До 175-ліття Поля Верлена

До 175-ліття страшенно цінованого колись французького поета-символіста, чиї вірші активно поширювалися, перекладалися, цитувалися... З українських поетів найкращими його перекладачами були М. Лукаш, М. Рильський і Г. Кочур.

Paul Marie Verlaine
* 30 березня 1844, Мец — † 8 січня 1896, Париж

КОШМАР
Переклад Миколи Лукаша

Снивсь мені баладний рицар
У одній руці іскриться
Голий меч, убивча криця,
А в другій руці блищить
Сталевий щит.

Чорний вершник буйно лине
Через гори і долини,
Через ріки бистроплинні
На червонім скакуні,
Баскім коні.

То не кінь, а чорт безрогий,
Добре знає всі дороги,
Без удила, без остроги
Мчить за вітром удогонь,
Немов огонь!

А з-під каски в поторочі
То заблиснуть ярі очі,
То погаснуть... Серед ночі
Так спалахує-згаса
Рушниць яса.

Мов боривітрові крила,
Мов розіп'яті вітрила,
Що негода завихрила,
Плащ на вітрі лопотить
I тріпотить,

Торс показуючи грубий
I чобіт чудні розтруби,
А у тьмі блискочуть зуби -
Мов грімниця виграва -
Всі тридцять два.

Усе з Верлена, перекладене М. Лукашем:  http://ae-lib.org.ua/texts/verlaine__poesie_by_lukash__ua.htm#1-01

 Не знала:

"У 1871 році Верлен не підкорився версальцям, залишився в Парижі, працюючи в бюрі преси Паризької комуни. Тому йому довелося пережити репресії і кривавий терор, тривалий час переховуючись. Так він заохотився до алкоголю. Фатальну роль у цьому відіграла і дружба з Артюром Рембо.
У серпні 1871 року юний Рембо надсилає Верленові листа з віршем «П'яний корабель», а потім приїжджає до нього в Париж. Їхні стосунки були бурхливими та сповненими драматизму. Зблизившись із Верленом, Рембо став його постійним супутником, завсідником гулянок у кафе. У липні 1872 року обидва поети вирушають у Бельгію, а звідти — в Англію, де, терплячи голод і холод, часто задурманені алкоголем, вони проводять час у безкінечних суперечках та сварках. Улітку 1873 року у Брюсселі під час сварки Верлен поранив товариша, вистріливши в нього з пістоля. За замах на життя Рембо, Верлена було затримано і 8 серпня 1873 року засуджено на 2 роки тюремного ув'язнення."

Переклад Максима Рильського:

Тихенький дощ падає на місто...
Артюр Рембо

* * *
Так тихо серце плаче,
Як дощ шумить над містом.
Нема причин неначе,
А серце ревно плаче!

О, ніжно як шумить
Дощ по дахах, по листю!
У цю тужливу мить
Як солодко шумить!

Відкіль цей плач, не знати,
В осиротілім серці?
Ні зради, ні утрати,-
Відкіль журба, не знати.
Найтяжчий, певне, сум -
Без гніву, без любові,
Без ревнощів, без дум -
Такий нестерпний сум.

ОСІННЯ ПІСНЯ
Переклад Григорія Кочура

Неголосні
Млосні пісні
Струн осінніх
Серце тобі
Топлять в журбі,
В голосіннях.

Блідну, коли
Чую з імли -
Б'є годинник:
Линуть думки
В давні роки
Мрій дитинних.

Вийду надвір -
Вихровий вир
В полі млистім
Крутить, жене,
Носить мене
З жовклим листям.

Завжди намагалася зрозуміти, в чому був секрет популярности цього поета...