Найцікавіші, як на мене, відгуки на візит Держсекретаря
Очевидне й те, що залишилося за кадром.
Візит американського Держсекретаря став визначальним для українських реалій на найближчі місяці. Розглянемо докладніше.
Одразу хочу підкреслити, що Білий дім часів Байдена у контексті ставлення до України значно відрізняється від Білого дому часів Трампа. Якщо для Донні наша країна була набридливою мухою в його бажанні вибудовувати партнерські стосунки з Росією, то за Байдена вона стала форпостом стратегічного стримування нашого аґресивного сусіда.
А для того, щоб форпост працював системно, якісно і на перспективу, проведено інспекцію і планове кориґування незграбної і безсистемної моделі управління, що стала візитною карткою президента Зеленського. Саме для цього приїхав не просто Держсекретар з помічником - до Києва десантувалася численна делеґація різнопланових фахівців. І поки ви дивилися по ТБ картинку про офіційні зустрічі, емісари Білого дому провели в готелі "Хаятт" ряд точкових зустрічей по напрямках, які їх цікавлять. Тепер по пунктах:
ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА.Напрямок, цілком провалений Зе-владою. Потреба реформи корпоративного управління, корупція у вищих ешелонах влади, ручне управління судовою системою, атака на антикорупційні органи, проблеми "Мотор-Січ" і військово-промислового комплексу, процеси у державних монополіях, переслідування прозахідної опозиції - той неповний перелік проблем, вирішення яких поставлено Вашинґтоном у пряму залежність від ... Ні, не від отримання Києвом американської допомоги (вона буде в будь-якім разі), а від підтримки Сполученими Штатами персональної влади Зеленського. Пообіцявши значну допомогу (про це нижче), Вашинґтон залишив за собою право контролювати процеси, пов'язані з зазначеними питаннями.
Говорячи про значний вплив на функціонування держави олігархічної моделі управління, емісари США поставили ультиматум: Коломойський або Україна. У разі продовження підкилимної співпраці зі злочинним олігархом, логічним кроком можуть стати судові переслідування особистих активів Зе, а потім і його міжнародна делеґитімізация. Також звернуто увагу на наявність в його найближчому оточенні осіб, тим чи іншим чином пов'язаних з Кремлем. Окремий ультиматум стосувався усунення Єрмака від питань зовнішньої політики - людина на його посаді має розподіляти скріпки і стежити за дисципліною друкарок, а не опікуватися питаннями міжнародної співпраці.
Не виключаю навіть його відставки. Бо в цуґцванґ із США втягнув Зеленського саме Єрмак. На нім відповідальність за проколи з Джуліяні, історію з "ваґнерівцями", злочинні домовленості з росіянами щодо відведення військ, поставок газу та електрики etc.
ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА. З американськогобоку тут все є рівним і передбачуваним: Вашинґтон підтримує Україну в питанні деокупації та територіяльної цілісности, солідарний з нею в питанні СП-2, не виключає своєї участи у "Кримській платформі", надасть фінансову і військово-технічну допомогу. Це загальні позиції. А тепер більш детально: 
Вашингтон настійно НЕ рекомендував Зеленському проводити особистої зустрічі з Путіом. Місію репрезентувати інтереси Києва Білий дім бере на себе і опрацьовує в контексті переговорів Байдена з Путіним, які готуються. Українське питання Вашинґтон хоче включити в пакетний перелік вимог, виконання (або не виконання) яких визначатиме розмір санкцій, до яких готові вдатися США. В Зеленського немає подібного інструменту тиску, а просто дивитися в очі Путінові не тільки контрпродуктивно, але і небезпечно. Досягнуто принципової домовленості про нову угоду, що стосується військово-технічного співробітництва. Вашинґтон добре розуміє, що найближчим часом Україна членом НАТО не стане. І не тому, що США цього не хочуть, а тому, що 30 членів Альянсу не знайдуть з цього питання компромісу. Як мінімум, Італія, Німеччина і Угорщина будуть проти. Не розкриваючи деталей, скажу, що угода буде майже ідентичною статусові особливого співробітництва поза НАТО. Головний елемент, завдяки якому Росія може швидко виграти війну в разі широкомасштабного вторгнення - це авіяція. Саме протидії цьому елементові й буде приділено головну увагу в середньостроковій перспективі. І це буде не купівля озброєння, а свого роду лізинґ. Фінансову допомогу Вашинґтона - в тому числі по лінії МВФ - поставлено у пряму залежність від виконання тих внутрішньополітичних завдань, які зазначені в першому пункті огляду. Ступінь їхнього виконання українською владою продемонструє рівень американського представництва на святкуванні 30-річчя Незалежности України та участи у "Кримській платформі". Якщо, скажімо, це буде рівень посла, справи - відвертий швах. Справжню інспекцію проведе Вікторія Нуланд у вересні-жовтні. За наявности позитивних зрушень можна буде говорити про візит Байдена. За їхньої відсутности, військово-технічна допомога Україні не припиниться, але Вашинґтон потихеньку почне працювати з можливими наступниками Зе-влади. Про це у наступнім пункті. РОБОТА НА ПЕРСПЕКТИВУ. Вашинґтон ніколи не кладе всіх яєць в одну корзину. Він прекрасно розуміє, що нинішня українська влада аморфна, неоднорідна і її хитає з боку в бік. Білий Дім не дуже довіряє тим рекомендованим соціологічними опитуваннями, які ОПУ демонстративно "викотив" перед приїздом американських гостей. В цих гостей свої заміри, й вони прекрасно розуміють, що справжній рейтинґ Зе-влади - 18-20%. Саме тому проводиться моделювання її наступників. З перевірених у Вашинґтона на сьогоднішній день тільки Порошенко - на нього як, і раніше, основна ставка. Але в Білому Домі також розуміють, що, за нашого "мудрого народу" і прямих виборів, отримати одноосібну владу в ПП не вийде. А тому підбирає команду потенційних союзників, з якими можна буде протистояти таборові Зе, якщо той хитнеться в бік ОПЗЖ. З цією метою Вікторія Нуланд і її помічники вчора в готелі "Хаятт" провели низку зустрічей - машини претендентів на американську прихильність заїжджали через підземний гараж, а співбесіди проводилися у конфіденційній обстановці. Відверто засвітитися зважився тільки Кличко. Прізвища двох інших нехай залишаться американським сюрпризом, але це точно не Разумков, не Тимошенко, не Смешко і ніхто з "голосят".
ПРО АНТУРАЖ...Я вчора відверто насолоджувався істерикою ОПУ у зв'язку з опублікованою фотографією Порошенка з Блінкеном. Якби "зелені" вважали П'ятого Президента "кульгавою качкою", вони би просто пройшли повз неї і не створювали би ПП зайвого піяру. Але їх просто розривало від сказу і трясло від злости. Чому? Відповідь очевидна: на сьогоднішній день він - їхній єдиний ідеологічний антаґоніст і політичний суперник. Це й так усім зрозуміло, але чи не краще б іноді тримати себе в руках?
Окрема розмова - спільний брифінг Зеленського і Блінкена. Після якого я остаточно зрозумів: Володимир Олександрович вже не стане державним діячем в повному розумінні цього слова. Плутаність думки, безглузді відмазки, відхід від суті питань, жарти рівня 95-го кварталу, недоречна жестикуляція, мукання, дратівливо-скриплива артикуляція... І все це на тлі плавної, логічної і витриманої мови Блінкена... Хотілося вимкнути телевізор, прокашлятися і вимити руки.
"Краще мені помовчати..."
І, на превеликий подив Аліси, всі хором подумали: "Краще б вона помовчала".
UPD. Не хочу на такій ноті. Все буде Україна - навіть не сумнівайтеся! 
UPD-2. В коментах написали, що текст занадто оптимістичний - "як анаконда на вітрині..."А в чім оптимізм? Ніякої ґарантії, що арґументи Бєні і Кремля не переважать арґументи Вашинґтона, й тоді все знову летить до біса разом з нашим оптимізмом. А втретє починати все заново країна може й не витримати. Так що ніякого оптимізму - тільки розклад.
Візит Блінкена пройшов цікаво, але не для всіх... Я навіть уявити собі боюся, що відбувалося на переговорах держсекретаря з переляканою істотою з Кривого Рогу. Ми не скоро взнаємо деталі. Лише, коли Нуланд проговориться комусь з колег, а вони пустять чутку далі. Сам Блінкен менш балакучий. А його заступниця звично слів не підбирає й любить давати жорсткі й деколи вульгарні визначення, уже попала колись через це в міжнародний скандал.
Але про те, що було видно неозброєним оком.
1. Блінкен плювати хотів на протокольні викрутаси Зеленського-Єрмака, Бубочку не в повній мірі сприймають президентом і рахуватися з ним особливо не планують. Кардинальна зміна протоколу та програми візиту відбулися абсолютно проти волі зеленої парочки. Першою була зустріч з парламентськими лідерами. Це так називалося для мінімального збереження обличчя Зеленського, але то для нього дуже слаба втіха.
Уже відомі майже всі деталі. Те що Блінкен зустрінеться з Порошенком було визначено наперед. І на думку Зеленського взагалі не зважали. Але вирішили розіграти складнішу гру. Зустріч запланували перед зустріччю з Зеленським, як публічний ляпас, але вирішили перед фактором рашистської агресії не демонструвати, що США більше не визнає Зеленського президентом (майже, як Лукашенка). Тому використали напрацювання Костянтина Єлісеєва (союзник Порошенка, зам. голови його адміністрації, зовнішньо-політичний радник), який і готував реально цю зустріч з американськими колегами. Він рекомендував провести зустріч з політичним керівництвом парламенту: Разумков і лідери фракцій. Але в повністю англомовному режимі без перекладу, без попередження інших, крім Порошенка, учасників про зустріч і її формат та в формі домінуючого діалогу Порошенко-Блінкен.
З одного боку знімався прямий факт демаршу проти Зеленського. Але від цього стало ще болючіше. Зеленському з усіма його монобільшостями показали, що в США Україну визнають парламентсько-президентською республікою. І роль Зеленського сприймають не надто високо. Участь Разумкова, який хоч і мав достаньо гідну, але більше мовчазно-ритуальну роль - це для Бубочки ще більший ляпас. Слуг представляв за посадою Арахамія, якого навіть проінструктувати реально не змогли, тому він зміг лише повторити одну з пропозицій Порошенка про призначення спецпредставника. А загалом, на зустрічі реально показали, хто за цим столом дорослі. Зустріч була в руках Порошенка й діалог вівся безпосередньо з ним. До вільної розмови англійською крім Порошенка й Разумкова ніхто готовий не був, тож інші виявилися статистами. Зрештою, їх ця роль задовільнила. Депутат "Голосу", який був замість Желєзняка чи Рудик, навіть зізнавався, що очікував страшного розносу й дуже тішився, що все обійщлося майже безболісно. А Тимошенко після своїх відверто рашистських заяв про "злочинне зовнішнє американське управління Україною" точно почувалася незатишно - її родину надто багато пов'язує з Флоридою...
І на останок (пригадуєте "Театр" Моема?) Порошенко вийняв пару сторінок тексту, який, як співорганізатор зустрічі, міг спокійно заготувати, й вручив його держсекретарю. Знаємо, що там викладені тези від Європейської Солідарності щодо налагодження україно-американських відносин. Ще дещо стосовно підтримки проти агресора, ще ніби прохання про підтримку України в ряді питань від вакцин і до участі в Кримській платформі. Тепер для США це вже не проект Зеленського, а ймовірна акція, яку підтримує Порошенко... А далі починається нічний жах Зеленського. Воно вже давно обдристане й перелякане, чекає, як страшні янкі почнуть з нього шкуру на паси дерти... Я дуже сумніваюся, чи Порошенко передавав якісь компрометуючі факти про владу. Це не його рівень. І не Блінкена. Але Зеленський цього ж не знає!
Це було трохи інформації, як усе відбувалося. А ще пару слів про те, для чого. Та який протокольний і політичний зміст у це закладено. Коли американські високопосадовці їдуть до цивілізованих демократичних країн, то переважно не зустрічаються з опозицією. Якщо з кимось із опозиціонерів хочуть поспілкуватися, то краще на міжнародних площадках чи в себе вдома. Натомість, звично зустрічаються з представниками громадських чи творчих ініціатив. Проте тільки після переговорів із владою. Але в недемократичних країнах із злочинними режимами все інакше. Там звичною є демонстративна зустріч з опозиціонерами. Пригадую, як у 1988 році Рейган прилітав до Москви й провів спеціальний прийом для радянських дисидентів, недавніх в'язнів комуністичних концтаборів. Серед них був і мій батько. Під час інших візитів, як і в ході останнього, такі зустрічі були обов'язковою частиною програми візиту.
А зустрітися з опозицією (у нашому випадку це було трошки закомуфльовано, але не дуже) до переговорів з владою - це вже дуже серйозний сигнал. Колись давно весною 2001 року Кучма мав прилетіти до Польщі для переговорів з президентом Александром Квашнєвським. А на випередження йому приїхала наша група опозиції: троє нардепів (серед них і ваш покірний слуга) та пару журналістів. Кучму тоді в світі сприймали, як убивцю, тирана й корупціонера. А ми мали колосальну увагу преси й політикуму. А потім сталося те, на що ми не сподівалися. Під час зустрічі з Мареком Сівцем (керівник бюро національної безпеки), він на хвильку вийшов із залу, а потім увійшов та оголосив: "Panowie! Prezydent Polski Aleksander Kwaśniewski!" І ми з ним проговорили біля двох годин. А потім уся польська преса зробила саме такий акцент: "Президент Польщі прийняв і вислухав українську опозицію перед тим, як провести переговори з президентом Кучмою". Квасьнєвський не раз називав себе другом Кучми, в тому числі й відповідаючи мені особисто. Але він вирішив, що має своєму суспільству, як і Кучмі, показати, що він ставить певні пріоритети та дотримується стандартів, а Кучма цим стандартам не відповідає. А що вже говорити про американських лідерів, які неприховано гидують Зеленським...
2. Тепер коротко про деякі інші моменти, бо детальніше про дещо напишу завтра. Тривалість зустрічі. З парламентарями (читай Порошенком і частково Разумковим) розмова велася більше години. З міністром Кулебою, який з усіх сил старався доказати Блінкену, що він не з людей Єрмака, переговори йшли півтори години. Навіть чисто символічна зустріч з головою ПЦУ митрополитом Епіфанієм тривала більше, ніж пів години. А з цим чувачком пройшов доволі короткий брифінг... Саме брифінг - не плутати з наступним уже офіційним брифінгом для кількох допущених журналістів. Бо тривалість переговорів із Зеленським не перевищила 30 хвилин. І судячи з того, як Зеленський виступав останнім часом у Парижі та Варшаві, де йому не було чого особливо боятися, тут він навряд, чи міг сказати щось, крім затяжного еее аааа беее...
3. Про зовнішні вияви результату переговорів. Як виглядає, Зеленському довелося переважно слухати. І слухати речі дуже тривожні. Але й при тому, що Блінкен точно не погрожував, не підвищував голос, не кричав і не лаявся, ефект був дійсно страшний. Те, яким ми побачили бубочку, коли допустили журналістів - це був стан напівпаралічу від жаху. Там в очах, як писав один автор: "Вся вековая грусть еврейского народа". А ще реальний тваринний жах. Не уявляю, що за ці пів години йому встиг сказати держсекретар, що він впав у таку страшну прострацію. Головне, що можна здогадуватися - Зеленський зрозумів, що в США знають все. Абсолютно все. І скільки він та інші вкрали, і куди на які рахунки заховали, і хто й як працює на російські спецслужби, і як особисті корупційні інтереси домінують над державними. І головне - з Коломойським пропетляти не дадуть... Одного разу на Корсиці я бачив туриста, який зірвався зі скелі над пів кілометровим проваллям і чудом схопився за виступ та при моїй допомозі виліз на рівне. В його очах я побачив відблиск справжнього страху смерті, та ні - саму смерть, і відчуття якогось неприродного болю. У Зеленського погляд був не далекий від того.
4. Показова деталь. Станом на вечір на сторінці держсекретаря було лише повідомлення про його зустріч з Порошенком, Разумковим та ще кількомв депутатами. На сторінці посольства повідомлення про всі зустрічі, які вдбулися на той час, окрім переговорів із Зеленським. А це вже багато про що говорить. Зрештою, повідомлення про офіційну зустріч на Банковій теж повідомлять, але це запізнення має декому стати дуже важливим повідомленням. А ще зараз для такого матеріалу підбирають офіційні формулювання. Бо диявол ховається в дрібницях, а дипломатична зброя в непримітних висловах, сигналах та ярликах.
PS. Мене заблокували саме за цей матеріал на 30 днів. Класична політична цензура на замовлення ботоферми Подоляка.
А знаєте, чого гниль зелена сьогодні згоріла від зустрічі Пороха з Блінкеном?
Впродовж 2015-2019 років ті, хто руйнував державу, насаджували інфантильному населенню думку про те, що все дуже просто, просто треба робити реформи, треба побороти корупцію, все за помахом чарівної палички грузинської свині (чи ще кого) і все зміниться, заживьом.
Відповідно, в рамках цієї концепції Порошенко позиціонувався як людина, що заважає реформам, боротьбі з корупційов ітд. І якби не він, то ми би вже провели реформи за 70 днів і жили, як в Грузії, чи, як мінімум, як в Европі.
Відповідно, в рамках цієї концепції Порошенко мав бути покараний.
Одним з варіянтів покарання, який активно навішували інфантам, був варіянт про те, що прийде дядюшка Сем, який все про всіх знає, ФБР арештує Порошенка і його клан, посадить їх в американські тюрми і поставить керувати свого нормального парня/60-тилітню дєвочьку, яка зразу зробить реформи і заживьом.
І тут я вам нагадаю за плівки Оніщенка, які передавались ФБР, за нібито офшори Порошенка, які ФБР нібито закривало, за те, як Луценкові буцімто 5 разів скасовували візу, і за багато інших речей, які вкидалися в інформаційний простір, щоб підтвердити теорію покарання Порошенка, який гальмував розвиток держави.
І також нагадаю за те, як Йуля ловила Трампа біля туалету, як Вакарчук проходив стажування у Стенфорді, щоб стати президентом, як Наливайченко відміняв зустрічі з deаr віце-президентом США... і врешті-решт, нагадаю як Кольчуга протягувала і леґалізовувала клоуна, організовуючи йому зустрічі з послами, з Волкером... і зустріч клоуна з Макроном як вінець його леґалізації в ролі "саме того, кого хоче бачити Захід"
Тож те, що сьогодні сталося у вигляді зустрічі Порошенка з Блінкеном перед зустріччю з клоуном, - це сталася історія навпаки. Коли інфанти, які мислили теоріями "винуватий президент, а дядюшка Сем поставить свого крутого парня", - отримали крутого парня у вигляді Порошенка. Причому в ситуації, коли якимось чином заперечувати винуватість клоуна людина в здоровому глузді просто не може.
Ось від цього розриву шаблонів їх сьогодні і рве з самого ранку, розриває на шматки. Бо ж то треба визнати, що весь брехливий світ, який ти будував 7 років, щоб відмазати свою деструктивність як громадянина, був брехливим, і шкодив державі, і призвів до тої ганьби на весь світ, яку ми бачимо сьогодні.