80 років тому, 24 травня 1942-го, у Празі упокоївся Іван Горбачевський з дворянського роду герба Корчак — український хімік, біохімік, гігієніст та епідеміолог, педагог, книговидавець. Доктор медичних наук, професор, декан медичного факультету Карлового університету в Празі, згодом його ректор. Член Санітарної ради Чеського королівства, член Королівського чеського товариства наук (згодом Чеська академія наук), член Найвищої ради здоров’я Австро-Угорщини у Відні, член Ради для технічних досліджень у Відні, довічний член палати панів Австрійського парламенту з правом «ексцеленція», дійсний радник австрійського двору, перший міністр здоров’я Австро-Угорщини і організатор відповідного міністерства - і перший у світі міністр охорони здоров’я! Завідувач кафедри хімії та ректор Українського вільного університету в Празі, професор хімії Подєбрадської господарської академії, академік ВУАН, дійсний і почесний член НТШ та багатьох інших міжнародних лікарських та наукових товариств.
Народився Іван Горбачевський 15 травня 1854 року в с. Зарубинцях на Тернопільщині (тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія) у сім'ї священика УГКЦ, пароха Збаража о. Якова Горбачевського гербу Корчак (1817—1875).
Володимир Гонський
ЛЮДИНА І НАЦІЯ: ІВАН ГОРБАЧЕВСЬКИЙ
Ми для Европи – не новаки-дебютанти. І в ХІ-му, і в ХV-му, і в ХІХ-му, і у ХХ-му сторіччях українці творили Европу разом з іншими націями, в деяких сферах випереджаючи її. І час!
Іван - Горбачевський - це ще одне українське ім’я всеевропейського масштабу.
Всі окупанти і "визволителі" не даремно винищували – морально і фізично – тисячі найкращих українських аристократичних елітних родин: позбавленими родинної (а відтак, і національної, а отже, і особистої) чести людьми так просто маніпулювати…
Пам’ятаю те захоплення, яке почерпнув колись із розповіді професора, академіка УАН Ярослава Гонського, мого дядька, а згодом і двох написаних ним книг*.
У 1992-му, вельми поважний тернопільський вуз - Медичний інститут - отримав честь носити ім'я цієї людини.
2004 рік ЮНЕСКО оголошує його роком, Австрія, Чехія, Польща, Німеччина, Франція, вся Европа і навіть трохи Україна вшановують його подвиг. Йому споруджують пам’ятники, меморіяльні дошки…
Коли у 2007 під час візиту в Україну 94-річний голова дому Габсбурґів, старший син останнього імператора Карла I, член Европарламенту (1979-1999), голова Міжнародного паневропейського союзу (1973-2004) Отто фон Габсбурґ заявив, що в Австро-Угорщині українці мали значний вплив, зокрема, керували медициною – мало хто зрозумів, що й кого він має на увазі.
Бо й досі надто мало в Україні, навіть і з "вузького прошарку інтеліґенції" знають про нього.
Отже – засновник і перший Міністр охорони здоров’я Австро-Угорщини (і Европи!), доктор медицини, професор, президент Санітарної ради Австро-Угорської імперії, ректор Карлового університету у Празі, член Санітарної ради Чеського королівства...
Отже – член Найвищої ради здоров’я Австро-Угорщини, член Ради з технічних досліджень у Відні, довічний член Палати панів Австрійського парламенту з правом на "ексцеленцію", дійсний таємний радник Цісарського двору, засновник і директор празького Інституту лікарської хімії...
Отже - ректор Українського вільного університету в Празі, професор хімії Подебрадської господарської академії, дійсний і почесний член Наукового товариства ім.Шевченка та багатьох наукових товариств Европи, дійсний член Чехословацької та Всеукраїнської академії наук...
Отже - Іван Якович Горбачевський.
Це людина, яка уособила в собі риси і геніяльного вченого, і видатного організатора-функціонера, і визначного політика-патріота.
Ще в 1830-х німецькі хіміки Лібіх і Велер писали: "В органічній хімії немає речовини, яка приковувала б увагу більшою мірою, ніж сечова кислота". Справді, це одна з ключових речовин людського - і загалом живого - організму. Але синтезувати її ніяк не могли наймаститіші світові вчені - як от Фішер, Траубе, Розен…
Утвердилася думка, що речовини живого організму неможливо синтезувати поза ним.
Аж ось у 1882 році світ облітає сенсація – наукова праця 28-річного випускника й працівника Віденського університету Івана Горбачевського "Синтез сечової кислоти". Він стверджує, що зробив це. Першим у світі.
У тому ж році Горбачевський досліджує травлення еластину [білок міжклітинної речовини, який, зокрема, сприяє загоюванню ран] і в однойменній публікації доходить висновку, що білки складаються з амінокислот – лиш у 1894 німецький фізіолог Альбрехт Коссель висунув теорію, що амінокислоти є головними структурними елементами білків.
Означу пунктирно масштаб Горбачевського-вченого: він також синтезував біологічно важливу речовину креатин, відкрив фермент ксантиноксидазу, методику виділення нуклеїнових кислот із тканин організму, нову методику визначення місткости азоту в сечі та інших речовинах, вперше встановив джерела сечової кислоти в організмі.
Взагалі, висунута ним теорія утворення сечової кислоти в організмі ссавців і людини є неперевершеною і не втратила свого значення й донині.
У 1898 році Горбачевського нагороджують найвищою нагородою Австро-Угорщини – орденом Залізної Корони.
У празькому Карловому університеті, якому він присвятив 37 років свого життя, Горбачевський проводив дослідження з гігієни, загальної хімії, епідеміології, судової медицини, токсикології.
Тут у 1904-08 роках він написав і видав чеською мовою перший університетський підручник з лікарської хімії в 4-х томах – неорганічна, органічна та біологічна хімія.
Він один із фундаторів української хімічної термінології на народній основі, йдеться про його працю "Увага о термінольоґії хемічній".
Горбачевський підготував два підручники орґанічної та неорґанічної хімії українською мовою. Перший підручник "Орґанічна хімія" видано 1924 у Празі.
Він написав понад 40 ґрунтовних наукових праць - переважно експериментального характеру - з біологічної хімії.
"Життя, віддане науці"? Так стандартно, здається, можна було б означити шлях цієї видатної людини.
Але ні.
Звитяжне життя Івана Горбачевського особливо корисно проаналізувати б тим, хто ще має ілюзію життя "тільки для науки", або ж "тільки для себе" – без патріотизму, без політики, зрештою, без рідного народу і Батьківщини.
Із 88 років свого життя Горбачевський прожив за межами України 67. Але він жив Україною і для України!
Всотавши в себе дух свого древнього роду – досліджено 17 поколінь із XIV століття, материнські пісні і виховання батька (греко-католицького священик), ще під час навчання у тернопільській гімназії юний Горбачевський стає членом таємного гуртка української учнівської молоді "Громада".
Громадівці будили в народі національну свідомість, вивчали й популяризували твори Шевченка, Куліша та інших письменників.
У Віденському університеті він очолює студентське об’єднанні "Січ" – створюється українська бібліотека, видається "Історія України" Маркевича, книжечки поезій Шевченка. За цю діяльність студент Горбачевський потрапляє під нагляд поліції.
З 1906 року Горбачевський разом з іншими українськими громадськими діячами постійно вимагає від австрійського уряду відкриття у Львові українського університету.
Іван Горбачевський був не просто міністром здоров’я Австро-Угорської імперії, а у складний військовий час, в 1917-му, стає засновником цього нового для Европи міністерства на модерних основах.
Адміністративними засадами цього відомства, розробленими Горбачевським, скористалися згодом інші европейські держави, зокрема і УНР.
Але 31 жовтня 1918 року на засіданні ради міністрів, протестуючи проти схвалення пропозиції поляків захопити етнічні українські землі - йдеться про так звану "лінію Бугу" із Львовом та нафтовими районами Галичини - Горбачевський подає у відставку.
І бере участь у відомій віденській нараді Української парламентської репрезентації, яка ухвалила проголосити Західно-Українську Народну Республіку.
У 1925 році ученого обрано академіком Української академії наук. Совєтська влада запрошує його до столиці УСРР Харкова - на престижні викладацькі та керівні посади.
Академік Горбачевський відмовляється. Чи передбачав він тоді страшну участь тих своїх колег, хто не відмовився?
Викладаючи в 1920-х в Українському високому педагогічному інституті у Празі, вчений-патріот відмовляється від платні на користь українського студентського допомогового фонду.
Важливою є діяльність Горбачевського як фундатора і керівника "Музею визвольної боротьби України" у 1924-35 роках. Зібрано кошти для закупівлі будинку під музей для розміщення там понад 700 тисяч зібраних експонатів і документів. Усе майно музею у 1945 році було вивезене совєтськими спецслужбами. Де ці 700 тисяч експонатів зараз?
У 1939 Іван Горбачевський формує і очолює у Празі Комітет оборони Карпатської України при Центральному союзі українських організацій Чехо-Словацької республіки. Цей комітет зібрав 150 тисяч крон для "Карпатської Січі" - армії молодої української держави.
Іван Горбачеський похований із родиною на празькому цвинтарі «Шарка» (Šárka), поблизу костелика св. Матея.
Пам'ятник Іванові Горбачевському у Тернополі
Меморіяльна дошка видатному вченому у Відні роботи скульптора Любомира Яремчука
Наостанок пунктиром окреслю іще двох видатних науковців.
Антін Горбачевський (1856-1944) – молодший брат Івана. Доктор права, адвокат, видавець газети "Діло", член державного трибуналу Австро-Угорщини, депутат Галицького сейму часів Австро-Угорської імперії, делеґат Національної ради ЗУНР, співзасновник Українського національно-демократичного об’єднання, заступник голови дипломатичної місії УНР у Варшаві.
У міжвоєнний час був депутатом Сенату (вищої палати парламенту) Польщі від Тернополя, як найстаріший сенатор вів засідання до обрання керівництва парламенту. Голова Українського парламентського клубу.
Варто згадати i про ще одного українця-медика часів Австро-Угорщини - Ярослава Окуневського (1860-1929).
Окуневський був адміралом головного штабу флоту, керівником Головного медичного управління штабу військово-морських сил Австро-Угорщини, кавалером Рицарського хреста Франца Йосифа, ордена Рицаря іспанської королеви, французького ордена Почесного легіону, китайського імператорського ордена Дракона, найвищого титулу Мандарина та ще багатьох високих нагород багатьох держав.
______________
* Згадані дві книжки проф. Ярослава Гонського:
"Іван Горбачевський у спогадах і листуваннях"
"Брати Горбачевські"
