понеділок, 3 серпня 2020 р.

Пам'яті Сави Яськевича, поручника Дивізії «Галичина»






Савелій Яськевич,

сотник Армії УНР, сотник УГА, поручник Дивізії військ СС «Галичина», командир 8-ї тяжкої сотні Дивізії, учасник Битви під Бродами, командир 4-го полку 1-ї Української дивізії УНА, генерал-хорунжий на еміґрації; голова Союзу українських комбатантів Австралії. 

* 1 серпня 1895 — † 20 червня 1996



Народився в Житомирі у національно свідомій родині. Закінчив Житомирську гімназію, навчався в Київському університеті, 1916 закінчив військове училище у Києві. Брав участь у Першій Світовій війні, був поранений, лікувався в Астрахані.
1918 повернувся в Україну. Вступив до української армії, згодом служив в Українській Галицькій Армії і в ранґу сотника пробув визвольні змагання. В повоєнних роках проживав у Галичині. У Бориславі закінчив гірничу школу (1928), працював на Бориславському нафтородовищі.
1941–1943 — секретар Українського допомогового комітету у Дрогобичі. У червні 1943 разом із сином Левком, якому тоді був 21 рік, вступив до Дивізії «Галичина», де пройшов старшинський курс. У бою під Бродами виявив героїзм, організував контрнаступ своєї 8-ї тяжкої сотні, був поранений. У бою під Бродами відзначився й Левко Яськевич, який був нагороджений Залізним хрестом 2-го ступеня.
Навесні 1945 призначений командиром 4-го полку 1-ї Української дивізії Української національної армії. Пройшов з нею її бойовий шлях у Словаччині, Югославії, Австрії і був на фронті під Фельдбахом. Перед закінченням війни склав разом із вояцтвом присягу на вірність Україні й українському народові. Після капітуляції разом з Дивізією відійшов на Захід і здався англійцям. Разом із частинами Дивізії був інтернований у Ріміні (Італія), був комендантом табору українських вояків. Був теж членом екзаменаційної комісії Дяківської школи, що діяла в таборі*. Надзвичайно енергійний і відданий товариству. 1948 разом з іншими вояками табору був перевезений до Великої Британії, звідки 1949 еміґрував до Австралії, жив у Сіднеї.
1950–1984 — голова Союзу українських комбатантів Австралії. Був одним із найвизначніших та найвпливовіших українських еміґрантів в Австралії. Втішався авторитетом і пошаною в українській громаді. Урядом УНР в екзилі був підвищений до звання генерал-хорунжого. 14 листопада 1993 р. Головна управа Братства 1-ї УД УНА нагородила Саву Яськевича Золотою медаллю за особливі заслуги. Автор спогадів “У 20-ту річницю ліквідації табору полонених вояків Української дивізії в Ріміні”.
Похований у Сіднеї.

Народився в Житомирі у національно свідомій родині. Закінчив Житомирську гімназію, навчався у Київському університеті, закінчив військове училище в Києві (1916). З 1916 року - на фронті Першої світової війни, був поранений, лікувався в Астрахані.
1918 повернувся в Україну. З червня 1919 — викладач та курсовий старшина Житомирської спільної юнацької школи. 1920—1921 — курсовий старшина Спільної (Кам'янецької) юнацької школи. За нез'ясованих обставин 1921 звільнений з Армії УНР та позбавлений усіх старшинських звань*. Згодом зголосився до Української Галицької Армії, де служив сотником.
У Бориславі, в польській зоні окупації Галичини, закінчив гірничу школу (1928), працював на Бориславському нафтородовищі.
1941—1943 — секретар Українського центрального комітету в Дрогобичі. У червні 1943 разом із сином Левком, якому йшов 22-й рік, вступив до Дивізії «Галичина». Пройшов підготовку на старшинських курсах у Гайделяґері. Брав участь у Битві під Бродами, де він і Левко були поранені. Німецьке командування відзначило особистий героїзм Яськевича: у певний момент він організував успішний контрнаступ 8-ї тяжкої сотні Дивізії. Левко Яськевич за участь у Битві був нагороджений Залізним Хрестом 2-го ступеня.
Після Бродів, Сава Яськевич долучився до формування нової Дивізії, яка після вишколу в Нойгаммері дислокувалася у Словаччини, відтак здійснила перехід до Югославії, а звідти до Австрії, де під Фельдбахом Дивізія успішно відбивала прориви червоної навали аж до кінця війни.
Навесні 1945 призначений командиром 4-го полку 1-ї Української дивізії Української національної армії. Перед закінченням Другої світової разом із Дивізією відходить на захід і потрапляє у полон. Разом із частинами Дивізії був інтернований у Ріміні (Італія), був головним виховником і комендантом табору українських вояків - надзвичайно енергійним і, на загальну думку, відданим товариству. 1948 разом з іншими вояками табору був перевезений до Великої Британії, звідки 1949 еміґрував до Австралії, жив у Сіднеї.
1950—1984 — голова Союзу українських комбатантів Австралії. Був одним із найвизначніших та найвпливовіших українських еміґрантів у цій країні. Уряд УНР в екзилі підвищив його у званні до генерал-хорунжого. 14 листопада 1993 р. Головна управа Братства 1 УД УНА нагородила Саву Яськевича Золотою медаллю за особливі заслуги.
Автор спогадів “У 20-ту річницю ліквідації табору полонених вояків Української дивізії в Ріміні”.
Помер і похований у Сіднеї.
_______________
* Про обставини позбавлення Савелія Яськевича старшинських звань - тут:  https://nemaloknig.net/read-58044/?page=71



Сава Яськевич

ДО РІЧНИЦІ ЛІКВІДАЦІЇ ТАБОРУ ПОЛОНЕНИХ 1 УД В РІМІНІ, ІТАЛІЯ



Освячення прапору в таборі Ріміні, 1946 р. 
1-ий ряд, від ліва: пполк. Роман Долинський, ген. Михайло Крат, майор Сава Яськевич, 
пполк. Євген Нікітин-Сольський.









Знимки і малюнки з книг "РІМІНІ 1945–1947. Перша українська дивізія Української національної армії у британському полоні в Італії: матеріяли до історії Дивізії", збірники І і ІІ.