я не знаю, чи є такі плани і чи хтось просить. Тобто Америка щойно схвалила допомогу на 300 млн. доларів, але американське обладнання не приїде завтра. Це займе кілька тижнів: купити, отримати. Це має бути розмова президентів. І за таку підтримку треба торгуватись. Чи це пропозиція розмістити морську чи авіябазу на постійні основі в країні — щось таке має бути. Але я не бачу, я не вірю, що ви отримаєте військову підтримку від НАТО, хіба що Путін якось зачепить НАТО, якщо він вчинить щось, що перетнеться з НАТО, - ну, тоді інша справа. Якщо щось станеться в країнах Балтії чи Путін ще десь нападе — наприклад, на Швецію чи Норвегію, тоді вся парадиґма зміниться. Але якщо він концентрується лише на Україні, - пробачте, гадаю, це буде Україна проти Росії, і все.

� - Отут основне питання - отримати військову допомогу за ленд-лізом, свого часу ленд-ліз був вирішальним у боротьбі з Гітлером. І так, 300 джавелінів — це дуже добре звучить, але насправді нам треба 3000 чи 30.000 джавелінів, нам потрібні системи Patriot.

- Я так не думаю, це забере забагато часу. Ось приклад війни в Перській затоці — скільки часу забрала доставка обладнання з Америки на Близький Схід — це ж не справа 5 хвилин. Неможливо просто взяти й закинути обладнання в літак. По-перше, немає людей, які вміють ним користуватися, це ж не компактна проста зброя, це складна зброя, її треба правильно застосовувати, аби мати від неї користь. І це значить, що ви маєте вчити командирів, як її правильно застосовувати. Бо на військових навчаннях інше: танки — там, де ви їх поставили, ворожі війська — там, де ви їх поставили, але на війні ворожі війська не пересуваються такЮ як ви хочете, там ніколи не буде так, як на навчаннях. І джавеліни — це справді дуже непроста для застосування зброя. Добре, вас буде ще 3000, але ж основна проблема — це не воювати з танками. Проблема організації армії, системи, як ви цю армію використовуєте, як ви використовуєте бриґади, як їх навчають. НАТО називається командування місіями, командири отримують чіткі завдання, й далі ніхто не втручається. Командири виконують свої завдання найкращим чином, як можуть. Українська армія — це й далі армія контролю, а армія контролю, я ми бачили в Дебальцевому та Іловайську, не встигає за битвою. Тож ви можете отримати 3000 джавелінів, але я чомусь впевнений, що вони опиняться не в тому місці, де будуть потрібні. Ворог не піде туди, де ви поставите джавеліни. Ця зброя має бути з людьми, які знають, як її застосовувати. Їх можна швидко пересувати туди, де вони потрібні, це проблема організації. Це інший тип мислення, і в нас залишилися дні, аби над цим подумати. Можливо.

� - Які поради ви можете дати Хомчакові, Таранові, секретареві РНБО та ін.?

- Зняти генералів і поставити замість них комбатів, які вже брали участь у бойових діях і пройшли Дебальцеве, Іловайськ і залишилися в армії. Міняйте старих генералів. Вам потрібне свіже мислення, молоде мислення, і є 8, 10, 15 молодих офіцерів, у більшості полковників, які впораються значно краще, бо вони молодші і швидше думають, і вони інакше вестимуть солдатів. Це я би зробив першим. А друге — я б зібрав усіх тих, хто пройшов війну і тепер сидить у тилу й нічого не робить. Зібрав би їх у підрозділи, нормальні підрозділи, аби вони могли воювати, як підрозділи, й таких людей — сотні.

Відеозапис розмови https://www.youtube.com/watch?v=TTswdXc5Jsg

Транскрипт мій.

_________________

* Чехи, в особі їхньої влади, вже передумали.

Андрій Піонтковський про зраду, яка міститься в комюніке Нормандського саміту

Антін Борковський:
Найбільше тривожить у теперішній ситуації демонстративна глухота нашої влади й фрагментованість та розшарпаність суспільства. Вже увиразнено сценарій за яким ведуть Україну. Цей сценарій проявлений у комюніке паризького саміту, де-факто в путінському ультиматумі - Зе-команді дали 120 днів, аби впровадити в українське законодавство формулу Штайнмайера і затвердити особливий статус ТОТ ОРДЛО на постійні основі. І не слід сподіватись, що все якось розсмокчеться, що Путіна укатають на зміну переговорних позицій - Путін у Парижі висунув ультиматум, який підтвердив подальшими облудними заявами про Сребреницю. І не надто важливо, що говорили на спільній прес-конференції, що їли, що бухали – важливо під якими зобов’язаннями поставив підпис президент України. Ці 120 днів підуть не на дискусії з опозиційними середовищами (бо вони, мовляв, «мєшают нам жіть і работать»), ці чотири місяці підуть на пацифікацію публічної думки і відповідних середовищ. Активна частина громадян не матиме фізичної змоги консолідовано реагувати на всі брутальні подразники, яких більшає, натомість суспільний бензин непомітно і невблаганно ллється. Що й сказати: зима тривоги нашої. Саме так називався роман Джона Стейнбека. Про це та інше на Еспресо.

“В сухому залишку маємо — зобов’язання проводити вибори за формулою Штайнмайєра та перспективу повернення України на газову голку “Ґазпрому”. Тим часом півкраїни радіє, що “він нічого не зрадив”.

Ці слова Сергія Тарана Антін Борковський поставив епіграфом до своєї вчорашньої розмови з Андрієм Піонтковським: 

“ЗЕЛЕНСЬКИЙ, ПІДПИС ЗАРАЗ ПОСТАВИВ ТИ. НЕ ПОРОШЕНКО."

... На прес-конференції Зеленський старанно підкреслив усі ті «червоні лінії», що про них йому нагадало громадянське суспільство, мов би направляючи його на саміт. Усе це звучало дуже обнадійливо. Але потім наспіло комюніке, а комюніке - це практично трохи відредаґований відомий нам текст проєкту, погодженого 14 вересня Єрмаком, який сконцентрував у своїх руках все управління зовнішньою політикою України, з його куратором Сурковом у Москві. Там навіть Сурков на місці зазначив, що якісь формулювання були пропущені, й наполіг на їхньому відновленні. Тобто на прес-конференції Зеленський заявив, що ні з яким ОРДЛО на путінських умовах Україна возз'єднуватися не збирається, що вона не дозволить створити на її території леґального, з погляду українського законодавства, військово-терористичного плацдарму з двома армійськими корпусами, жодних перешкод для поширення якого на решту території України немає. А документ свідчить: «Так, ми йдемо по шляху [нерозбірливо], ми обов'язково інкорпоруємо знамениту «формулу Штайнмаєра» в Конституцію, ми законові про статус надамо постійного характеру, тобто завуальовано це означає те ж саме - внесення у Конституцію. Усний виступ і підписане комюніке абсолютно суперечать одне одному. Що після цього можна сказати... Зеленський знову поставив Україну в те саме становище, після всіх цих протоколів Єрмака, підписаних спочатку 12 липня, потім 14 вересня, - у становище школяра, якого поставлять у кут і битимуть різками за те, що він не виконав якихось домашніх завдань, - те ж саме буде зараз продовжуватися.

- А.Б. Але Путін почав палитися відразу ж після Нормандського саміту, заявивши, що, мовляв, Україна готує так звану «Сребреницю», якщо Росія віддасть контроль над кордоном.

- А.П. Жахливий злочин у Сребрениці скоїли сербські фашисти за потурання і підтримки Росії, тоді ще єльцинської Росії, а путінська Росія всіляко їх покривала й зірвала оголошення рішення Ради Безпеки про визнання цього злочину актом ґеноциду. А зараз він раптом, звідкись, із глибини своєї пам'яті, згадав про Сребреницю. Ну, в нього вже старечий маразм - він на прес-конференції фактично зізнався, у відповідь на запитання журналіста, що його терористи вбили громадянина Грузії в Берліні, й довго дуже пояснював, який той був негідник і чому його треба було вбити. Справа не в Путіні і не в Меркель - справа в Києві. Київ і Україна повинні самі для себе вирішити. На них накинуто цей зашморг - ОРДЛО, і Путін, Сурков, Чесноков та інші ненависники України його затягують. Або Україна зірве цей зашморг і скаже: «Ми бачимо всі ваші плани, йдеться не про повернення територіяльної цілісности України, хоча б частково, - йдеться про путінський план підпорядкування всієї України через уштовхування цієї ракової пухлини в її геополітичне тіло. Ми відмовляємося від цього». Зеленський цього не сказав, сьогоднішня влада цього не сказала. Ба більше, він вигадав якусь... нова фєнєчка в них з'явилася: «Так, це погано, але це підписав «злочинець» Порошенко, і ми повинні це виконувати." Ми пам'ятаємо, в яких умовах колишня влада підписала цю угоду! І в ній є маса суперечливих моментів. Чому ось тепер у Зеленського «забувають», кажуть про передачу кордонів після виборів і розводять руками: «Ах, ми тепер...» Там написано інше! Там написано «вивід озброєнь і всіх іноземних військових підрозділів». Порошенко протягом 5 років блокував цей путінський задум поглинання України через розширення ОРДЛО, заявляючи, що Росія не виконує ключових положень Мінських угод: «виведення військ і озброєнь», не кажучи вже про припинення вогню.

- А.Б. Парадоксально: такий «поганий» Порошенко, що підписав Мінські угоди, і ми, відповідно, будемо їх дотримуватися. І, на відміну від Порошенка, ми, за допомогою Верховної Ради, мов би імплементуємо певні зміни в Конституцію.

-. А.П. Це жахлива леґенда, якою Зеленський із задоволенням зараз прикривається. Тепер вони ще збираються судити Порошенка як «зрадника» за підписання Мінських угод! А от вони їх будуть виконувати. А він як раз 5 років, досить успішно, за підтримки міжнародного співтовариства, опирався тискові. А після того, як вони півроку кричали, що в Україні правила «партія війни», вони, звісно, зруйнували всю міжнародну підтримку. І, з огляду на коментарі у Києві, які тривають, мій позитивний настрій після прес-конференції Зеленського все більше розсіюється, і я починаю ставити собі запитання, а чи не була ця прес-конференція димовою завісою, що приховує справжнісіньку зраду, яка міститься у цім комюніке? Тепер, коли вже він підписався під «формулою Штайнмаєра» і «особливим статусом», ідіотська леґенда про "вину" Порошенка відпадає: ось ТВІЙ підпис стоїть, Зеленський, ТИ за все це відповідаєш. Ми ж бачимо: от міністр закордонних справ Пристайко, який не раз підкреслював свої патріотичні погляди, він фактично відсторонений від керівництва зовнішньою політикою...

- А.Б. Наскільки я розумію, всі рішення приймаються в Офісі президента, і ситуація буде, з деякими змінами, подібною до того, що відбувається в офісі у Трампа, до якого швиденько після Нормандського саміту поїхав Лавров.

- А.П. Зараз ситуація краща. Трамп, звісно, робить усе, щоб догодити Москві, і оцей його ганебний жест із демонстративним прийомом Лаврова показує, де лежать його симпатії. Але в Америці є Конґрес і військово-політичний істеблішмент, і, паралельно з цим візитом, група сенаторів, причому в основному сенаторів-республіканців, внесла законопроєкт про т. зв. «пекельні санкції» щодо Росії. Тобто міжнародні позиції України у США, як не парадоксально, зміцнилися в результаті зрадницької - і щодо України, і щодо власної держави - політики Трампа. Дія Трампа викликала протидію Конґресу і істеблішменту. А от перетворення Макрона на путінського холуя завдало удару по позиціях України і [нерозбірливо]. Звернемо увагу: Меркель, принаймні, якось намагалася підтримати Зеленського... Проблема не в Макроні, не в Меркель, не в Трампові - проблема в Києві. Усе залежить від готовности України чинити опір демаґоґії і путінській аґресії.

- А.Б. Є ще один дуже важливий момент: практично Росію виведено з числа аґресорів. Її вже не називали аґресором, а фактично її вже задокументували як країну, яка разом зі своїми "вірними европейськими союзниками" намагатиметься створити «мирний сценарій» в Україні!

- А.П. Формально Москва завжди підкреслювала цей статус, і в тих же Мінських угодах - вона мов би не є учасником Мінських угод. Але тут ця формальна сторона перетворилася на фактичну. Адже те, що ми знаємо з інформація, яка просочилася, - до речі, рекомендую всім перечитати повний ненависти і зневаги до України репортаж путінського холуя Колесникова - там, на саміті, троє людей давили дружно на Зеленського. Найбарвистіша фраза, яку приписують Зеленському, - в якийсь момент він сказав: «Якщо ви так змушуватимете мене погоджуватися буквально з усіма пунктами Мінських угод, то наступного разу сюди приїде інший президент». Він ніби послався на тих людей, які стояли на Майдані й на Банковій. Вони йому допомогли, можливо, хоч щось відстояти в цім документі, але у своїй прес-конференції перед українськими журналістами він не міг приховати своєї ненависти до них і знову на них накинувся. Він сказав, що вони заважали - люди, які виходили з вимогами, заважали його переговорам. До своїх політичних супротивників — до трьох фракцій у Раді - він ставиться зі значно більшою неприязню, ба навіть ненавистю, ніж до Путіна.

Джерело:
В ефірі телеканалу Еспресо - Андрій Піонтковський
https://espreso.tv/video/272687

Роздруківка моя.

Крім того, у цій передачі зі студії "Захід" https://espreso.tv/video/studiya_zakhid/ Антін Борковський мав розмови:

- з Марком Войджером, старшим науковцем Центру Байдена, екс-радником командувача військ США у Европі:
Я ШОКОВАНИЙ - ВИМАГАЮЧИ РОЗМІНУВАННЯ, КРЕМЛЬ ГОТУЄ НАСТУП!
https://espreso.tv/video/272693

- з Тарасом Стецьківом, політиком, громадським діячем, членом координаційної ради Руху опору капітуляції, й Миколою Давидюком, політологом, керівником аналітичного центру «Політика»:
УКРАЇНУ БУДУТЬ НАГИНАТИ НАЙБЛИЖЧІ 120 ДНІВ.
https://espreso.tv/video/272691

- з Романом Кечуром, психотерапевтом, головою секретаріяту Української спілки психотерапевтів:
ОБМІН СУВЕРЕНІТЕТУ НА ТЕРИТОРІЮ - ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИЙ.
https://espreso.tv/video/272527

"Жарти" мерЗЕнних покидьків з 95 кварталу

Національний Заслужений Академічний Український Народний хор ім. Г.Верьовки. Учасниці хору у вільну хвилину. Решта хористок - у номерах із клієнтами.

Володимир Омелян:
Колись я написав пост, що зріст Зеленського, як і всі його інші здібності - не дуже. Навіть менші, аніж в Тома Круза.
Мене затюкали, що це неполіткоректно, некрасиво, #зростизм і взагалі...

Ну ок, подумав я, як над дикцією, вимовою, фізичними вадами - то сміятися 95 кварталу можна. Мені над зростом Зеленського - ніззя. Та й видалив з думкою, що в Зе факапів щодня стільки, що справді не до зросту.

Тим не менше, мені цікаво, як оцінювати пісню 95 кварталу про Гонтарєву?

Особливо, якщо вірити Лєні Кравєц, що всі важливі жарти Зеленський вичитує особисто.

Чи після інтронізації японського імператора Зеленський повернеться Просвітленим?

Щоб не було жодних двозначностей: Зеленський - духовний лідер 95 кварталу, який незримо присутній у подальшій творчості цього гурту - питання Гонтарєвої резонансне і безпосередньо стосується найбільшого бізнес-партнера Зеленського - «жарт» за межами моралі. І ці всі «жарти», повірте мені, теж добре аналізують наші іноземні партнери. Вони якраз все чудово розуміють...

Не знав і не сміявся?

Коли потім кажуть букву Х на початку і ЛО наприкінці - не треба дивуватися чи ображатися.
Ви все самі і перші почали.

Євгеній Кошевой з 95 кварталу. Лисе тупе ЗЕлене доробало. 


Відео квартальської гидоти:  https://www.facebook.com/volodymyr.omelyan/videos/10157031703823439/


Микола Савельєв:

КАЖУТЬ, що це дно, коли 95 Квартал сміється над хатою, яку спалили Гонтарєвій! Думаю - ні. Їм ще є куди падати: можна творити хорові співи і сміятися над хворими на ДЦП, незрячими, хворими на онкологічні і психічні захворювання та над самогубцями!!!

І, повірте, знову повен зал дурнів буде сміятися до кольок в животі!!! ПАТАМУ ШО ПРІКОЛЬНА!!!

Микола САВЕЛЬЄВ, есквайр

Антін Борковський

Ми пожинаємо не «продажність хору» і не «цинічність шісток Коломойського, котрі винаймають хористок на один вечір». Це з часів Калігули було в тренді. Історія ж насправді не лише про хор Верьовки, що підробляє на корпоративах. Не лише про цинічне пресування Гонтарєвої чи кураж Коломойського. Про суспільство. Про нас всіх. Про величезну культурну кризу – про розмиття суспільних критеріїв, про зникнення носіїв певних вартостей і смаків, котрі впродовж століть формували канони. Ми (не лише в Україні, але загалом у світі) увійшли у добу, коли будь-яка нелінива курва чи малограмотний дегенерат стає н'юсмейкером і зі швидкістю цунамі формує смаки у головах посполитих. На нещодавньому Конгресі Культури пролунала вкрай важлива, але якось пущена повз вуха заувага Славенки Дракуліч, про зникнення цілого класу людей, котрі проробляли і захищали критерії культури. І всі ми стрімко пожинаємо це, але звертаємо увагу на «безсоромний хор, недостойний звання національного», а не на страшнішу кризу. Криза у культурі це не про діряві дахи в бібліотеках чи сільських клубах, це про діряві голови. Культура це не про «хорові капели» чи музеї, – це вкрай важливі інституційні знаряддя, але лише знаряддя, - це про стан суспільства, про його аксіологічні системи. Якщо критерії буде формувати лисий з кварталу і його винаймачі, тоді ми приїхали. Тоді будь-який «брекзіт» по-українськи можливий. Саме тому медведчукісти вчепились зубами в ідею «народовладдя», бо зараз саме вони мають достатній інструментарій для реалізації будь-якого абсурду, що буде загорнутий у папірець «народної волі». Це і стане моторошним тріумфом «кварталу». Культура – це питання формування певних сенсів, транспортування їх до соціуму і акцептації їх суспільством. І проблема навіть не у зникненні людей, котрі б вийшли з квартального залу, зі словами «ви просто спрутеніли», а про суспільство, котре б їх почуло.