четвер, 4 квітня 2019 р.

Зеленський -"небезпечно проросійський президент України з телесеріялу"


НЕБЕЗПЕЧНО ПРОРОСІЙСЬКИЙ ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ З ТЕЛЕСЕРІЯЛУ
Володимир Зеленський може стати наступним лідером країни в реальному житті. Якщо його серіял може служити хоч якимсь орієнтиром, то українцям слід боятися цієї людини.
Александер Мотиль,
професор політології в Рутґертському університеті, Ньюарк
Foreign Policy, 1 квітня 2019

Після першого туру президентських виборів, який відбувся в Україні в ці вихідні, переможцями стали популярний актор Володимир Зеленський і нинішній керівник країни Петро Порошенко. Проте наступним президентом України буде або Порошенко, або альтер-еґо Зеленського - Василь Голобородько.
Голобородько - це непідкупний телепрезидент, якого Зеленський грає в популярному серіялі «Слуга народу»; нещодавно відбулася прем'єра його третього сезону. Голобородько - простий шкільний вчитель. Один з його учнів зняв на відео його гнівні тиради проти корупції, й вони широко розійшлися в інтернеті, а Голобородько опинився у президентському кріслі. У реальному житті Зеленський звів свою передвиборчу кампанію до мінімуму. За нього працював Голобородько, й це може означати, що єдиний спосіб дізнатися про погляди справжнього Зеленського - серйозно поставитись до поглядів його персонажа.
Подібно до Зеленського, який не цікавився управлінням державою, поки не вирішив стати президентом, Голобородько мало що знає про політику, економіку і міжнародні справи. У серіялі він відкладає вбік полум'яну інавґураційну промову, написану його кураторами, й заявляє, що не даватиме жодних обіцянок, бо «це буде нечесно, а я знаю недостатньо». Але він запевняє суспільство, що «діятиме так, щоб не було соромно дивитися дітям в очі». У наступних серіях Голобородько-президент вступає у часом смішні зіткнення з непоступливою бюрократією, слизькими радниками і корупціонерами всіх мастей.
Якщо сприймати це шоу як «сценарій реформ» - цитую одного канадського прихильника Зеленського, - то тим, хто його підтримує, саме час бити на сполох. У кращому випадку, їх можуть очікувати лише два роки невдач. А в гіршому - розпад країни і арешт їхнього лідера. В кінці другого сезону Голобородько, завдяки своїм зусиллям, наживає стільки ворогів, що програє сфальсифіковані вибори. У третьому сезоні скажені українські націоналісти https://sluga-naroda.org/sezon-3-seriya-2/ влаштовують переворот під гаслом «Свобода, прізвище, країна», а Голобородька заарештовують. Один змовник вимагає, щоб ув'язнені назвали свої прізвища (а отже, свою національність). «Україна не для всіх», каже він, очевидно маючи на увазі, що навіть “в українських в'язницях сидітимуть тільки патріоти”.
В останньому з показаних епізодів третього сезону країна розколюється на 30 міні-держав. На крайньому заході з'являється Королівство Галичина, на сході - СССР (Союз Свободних Самостоятєльних Рєспублік). У центрі країни є навіть єврейська держава зі столицею в Умані, осідком хасидів. На щастя для України, Голобородько організує своє повернення https://www.youtube.com/watch?v=8pZbPKy4j_k, його переобирають на президента, він призначає новий кабінет, що складається з реформаторів, і досягає таких успіхів, що міні-держави, які були відкололися, просяться назад. Економіка розквітає, в країну повертаються прямі іноземні інвестиції, виникають стартапи, додому їдуть міґранти, і Україна навіть розпочинає власну космічну програму.
На жаль, дві міні-держави, Галичина і СССР, відмовляються повернутися до складу України, бо їхня еліта наполягає, що співіснувати в єдиній країні вони не зможуть. Але ситуацію рятує народ. На Львівщині на одній із шахт виникає пожежа, загрожуючи життю шахтарів, які опинилися в пастці. Керівництво СССР допомогти відмовляється, але група російськомовних рятувальників з Донбасу спішно їде до Львова й рятує своїх українськомовних товаришів. Обидва реґіони повертаються до складу України, і країна знову стає єдиною.
Але це не кінець історії Голобородька. Він їде до Брюсселя на зустріч зі західними лідерами, які дорікають Україні за те, що вона кинула виклик їхньому економічному та політичному старшинству. Голобородько гордо залишає зал засідань. Повернувшись додому, він говорить своїм випускникам, що заздрить їм, бо вони житимуть у цій новій Україні. Але є величезна проблема, яка переслідуватиме їх і їхніх дітей у прийдешні десятиліття: Україна все ще має 163 мільярдів доларів боргу. Голобородько закликає українців повернути цей борг, щоб «нас ніколи знов не вважали людьми другого сорту». У фінальній сцені епізоду (а може, і всього серіялу, залежно від політичної фортуни Зеленського) показано Майдан, місце Помаранчової революції 2004 року і Революції Гідности 2014 року, завалений золотом, - люди відповіли на заклик. Серіял закінчується прозорим виборчим закликом голосувати за Зеленського на президентських виборах.
У «Слузі народу» багато неправди. Більшість героїв майже ввесь час говорять по-російськи. Насправді в Україні по-українськи публічно говорять принаймні так само часто, як і по-російськи. Переважна більшість українців, котрі виступають за українську мову і культуру, навряд чи є радикальними путчистами. Корупція розповсюджена, але не є аж таким монстром, яким її уявляють Голобородько й західні журналісти. Й не те що дорікати Україні - Захід був би в захваті, якби вона почала бурхливо розвиватися економічно й політично. Як гіперболу виборчої кампанії такі неточності можна пробачити.
Але непростимою є відсутність у цьому серіялі Росії і російського президента Владіміра Путіна. У зображенім у серіялі альтернативнім світі Крим і Донбас не окуповані. Війни немає. Немає смертей. Немає жодної згадки про те, що від 1991 року Росія намагається придушити незалежність України. Це "цікаве" замовчування дозволяє припустити наступне: або Зеленський, який є виконавчим продюсером серіялу, поняття не має, як подолати дуже реальну екзистенційну загрозу Україні, або, що набагато гірше, він не вірить, що вона існує. Отже, в кращому випадку президент Зеленський припускатиме серйозних помилкок у своїх стосунках із Путіном; а в гіршому - він може піти на поступки, які вихолостять український суверенітет.
Відсутність у серіялі путінської Росії означає також ось що. Війну на Донбасі - першопричину показаних у серіялі громадянських конфліктів - неможливо зрозуміти, не визнаючи вторгнення Путіна до Криму і анексії півострова; не визнаючи підтримки Путіном сепаратистів на південному сході України; того, що він увів туди і продовжує тримати там кілька тисяч російських військовослужбовців; того, що він розмістив десятки тисяч війська й танків і артилерійських підрозділів уздовж кордону з Україною; і влаштованої ним блокади українських портів на Азовському морі.
Іґноруючи ці факти, автори серіялу приймають наратив Путіна, що його він почав викладати вже давно, а під час Революції Гідности вдосконалив. Він твердить, що Росія була змушена окупувати Крим і вторгнутися на Донбас, щоби врятувати країну від буцімто фашистської хунти, яка скинула проросійського президента Віктора Януковича, поставила під загрозу життя тисяч російськомовних громадян України і задумала вступити до керованого США імперіялістичного альянсу, відомого як НАТО. У телесеріялі по суті твердиться, що звинувачувати в проблемах країни треба не росіян, а українців, точніше, українських патріотів, які думають, що можуть покладатися на Захід.
Протягом п'ятьох років перебування при владі Порошенко послідовно відкидав цю путінську лінію і прагнув зробити Україну життєздатною державою. Значною мірою йому це вдалося. Україна має нині сильну армію, яка зупинила наступ росіян і їхніх донбаських прибічників. Країна все активніше інтеґрується в західні інституції і розширює зв'язки з рештою світу. Адміністрація Порошенка здійснила цілу низку позитивних політичних, економічних, соціяльних і культурних реформ, і Україна практично вийшла з російської сфери впливу.
Що ж до Зеленського - такого, яким він постає у серіялі «Слуга народу», то він, на відміну від Порошенка, може згорнути ці досягнення і фактично повернути Україну назад у так званий "русскій мір". Сила Зеленського полягає в тому, що він ототожнюється з Голобородьком, але це ж одночасно є і його слабкістю. Він має кілька тижнів до наступного раунду виборів, щоб якось заявити про себе, але й це буде проблемою; того факту, що в нього відсутній політичний досвід, неможливо приховати. Прихильники Зеленського сподіваються, що його радники, особливо ті, що звуть себе реформаторами і служили при Порошенкові, компенсують його неосвіченість, але це навряд чи. Їхня готовність кинути Порошенка у складній ситуації не провіщає нічого доброго — у сенсі їхньої майбутньої лояльности - для Зеленського. Зеленський може кінець кінцем залишитися зовсім один - або потрапити в повну залежність від своїх спонсорів-оліґархів. Залишившись один, він провалить реформи. Ставши маріонеткою потужних оліґархів, він досягне успіху як антиреформатор. Який би не був результат, слабкий президент - це саме те, що потрібно корумпованій українській еліті й Путінові.
Порошенка знають, і це одночасно є й силою його, і слабкістю. Багато українців справедливо вбачають у нім сильну руку, яка відвела Україну від краю прірви у 2014-2015 роках. Багато хто вірно бачить його як людину, що не зуміла знешкодити оліґархів і, на вимогу МВФ, підняла ціни, що боляче відбилося на населенні, яке бідує. Ще п'ять років президентства Порошенка означатимуть ще п’ять років поміркованих реформ, продовження інституціоналізації і стабільности, а також подальшої інтеґрації зі Заходом. Але Порошенко може і здивувати українців. Його якраз може турбувати, якою буде його історична спадщина, - турбувати достатньо, щоб дійти висновку, що він має зробити щось радикальне, як-от реально знищити корупцію.
Вибір, перед яким стоять українці, не може бути очевиднішим. 2004 року вони проголосували проти Януковича. Уряд Ющенка не спромігся провести реформи, але зберіг Україну. 2010 році українці проголосували за Януковича. Його уряд проіґнорував реформи, запровадив пропутінський порядок денний, створив загрозу існуванню України й став причиною Революції Гідности. 2014 року українці проголосували за Порошенка, який зумів створити настільки вільну Україну, що вона всерйоз розглядає можливість обрання президентом персонажа з телефільму.
Тож питання стоїть так: чи українці віддадуть перевагу вигадці, чи вирішать, що, за даних умов, сьогоднішня реальність є доброю?


Переклад мій.

Опубліковано о
Мітки: , ,