Десь у Києві. Осінь 1941-го
КИЇВ СЬОГОДНІ
"Львівські вісті", 5 жовтня 1941
Нашому співробітникові вдалося розмовляти з людьми, що цими днями вернулися з Києва. Про столицю України довідався він ось такі речі:
Київ робить сумне враження. Большевики впродовж десятків літ не дбали про зовнішній вигляд міста, не відновлюючи будинків, а майже тримісячна облога залишила теж свій сильний слід на зовнішньому вигляді столиці. Місто запущене, повне бруду, сміття, непорядку. Вулиці поперетинані барикадами, зовсім подібними до тих, що були у вересні 1939 року у Львові. Всюди повно залишеної большевиками зброї, як гармат, скорострілів та амуніції. СередмІстя Києва, як Хрещатик і сусідні вулиці, евакуйоване з населення, бо є дані, що большевики підмінували деякі будинки. Евакуйовані таборують на дальших вулицях міста, як, наприклад, Бульвар Шевченка та в міських садах, розложивши там свої шатра. Частина евакуйованих кожного дня вертається до своїх домів, як тільки спеціяльні відділи т. зв. мінзухабтяйлюнґи ствердять, що дана київська вулиця вільна від мін. Ці відділи видобули досі тисячі мін з будинків Києва. Пожежі, які спалахнули від вибуху мін в 5 днів після втечі большевиків, злокалізовані. Назагал місто не дуже потерпіло, хоч деякі будинки та заводи зовсім знищені. Київський вокзал згорів зовсім. Завод „Большевик” зовсім зруйнований. Відомий готель „Контіненталь" згорів. Згоріли теж: Театр юного глядача, Городська Дума та Дім Учених з дуже цінною бібліотекою. Бібліотеку з приватного мешкання академіка А. Кримського вдалося врятувати. Будинок Театру ім. Івана Франка, будинок Театру j опери та балету і Шевченківський Музей збереглись цілістю, як теж будинок уряду УРСР при вул. Кіровській, будинок Академії Наук, Університет та його бібліотека. Пам'ятник Шевченка ненарушений, хоч в парку, де він стоїть, була розміщена большевицька протилетунська батарея, а біля самого пам'ятника, як свідчать сліди, вибухли склади большевицької амуніції. Вдень на вулицях Києва – маси народу. Ходити по місті можна від год. 6 ранку до 7 вечора за німецьким літнім часом. На західних передмістях Києва великий рух цивільного населення: Маси втікачів та насильно евакуйованих большевиками людей вертаються до своїх рідних місцевостей.
Напевне, кінець вересня 1941, ще до вибухів і пожежі.
В Києві працює вже Міська Управа та Українська Міліція. Міська Управа та Українська Міліція містяться в будинках середніх шкіл при вул. Покровській, напроти Покровської церкви. Головою Міської Управи Києва є відомий історик Оглоблін, член Української Академії Наук. Комендантом Української Міліції є п. Коник, що приїхав сюди з відділом міліції з Житомира зараз по зайняттю столиці України. Міська Управа та Українська Міліція взялись вже енергійно до праці, щоб допомогти німецьким властям якнайшвидше наладнати порядок та лад у місті. Міську електростанцію большевики сильно знищили, але місцевим інженерам та технікам удалось вже її настільки направити, що вона може вже працювати. Але мотиви осторожности кажуть її покищо не урухомлювати. Закінчується вже направа електропроводів та водопроводів. Останні в деяких дільницях уже працюють. Усі друкарні у місті большевики або знищили, або вивезли. Проте з останків, що залишились, удалось змонтувати друкарню, що не забаром стане до праці. В столиці не виходить покищо жоден український часопис. З Житомира привозять до Києва „Українське Слово", на якому, як місце виходу, подається Київ.
Евакуацію Києва, як довідуємося, почали большевики вже першого дня війни. Всі поїзди, що приїздили до Києва зі Сходу з військом та амуніцією, забирали у своїй поворотній дорозі евакуйованих та евакуйоване большевиками майно. Большевики вивезли майже всіх українських письменників, поетів, художників, театральних митців та вчених, членів Української Академії Наук. Кажуть, що деякі академіки скрились на сусідні села, але невідомо ще, чи збереглись там живими. Вивезли большевики з Києва все, що було найцінніше, м. ін. є чутки, що рукописи Шевченка теж вивезені.
3 харчами в Києві покищо погано, бо большевики розгромили під час облоги всі бази. Але поволі починає входити життя на нормальні рейки, все з кожним днем починає наладнуватися. Стероризований большевиками народ починає приходити до себе, починає випростовувати спину. Від дня вибуху війни шалів у Києві страшний енкаведівський терор. Багато людей було арештованих енкаведистами, між ними кол. ректор Львівського університету Марченко. Доля арештованих невідома. Можна здогадуватися, що могли енкаведисти з ними зробити. В київській тюрмі найдено по зайняттю столиці около 250 змасакрованих енкаведистами трупів. Решту, певне, десь вивезли та закопали.
На території Києва жидам заборонено жити. До вечора 29 вересня всі вони мусіли покинути місто.
Цю знимку датовано 1 жовтня 1941.
Чи це не та сама барикада, що й на попередній знимці?
Ніяких прапорів на будинках міста немає. Повіває тільки німецький воєнний прапор на Арсеналі та Печерській Лаврі і український національний прапор на Софійському Соборі.
Цікаві речі довідався наш співробітник від вищезгаданих людей теж про життя на Житомирщині. Нарід в цій області вже віджив по большевицьких страхіттях та веде нормальну працю. Він вдоволений з нового порядку та з ненавистю згадує жахливі часи большевицького розгулу. В більшості сіл Житомирщини поле досі вже зоране та засіяне. Деякі свідоміші національно села зберегли всі трактори та коні. Останніх використовують тепер до роботи, для тракторів брак горючого. Наприклад, село Стрижівка, Користишівського району, на Житомирщині повністю зберегло і коні і трактори та осінні роботи в полі вже закінчило, засіявши все поле. З того села большевики забрали до війська 140 людей, з яких зараз втекло 100, 30 вже вернулось з війни додому, на 10-ох ще ждуть. Тепер народ по селах Житомирщини білить свої хати ззовні, будує стайні, діставши дерево від німецьких властей, та садить у садах щепи. Деякі села самочинно приготовили сільські школи для науки та роблять заходи в справі дозволу на їх відкриття.
В Житомирі є великий табор для полонених, призначений на 100.000 людей. Дня 30 вересня цей табор переживав велику радість: з наказу Фірера випущено з табору додому тисячі полонених українців, литовців, латвійців, і естонців та фінів. Народ Житомирщини обдарував звільнених з полону харчами на дорогу.
Народ Житомирщини упорядкував уже могилу розстріляних большевиками під Базаром 351 козаків Другого Зимового Походу і вона стане знову місцем паломництва українського народу, як могила під Берестечком та інші.
В Житомирі від місяців - повний лад та порядок. Його зберегти надалі допомагає властям міста Українська Поліція.
Яр.