Ірина Калинець
* * *
Я тінь свого забутого єства,
з якого залишилась тільки гордість
і крапля крові – калиновий міст.
Прийдіть до мене, друзі й побратими,
як плоть моя березою ростиме,
вінчаючи сухий безлистий ліс.
Хоча б тоді… Бо ця порожня ніч
Ковтає тіло й тінь мою ковтає.
Ми ще живі, коли нас хтось кохає,
Коли на вічну пам’ять споминає,
Хустинку прикладаючи до віч.
Щойно проминули 80-ті уродини світлої пам'яти Ірини Стасів-Калинець - правдивої Галичанки, як називав її Василь Стус...
* * *
Цей химерний дивак, —
скажуть люди, —
цей химерний дивак
біля муравлища,
що пішов по пусті корінці
до якогось Афону
цей самотній дивак
ловить дзвони порожні
невловлене ловить.
* * *
Свічник загас. Лише сльоза воскова.
Тоненький дим розлукою запах.
В вікно листок ударив, наче птах:
– Чи ти в дорогу дальню вже готова?
Востаннє озирнись: твій дім, твій сад.
І цей свічник ще заясніє знову,
Коли покличе полум’ям, як словом,
В цю землю повернутися назад,
Щоб освятити з рідного порогу
Твій шлях до неї і на суд до Бога.
* * *
Оце єднання в слові та у крові,
оце єднання десь благослови!
Не просим, Боже, вічної любові,
Але єднання просим, щоб не стих,
Не оскудів цей голос віщий,
Не перелився в раболіпний дух,
Коли до зір все вище й вище
Здійметься просьба наших рук.
Оце єднання в слові та у крові,
Оце єднання дай нам десь!
Не просим, Боже, вічної любові,
Але єднання, що сильніш над смерть…
Більше творів Ірини Калинець:
"Возять мене коні нетрями, лісами..." https://lesinadumka.blogspot.com/2019/12/blog-post_40.html
Ірина Калинець. Повернення https://lesinadumka.blogspot.com/2019/08/blog-post_9.html
"Я на день воскресіння прийду..." Ірина Калинець https://lesinadumka.blogspot.com/2019/07/blog-post_31.html