Національний Заслужений Академічний Український Народний хор ім. Г.Верьовки. Учасниці хору у вільну хвилину. Решта хористок - у номерах із клієнтами.
Володимир Омелян:
Колись я написав пост, що зріст Зеленського, як і всі його інші здібності - не дуже. Навіть менші, аніж в Тома Круза.
Мене затюкали, що це неполіткоректно, некрасиво, #зростизм і взагалі...
Ну ок, подумав я, як над дикцією, вимовою, фізичними вадами - то сміятися 95 кварталу можна. Мені над зростом Зеленського - ніззя. Та й видалив з думкою, що в Зе факапів щодня стільки, що справді не до зросту.
Тим не менше, мені цікаво, як оцінювати пісню 95 кварталу про Гонтарєву?
Особливо, якщо вірити Лєні Кравєц, що всі важливі жарти Зеленський вичитує особисто.
Чи після інтронізації японського імператора Зеленський повернеться Просвітленим?
Щоб не було жодних двозначностей: Зеленський - духовний лідер 95 кварталу, який незримо присутній у подальшій творчості цього гурту - питання Гонтарєвої резонансне і безпосередньо стосується найбільшого бізнес-партнера Зеленського - «жарт» за межами моралі. І ці всі «жарти», повірте мені, теж добре аналізують наші іноземні партнери. Вони якраз все чудово розуміють...
Не знав і не сміявся?
Коли потім кажуть букву Х на початку і ЛО наприкінці - не треба дивуватися чи ображатися.
Ви все самі і перші почали.
Євгеній Кошевой з 95 кварталу. Лисе тупе ЗЕлене доробало.
Відео квартальської гидоти: https://www.facebook.com/volodymyr.omelyan/videos/10157031703823439/
Микола Савельєв:
КАЖУТЬ, що це дно, коли 95 Квартал сміється над хатою, яку спалили Гонтарєвій! Думаю - ні. Їм ще є куди падати: можна творити хорові співи і сміятися над хворими на ДЦП, незрячими, хворими на онкологічні і психічні захворювання та над самогубцями!!!
І, повірте, знову повен зал дурнів буде сміятися до кольок в животі!!! ПАТАМУ ШО ПРІКОЛЬНА!!!
Микола САВЕЛЬЄВ, есквайр
Антін Борковський
Ми пожинаємо не «продажність хору» і не «цинічність шісток Коломойського, котрі винаймають хористок на один вечір». Це з часів Калігули було в тренді. Історія ж насправді не лише про хор Верьовки, що підробляє на корпоративах. Не лише про цинічне пресування Гонтарєвої чи кураж Коломойського. Про суспільство. Про нас всіх. Про величезну культурну кризу – про розмиття суспільних критеріїв, про зникнення носіїв певних вартостей і смаків, котрі впродовж століть формували канони. Ми (не лише в Україні, але загалом у світі) увійшли у добу, коли будь-яка нелінива курва чи малограмотний дегенерат стає н'юсмейкером і зі швидкістю цунамі формує смаки у головах посполитих. На нещодавньому Конгресі Культури пролунала вкрай важлива, але якось пущена повз вуха заувага Славенки Дракуліч, про зникнення цілого класу людей, котрі проробляли і захищали критерії культури. І всі ми стрімко пожинаємо це, але звертаємо увагу на «безсоромний хор, недостойний звання національного», а не на страшнішу кризу. Криза у культурі це не про діряві дахи в бібліотеках чи сільських клубах, це про діряві голови. Культура це не про «хорові капели» чи музеї, – це вкрай важливі інституційні знаряддя, але лише знаряддя, - це про стан суспільства, про його аксіологічні системи. Якщо критерії буде формувати лисий з кварталу і його винаймачі, тоді ми приїхали. Тоді будь-який «брекзіт» по-українськи можливий. Саме тому медведчукісти вчепились зубами в ідею «народовладдя», бо зараз саме вони мають достатній інструментарій для реалізації будь-якого абсурду, що буде загорнутий у папірець «народної волі». Це і стане моторошним тріумфом «кварталу». Культура – це питання формування певних сенсів, транспортування їх до соціуму і акцептації їх суспільством. І проблема навіть не у зникненні людей, котрі б вийшли з квартального залу, зі словами «ви просто спрутеніли», а про суспільство, котре б їх почуло.
